Рішення

від 15.04.2020 по справі 709/1764/18

ЧОРНОБАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 709/1764/18

2/709/8/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2020 року смт Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Чубая В.В.,

за участі секретаря судового засідання - Кіян С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великоканівецької сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, ОСОБА_2 , Чорнобаївського РВ Черкаської філії ДП "Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" про визнання недійсними рішень сільської ради, протоколу узгоджувальної комісії, скасування державної реєстрації земельної ділянки, визнання права власності на земельну ділянку, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Чорнобаївського районнного суду Черкаської області з позовом до Великоканівецької сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області (далі - відповідач-1), ОСОБА_2 (далі - відповідач-2), Чорнобаївського РВ Черкаської філії ДП "Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (далі - відповідач-3) про визнання недійсними рішень сільської ради, протоколу узгоджувальної комісії, скасування державної реєстрації земельної ділянки, визнання права власності на земельну ділянку.

В обґрунтування позову (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) зазначалося, що позивач є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,1511 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас за відповідачем-2 зареєстровано право власності на земельну ділянку для індивідуального садівництва площею 0,0138 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана земельна ділянка накладається на земельну ділянку позивача та є незаконно приватизованою відповідачем-2, оскільки погодження меж не відбувалося. Про вказані обставини позивачу стало відомо лише у 2018 році після надання відповідачем-1 документів, з яких фактично вбачається, що частина належної їй земельної ділянки перейшла у власність відповідача-2. Проте позивач жодних дій, спрямованих на відмову від права власності на частину належної їй земельної ділянки, не вчиняла. У зв`язку з цим, посилаючись на норми діючого законодавства, позивач просила суд визнати недійсними рішення сільської ради (відповідача-1) про передачу земельної ділянки у власність відповідача-2 та протокол узгоджувальної комісії, а також скасувати державну реєстрацію земельної ділянки відповідача-2, визнати за нею право власності на земельну ділянку.

В поданих до суду додаткових письмових поясненнях (т. 1, а.с. 81-82) позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Додатково повідомила про конфліктні ситуації з відповідачем-2.

Представник позивача ОСОБА_3 під час судового розгляду просила позов задовольнити, виходячи з підстав, викладених у ньому та заяві про зміну предмету позову.

Представник відповідача-1 - сільський голова Квітка В.В. у судовому засіданні

25 червня 2019 року вказував, що процедура виділення спірної земельної ділянки у власність відповідача-2 розпачата ще за часів, коли він не був сільським головою, а тому вказані обставини йому достеменно невідомі. Просив також в подальшому розгляд справи проводити за його відсутності.

Відповідач-2 проти задоволення позову заперечувала та пояснювала, що виділення земельної ділянки відбулося з дотриманням всіх необхідних процедур. Зазначала, що позивач спочатку погоджувалася на виділення земельної ділянки, а потім змінила свою думку. В подальшому відповідач-2 подала до суду заяву, в якій просила застосувати позовну давність та розглянути справи за її відсутності (т. 1, а.с. 173).

Відповідач-3 у жодне судове засідання явку свого представника не забезпечив.

Допитана у судовому засіданні 12 березня 2020 року свідок ОСОБА_4 , яка працювала землевпорядником у Великоканівецькій сільській раді Чорнобаївського району Черкаської області до 2016 року, показала, що спірна земельна ділянка фактично складається з частин земельних ділянок, які належали позивачу і відповідачу-2. Між ними була домовленість про використання спірної земельної ділянки для під`їзду, але на якій правовій підставі вона не пам`ятає. В подальшому було прийнято рішення про передачу спірної земельної ділянки відповідачу-2 для садівництва, оскільки такого цільового призначення земельної ділянки як "для під`їзду" немає. Земельні ділянки позивача і відповідача-2 межували між собою, земель комунальної власності там не було. Можливо при передачі у власність відповідачу-2 спірної земельної ділянки було допущено помилку.

Допитана у судовому засіданні 12 березня 2020 року свідок ОСОБА_5 , яка працює землевпорядником у Великоканівецькій сільськиій раді Чорнобаївського району Черкаської області з 2017 року, показала, що дійсно частина земельної ділянки позивача перейшла у власність відповідача-2, тобто стала частиною спірної земельної ділянки. Однак, позивач погоджувалася на такий перехід, оскільки підписала акт погодження меж, а тому розуміла, що спірна земельна ділянка буде приватизована відповідачем-2. На сьогоднішній день накладень між земельною ділянкою позивача і спірною земельною ділянкою немає. При цьому при затвердженні технічної документації на спірну земельну ділянку могла мати місце помилка.

У судове засідання 15 квітня 2020 року всі учасники справи не з`явилися.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши пояснення сторін та їх представників, взявши до уваги покази свідків, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,1511 га, кадастровий номер 7125181600:02:000:0131, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 620646 від 20 вересня 2007 року (т. 1, а.с. 10), виданого на підставі рішення Великоканівецької сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області від 20 червня 2007 року № 13-4/V.

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11 червня 2018 року № 127081923 право власності на вказану земельну ділянку 6 червня 2018 року зареєстровано за позивачем на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 620646 від 20 вересня 2007 року (т. 1, а.с. 192).

Разом з тим зі змісту копії протоколу № 2 узгоджувальної комісії Великоканівецької сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області від

27 квітня 2007 року (т. 1, а.с. 15-16), який підписаний позивачем і відповідачем-2, вбачається, що узгоджувальна комісія дійшла наступного висновку: "у зв`язку з тим, що площа земельної ділянки ОСОБА_1 (позивач) уточнена на 0,99 га при переобмірі, виділити 3 м по всій довжині земельної ділянки для під`їзду до земельної ділянки ОСОБА_2 (відповідач-2)".

Рішенням Великоканівецької сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області (відповідач-1) від 9 листопада 2007 року № 15-3/V ОСОБА_2 (відповідач-2) передано в приватну власність земельну ділянку для ведення садівництва площею

0,0141 га (т. 1, а.с. 14).

Новоутвореній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 7125181600:02:000:0144, що підтверджується копією кадастрового плану земельної ділянки з експлікацією угідь (т. 1, а.с. 17).

Згідно з копією акту визначення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі від 16 січня 2008 року, підписаного в тому числі позивачем і відповідачем-2, встановлено в натурі та погоджено межі земельної ділянки площею 0,0141 га, кадастровий номер 7125181600:02:000:0144, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; суміжним землекористувачами (землевласниками) ніяких претензій при встановленні меж земельної ділянки не виявлено, межі погоджені і не викликають заперечень (т. 1, а.с. 18).

У 2017 році відповідачем-2 на вказану земельну ділянку виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (т. 1, а.с. 58-76). Кадастровий номер земельної ділянки у вказаній документації не зазначений.

Рішенням Великоканівецької сільської ради Чорнобаївського райну Черкаської області від 19 грудня 2017 року № 8-9/VII затверджено технічну документацію із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель комунальної власності у власність площею 0,0138 га (кадастровий номер згідно з витягом з Державного земельного кадастру 7125181600:02:000:0707) та передано у приватну власність ОСОБА_2 (відповідач-2) для індивідуального садівництва, розташовану по АДРЕСА_1 в межах населеного пункту (т. 1, а.с. 207).

Право власності відповідача-2 на вказану земельну ділянку на підставі зазначеного вище рішення сільської ради зареєстровано 24 січня 2018 року, про що свідчить копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30 січня 2018 року № 112108954 (т. 1, а.с. 168).

Зі змісту ст. 41 Конституції України вбачається, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У ст. 14 Конституції України закріплено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Вказані норми прямої дії також знайшли своє відображення у ст. 373 ЦК України.

Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками (ч. 1 ст. 78 ЗК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з п.п. "а", "г" ч. 3 цієї статті Кодексу захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, з-поміж іншого, визнання прав та визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Зокрема, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ч. 1 ст. 155 ЗК України).

Частиною 2 ст. 158 ЗК України визначено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Як встановлено судом під час судового розгляду частина переданої відповідачу-2 спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7125181600:02:000:0707 була частиною земельної ділянки позивача з кадастровим номером 7125181600:02:000:0131. Вказана обставина, на переконання суду, не потребує доказування, оскільки не оспорюється сторонами та підверджується показами допитаних свідків.

Отже внаслідок передачі відповідачу-2 у власність спірної земельної ділянки фактично припинено право власності позивача на частину належної їй на праві власності земельної ділянки.

Так, згідно зі ст. 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;

б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Натомість, будь-яка з вказаних підстав для припинення права власності позивача на земельну ділянку у даному випадку відсутня.

При цьому твердження відповідачів про те, що позивач добровільно погоджувалася на передачу спірної земельної ділянки відповідачу-2 для під`їзду, про що свідчить підписання останньою протоколу № 2 узгоджувальної комісії Великоканівецької сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області від 27 квітня 2007 року і акту визначення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі від 16 січня

2008 року, суд оцінює критично, оскільки такі дії останньої не можуть свідчити про добровільну відмову від права власності на частину належної їй на праві власності земельної ділянки.

Так, в сиду приписів ч. 1 ст. 142 ЗК України припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.

Частиною 2 цієї статті Кодексу визначено, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню.

Судом встановлено, що позивач жодних заяв відповідачу-1 не подавала та відповідна угода між ними не укладалася.

За таких обставин суд вважає, що передачу відповідачу-2 у приватну власність спірної земельної ділянки проведено з порушенням законодавчо визначеної процедури, внаслідок чого порушено право власності позивача на належну їй земельну ділянку.

Способи захисту порушеного права також закріплено у ч. 1 ст. 16 ЦК України, до яких зокрема віднесено визнання права та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

При цьому відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними рішень сільської ради про передачу спірної земельної ділянки відповідачу-2 і, як похідної від них, про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки.

Враховуючи, що право власності позивача на належну їй земельну ділянку фактично не визнається, позовні вимоги в частині визнання права власності на земельну ділянку також підлягають до задоволення.

Натомість суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним протоколу узгоджувальної комісії, оскільки позивачем всупереч вимогам ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України не доведено належними і допустимими доказами того, що остання його не підписувала.

Суд також не погоджується з твердженнями відповідача-2 про застосування позовної давності, виходячи за наступного.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Згідно зі ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як зазначалося вище відповідач-2 зареєструвала право власності на спірну земельну ділянку 24 січня 2018 року, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30 січня 2018 року № 112108954 (т. 1, а.с. 168). Саме з цього моменту, на переконання суду, порушено право власності позивача на належну їй земельну ділянку. При цьому позивач звернулася до суду з даним позовом 27 серпня 2018 року, про що свідчить вхідний штамп суду, тобто в межах загальної позовної давності.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 223, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Великоканівецької сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області, ОСОБА_2 , Чорнобаївського РВ Черкаської філії ДП "Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" про визнання недійсними рішень сільської ради, протоколу узгоджувальної комісії, скасування державної реєстрації земельної ділянки, визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити частково.

Визнати недійсним рішення Великоканівецької сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області від 9 листопада 2007 року № 15-3/V в частині передачі у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення садівництва площею 0,0141 га.

Визнати недійсним рішення Великоканівецької сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області від 19 грудня 2017 року № 18-9/VII про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель комунальної власності у власність площею 0,0138 га, кадастровий номер 7125181600:02:000:0707, та передачу у приватну власність ОСОБА_2 для індивідуального садівництва, розташованої по АДРЕСА_1 в межах населеного пункту.

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки для індивідуального садівництва площею 0,0138 га, кадастровий номер 7125181600:02:000:0707, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,1511 га, кадастровий номер 7125181600:02:000:0131, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до плану меж земельної ділянки, визначеному у державному акті на право власності на земельну ділянку від 20 вересня 2007 року серії ЯЕ № 620646.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасником справи до або через відповідний суд.

Суддя В.В. Чубай