Постанова

від 22.04.2020 по справі 320/2853/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/2853/19 Суддя (судді) першої інстанції: Журавель В.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року (справу розглянуто в порядку письмового провадження) у справі за адміністративним позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "НБ СЕКЮРІТІ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2019 позивач, Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НБ СЕКЮРІТІ" адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі 25 508, 00 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що висновки суду першої інстанції є помилковими, оскільки обов`язок з працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно до встановленого Законом нормативу робочих місць покладається на роботодавця, а виконанням нормативу робочих місць вважається саме працевлаштування роботодавцем осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

27.03.2020 до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримав позицію суду першої інстанції.

У відповідності до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 25 січня 2019 року відповідачем надано позивачу звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік форми №10-ПІ.

Відповідно до вказаного звіту позивача середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) - 8; з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 0; кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (осіб) - 1; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 0 грн.

На підставі даних поданого відповідачем звіту Київським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів зроблено висновок про невиконання позивачем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2018 році.

У зв`язку з невиконанням вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції у загальному розмірі 25508 грн. 00 коп.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог та зазначив, що позивач помилково визначив середньооблікову кількість працівників на підприємстві відповідача, що обумовило безпідставне нарахування штрафних санкцій та пені. Зокрема, суд першої інстанції вказував, що розрахунок позивача про те, що на підприємстві середньооблікова кількість штатних працівників протягом 2018 року становить - 23 особи, здійснений лише на підставі штатних розписів відповідача. При цьому, в основу покладено штатний розпис на кінець року, однак штатний розпис не є документом, який є підставою для визначення середньооблікової кількості працівників на підприємстві.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 21 березня 1991 року Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (далі - Закон № 875).

Відповідно до ст. 17 вказаного Закону, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Відмова в укладенні трудового договору з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров`я перешкоджає виконанню професійних обов`язків, загрожує здоров`ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров`я інвалідів.

Згідно частин 1 та 3 статті 18 Закону № 875 забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу робочих місць, установленого статтею 19 цього Закону, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Частиною 3 статті 18 Закону визначено обов`язок підприємства, що використовує найману працю, зокрема, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Згідно Порядку подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316, форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється в розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Виконанням нормативу робочих місць у вказаній кількості вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним (частини перша і п`ята статті 19 Закону).

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, зобов`язані щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в залежності від кількості робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, і не зайнятих ними. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Обов`язок підприємства щодо працевлаштування інвалідів полягає у відсутності права на відмову в укладенні трудового договору з підстав інвалідності та створення умов праці для інвалідів на відповідному робочому місці з урахуванням рекомендацій МСЕК, фізичних можливостей інваліда, індивідуальних програм реабілітації та в залежності від відповідної нозології інваліда.

Статтею 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні не встановлює обов`язку, відповідно до якого підприємство було б зобов`язане самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

Відповідальність підприємства у вигляді адміністративно-господарських санкцій (в розмірі визначеному ст.20 Закону № 875-ХІІ) настає, з урахуванням положень ст.19 цього закону, у разі: незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів та неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем Фонду соціального захисту інвалідів звіт за формою №10-ПІ подавався у визначені строки.

У вказаному звіті зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача, за звітний період складає - 8 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність - 0 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" повинна складати 1 осіб.

Однак, в подальшому при здійсненні повторного розрахунку було виявлено помилку відповідачем в кількості середньооблікової кількості штатних працівників, що згідно з розрахунком, зробленим посадовими особами товариства, становить 7 осіб.

У зв`язку із виявленою помилкою посадовими особами відповідача подано до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів коригуючий звіт із зазначенням правомірної середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу, а саме: звіт форми 10-ПІ про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік, в якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача, за звітний період складає - 7 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність - 0 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" повинна складати 0 осіб.

Відповідно до вимог пункту 1, 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 (далі - Порядок № 70) цей порядок визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю - базовому центру зайнятості.

Форма зазначеного звіту встановлена наказом Міністерства праці та соціальної політики України "Про затвердження форми звітності №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" та Інструкція щодо заповнення форми звітності №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" від 10 лютого 2007 року № 42.

Пунктом 1.1. Інструкції щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ передбачено, що форма № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" (далі - звіт), що заповнюється за рік, поширюється на всі підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, у яких працює за основним місцем роботи, від 8 і більше осіб (далі - роботодавці).

Відповідно до вимог п 2.1 Інструкції в облікову кількість штатних працівників включаються усі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві.

Згідно з вимогами п. 2.2 Інструкції облікова кількість штатних працівників визначається на певну дату звітного періоду, наприклад, на перше або останнє число

місяця, включаючи прийнятих працівників і виключаючи тих, які вибули в цей день.

Якщо підприємство на дату, вказану у формі державного статистичного спостереження, з будь-яких причин не працювало (вихідний або святковий день, з природних, технічних та економічних причин), облікова кількість працівників відображається за станом на останній день роботи, що передував цій даті.

В обліковій кількості штатних працівників за кожний календарний день враховуються особи, які фактично працювали, а також відсутні на роботі з будь-яких причин, тобто усі працівники, які перебувають у трудових відносинах, незалежно від виду трудового договору (п. 2.3 Інструкції).

Відповідно до вимог п. 2.6 Інструкції не включаються до облікової кількості штатних працівників такі категорії:

- прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств. Працівник, який отримує на одному підприємстві дві, півтори ставки, тобто оформлений за сумісництвом на тому самому підприємстві, де й основне місце роботи (внутрішнє сумісництво), або менше однієї ставки, в обліковій кількості штатних працівників враховується як одна фізична особа;

- залучені до виконання робіт за цивільно-правовими договорами (договорами підряду). Працівник, який перебуває в обліковому складі підприємства і уклав цивільно-правовий договір з цим самим роботодавцем, враховується в обліковій та середньообліковій кількості працівників один раз за місцем основної роботи та не враховується у кількості працюючих за цивільно-правовими договорами;

- переведені з інших підприємств згідно з договорами між суб`єктами господарювання;

- учні, слухачі професійно-технічних навчальних закладів, які проходять виробниче навчання та виробничу практику на підприємстві згідно з договорами про надання робочих місць для зазначених цілей;

- особи, направлені підприємствами для навчання у навчальних закладах з відривом від виробництва, які одержують за рахунок коштів цих підприємств тільки стипендію;

- особи, які навчаються за рахунок коштів, передбачених у зведених кошторисах будівництва, для роботи на підприємствах, які будуть вводитися в дію;

- працівники, які подали заяви про звільнення і припинили роботу до закінчення строку попередження або які припинили роботу без попередження адміністрації. Вони виключаються із облікового складу працівників з першого дня невиходу на роботу.

Згідно пунктом 3.1. Інструкції щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ, у рядку 1 відображається середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік, яка визначається відповідно до пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 р. № 286 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 30 листопада 2005 р. за № 1442/11722 (із змінами).

Відповідно до вимог пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, передбачено середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору.

Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з`явились або не з`явились на роботу.

Підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 Інструкції встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

Кількість штатних працівників облікового складу за вихідний, святковий і неробочий день приймається на рівні облікової кількості працівників за попередній робочий день. У випадку двох або більше вихідних чи святкових і неробочих днів підряд кількість штатних працівників облікового складу за кожний з цих днів приймається на рівні кількості працівників облікового складу за робочий день, що їм передував.

Згідно з вимогами пп. 3.2.2 п. 3 Інструкції при обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 цієї Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв`язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (підпункти 2.5.8 - 2.5.9 Інструкції). Облік цих категорій працівників ведеться окремо.

Відповідно до пп. 3.2.3 п. 3.2 Інструкції визначається також середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу в цілому по підприємству, що працює за умов п`ятиденного робочого тижня.

Відповідно до вимог пп. 3.2.4 п. 3.2 Інструкції середньооблікова кількість штатних працівників на підприємствах, які працювали неповний місяць (наприклад, на створених або ліквідованих підприємствах, таких, що мають сезонний характер виробництва), визначається шляхом ділення суми облікової кількості штатних працівників за всі дні роботи підприємства у звітному місяці, включаючи вихідні та святкові і неробочі дні за період роботи, на число календарних днів у звітному місяці.

Згідно з вимогами пп. 3.2.5 п. 3.2 Інструкції середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

Підприємство, що працювало неповний рік (сезонний характер виробництва або створення після січня, за винятком тих підприємств, які вимушено зупиняли виробництво з ініціативи адміністрації), середньооблікову кількість штатних працівників за рік визначає також шляхом підсумовування зазначеної кількості працівників за всі місяці роботи підприємства і ділення одержаної суми на 12 (пп. 3.2.6. п. 3.2 Інструкції).

Отже, Інструкцією чітко зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

Судом першої інстанції встановлено, що розрахунок позивача про те, що на підприємстві середньооблікова кількількість штатних працівників протягом 2018 року становить - 23 особи, здійснений лише на підставі штатних розписів відповідача.

Разом з тим, відповідачем суду першої інстанції надано наступні накази:

- наказ (розпорядження) № 04 від 10 січня 2018 р. про прийняття на роботу ОСОБА_1 (який прийнятий на роботу з 11 січня 2018 р., робота - основна);

- наказ (розпорядження) № 05 від 31 травня 2018 р. про прийняття на роботу ОСОБА_2 (який прийнятий на роботу з 1 червня 2018 р., робота - основна);

- наказ (розпорядження) № 08 від 10 вересня 2018 р. про прийняття на роботу ОСОБА_3 (який прийнятий на роботу з 11 вересня 2018 р., робота - основна);

- наказ (розпорядження) № 07 від 10 вересня 2018 р. про прийняття на роботу ОСОБА_4 (який прийнятий на роботу з 11 вересня 2018 р., робота - основна);

- наказ (розпорядження) № 06 від 10 вересня 2018 р. про прийняття на роботу ОСОБА_5 (який прийнятий на роботу з 11 вересня 2018 р., робота - основна);

- наказ (розпорядження) № 09 від 10 вересня 2018 р. про прийняття на роботу ОСОБА_6 (який прийнятий на роботу з 11 вересня 2018 р., робота - основна);

- наказ (розпорядження) № 10 від 25 вересня 2018 р. про прийняття на роботу ОСОБА_7 (який прийнятий на роботу з 26 вересня 2018 р., робота - основна);

- наказ (розпорядження) № 11 від 25 вересня 2018 р. про прийняття на роботу ОСОБА_8 (який прийнятий на роботу з 26 вересня 2018 р., робота - основна);

- наказ (розпорядження) № 12 від 24 жовтня 2018 р. про прийняття на роботу ОСОБА_9 (який прийнятий на роботу з 25 жовтня 2018 р., робота - основна);

- наказ (розпорядження) № 13 від 1 листопада 2018 р. про прийняття на роботу ОСОБА_10 (який прийнятий на роботу з 2 листопада 2018 р., робота - основна);

- наказ (розпорядження) № 14 від 1 листопада 2018 р. про прийняття на роботу ОСОБА_11 (який прийнятий на роботу з 2 листопада 2018 р., робота - основна);

- наказ (розпорядження) № 17 від 14 листопада 2018 р. про прийняття на роботу ОСОБА_12 (який прийнятий на роботу з 15 листопада 2018 р., робота - основна);

- наказ (розпорядження) № 19 від 14 листопада 2018 р. про прийняття на роботу ОСОБА_13 (який прийнятий на роботу з 15 листопада 2018 р., робота - основна);

- наказ (розпорядження) № 20 від 14 листопада 2018 р. про прийняття на роботу ОСОБА_14 (який прийнятий на роботу з 15 листопада 2018 р., робота - основна);

- наказ (розпорядження) № 16 від 14 листопада 2018 р. про прийняття на роботу ОСОБА_15 (який прийнятий на роботу з 15 листопада 2018 р., робота - основна);

- наказ (розпорядження) № 18 від 14 листопада 2018 р. про прийняття на роботу ОСОБА_16 (який прийнятий на роботу з 15 листопада 2018 р., робота - основна);

- наказ (розпорядження) № 15 від 14 листопада 2018 р. про прийняття на роботу ОСОБА_17 (який прийнятий на роботу з 15 листопада 2018 р., робота - за сумісництвом).

Зі змісту вказаних наказів вбачається, що упродовж року штатна чисельність відповідача постійно змінювалася, найбільша кількість працюючих осіб за штатом мала місце лише з жовтня-листопада 2018 року.

Також, відповідачем надано суду першої інстанції наказ відповідача № 003 від 29 грудня 2017 р. "Про внесення змін до штатного розпису"; штатний розпис, який вводиться в дію з 2 січня 2018 р. (відповідно до якого кількість штатних одиниць становить - 4); наказ відповідача № 004 від 31 травня 2018 р. "Про внесення змін до штатного розпису"; штатний розпис, який вводиться в дію з 1 червня 2018 р. (відповідно до якого кількість штатних одиниць становить - 5); наказ відповідача № 005 від 10 вересня 2018 р. "Про внесення змін до штатного розпису"; штатний розпис, який вводиться в дію з 11 вересня 2018 р. (відповідно до якого кількість штатних одиниць становить - 11); наказ відповідача № 006 від 1 жовтня 2018 р. "Про внесення змін до штатного розпису"; штатний розпис, який вводиться в дію з 1 жовтня 2018 р. (відповідно до якого кількість штатних одиниць становить - 23).

Окрім того, відповідачем надано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичної осіб, і сум утриманого з них податку відповідачем, звітний період: 1 квартал 2018 р., працювало за трудовим договором: 4 особи + квитанція № 2 про прийняття податковим органом податкового розрахунку; податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичної осіб, і сум утриманого з них податку відповідачем, звітний період: 2 квартал 2018 р., працювало за трудовим договором: 5 осіб + квитанція № 2 про прийняття податковим органом податкового розрахунку; податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичної осіб, і сум утриманого з них податку відповідачем, звітний період: 3 квартал 2018 р., працювало за трудовим договором: 11 осіб + квитанція № 2 про прийняття податковим органом податкового розрахунку; податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичної осіб, і сум утриманого з них податку відповідачем, звітний період: 1 квартал 2018 р., працювало за трудовим договором: 20 осіб + квитанція № 2 про прийняття податковим органом податкового розрахунку.

Відтак, позивачем помилково визначено середньооблікову кількість працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "НБ СЕКЮРІТІ".

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції саме за невиконання вимог Закону щодо працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

При цьому, передбачена частиною першою статті 20 Закону № 875 відповідальність у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону № 875 , а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п`ятої статті 19 Закону № 875, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Разом з тим, у даному випадку, середньооблікова чисельність працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "НБ СЕКЮРІТІ" становить нижче за мінімально встановлену, за наявності якої покладається обов`язок по виконанню нормативів працевлаштуванні інвалідів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.

Враховуючи викладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "НБ СЕКЮРІТІ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а обставини справи повністю відповідають висновкам суду.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст підписано 22.04.2020.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

А.Ю.Кучма