Рішення
від 07.04.2020 по справі 910/14556/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.04.2020Справа № 910/14556/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий комплекс "Автотранспортник" (Київська обл., м. Фастів)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ)

про стягнення 1.101.895,89 грн

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Манжай С.Б.

Від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничий комплекс "Автотранспортник" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 1.101.895,89 грн, з яких: 202.980,82 грн пені, 16.915,07 грн 3% річних, 294.000,00 грн та 588.000,00 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки № ДОН/Т4-1-18363/НЮ-В від 23.06.18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.19. відкрито провадження у справі № 910/14556/19 та призначено підготовче засідання на 03.12.19.

29.11.19. відповідачем було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

03.12.19. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 17.12.19.

11.12.19. позивачем подано відповідь на відзив.

17.12.19. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів та оголошення перерви в підготовчому засіданні до 23.01.20.

22.01.20. позивачем подано уточнення до відповіді на відзив щодо допущеної технічної помилки.

22.01.20. відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач вказує на неможливість одночасного стягнення пені та штрафу.

23.01.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 30.01.20.

29.01.20. відповідачем подано заяву не скріплену електронним цифровим підписом, однак, вказана заява, підписана уповноваженою особою, надійшла на адресу суду засобами поштового зв`язку 30.01.20.

29.01.20. позивачем подано пояснення щодо заперечень відповідача.

30.01.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про поновлення відповідачу пропущеного процесуального строку на подання доказів, які долучені до заперечень від 22.01.20.

30.01.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 27.02.20.

30.01.20. після судового засідання відповідачем подано заяву про зменшення розміру штрафних санкції, нарахованих позивачем.

27.02.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні на стадії дослідження доказів до 17.03.20.

В судовому засіданні 17.03.20. відповідач просив застосувати строк позовної даності, зменшити розмір штрафних санкції та відмовити в позові.

17.03.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні на стадії судових дебатів до 07.04.20.

В судовому засіданні 07.04.20. позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 07.04.20. не з`явився. Неявка представника відповідача не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 07.04.20. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. (ст. 712 Цивільного кодексу України).

23.06.18. між позивачем (Постачальник) (який є правонаступником Приватного акціонерного товариства Автотранспортник ) та відповідачем (Покупець) було укладено Договір поставки № ДОН/Т4-1-18363/НЮ-В (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1) є поставка Постачальником Покупцю товару в асортименті та кількості згідно специфікації (додаток № 1). Найменування товару АПЗ-12 на шасі МАЗ 6312С3 (п. 1.2 Договору).

Специфікацією № 1 сторони погодили код товару, його найменування, одиницю виміру, кількість, ціну (2.940.000,00 грн), дату виготовлення товару, його виробника, термін постачання (ІІІ квартал 2018 року) та умови постачання (згідно Інкотермс-2010: Донецька обл., м. Лиман, вул. Привокзальна, 28А).

Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 15.1 з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.18., в частині розрахунків - до їх повного виконання.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у третьої особи та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з постачання товару.

За своїм змістом та правовою природою Договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Датою поставки товару вважається дата підписання накладної та підписання акту прийому-передачі товару обома сторонами (п. 4.2 Договору).

Днем отримання товару вважається день підписання сторонами накладної та акту прийому-передачі отриманого товару (п. 6.2 Договору).

09.09.18. між сторонами підписано та скріплено печатками без зауважень чи заперечень акт приймання-передачі по Договору товару на суму 2.940.000,00 грн.

Також між сторонами підписано та скріплено печатками без зауважень чи заперечень видаткову накладну № РН-0000188 від 07.09.18. на товар - АПЗ-12 на шасі МАЗ-6312С3 на суму 2.940.000,00 грн.

Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо поставки Товару відповідачу докази, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов`язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені до матеріалів справи видаткова накладна, акт приймання-передачі є належними доказами передачі Товару відповідачу, а отже виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки Товару на суму 2.940.000,00 грн. в межах Договору здійснено належним чином - 09.09.18.

Днем отримання такого товару за умовами Договору є 09.09.18.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 30 банківських днів з дня отримання товару , але не раніше реєстрації податкової накладної. (п .6.2 Договору).

Як встановлено судом, товар отримано відповідачем 09.09.18.

У відповідності до наявних в матеріалах справи документів (арк. справи 107, 108) відповідну податкову накладну було зареєстровано позивачем 30.09.18.

За таких обставин, враховуючи наведені вище умови спірного Договору, та враховуючи дату поставки та отримання Товару, суд дійшов висновку, що строк оплати Товару настав 19.10.18. (09.09.18. + 30 банківських днів = 19.10.18.).

Заперечуючи проти позову відповідач вказує, що він не зобов`язаний був розраховуватись за товар раніше ніж отримав від позивача технічну документацію на товар (паспорт на цистерну з протоколами випробувань, табличку металеву, свідоцтво про перевірку та свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу), оскільки технічну документацію на товар позивачем разом з товаром було надано не в повному обсязі.

Означені доводи не приймаються судом з наступних підстав.

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Оплата товару умовами п. 6.2 Договору поставлена в залежність від дня отримання товару , яким за п. 6.2 вважається день підписання сторонами накладної та акту прийому-передачі отриманого товару.

При цьому, відповідно до п. 8.1 Договору прийом товару здійснюється Покупцем при наявності товаро-супровідних документів: видаткової накладної, податкової накладної на товар, акту прийому-передачі, рахунку-фактури, документів, що підтверджують якість товару (сертифікат якості, паспорт тощо), документів, передбачених пунктом 2.6 Договору.

Накладну та акт було підписано між сторонами без зауважень чи заперечень (тобто поставлено та прийнято товар) 07.09.18. та 09.09.18.

Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як Покупця за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов`язань з передання Товару на суму 2.940.000,00 грн.

08.11.18. позивач направив відповідачу претензію № 1 (вих. № 01/08 від 08.11.18.) з вимогою сплатити грошові кошти за поставлений товар за Договором.

23.11.18. відповідачем було надано відповідь № 01/19-111 від 23.11.18. з повідомленням про те, що станом на 23.11.18. Покупець позбавлений можливості перерахувати позивачу грошові кошти за їх відсутності.

17.12.18. відповідачем було сплачено позивачу за Договором платіжним дорученням № 1446855 2.940.000,00 грн за поставлений за Договором товар.

Оскільки грошові кошти від відповідача позивачу надійшли не своєчасно, то вказане зумовило звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий комплекс "Автотранспортник" з даним позовом до суду.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем пред`явлено до стягнення 16.915,07 грн 3% річних за період з 09.10.18. по 17.12.18. (арк. справи 95).

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, оскільки строк оплати поставленого товару настав 19.10.18., то прострочення настало з 20.10.18. При цьому, саме 17.12.18. відповідачем здійснено оплату, а день оплати до розрахунку не зараховуються, з огляду на що кінцевою датою для нарахування 3% річних є 16.12.18.

Судом здійснено перерахунок та встановлено, що розмір 3% річних за період з 20.10.18. по 16.12.18., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становить 14.015,34 грн. 3% річних в сумі 2.899,73 грн нараховано безпідставно, з огляду на що суд відмовляє в позові в цій частині.

Щодо вимог про стягнення 202.980,82 грн пені суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 9.2 Договору у разі порушення строків оплати товару Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не сплаченого товару за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов`язання, здійснено перерахунок пені і встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 168.184,11 грн пені за період з 20.10.18. по 16.12.18. Пеню в сумі 34.796,71 грн нараховано безпідставно, з огляду на що суд відмовляє в позові в цій частині.

Також позивачем пред`явлено до стягнення з відповідача 294.000,00 грн штрафу в розмірі 10% від суми договору та 588.000,00 грн штрафу в розмірі 20% від суми договору.

За умовами пункту 9.2 Договору сторонами погоджено, що:

- за прострочення більше 10 днів Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі 10% від суми договору;

- за прострочення більше 20 днів Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі 20% від суми договору.

Відповідачем прострочено оплату товару більше ніж на 20 днів, з огляду на що підлягає нарахуванню штраф в розмірі 20% від суми договору (як такий, що включає в себе штраф за прострочення більше ніж на 10 днів в розмірі 10% від суми договору), а не обидва штрафи, як те завлено позивачем, з огляду на що вимоги про стягнення 294.000,00 грн штрафу є безпідставними.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За вказаних підстав розмір штрафу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 588.000,00 грн.

Посилання відповідача на неправомірність одночасного нарахування пені та штрафу за порушення строків оплати поставленого товару, з огляду на те, що це призводить до подвійної відповідальності, суд до уваги не приймає як юридично не спроможні, оскільки одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить нормам чинного законодавства, а, зокрема, і статті 61 Конституції України щодо неможливості притягнення особи двічі до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Аналогічну позицію наведено у постанові від 27.04.12. Верховного Суду України по справі №06/5026/1052/2011.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності, судом встановлено наступне.

Згідно з положеннями ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 257 вказаного Кодексу України встановлений загальний строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність), у три роки.

Разом з цим, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 зазначеного Кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

За приписами ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, враховуючи, що право на нарахування штрафу та пені виникло у заявника з 20.10.18., з позовними вимогами останній звернувся 18.10.19., суд дійшов висновку, що спеціальний строк позовної дивності (один рік) не сплив.

Строк позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних за розглядуваним позовом розпочався 20.10.18. та не сплив (закінчиться 20.10.21.).

Тобто, позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом без пропуску позовної давності, внаслідок чого судом залишено без задоволення заяву відповідача про застосування строку позовної давності.

Судом також вказувалось, що відповідачем було подано заяву про зменшення штрафних санкцій.

Розглянувши вказану заяву, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

При застосуванні частини третьої ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття значно та надмірно є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Вказану позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.19. по справі № 916/4692/15.

У вирішенні питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Наразі, обґрунтовуючи наявність підстав для зменшення пені та штрафу відповідач посилається на те, що заявлений розмір штрафних санкцій може нанести збитки стратегічно важливому об`єкту державної власності - Акціонерному товариству Українська залізниця та державі безпосередньо.

Оцінюючи вказані доводи відповідача судом враховано, що згідно з ч. ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1ст. 74 Кодексу.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене ст. 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст. 2 ГПК України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.3 3 Рішення віл 27.10.1993. Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів ).

У п. 26 рішення від 15.05.2008. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Проте, наразі відповідачем доказово не обґрунтовано та не доведено суду наявності обставин, які б давали достатньо підстав для зменшення розміру неустойки.

До того ж, за висновками суду, заявлений позивачем розмір штрафу та пені не є надмірно великим.

З огляду на вищевикладене, заява відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій залишена судом без задоволення як така, що позбавлена належного доказового обґрунтування.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційну розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничий комплекс "Автотранспортник" (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Транспортна,2; ідентифікаційний код 20572715) 168.184 (сто шістдесят вісім тисяч сто вісімдесят чотири) грн 11 коп. пені, 588.000 (п`ятсот вісімдесят вісім тисяч) грн 00 коп. штрафу, 14.015 (чотирнадцять тисяч п`ятнадцять) грн 34 коп. 3% річних, 11.552 (одинадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят дві) грн 99 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набранням рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 21.04.20.

Суддя Т.М. Ващенко

Дата ухвалення рішення07.04.2020
Оприлюднено23.04.2020

Судовий реєстр по справі —910/14556/19

Постанова від 14.04.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Берднік І.С.

Ухвала від 18.03.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Берднік І.С.

Ухвала від 11.02.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Берднік І.С.

Постанова від 25.11.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Тарасенко К.В.

Ухвала від 23.11.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Тарасенко К.В.

Ухвала від 28.10.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Тарасенко К.В.

Ухвала від 26.10.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Тарасенко К.В.

Ухвала від 08.10.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Тарасенко К.В.

Ухвала від 16.09.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Тарасенко К.В.

Ухвала від 27.07.2020

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Тарасенко К.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні