Постанова

від 16.04.2020 по справі 2-1404/10

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/1511/20

2-1404/10

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„16" квітня 2020 року місто Маріуполь Донецької області

Єдиний унікальний номер 2-1404/10

Номер провадження 22-ц/804/1511/20

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів: Пономарьової О.М., Попової С.А.

за участю секретаря: Єфремової О.В.

учасники справи :

заявник - ОСОБА_1

заінтересовані особи - Ленінський районний відділ ДВС міста Донецьк ГТУЮ у Донецькій області (Ленінський районний відділ державної виконавчої служби у місті Донецьку Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків)), ТОВ Кредитні ініціативи

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в місті Маріуполі Донецької області з повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Берзінь Сергій Людвигович, на ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 24 лютого 2020 року головуючого судді Коліщук З.М. зі складанням повного тексту судового рішення 27 лютого 2020 року по цивільній справі за скаргою на бездіяльність державних виконавців ,-

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Берзінь С.Л., звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державних виконавців Ленінського районного відділу державної виконавчої служби міста Донецька Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі - Ленінського районного ВДВС м.Донецька ГТУЮ у Донецькій області) , заінтересована особа: товариство з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи ( далі -ТОВ Кредитні ініціативи ) .

Скаргу мотивовано тим, що на виконанні Ленінського районного ВДВС м.Донецька ГТУЮ у Донецькій області в період з 12 квітня 2011 року по 26 грудня 2013 року знаходилися виконавчі листи з примусового виконання рішення Ворошиловського районного суду м.Донецька від 23 лютого 2010 року по справі № 2-1404/2010 року за позовом ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії Головне управління Промінвестбанку у Донецькій області до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів та звернення стягнення на предмет застави.

12 квітня 2011 року постановою державного виконавця Вільголенко С.В. відкрито виконавче провадження № 25831087 з накладенням арешту на майно боржника , з примусового виконавчого листа від 17 березня 2011 року № 2-1404/10, виданого Ворошиловським районним судом м. Донецька , про звернення стягнення на предмет застави за договором застави транспортного засобу № 15-94/36-8/08, згідно з яким предметом застави став належний боржнику на праві власності автомобіль марки Honda, модель Legend, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, об`єм двигуна 3471 куб. см, номер шасі(кузов, рама) НОМЕР_2 , зареєстрований 25.12.2007 року ВРЕР № 3 м. Донецька УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, шляхом продажу вказаного предмета застави ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області (далі - позивач) з укладанням від імені позивача договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем, з правом зняття з обліку вказаного автомобіля.

19 лютого 2013 року постановою державного виконавця Вільголенко С.В. виконавче провадження на період розгляду Ворошиловським районним судом м. Донецька справи про заміну вибулої сторони стягувача (позивача) його правонаступником - ТОВ Кредитні ініціативи (надалі - стягувач) зупинено .

29 листопада 2013 року постановою державного виконавця Клименко Д.Г. поновлено виконавче провадження № 25831087, стягувачу направлено лист щодо встановлення дати та місця передання автотранспортного засобу, документів та ключів від нього, яка була призначена на 25 грудня 2013 року на 11 годину на території ДВС. У визначений час будь-яких осіб, які були представниками стягувача, до ДВС не з`явились.

Згідно з витягом з Автоматизованої системи виконавчих проваджень від 14 жовтня 2019 року виконавче провадження № 25831087 у період з 26 грудня 2013 року по теперішній час знаходиться в стані завершеного на підставі постанови державного виконавця ДВС Клименко Д.Г. від 26 грудня 2013 року про повернення стягувачу виконавчого документу на підставі п.4 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження .

Також, в період з 12 квітня 2011 року по 10 листопада 2014 року знаходилось виконавче провадження № 25828596 з примусового виконання рішення суду на підставі виконавчого листа від 17 березня 2011 року № 2-1404/10, виданого Ворошиловським районним судом м. Донецька, про стягнення з боржника на користь позивача заборгованості у розмірі 488 155, 24 грн. за кредитним договором № 15-93/36-2/08.

12 квітня 2011 року постановою державного виконавця Вільголенко С.В. було відкрито виконавче провадження, накладено арешт на майно боржника.

27 квітня 2012 року постановою державного виконавця Вільголенко С.В. оголошено розшук транспортного засобу боржника - автомобіль марки Honda, модель Legend, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

19 лютого 2013 року постановою державного виконавця Вільголенко С.В. зупинено виконавче провадження на період розгляду Ворошиловським районним судом м.Донецька справи про заміну вибулої сторони стягувача (позивача) його правонаступником - стягувачем.

10 листопада 2014 року постановою державного виконавця Ханюкової О.В. повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження завершено.

Крім того, на виконанні у відділі ДВС в період з 12 квітня 2011 року по 26 грудня 2013 року знаходилось виконавче провадження № 25830094 з примусового виконання рішення суду на підставі виконавчого листа від 17 березня 2011 року № 2-1404/10, виданого Ворошиловським районним судом м. Донецька , про зобов`язання боржника передати позивачу документи, що підтверджують право власності на предмет застави за договором застави транспортного засобу № 15-94/36-8/08 - автомобіль марки Honda, модель Legend, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, об`єм двигуна 3471 куб. см, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_2 , зареєстрований 25.12.2007 року ВРЕР № 3 м. Донецька УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, та ключі від автомобіля.

12 квітня 2011 року постановою державного виконавця Вільголенко С.В. відкрито виконавче провадження, накладено арешт на майно боржника.

19 лютого 2013 року постановою державного виконавця Вільголенко С.В. зупинено виконавче провадження на період розгляду Ворошиловським районним судом м. Донецька справи про заміну вибулої сторони стягувача (позивача) його правонаступником - стягувачем.

29 листопада 2013 року постановою державного виконавця Клименко Д.Г. поновлено виконавче провадження № 25830094 , стягувачу направлено лист щодо встановлення дати та місця передання автотранспортного засобу, документів та ключів від нього, яка була призначена на 25 грудня 2013 року на 11 годину на території ДВС. У визначений час будь-яких осіб, які були представниками стягувача, до ДВС не з`явились, таким чином стягувач перешкоджав виконанню рішення суду.

Постановою державного виконавця Клименко Д.Г. від 26 грудня 2013 року повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п.4 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження завершено.

30 вересня 2019 року боржник через свого представника - адвоката Берзінь С.Л. звернувся до ДВС із заявами про закінчення вказаних виконавчих проваджень № 25828596, № 25831087, № 25830094 та зняття арештів з майна боржника.

Листами від 02 жовтня 2019 року ВДВС повідомив, що станом на теперішній час відсутні підстави для винесення постанов про закінчення зазначених виконавчих проваджень або зняття арештів з майна боржника.

Заявник вважає, що повернення виконавчих документів стягувачу є формою завершення виконавчого провадження.Крім того, строк зберігання виконавчих проваджень сплинув, а тому вони підлягають знищенню. Враховуючи, що виконавчі листи, видані Ворошиловським районним судом м. Донецька, перебували на виконанні ВДВС на території м. Донецька, яка є тимчасово окупованою територією, фактично вони, як і всі матеріали зазначених виконавчих проваджень, є втраченими.

Тому, просив : - визнати неправомірною бездіяльність державних виконавців Ленінського районного ВДВС м. Донецьк ГТУЮ у Донецькій області, яка полягає у не знятті арештів з майна боржника - ОСОБА_1 в межах завершених виконавчих проваджень №25828596, № 25831087, № 25830094; - зобов`язати державних виконавців Ленінського районного ВДВС м. Донецьк ГТУЮ у Донецькій області усунути вказані порушення, поновити порушені права боржника - ОСОБА_1 , шляхом видання зобов`язань : - скасувати постанову державного виконавця Ленінського районного ВДВС м. Донецьк ГТУЮ у Донецькій області від 12 квітня 2011 року, винесену в межах виконавчого провадження № 25828596, якою накладено арешт на майно боржника - ОСОБА_1 та зняти арешт з майна, що належить ОСОБА_1 , в межах виконавчого провадження № 25828596; - скасувати постанову державного виконавця Ленінського районного ВДВС м. Донецьк ГТУЮ у Донецькій області від 12 квітня 2011 року, винесену в межах виконавчого провадження № 25831087, якою накладено арешт на майно боржника - ОСОБА_1 та зняти арешт з майна, що належить ОСОБА_1 , в межах виконавчого провадження № 25830094; - скасувати постанову державного виконавця Ленінського районного ВДВС м. Донецьк ГТУЮ у Донецькій області від 12 квітня 2011 року, винесену в межах виконавчого провадження № 25828596, якою накладено арешт на майно боржника - ОСОБА_1 та зняти арешт з майна, що належить ОСОБА_1 , в межах виконавчого провадження № 25830094.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 24 лютого 2020 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Берзінь С.Л., на бездіяльність державних виконавців Ленінського районного ВДВС міста Донецька ГТУЮ у Донецькій області, заінтересована особа : ТОВ Кредитні ініціативи - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Берзінь С.Л., просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове рішення, яким вимоги скарги задовольнити повністю, посилаючись на необґрунтованість судового рішення, неповне та неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду, обставинам справи, неправильне дослідження та оцінку доказів, порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначено, що судом правильно встановлено, що всі три вказані виконавчі провадження згідно з даними АСВП є завершеними. Наявність чинного арешту (обтяження № 14439280), який накладено державними виконавцями Ленінського районного ВДВС м. Донецька ГТУЮ у Донецькій області , підтверджується витягом з ДРОРМ від 10 жовтня 2019 року № 62442005, який міститься в матеріалах справи. Посилаючись на ч.ч. 2-3 ст. 50 Закону України Про виконавче провадження , зазначає, що законодавцем встановлено імперативну процедуру, що у разі встановлення підстав для завершення виконавчого провадження, виконавець в обов`язковому порядку знімає раніше накладені ним арешти з цього майна. Тобто, судом здійснено правильне посилання на норму матеріального права, ст. 50 Закону України Про виконавче провадження , однак зроблено неправильний висновок щодо відсутності бездіяльності державних виконавців в частині не зняття арештів з майна боржника під час завершення виконавчих проваджень. Тому, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права. Крім того, з посланням на зазначення в судовому рішення, про те, що у даній справі арешт майна не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, тому в цій частині судом не прийнято до уваги вимогу скаржника, щодо посилання на приписи ст. 60 Закону України № 606-ХІV та ст. 59 Закону України № 1404-VІІІ (арешт майна може бути скасований за рішенням суду), зазначає, що в скарзі ним не наводилися доводи того, що є будь-який спір про право на арештоване майно боржника, однак у даному випадку у боржника немає іншого способу захисту, окрім як звернутися до суду із клопотанням зняти арешт або зобов`язати державних виконавців усунути відповідну бездіяльність, оскільки виконавчі провадження є фактично завершеними, а арешти досі чинними, що порушує право вільного володіння та розпорядження своєю власністю з боку боржника. Посилаючись на ч. 2 ст. 451 ЦПК України, зазначає, що враховуючи бездіяльність державних виконавців від 12 квітня 2011 року у виконавчих провадженнях № № 25828596, 25831087, 25830094, арешти, накладені на майно боржника, в межах цих провадженнях, - підлягають скасуванню.

Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 адвокат Берзінь С.Л.підтримав доводи апеляційної скарги .

У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився,викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України,та відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України,з опублікуванням оголошення про виклик, вважається повідомленим про дату,час і місце розгляду справи (а.с.142).

У судове засідання апеляційного суду представник Ленінського районного ВДВС міста Донецьк ГТУЮ у Донецькій області (Ленінського районного відділу державної виконавчої служби у місті Донецьку Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків)), представник ТОВ Кредитні ініціативи не з`явилися,належним чином були повідомлені про дату,час і місце розгляду справи (а.с.135,136,146).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Берзінь С.Л, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права,бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Згідно з положеннями частин 2 і 3 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 06 грудня 2019 року частково відновленне втрачене судове провадження у справі № 2-1404/10 за позовом ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в частині встановлення повного змісту рішення Ворошоловського районного суду м.Донецька від 23 лютого 2010 року у справі № 2-1404/10, виконавчих листів, виданих Ворошиловським районним судом м. Донецька від 17 червня 2010 року у справі № 2-1404/10; постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві по виконавчому провадженні №25830094 від 26 грудня 2013 року (а.с. 63-74).

З рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 23 лютого 2010 року вбачається, що з ОСОБА_1 на користь ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області стягнуто заборгованість у розмірі 486 205, 24 грн. (що за курсом НБУ (7,99) на момент розгляду складає еквівалент 60 851,72 доларів США, за кредитним договором № 15-93/36-2/08 від 08 січня 2008 року; витрати по сплаті судового збору у розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду у розмірі 250 грн.

Звернуто стягнення на предмет застави за договором застави, а саме: автомобіль марки Honda, модель Legend, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, об`єм двигуна 3471 куб. см, номер шасі(кузов, рама) НОМЕР_2 , зареєстрований 25 грудня 2007 року ВРЕР № 3 м. Донецька УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, що належить заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 , виданого ВРЕР № 3 м. Донецька УДАІ ГУМВС України в Донецькій області 25 грудня 2007 року, шляхом продажу вказаного предмета застави Промінвестбанком в особі філії Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем, з правом зняття з обліку вказаного автомобіля в Красноармійському МРЕВ Донецької області.

Зобов`язано ОСОБА_1 передати ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області документи, що підтверджують право власності на предмет застави - автомобіль марки Honda, модель Legend, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, об`єм двигуна 3471 куб. см, номер шасі(кузов, рама) НОМЕР_2 , зареєстрований 25 грудня 2007 року ВРЕР № 3 м. Донецька УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, та ключі від автомобіля (а.с. 65-69).

17 березня 2011 року ,на підставі рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 23 лютого 2010 року , були видані виконавчі листи , строк пред`явлення до виконання в яких зазначено до 17 червня 2013 року (а.с. 69-72).

Згідно Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна станом на 10 жовтня 2019 року вбачається наявність обтяжень на рухоме майно ОСОБА_1 , а саме: обтяження № 16638237 - застава рухомого майна; боржник ОСОБА_2 , обтяжувач ТОВ Кредитні ініціативи ; № 15716817 - арешт рухомого майна; боржник ОСОБА_2 , обтяжувач: Відділ державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві; № 15716807 - арешт рухомого майна; боржник ОСОБА_1 , обтяжувач: Відділ державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві (а.с.9).

30 вересня 2019 року представник боржника - адвокат Берзінь С.Л. звернувся до Ленінського районного ВДВС м. Донецька ГТУЮ у Донецькій області із заявами про закінчення виконавчих проваджень та зняття арешту з майна боржника (а.с. 10-15).

Листами начальника Краматорського міського ВДВС Головного територіального управління юстиції від 02 жовтня 2019 року представнику ОСОБА_1 - адвокату Берзінь С.Л. повідомлено, що з листа представника ОСОБА_1 стало відомо, що 26 грудня 2013 року державний виконавець, керуючись п.4 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження (у редакції Закону, яка діяла до 05 жовтня 2016 року) виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу , тобто виконавче провадження завершено. На підставі вищевикладеного, станом на теперішній час відсутні підстави для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 25828596 ; виконавчого провадження № 25831087; виконавчого провадження №25830094, або для зняття арешту з майна ОСОБА_1 (а.с. 17-19).

З Витягу з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень вбачається, що 12 квітня 2011 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 25831087, за виконавчим документом , про звернення стягнення на предмет застави за договором застави, а саме: автомобіль марки Honda, модель Legend, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, об`єм двигуна 3471 куб. см, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_2 , зареєстрований 25 грудня 2007 року ВРЕР № 3 м. Донецька УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, що належить заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 , виданого ВРЕР № 3 м. Донецька УДАІ ГУМВС України в Донецькій області 25 грудня 2007 року, шляхом продажу вказаного предмета застави Промінвестбанком в особі філії Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем, з правом зняття з обліку вказаного автомобіля в Красноармійському МРЕВ Донецької області.

19 лютого 2013 року постановою державного виконавця Вільголенко С.В. зупинено виконавче провадження ( п.12 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження ) на підставі заяви боржника, яка надійшла до відділу з копією заяви, направленої до Ленінського районного суду м. Донецька, про заміну сторони виконавчого провадження, до розгляду справи по суті.

29 листопада 2013 року постановою державного виконавця Клименко Д.Г. поновлено виконавче провадження № 25831087, стягувачу направлено лист щодо встановлення дати та місця передання автотранспортного засобу, документів та ключів від нього, яка була призначена на 25 грудня 2013 року на 11 годину на території ДВС. У визначений час будь-яких осіб, які були представниками стягувача, до ДВС не з`явились. Таким чином, стягувач перешкоджає виконанню рішення суду.

26 грудня 2014 року постановою державного виконавця повернуто виконавчий документ стягувачеві на підставі п.4 ч.1 ст.47 Закону України Про виконавче провадження .

Станом на 23 жовтня 2019 року виконавче провадження № 25831087 завершено.

Також, з Витягу з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень вбачається,що 12 квітня 2011 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 25828596, за виконавчим документом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області заборгованості у розмірі 488 155, 24 грн.

27 квітня 2012 року державним виконавцем винесено постанову про оголошення розшуку майна боржника, а саме на автомобіль марки Honda, модель Legend, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, об`єм двигуна 3471 куб. см, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_2 , зареєстрований 25.12.2007 року ВРЕР № 3 м. Донецька УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, що належить заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 , виданого ВРЕР № 3 м. Донецька УДАІ ГУМВС України в Донецькій області 25 грудня 2007 року.

19 лютого 2013 року постановою державного виконавця Вільголенко С.В. , за п.12 ч.1 ст.37 ЗУ Про виконавче провадження , зупинено виконавче провадження до розгляду справи про заміну сторони виконавчого провадження.

10 листопада 2014 року державним виконавцем виконавчий документ повернуто стягувачеві на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону України Про виконавче провадження (встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника).

Станом на 23 жовтня 2019 року виконавче провадження № 25828596 завершено (а.с.23-24).

З копії постанови державного виконавця ВДВС Ленінського РУЮ у м. Донецьку від 26 грудня 2013 року по виконавчому провадженні № 25830094 та її мотивувальної частини вбачається, що 17 липня 2013 року стягувачу направлено лист вимога щодо проведення авансування виконавчих дій щодо організації виконавчих дій щодо передачі стягувачу документів та ключів від автомобіля Honda Legend ,реєстраційний номер НОМЕР_1 . Ні відповіді , ні суми коштів на авансування витрат виконавчих дій від стягувача до відділу не надходило. На підставі п.4 ч.1 ст.47, ст.50 Закону України Про виконавче провадження виконавчий лист № 2-1404, виданий 17 березня 2011 року Ворошиловським районним судом м. Донецька , про зобов`язання ОСОБА_1 передати ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області документи, що підтверджують право власності на предмет застави - автомобіль марки Honda, модель Legend, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, об`єм двигуна 3471 куб. см, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_2 , зареєстрований 25 грудня 2007 року ВРЕР № 3 м. Донецька УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, та ключі від автомобіля - повернуто стягувачу. Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення (а.с. 73-74).

З акту видачі майна від 06 червня 2017 року, укладеного між ДП СЕТАМ Міністерства юстиції України в особі фахівця з приймання майна Київської філії ДП СЕТАМ Давидкевича С.В. та ОСОБА_3 вбачається, що на підставі вимоги державного виконавця № б/н від 02 червня 2017 року та постанови про закінчення виконавчого провадження № б/н від 04 травня 2017 року та постанови про зняття арешту майна б/н від 04 травня 2017 року транспортний засіб Honda Legend, НОМЕР_1, НОМЕР_2 , 2006 року передано зберігачу ОСОБА_4 (а.с. 58).

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції зазначив,що предметом оскарження у справі є бездіяльність державних виконавців Ленінського районного ВДВС м.Донецька ГТУЮ у Донецькій області ,яка полягає у не вирішенні питання щодо зняття арешту з майна боржника при поверненні виконавчих документів стягувачу , та виходив з відсутності правових підстав для визнання неправомірною бездіяльність державних виконавців Ленінського районного ВДВС міста Донецьк ГТУЮ у Донецькій області та скасування постанов державного виконавця від 12 квітня 2011 року,винесених в межах виконавчих проваджень №№ 25828596, 25831087, 25830094,якими накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 та зняття арешту з майна боржника у зв*язку з поверненням виконавчих документів стягувачу ,оскільки при вчиненні виконавчих дій порушень прав ОСОБА_1 не відбулося,державними виконавцями не було допущено порушень норм діючого законодавства,всі дії яких були вчинені ними в межах Закону України Про виконавче провадження та Конституції України .

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції ,з огляду на наступне .

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання.

Примусове виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів законом покладено на державну виконавчу службу. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) закріплені у Законі України Про виконавче провадження .

Відповідно до статті 11 Закону України Про виконавче провадження , державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ст. 13 Закону України Про виконавче провадження під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.1 ст. 52 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на час здійснення виконавчої дії) звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Звертаючись із заявами до державної виконавчої служби, представник боржника посилався на те, що у зв`язку з тим, що виконавчі документи повернуті стягувачу та на теперішній час виконавчі провадження знаходяться у стані завершених, просив закінчити виконавчі провадження та зняти арешт з майна ОСОБА_1 .

Крім того,заявник вважає, що строк зберігання виконавчих проваджень закінчено та вони підлягають знищенню, а на підставі того, що виконавчі листи від 17.03.2011 року № 2-1404, видані Ворошиловським районним судом м.Донецька, яка є тимчасово окупованою територією, то фактично вони, як і всі матеріали виконавчих проваджень № 25828596, № 25831087, №25830094 (окрім зафіксованої інформації у АСВП), є втраченими.

Порядок та підстави повернення виконавчого документа стягувачу були врегульовані статтею 47 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на час здійснення виконавчої дії).

Встановлено, що виконавчі документи були повернуті стягувачу з наступних підстав :

- по виконавчому провадженню № 25831087 , виконавчий лист про звернення стягнення на предмет застави за договором застави, а саме: автомобіль марки Honda, модель Legend, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, об`єм двигуна 3471 куб. см, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_2 , зареєстрований 25 грудня 2007 року ВРЕР № 3 м. Донецька УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, що належить заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 , виданого ВРЕР № 3 м. Донецька УДАІ ГУМВС України в Донецькій області 25 грудня 2007 року, шляхом продажу вказаного предмета застави Промінвестбанком в особі філії Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем, з правом зняття з обліку вказаного автомобіля в Красноармійському МРЕВ Донецької області, повернуто стягувачу 26 грудня 2013 року, на підставі п.4 ч.1 ст.47 Закону України Про виконавче провадження (стягувач перешкоджає провадженню або не здійснення авансування);

- по виконавчому провадженню № 25830094, виконавчий лист про зобов`язання ОСОБА_1 передати ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області документи, що підтверджують право власності на предмет застави - автомобіль марки Honda, модель Legend, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, об`єм двигуна 3471 куб. см, номер шасі (кузов, рама) НОМЕР_2 , зареєстрований 25 грудня 2007 року ВРЕР № 3 м. Донецька УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, та ключі від автомобіля, повернуто стягувачу 26 грудня 2013 року на підставі п.4 ч.1 ст.47 Закону України Про виконавче провадження (не здійснення авансування);

- по виконавчому провадженню № 25828596, виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії Головне управління Промінвестбанку в Донецькій області заборгованості у розмірі 488 155, 24 грн., повернуто стягувачу 10 листопада 2014 року на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону України Про виконавче провадження (встановлення законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника).

Відповідно до п.п.4,9 ч.1 ст.47 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на час здійснення виконавчої дії) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: - стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа; - наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Частиною 5 ст.47 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на час здійснення виконавчої дії) визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Відповідно до статті 49 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на час здійснення виконавчої дії) виконавче провадження підлягає закінченню у передбачених частиною першою цієї статті випадках.

