Постанова

від 22.04.2020 по справі 587/24/19

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2020 року

м.Суми

Справа №587/24/19

Номер провадження 22-ц/816/930/20

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Орлова І. В.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Фермерське господарство Мрія - СК ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Фермерського господарства Мрія - СК на рішення Сумського районного суду Сумської області від 14 січня 2020 року в складі судді Степаненко О.А., постановлене у м. Суми,

в с т а н о в и в:

Звернувшись до суду із позовом у січні 2019 року, позивач просила суд визнати недійсною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, укладену між Фермерським господарством Мрія - СК та ОСОБА_1 щодо належної їй на праві приватної власності земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,078 га на території Токарівської сільської ради Сумського району Сумської області.

Свої вимоги мотивувала тим, що вона є власником земельної ділянки площею 1,08 га, яка розташована на території Токарівської сільської ради Сумського району Сумської області. У 2017 році між позивачем та ФК Мрія - СК було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого, позивач передала в оренду відповідачу вказану земельну ділянку строком на 10 років. Вказує, що у 2017 році строк дії договору оренди землі закінчився і вона мала намір самостійно обробляти належну їй земельну ділянку, але дізналася, що строк дії вказаного договору поновлено ще на 10 років, згідно додаткової угоди про поновлення договору оренди землі. Також їй стало відомо, що належній ій земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 5924788300:04:001:0284, а уточнена площа її земельної ділянки становить 1,078 га. Вказує, що додаткова угода нею не підписувалася, а тому є всі підстави для визнання її недійсною.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 14 січня 2020 року позов задоволено.

Визнано недійсною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, укладену між Фермерським господарством Мрія - СК та ОСОБА_1 щодо належної їй на праві приватної власності земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1, 078 га на території Токарівської сільської ради Сумського району Сумської області.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне встановлення судом фактичних обставин справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що матеріали справи не містять ні основного договору від 2007 року ні додаткової угоди до нього. Таким чином чудом було визнано недійсною додаткову угоду без її дослідження. Вказує, що експертиза проводилася стосовно договору оренди землі від 01.08.2017 року, а відповідно є неналежним доказом по справі.

Від позивача відзив на апеляційну скаргу до суду надходив.

Представник фермерського господарства до суду не прибув, але за місце реєстрації юридичної особи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що фактично в судовому порядку оспорювався договір оренди землі від 01.08.2017р., бо на час подання позову до суду заявнику не було відомо про назву документа яким було продовжено строк дії попереднього договору оренди землі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не підписувала додаткової угоди № б/н від 01.08.2017 року, а тому договір оренди землі з відповідачем не поновлювала. Оскільки додаткова угода № б/н від 01.08.2017 року не відповідає вимогам чинного законодавства, то є підстави для визнання її недійсною.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком місцевого суду виходячи з такого.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач є власником земельної ділянки кадастровий номер 5924788300:04:001:0284 площею 1,08 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Токарівської сільської ради Сумського району Сумської області, яка перебувала в оренді фермерського господарства Мрія-СК на підставі договору оренди землі, укладеного у 2007 році (а.с. 8-9).

Ці обставини сторонами не оспорюються.

01.08.2017 року між ОСОБА_1 та ФГ Мрія - СК укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 10 років із платою за користування земельною ділянкою в розмірі 2500 грн. Пунктом 43 вказаного договору передбачено, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами. (а.с. 65-67). 05.02.2018 року вказаний договір було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.67).

Відповідно до експертного висновку №1523/1524 від 26.11.2019 року, наданого Сумським відділенням Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. Заслужено проф. М.С. Бокаріуса, у договорі оренди землі № б/н від 01.08.2017 року, що укладений між Фермерським господарством Мрія - СК та ОСОБА_1 про оренду земельної ділянки кадастровий номер 5924788300:04:001:0284 міститься підпис від імені ОСОБА_1 , що виконаний за допомогою пасти для кулькової ручки рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_1 , а іншою особою. (а.с. 100-113).

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. Договір оренди земельної ділянки під полезахисною лісовою смугою має також містити умови щодо утримання та збереження таких смуг і забезпечення виконання ними функції агролісотехнічної меліорації.

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

За правилами частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Як зазначила у своєму позові ОСОБА_1 між нею та відповідачем ФГ Мрія - СК у 2007 році було укладено договір оренди землі строком на 10 років, строк дії якого закінчився у 2017 році. Вказані обставини не заперечувалися також і відповідачем по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України Про оренду землі по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що фактично укладений сторонами договір оренди землі від 01.08.2017 року є договором оренди землі, що укладений на новий строк, відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України Про оренду землі (договір про поновлення договору оренди землі).

Таким чином, заявляючи вимогу про визнання недійсною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, позивач фактично просила визнати недійсним договір оренди землі від 01.08.2017 року (договір про поновлення договору оренди землі), який міститься в матеріалах цивільної справи( а.с.65-66).

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що сам договір оренди землі, що укладений сторонами у 2007 році ними не оскаржується, факт його укладання сторонами не спростовується, а тому перевірка його відповідності вимогам чинного законодавства лежить поза межами розгляду вказаної справи.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи, що викладені в апеляційній скарзі стосовно того, що матеріали справи не містять ні основного договору від 2007 року ні додаткової угоди до нього.

За приписами ст. 207 ЦК України вбачається, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

При цьому за правилами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною 1 статтею 14 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально

Згідно з ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Експертним висновком №1523/1524 від 26.11.2019 року, наданого Сумським відділенням Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. Заслужено проф. М.С. Бокаріуса, підтверджено, у договорі оренди землі № б/н від 01.08.2017 року, що укладений між Фермерським господарством Мрія - СК та ОСОБА_1 про оренду земельної ділянки кадастровий номер 5924788300:04:001:0284 міститься підпис від імені ОСОБА_1 , що виконаний за допомогою пасти для кулькової ручки рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_1 , а іншою особою.

З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач не виразила своєї волі на укладання оскаржуваного договору, а тому не укладала його з відповідачем у встановленій законом формі.

Таким чином, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про відсутність волевиявлення позивача на укладання з відповідачем договору оренди землі від 01.08.2017 року, що відповідно до ч. 1 ст. 2015 ЦК України є підставою для визнання його недійсним. Доказів та обґрунтувань зворотного відповідачем всупереч приписів ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України суду надано та наведено не було.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про наявність підстав для визнання недійсним договору оренди землі від 01.08.2017 року укладеного між ОСОБА_1 та ФГ Мрія - СК .

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи свідчать про те, що фактично між ОСОБА_1 та ФГ Мрія - СК додаткова угода № б/н від 01.08.2017 року щодо належної ОСОБА_1 на праві приватної власності земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,078 га на території Токарівської сільської ради Сумського району Сумської області не укладалася, натомість 01.08.2017 року між ОСОБА_1 та ФГ Мрія - СК було укладено саме договір оренди землі, а тому за таких обставин визнанню недійсним підлягає саме укладений між сторонами договір оренди землі № б/н від 01.08.2017 року.

Відповідно до статей 374, 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Отже, рішення суду першої інстанції підлягає зміні резолютивна частина оскарженого рішення, із викладенням її в іншій редакції, відповідно до якої, позов підлягає задоволенню частково із визнанням недійсним договору оренди землі від 01.08.2017 року.

На підставі норми ч. 9 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, а також враховуючи, що межі задоволення апеляційної скарги фактично не впливають на обсяг задоволених позовних вимог, понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Мрія - СК задовольнити частково.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 14 січня 2020 року зміни та викласти резолютивну частину у наступній редакції:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди землі від 01.08.2017 року укладений між ОСОБА_1 та ФГ Мрія - СК щодо належної їй на праві приватної власності земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,078 га на території Токарівської сільської ради Сумського району Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 квітня 2020 року.

Головуючий - С.С. Ткачук

Судді: О.Ю. Кононенко

І.В. Орлов