Рішення

від 23.04.2020 по справі 910/1461/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.04.2020Справа № 910/1461/20

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп" до Національного авіаційного університету простягнення 128 495,81 грн. Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача з вимогами про стягнення 128 495,81 грн., з яких: 117 815 грн. основний борг, 987,71 грн. 3% річних, 8 986,21 грн. пені, 706,89 грн. інфляційних втрат, нарахованих за договором про закупівлю послуг з господарського утримання приміщень (будівель) та прилеглих до них територій Студентського містечка Національного авіаційного університету) №369 від 24.05.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати послуг з управління нерухомістю на підставі договору про закупівлю послуг з господарського утримання приміщень (будівель) та прилеглих до них територій Студентського містечка Національного авіаційного університету) №369 від 24.05.2018, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 128 495,81 грн.

Ухвалою суду від 10.02.2020 залишено позовну заяву без руху. Надано строк на усунення недоліків позовної заяви.

21.02.2020 позивачем подана заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 26.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням викликом сторін. Судове засідання у справі призначено на 21.04.2020.

У судовому засіданні 21.04.2020 судом оголошено перерву до 23.04.2020.

22.04.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що укладений між сторонами договір закінчив свою дію, а також послався на те, що відповідач є бюджетною установою та розпорядником бюджетних коштів, а тому будь-які зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

26.03.2020 позивачем подана відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якої позивач проти тверджень відповідача, викладених у відзиві заперечив, зокрема зазначив, що послуги були прийняті відповідачем без зауважень та претензій по об`єму, якості та строкам наданих послуг, про що свідчать підписані з боку відповідача акти наданих послуг №731 та №854.

23.04.2020 позивачем подана заява про уточнення позовних вимог, яка розцінена судом як заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 117 815,00 грн., 3%річних в розмірі 987,71 грн., інфляційні втрати в розмірі 706,89 грн., тобто вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 8 986,21 грн. позивачем не підтримуються та зменшуються позивачем в цій частині на суму пені.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Подана заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду, а отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов до висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засідання 23 квітня 2020 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24 травня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Імпел Гріффін Груп (Виконавець) та Національним Авіаційним Університетом (Замовник) було укладено договір з господарського утримання приміщень (будівель) та прилеглих до них територій Студентського містечка Національного Авіаційного Університету № 369 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Виконавець зобов`язався надавати Замовнику послуги з господарського утримання приміщень (будівель) та прилеглих до них територій Студентського містечка Національного Авіаційного Університету, а Замовник - прийняти і оплатити такі Послуги згідно Актів наданих послуг.

Відповідно до пункту 3.1 договору, загальна вартість договору складає 869 994,00 грн.

Відповідно до п. 6.1.2 Замовник зобов`язаний приймати надані послуги відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 6.1.1 Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за надані Послуги згідно умов цього Договору.

Згідно з п. 4.1. Договору, оплата послуг проводиться у національній грошовій одиниці на розрахунковий рахунок Виконавця на підставі акту наданих послуг, згідно фактичного об`єму наданих послуг.

Відповідно до п.п. 4.2, 4.3 замовнику до 10 (десятого) числа місяця, що настає за розрахунковим Виконавцем надається Рахунок до якого обов`язково додається Акт. Не пізніше 10 (десятого) числа місяця, що настає за розрахунковим сторони підписують Акти здачі-приймання наданих послуг та разом з Актами Виконавець надає Замовнику рахунок для оплати наданих Послуг. Розрахунковим місяцем вважається кожний календарний місяць року, у межах якого надавалися Послуги.

Згідно з п. 4.6 договору, стороні і поголилися, що відповідно до пункту 187.7. статі і 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов`язаннями перед бюджетом.

У відповідності до п. 10.1 Договору, строк дії Договору закінчувався 31.12.2018 року.

Додатковою угодою №1 від 26.12.2018 року, термін дії Договору було продовжено до 01.03.2019 року.

Відповідно до п.п. 2,3 додаткової угоди №1 до договору, сторони погодилися, що бюджетні зобов`язання за договором на 2018 рік, на загальну суму що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у Договорі, будуть оформлені Сторонами окремою додатковою угодою в 2019 році, укладеною після затвердження Замовником видатків на цю мету в установленому порядку, а також викладено п.10.1. договору у такій редакції:

10.1. Цей Договір набирає чинності з дати підписання і діє до повного виконання вказаних в даному Договорі об`ємів послуг, але не пізніше ніж до 01.03.2019 року включно, а стосовно фінансових зобов`язань сторін 2018 року - до повного їх виконання, але не пізніше 31.12.2018 року включно. Згідно із ст. 631 ЦКУ сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання .

Згідно з додатковою угодою №2 від 22.01.2019 до договору, сторони погодилися, що з метою забезпечення Замовником послугами виконання яких функціонально покладено на нього, керуючись частиною 5, статті 36, Закону України від 25.12.2015р. № 922 Про публічні закупівлі , а саме, те що бюджетні зобов`язання за Договором № 369 від 24.05.18р., із збільшенням ціни договору на загальну суму, що не перевищує 20 відсотків ціни договору продовжується і на строк достатній для проведення процедури закупівлі.

Також, сторони внесли зміни до п. 3.1 договору та виклали його у такий редакції: Ціна цього Договору становить 869 994,00грн (Вісімсот шістдесят дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири грн.00коп.), у тому числі ПДВ - 144 999,00 грн з урахуванням збільшення до 20 відсотків суми, наданих послуг за договором, що складає 173 998,80грн. (Сто сімдесят три тисячі дев`ятсот дев`яносто вісім грн. 80коп.) разом це 1 043 992,80грн. (Один мільйон сорок три тисячі дев`ятсот дев`яносто дві грн. 80 коп.) в тому числі ПДВ - 208 798, 56 грн .

Бюджетні зобов`язання у Замовника за договором з урахуванням цієї додаткової угоди виникають при наявності кошторису або тимчасового кошторису.

Як встановлено судом, в березні - квітні 2019 року виконавцем було надано, а Замовником прийнято послуги з управління нерухомістю (послуги з господарського утримання приміщень (будівель) та прилеглих до них територій Студентського містечка Національного авіаційного університету) на суму у розмірі 117 815,00 (сто сімнадцять тисяч вісімсот п`ятнадцять) грн. 00 коп., що підтверджується підписаними Замовником та Виконавцем актами надання послуг №731 на суму 63 609,72 грн. та №854 на суму 54 205,28 грн.

10 жовтня 2019 року на адресу Замовника було направлено претензію (вих. №4853/10/19 від 30 вересня 2019 року) про оплату заборгованості в розмірі 117 815,00 грн.

У відповідь на претензію на адресу ТОВ Імпел Гріффін Груп надійшла відповідь на претензію (вих.№06.03/299-ю від 05.11.2019 року), в якій відповідач на погодився сплачувати наявну заборгованість, посилаючись на те, що бюджетні зобов`язання за такими зобов`язаннями Університетом не бралися.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, в березні - квітні 2019 року виконавцем було надано, а Замовником прийнято послуги з управління нерухомістю (послуги з господарського утримання приміщень (будівель) та прилеглих до них територій Студентського містечка Національного авіаційного університету) на суму у розмірі 117 815,00 (сто сімнадцять тисяч вісімсот п`ятнадцять) грн. 00 коп., що підтверджується підписаними Замовником та Виконавцем актами надання послуг №731 на суму 63 609,72 грн. та №854 на суму 54 205,28 грн.

Вказані акти підписані зі сторони замовника без зауважень та претензій. У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує факт надання послуг позивачем.

Отже, відповідач підписав вказані акти та прийняв надані позивачем послуги без заперечень та зауважень.

Документ, який містить відомості про господарську операцію у розумінні ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинним документом.

Згідно з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, який затверджено Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. (п. 2.4 Положення).

Наявні в справі акти надання послуг №731 на суму 63 609,72 грн. та №854 на суму 54 205,28 грн. є належними доказами у справі на підтвердження факту надання послуг позивачем відповідачу.

Разом з тим, як встановлено судом, послуги за березень та квітень 2019 були надані позивачем відповідачу вже після закінчення терміну дії договору №369 від 24.05.2018, разом з тим, як було зазначено раніше вказані акти були підписані належним чином відповідачем та позивачем, при цьому відповідач у відзиві не заперечує факт надання таких послуг.

Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсності. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Отже, вказані послуги за березень та квітень 2019 року на підставі актів наданих послуг №731 та №854 були прийняті відповідачем належним чином, а між сторонами виникли господарські відносини шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлених послуг та підписання між сторонами відповідних актів на підтвердження факту надання цих послуг, що не суперечить вимогам ст. 181 ГК України.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань (частина 7).

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом позивач 10.10.2019 направив відповідачу претензію №4853/10/19 від 30.09.2019, яка отримана відповідачем 10.10.2019, про що свідчить вхідний штемпель на претензії №4853/10/19, отже відповідач повинен був оплатити отримані послуги до 17.10.2019 включно.

Проте, свого обов`язку з оплати наданих послуг Відповідач не виконав.

Статтею 525 ЦК України не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов`язань, а згідно ст.526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання.

Одночасно, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на неможливість виконання свого грошового зобов`язання посилаючись на те, що відповідач є державною установою і його фінансування відбувається за державні видатки.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України та статті 617 Цивільного кодексу України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Тобто відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Враховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання з оплати отриманих послуг на суму 117 815,00грн., доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд визнає обґрунтованими позовну вимогу про стягнення основної заборгованості у розмірі 117 815,00 грн.

Також, Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 987,71 грн., нараховані за період з 18.10.2019-28.01.2020 та інфляційні втрати у сумі 706,89 грн., нараховані за період з 18.10.2019-28.01.2020.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунок 3% річних є арифметично вірним, тому суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 987,71 грн.

Проте, суд не погоджується з розрахунком інфляційних втрат, зробленим позивачем, тому судом було здійснено власний розрахунок інфляційних втрат. За перерахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 117,34 грн. інфляційних втрат (нарахованих на розмір заборонності - 117 815,00 грн. та за період з жовтня 2019 по січень 2020).

Відтак, за перерахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційні втрати в розмірі 117,34 грн., а тому вимога позивача підлягає частковому задоволенню.

Отже, приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов`язання відповідачем вимагати сплати останнім проценти річних від простроченої суми та інфляційні втрати, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 987,71 грн. та 117,34 грн. інфляційних втрат.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Імпел Гріффін Груп задовольнити частково.

Стягнути з Національного авіаційного університету (03058, м. Київ, проспект Космонавта Комарова, буд. 1, ідентифікаційний код 01132330) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Імпел Гріффін Груп (01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 38б, к. 12, ідентифікаційний код 35634872) основний борг у сумі 117 815 (сто сімнадцять тисяч вісімсот п`ятнадцять) грн., 3% річних в розмірі 987 (дев`ятсот вісімдесят сім) грн. 71 коп., інфляційних втрат в розмірі 117 (сто сімнадцять) грн. 34 коп., 1 945 (одну тисячу дев`ятсот сорок п`ять) грн. 35 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В решті в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І. Борисенко