При цьому у ній не зазначено такого випадку, як закінчення виконавчого провадження у зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувачу.

Згідно із частиною другою статті 50 Закону України Про виконавче провадження у разі, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Таким чином, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим, після якого могли б наступити правові наслідки, передбачені частиною другою статті 50 Закону України Про виконавче провадження .

Суд ,на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов обґрунтованого висновку про те, що законодавством не передбачено право державного виконавця на зняття арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачу та з цих підстав, стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано і боржником за яким є саме ОСОБА_1 .

В цій частині суд слушно врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 6 березня 2019 року у справі № 263/1468/17.

Як вже зазначалось, 26 грудня 2013 року та 10 листопада 2014 року державним виконавцем відділу були винесені постанови про повернення виконавчих листів стягувачу згідно п.п.4,9 ч.1 ст.47 Закону України Про виконавче провадження .

Приписами статті 49 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ.

Згідно з приписами статті 50 Закону України Про виконавче провадження у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

З правового аналізу норм, зокрема,ст.ст.47,49,50 Закону України Про виконавче провадження вбачається, що державний виконавець зобов`язаний зняти арешт шляхом винесення відповідної постанови лише у випадку закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, державні виконавці не виносили постанов про закінчення виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Тому,суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що державні виконавці приймаючи постанови про повернення виконавчого документа стягувачу не допустили неправомірної бездіяльності в частині не зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 .

З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права ,відхиляються судом апеляційної інстанції .

Згідно із статтею 60 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду. Зазначені у цій статті постанови можуть бути оскаржені сторонами в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Щодо не застосування судом ч.5 ст.60 Закону України Про виконавче провадження , на яку апелянт посилається у своїй скарзі, слід зазначити наступне .

У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, а також у позовному провадженні.

На рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

У пункті 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 Про судову практику в справах про зняття арешту з майна роз*яснено,що спори про право цивільне, пов*язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства .

Із матеріалів справи вбачається, що 30 вересня 2019 року боржник ОСОБА_1 через свого представника адвоката Берзінь С.Л. звернувся до ДВС із заявами про закінчення виконавчих проваджень № 25828596, № 25831087, № 25830094 та зняття арештів з майна боржника,у задоволенні яких останньому було відмовлено .

Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено,що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Так, 29 жовтня 2019 року ОСОБА_1 ,від імені та в інтересах якого діє адвокат Берзінь С.Л.,звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державних виконавців.Зі змісту якої вбачається,що скаргу подано з підстав порушення прав заявника - боржника по виконавчим провадженням щодо арештованого майна та неправомірною бездіяльністю державних виконавців щодо не зняття арештів з майна боржника при поверненні стягувачу виконавчих документів,на підставі п.п.4,9 ч.1 ст.47 Закону України Про виконавче провадження .

Тобто ,предметом оскарження по суті є процесуальна дія державної виконавчої служби,яка підлягає розгляду в порядку,передбаченому розділом VII ЦПК України.

Суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормою права,яка їх регулює .

За встановлених обставин, доводи апеляційної скарги, щодо наявності правових підстав для скасування ухвали суду першої інстанції є безпідставними та висновків суду не спростовують.

Сукупність вищезазначених обставин, аналіз та оцінка доводів апеляційної скарги приводять до висновку, що ці доводи не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи, ухвалу постановлено судом першої інстанції з додержанням вимог закону.

Обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що викладені аргументи апеляційної скарги є безпідставними та не можуть слугувати правовими підставами для скасування судового рішення, оскільки судом під час розгляду справи всебічно і повно досліджено та оцінено усі надані докази,вірно і об`єктивно з`ясовано обставини справи, а тому будь-яких протиріч між висновками суду про права та взаємовідносини сторін і встановленими судом фактами не вбачається, судом в повному обсязі встановлено і досліджено предмет доказування у даній справі, виходячи з тих доказів, які надавалися у справі.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)

Пункт 1 ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП],§ 41.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Берзінь Сергій Людвигович - залишити без задоволення.

Ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 24 лютого 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 21 квітня 2020 року.

Судді: