Постанова

від 21.09.2020 по справі 910/1461/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2020 р. Справа№ 910/1461/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційні скарги Національного авіаційного університету

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2020 року

у справі № 910/1461/20 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Імпел Гріффін Груп "

до Національного авіаційного університету

про стягнення 128 495,81 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Імпел Гріффін Груп звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного авіаційного університету (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) про стягнення заборгованості в розмірі 117 815,00 грн., 3% річних в розмірі 987,71 грн., інфляційні втрати в розмірі 706,89 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати послуг з управління нерухомістю на підставі договору про закупівлю послуг з господарського утримання приміщень (будівель) та прилеглих до них територій Студентського містечка Національного авіаційного університету) №369 від 24.05.2018.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2020 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Національного авіаційного університету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп" основний борг у сумі 117 815 грн., 3% річних в розмірі 987 грн. 71 коп., інфляційних втрат в розмірі 117 грн. 34 коп., 1 945 грн. 35 коп. В решті позовних вимог відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання з оплати отриманих послуг на суму 117 815,00 грн., доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано.

Також, суд першої інстанції здійснив власний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Національний авіаційний університет звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2020 року у справі №910/1461/20 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не було враховано подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, яке було вкладено у поштову скриньку суду без відмітки про одержання та яке відсутнє в матеріалах справи. Також судом першої інстанції не було з`ясовано, чи належним чином був повідомлений відповідач про оголошення перерви у справі до 23.04.2020. За твердженням апелянта, у позивача не виникло права грошової вимоги до відповідача в межах дії договору № 369, який не охоплюється періодом березень - квітень 2019, а отже його вимоги у даній частині не ґрунтуються на нормах матеріального права та заявлені за недійсним договором, який не ґрунтується на законі. Твердження позивача про згоду сторін на укладення усного договору унеможливлюється нормами Закону України Про публічні закупівлі , учасником якого є сам позивач, і такий правочин не визнається відповідачем. Також апелянт наголосив на безпідставності заявленої вимоги про стягнення пені та на невідповідності актів наданих послуг вимогам первинних бухгалтерських документам відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/1461/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національного авіаційного університету на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2020 року та роз`яснено сторонам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не заявлено.

Позиції учасників справи

10.08.2020 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує проти вимог та доводів апеляційної скарги позивача та просить залишити її без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

24 травня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп" (Виконавець) та Національним Авіаційним Університетом (Замовник) було укладено договір з господарського утримання приміщень (будівель) та прилеглих до них територій Студентського містечка Національного Авіаційного Університету № 369 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Виконавець зобов`язався надавати Замовнику послуги з господарського утримання приміщень (будівель) та прилеглих до них територій Студентського містечка Національного Авіаційного Університету, а Замовник - прийняти і оплатити такі Послуги згідно Актів наданих послуг.

Відповідно до пункту 3.1 договору, загальна вартість договору складає 869 994,00 грн.

Відповідно до п. 6.1.2 Замовник зобов`язаний приймати надані послуги відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 6.1.1 Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за надані Послуги згідно умов цього Договору.

Згідно з п. 4.1. Договору, оплата послуг проводиться у національній грошовій одиниці на розрахунковий рахунок Виконавця на підставі акту наданих послуг, згідно фактичного об`єму наданих послуг.

Відповідно до п.п. 4.2, 4.3 замовнику до 10 (десятого) числа місяця, що настає за розрахунковим Виконавцем надається Рахунок до якого обов`язково додається Акт. Не пізніше 10 (десятого) числа місяця, що настає за розрахунковим сторони підписують Акти здачі-приймання наданих послуг та разом з Актами Виконавець надає Замовнику рахунок для оплати наданих Послуг. Розрахунковим місяцем вважається кожний календарний місяць року, у межах якого надавалися Послуги.

Згідно з п. 4.6 договору, стороні і поголилися, що відповідно до пункту 187.7. статі і 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов`язаннями перед бюджетом.

У відповідності до п. 10.1 Договору, строк дії Договору закінчувався 31.12.2018 року.

Додатковою угодою №1 від 26.12.2018 року, термін дії Договору було продовжено до 01.03.2019 року.

Відповідно до п.п. 2,3 додаткової угоди №1 до договору, сторони погодилися, що бюджетні зобов`язання за договором на 2018 рік, на загальну суму що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у Договорі, будуть оформлені Сторонами окремою додатковою угодою в 2019 році, укладеною після затвердження Замовником видатків на цю мету в установленому порядку, а також викладено п.10.1. договору у такій редакції:

" 10.1. Цей Договір набирає чинності з дати підписання і діє до повного виконання вказаних в даному Договорі об`ємів послуг, але не пізніше ніж до 01.03.2019 року включно, а стосовно фінансових зобов`язань сторін 2018 року - до повного їх виконання, але не пізніше 31.12.2018 року включно. Згідно із ст. 631 ЦКУ сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання".

Згідно з додатковою угодою №2 від 22.01.2019 до договору, сторони погодилися, що з метою забезпечення Замовником послугами виконання яких функціонально покладено на нього, керуючись частиною 5, статті 36, Закону України від 25.12.2015р. № 922 "Про публічні закупівлі", а саме, те що бюджетні зобов`язання за Договором № 369 від 24.05.18р., із збільшенням ціни договору на загальну суму, що не перевищує 20 відсотків ціни договору продовжується і на строк достатній для проведення процедури закупівлі.

Також, сторони внесли зміни до п. 3.1 договору та виклали його у такий редакції: "Ціна цього Договору становить 869 994,00грн (Вісімсот шістдесят дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири грн.00коп.), у тому числі ПДВ - 144 999,00 грн з урахуванням збільшення до 20 відсотків суми, наданих послуг за договором, що складає 173 998,80грн. (Сто сімдесят три тисячі дев`ятсот дев`яносто вісім грн. 80коп.) разом це 1 043 992,80грн. (Один мільйон сорок три тисячі дев`ятсот дев`яносто дві грн. 80 коп.) в тому числі ПДВ - 208 798, 56 грн".

Бюджетні зобов`язання у Замовника за договором з урахуванням цієї додаткової угоди виникають при наявності кошторису або тимчасового кошторису.

Як встановлено судом, в березні - квітні 2019 року виконавцем було надано, а Замовником прийнято послуги з управління нерухомістю (послуги з господарського утримання приміщень (будівель) та прилеглих до них територій Студентського містечка Національного авіаційного університету) на суму у розмірі 117 815,00 грн. 00 коп., що підтверджується підписаними Замовником та Виконавцем актами надання послуг №731 на суму 63 609,72 грн. та №854 на суму 54 205,28 грн.

10 жовтня 2019 року на адресу Замовника було направлено претензію (вих. №4853/10/19 від 30 вересня 2019 року) про оплату заборгованості в розмірі 117 815,00 грн.

У відповідь на претензію відповідачем надано відповідь, в якій останній не погодився сплачувати наявну заборгованість, посилаючись на те, що бюджетні зобов`язання за такими зобов`язаннями Університетом не бралися.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Відповідно до вимог статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як було зазначено вище, у березні - квітні 2019 року виконавцем було надано, а Замовником прийнято послуги з управління нерухомістю (послуги з господарського утримання приміщень (будівель) та прилеглих до них територій Студентського містечка Національного авіаційного університету) на суму у розмірі 117 815,00 грн. 00 коп., що підтверджується підписаними Замовником та Виконавцем актами надання послуг №731 на суму 63 609,72 грн. та №854 на суму 54 205,28 грн.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що вказані акти наданих послуг неналежним чином не оформлені, містять недоліки та суперечності та не відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань та фінансових результатів.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Документами, які є підставою для фіксації наданої послуги, є відповідні акти наданих послуг. Такі документи є підставою для внесення запису в облікові бухгалтерські реєстри.

Первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні мають бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, не зазначення особи, яка підписала акти виконаних робіт, за умови можливості ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції (а саме ТОВ Імпел Гріффін Груп та Національний авіаційний університет) та можливості встановити обсяг господарської операції не є підставою для невизнання господарським судом здійсненої між сторонами господарської операції щодо надання послуг.

Крім того, колегією суддів встановлено, що на відповідних актах наданих послуг в графі Затверджую підпис відповідача скріплений його печаткою, що засвідчує легітимність підпису перед третіми особами.

Особи, які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства, призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Відповідач не заперечує проти автентичності відтиску штампу, здійсненого на актах, а матеріали справи не містять документів, які б свідчили про втрату зазначених штампів, їх підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача.

Таким чином, відтиск печатки підприємства, наявний, зокрема, на первинних документах, є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції.

В той же час, колегія суддів відзначає, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами факту не отримання послуг за відповідними актами.

Стосовно твердження апелянта, що позивачем не було складено двосторонні пооб`єктові акти, які визначали зміст, обсяг та одиниці виміру господарської операції, колегія суддів зазначає, що такі акти не являються обов`язковими для оформлення і не є первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

А тому, суд першої інстанції правомірно встановив, що наявні в справі акти надання послуг №731 на суму 63 609,72 грн. та №854 на суму 54 205,28 грн. є належними доказами у справі на підтвердження факту надання послуг позивачем відповідачу.

Разом з тим, послуги за березень та квітень 2019 були надані позивачем відповідачу вже після закінчення терміну дії договору №369 від 24.05.2018.

Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсності. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Отже, вказані послуги за березень та квітень 2019 року на підставі актів наданих послуг №731 та №854 були прийняті відповідачем належним чином, а між сторонами виникли господарські відносини шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлених послуг та підписання між сторонами відповідних актів на підтвердження факту надання цих послуг, що не суперечить вимогам ст. 181 ГК України.

Посилання апелянта на неможливість збільшення вартості договору у відповідності до вимог ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі колегія суддів відхиляє, оскільки, як вже було зазначено вище, спірні послуги були надані позивачем вже після закінчення терміну дії договору №369 від 24.05.2018, тобто між сторонами виникли нові договірні відносини, які були оформлені між сторонами у спрощений спосіб.

Стосовно посилання апелянта на неможливість укладення спрощеного договору надання послуг поза межами процедури закупівлі, встановленої Законом України Про публічні закупівлі , то колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що статтею 2 даного Закону передбачено, що він не застосовується до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, вартість наданих позивачем послуг не перевищує 200 тис. гривень, а тому норми Закону України Про публічні закупівлі у даному випадку не застосовуються.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 530 ЦК України Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом першої інстанції обґрунтовано було відхилено доводи відповідача про неможливість виконання свого грошового зобов`язання з посиланням на те, що відповідач є державною установою і його фінансування відбувається за державні видатки.

Так, частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України та статті 617 Цивільного кодексу України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Тобто відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем отримані від позивача послуги оплачені не були, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог у сумі 117 815,00 грн.

Стосовно позивних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, то колегія суддів вважає за можливе зазначити про наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов`язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 3 % річних за загальний період з 18.10.2019-28.01.2020 у сумі 987,71 грн. та за період з жовтня 2019 по січень 2020 у сумі 117,34 грн., погоджується з здійсненим розрахунком та вважає його вірним.

Стосовно посилання апелянта, що суд першої інстанції не звернув уваги на неможливість задовольнити вимогу про стягнення пені на підставі усного (або недійсного) правочину, колегія суддів зазначає, що вимога про стягнення пені судом першої інстанції не розглядалась, оскільки 23.04.2020 позивачем була подана заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач виключив із заявлених вимог суму пені.

Стосовно твердження апелянта, що суд першої інстанції не з`ясував, чи був повідомлений відповідач про оголошення перерви, не врахував поданого відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, що є грубим порушенням його процесуальних прав, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції належним чином повідомляв відповідача про час та місце розгляду справи, оскільки ухвалу про порушення провадження у зазначеній справі було надіслано на юридичну адресу відповідача.

Відповідач не заперечує, що він був обізнаний про розгляд справи судом першої інстанції. Вказане підтверджується поданням відповідачем відзиву на позовну заяву. Вказаний відзив був врахований судом при винесенні оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

А тому, враховуючи що дана справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження, відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі № 910/1461/20 та при прийнятті оскаржуваного рішення судом було враховано відзив відповідача на позовну заяву, не повідомлення судом першої інстанції відповідача про оголошення перерви на 23.04.2020 не призвело до прийняття судом першої інстанції неправильного рішення, а відтак не може бути підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.

Стосовно поданого та не розглянутого клопотання про відкладення розгляду справи колегія суддів зазначає, що таке клопотання в матеріалах справи відсутнє. Відповідачем доказів подачі відповідного клопотання до суду першої інстанції надано не було.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, наведених в оскаржуваному рішенні, а тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2020 у справі № 910/1461/20.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Національного авіаційного університету на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2020 у справі № 910/1461/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2020 у справі № 910/1461/20 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Скасувати зупинення дії рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2020 у справі № 910/1461/20.

5. Матеріали справи № 910/1461/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко