Ухвала

від 22.04.2020 по справі 170/203/20

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 170/203/20 Провадження №11-сс/802/226/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Категорія:арешт майна Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2020 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

слідчого ОСОБА_7 ,

представника

власника майна адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Шацького районного суду від 08 квітня 2020 року (ЄРДР №42020031110000025),

В С Т А Н О В И В

Ухвалою слідчого судді Шацького районного суду Волинської області від 08 квітня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Шацького ВП Любомльського ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_10 про накладення арешту на майно, яке вилучено під час проведення огляду місця події 03.04.2020, екскаватора «Вольво».

Слідчий суддя своє рішення мотивував тим, що слідчим та прокурором не надано доказів того, що вилучений засіб знаряддям вчинення злочину. Окрім того, слідчим не доведено, що дане майно відповідає критеріям, вказаним в ст.98 КПК України.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді прокурор подав апеляційну скаргу. Вважає, що слідчим суддею допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту дослідження матеріалів клопотання та справи і прийнято рішення, яке не враховує всіх обставин та містить невідповідність висновків фактичним обставинам справи, вказує, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, слідчий суддя повинен був задовольнити клопотання, оскільки не враховано те, що вказане майно є знаряддям вчинення злочину та речовим доказом. У своїй апеляції просить ухвалу слідчого судді скасувати та задовольнити клопотання про арешт майна.

Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, думку прокурора та слідчого, які підтримали апеляційну скаргу та просили задовольнити клопотання слідчого про арешт майна, представника власника майна, який заперечив доводи скарги, перевіривши матеріали справи за доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Стаття 41Конституції Українипередбачає,що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

В статті 2 КПК України зазначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відмовляючи в задоволенні клопотання, слідчий суддя дотримався в повній мірі вказаних вимог закону.

Згідно з ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Всупереч вимогам ст.ст. 170, 173 КПК України, звертаючись з клопотанням прокурор та слідчий не вказали яким чином буде досягнута мета накладення арешту збереження речових доказів, як це визначено ч.2 ст.170 КПК України, не перевірили наявності підстав накладення арешту та обмежилися лише формальним посиланням на доведення підстав, передбачених ст.170 КПК України.

З матеріалів клопотання неможливо зробити однозначний висновок, яким чином саме цей екскаватор може мати значення речового доказу у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.239-1 КК України, при тому що даний злочин відноситься до злочинів з матеріальним складом, однак в матеріалах клопотання відсутні будь-які дані щодо створення небезпеки для життя, здоров`я людей чи для довкілля.

Разом з тим, доказів, окрім постанови про визнання речовими доказами, що вилучене майно відповідає критеріям, передбаченим ст.98 КПК України, стороною обвинувачення не надано.

Тому, з доводами, які викладені в ухвалі слідчого судді, повністю погоджується і апеляційний суд.

Інші доводи прокурора не заслуговують на увагу, оскільки в самому клопотанні про арешт майна належним чином не мотивовані підстави для його задоволення, а також відсутнє твердження того, що саме це майно має стосунок до кримінального провадження.

У відповідності до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя, розглянувши клопотання, обґрунтовано відмовив в накладенні арешту на вищевказане майно, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шацького районного суду від 08 квітня 2020 року про відмову в накладенні арешту на майно без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді