Постанова

від 11.02.2020 по справі 179/34/15-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/379/20 Справа № 179/34/15-ц Головуючий у першій інстанції: Ковальчук Т. А. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2020 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,

при секретарі Догоновій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Заплавська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області, Новомосковська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, Магдалинівська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом , -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_5 , після її смерті залишилася спадщина, що складається із земельної ділянки площею 4,330 га, кадастровий 1222383000:01:002:0338, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Заплавської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області. Після смерті матері позивач дізналася про заповіт, в якому матір заповідала брату позивача ОСОБА_6 , вказану земельну ділянку площею 4,330 га. Починаючи з лютого 2006 року по день смерті, позивач постійно проживала з матір`ю, утримувала її, доглядала, як людину похилого віку, яка за станом здоров`я потребувала стороннього догляду та матеріальної допомоги; після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_2 організовувала її поховання. На час оформлення заповіту мати позивача вже була інвалідом першої групи, страждала на катаракту обох очей, атеросклероз, зниженням пам`яті, погано орієнтувалась в просторі та часі, в неї було зниження рухомих можливостей та потреба в сторонній допомозі. У зв`язку з втратою зору та іншими хворобами мати перебувала у безпорадному стані, потребувала постійного піклування та догляду. Двічі на тиждень її навідувала соціальний працівник, але коли в лютому 2006 року стан її погіршився, медичні працівники рекомендували її не залишати на одинці, тому позивач була вимушена переїхати жити з міста Дніпропетровська до матері в село Заплавка Магдалинівського району Дніпропетровської області та доглядати її. Після смерті матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер брат позивача ОСОБА_6 . Після смерті брата, його дружина ОСОБА_3 почала оформляти спадщину, де з`ясувалось, що в цьому спадковому майні є обов`язкова частка позивача, і вона повинна отримати свідоцтво на неї у нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а саме у Магдалинівський державній нотаріальній конторі. Звернувшись до Магдалинівської державної нотаріальної контори з проханням роз`яснити порядок отримання обов`язкової частки у спадщині після смерті матері, з якою вона проживала на час смерті, їй повідомили, що нею пропущено строк на подачу заяви про прийняття спадщини та рекомендували звернутися до суду. З цих підстав позивач була змушена звернутися до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2014 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області встановлено, оскільки позивач проживала разом з матір`ю на час смерті, вона, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, вважається такою, що фактично прийняла спадщину, та не відмовилась від неї, відповідно до вимог ст. 1270 ЦК України, а тому звернення до суду з позовом про встановлення їй додаткового строку для прийняття спадщини є помилковим. При ознайомленні з матеріалами справи для підготовки апеляційної скарги, позивач звернула увагу на заповіт від 15.05.2006 року за реєстровим номером № АДРЕСА_1 , який знаходився в спадковій справі №30/2013. Вказаний заповіт посвідчений із порушенням цивільного законодавства та повинен бути визнаний недійсним, оскільки ОСОБА_5 не могла прочитати заповіт особисто, у зв`язку з хворобою (глаукома, катаракта обох очей). Заповіт, посвідчений секретарем Заплавської сільської ради 15.05.2006 року за реєстровим номером 13 на користь ОСОБА_6 суперечить вимогам статей 1248 та 1253 Цивільного кодексу України, порушує права позивача, як спадкоємця. Тому позивач, уточнивши позовні вимоги, посилаючись на наявність у неї права на спадкування у якості спадкоємця першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 , посилаючитсь на наявність права на обов»язкову частку, просила визнати недійсним заповіт складений ОСОБА_5 , посвідчений секретарем Заплавської сільської ради 15.05.2006 року на користь ОСОБА_6 ; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 24 січня 2015 року ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 4,330 га, кадастровий номер 1222383000:01:002:0338 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Заплавської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області; визнати за позивачем право власності на земельну ділянку площею 4,330 га, кадастровий номер 1222383000:01:002:0338 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Заплавської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (а.с. 2-6, 130-134 т.1).

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2019 року та додатковим рішенням цього ж суду від 08 липня 2019 року в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі (а.с. 218-222, 243 т.2).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, незаконність рішення місцевого суду, ставить питання про скасування рішення від 15 квітня 2019 року та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є дочкою ОСОБА_8 та ОСОБА_9 кровної ОСОБА_10 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 10.08.1954 року (а.с. 65 т.1).

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого Бабушкінським відділом ЗАГС м. Дніпропетровська 16.02.1979 року, ОСОБА_11 кровна ОСОБА_12 змінила прізвище на ОСОБА_13 (а.с. 65 т.1).

Відповідно до заповіту від 15 травня 2006 року, посвідченого секретарем Заплавської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області за реєстровим номером 13, Бескровна ОСОБА_14 заповіла ОСОБА_6 земельну ділянку згідно державного акту серії ДП №054327, усі майнові права та обов`язки, які належали їй на час посвідчення заповіту, а також ті майнові права та обов`язки, які належали їй на день смерті (а.с. 11 т.1).

Бескровна ОСОБА_14 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого виконкомом Заплавської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області 21.12.2012 року, про що складено відповідний актовий запис №25 (а.с. 9 т.1).

Згідно копії спадкової справи №30/2013, заведеної Магдалинівською державною нотаріальною конторою щодо майна ОСОБА_15 ОСОБА_10 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , 22 лютого 2013 року із заявою про прийняття спадщини за заповітом після ОСОБА_5 до нотаріальної контори звернувся Безкровний О.І. (а.с. 37 т.1).

Відповідно до листа Магдалинівської державної нотаріальної контори від 06.02.2015 року №158/01-16, а також копії зазначеної вище спадкової справи №30/2013, заведеної щодо майна Бе ОСОБА_16 кровної ОСОБА_10 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину прийняв ОСОБА_6 за заявою від 22.02.2013 року; свідоцтво про право на спадщину не видавалось (а.с. 34, 36-52 т.1).

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого Відділом ДРАЦС по місту Новомосковську реєстраційної служби Новомосковського МУЮ у Дніпропетровській області 06.06.2013 року (а.с. 10 т.1).

24 січня 2015 року державним нотаріусом Новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області було видане свідоцтво про право на спадщину за законом (реєстровий номер 1-86) після ОСОБА_6 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , його доньці ОСОБА_4 , якескладається із земельної ділянки площею 4,3300 га., кадастровий номер 1222383000:01:002:0338, яку передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Заплавської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, належної померлій Бескровній ОСОБА_10 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_5 № НОМЕР_6 , виданого 11.10.2004 року Магдалинівською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010412304760, спадкоємцем якої був її син ОСОБА_6 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав (а.с. 110 зворот т.1).

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2015 року, у цивільній справі №179/625/14-ц, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання причини пропуску строку поважною і встановлення ОСОБА_1 додаткового строку тривалістю в один місяць для подання до Магдалинівської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 231-235 т.1).

Висновком експерта №72/18 від 08.06.2018 року, складеним судово-медичною експертною комісією ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» за результатами проведення комісійної судово-медичної експертизи, встановлено, зокрема, що у наданій медичній документації об`єктивних медичних даних про те, що фізичний стан гр. ОСОБА_17 не дозволяв їй самостійно вчинити написи на двох оригіналах заповітів, станом на 15 травня 2006року, не міститься (а.с. 41-47 т.2).

Крім того, вказаним вище висновком експерта №72/18 від 08.06.2018 року встановлено, зокрема, що з дослідження записи оглядів лікарів-окулістів встановлено, що у ОСОБА_17 з 1990 року мала місце патологія кришталиків обох очей (їх помутніння); беручи до уваги відсутність ознак негативної динаміки в перебігу захворювання (переходу початкової стадії в наступні), тобто прогресування катаракти протягом більш ніж двадцяти років з моменту його діагностування, а також, враховуючи показники гостроти зору за цей період, слід вважати, що стан зорового апарату гр. ОСОБА_17 дозволяв їй прочитати текст заповіту на момент 15 травня 2006 року; об`єктивних медичних даних за які-небудь відхилення в стані здоров`я, що могли перешкоджати зробити це самостійно вголос , в наданій медичній документації, не міститься (а.с. 41-47 т.2).

Згідно змісту позовної заяви, в обгрунтування позову позивач посилаючись на наявність у неї права на спадкування у якості спадкоємця першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 .

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1236 ЦК України заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Згідно ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

За положеннями статті 1245 ЦК України частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

Статтею 1261 ЦК України встановлено, що в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За змістом ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Детально дослідивши представлені у справі докази, колегія дійшла висновку, що позивачем не доведено твердження, що спадкодавець ОСОБА_5 є матір»ю позивача ОСОБА_1 .

Так, згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 10.08.1954 року (а.с. 65 т.1), громадянка ОСОБА_9 кровна ОСОБА_14 є матір»ю Безкровної ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого Бабушкінським відділом ЗАГС м. Дніпропетровська 16.02.1979 року, ОСОБА_11 кровна ОСОБА_12 змінила прізвище на ОСОБА_13 (а.с. 65 т.1). Бескровна ОСОБА_14 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого виконкомом Заплавської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області 21.12.2012 року, про що складено відповідний актовий запис №25 (а.с. 9 т.1).

Отже, суду не надано доказів на підтвердження факту родинних відносин, а саме, що матір»ю позивача ОСОБА_1 є спадкодавець ОСОБА_11 кровна ОСОБА_14 ; позовна вимога про встановлення відповідного факту не заявлена; про ухвалення у іншій справі судового рішення щодо встановлення вказаного вище факту учасниками справи не зазначено, копії відповідного рішення суду не надано, клопотання про витребування такого рішення не заявлено.

Згідно копії спадкової справи №30/2013, заведеної Магдалинівською державною нотаріальною конторою щодо майна ОСОБА_18 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою про прийняття спадщини позивач звернулась до нотаріальної контори 14.04.2014 року (а.с. 38 т.1), тобто за межами шестимісячного строку з часу відкриття спадщини.

Згідно копії паспорту ОСОБА_1 серії НОМЕР_7 , виданого Бабушкінським РВ ДМУ УМВС в Дніпропетровській області 27.04.2000 року, місце проживання позивача зареєстроване по АДРЕСА_2 з 02 квітня 1979 року та до цього часу (а.с. 45 т.1).

Суду не надано належних та допустимих доказів постійного проживання позивача разом із спадкодавцем ОСОБА_19 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час її смерті по АДРЕСА_3 .

Згідно копії довідки Заплавської сільради Магдалинівського району від 22.02.2013 року ОСОБА_5 на момент смерті проживала одна, а відповідно до копії довідки Заплавської сільради Магдалинівського району від 16.01.2014 року до складу сім»ї ОСОБА_5 належала ОСОБА_1 (а.с. 48, 49 у т. 1); наведені довідки містять взаємовиключну інформацію та не доводять факту постійного проживання позивача зі спадкодавцем на час смерті останньої.

Крім того, позовна вимога про встановлення факту постійного проживання позивача разом із спадкодавцем ОСОБА_19 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час її смерті - не заявлена; про ухвалення у іншій справі судового рішення щодо встановлення вищевказаного факту учасниками справи не зазначено, копії відповідного рішення суду не надано, клопотання про витребування копії такого рішення не заявлено.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2015 року, у цивільній справі №179/625/14-ц, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання причини пропуску строку поважною і встановлення ОСОБА_1 додаткового строку тривалістю в один місяць для подання до Магдалинівської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 231-235 т.1).

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, встановивши, що позивач не довела факту родинних відносин зі спадкодавцем та не довела прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , - колегія дійшла висновку, що ОСОБА_1 не є належним позивачем за заявленим нею позовом, тому в задоволенні позову повинно бути відмовлено саме із зазначених вище підстав.

Крім того, позивачем не доведено твердження про наявність у неї права на обов»язкову частку після смерті ОСОБА_5 .

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами 1, 2 ст. 215 діючого ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, де закріплено, що зміст правочину не має суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного судочинства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей; недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.

Статтею 1247 ЦК України встановлено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 1248 ЦК України, нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Частиною 2 вказаної вище статті визначено, що нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Статтею 1251 ЦК України встановлено, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним (ч. 1 ст. 1257 ЦК України).

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, - суд дійшов висновку про недоведеність тверджень позовної заяви, що спадкодавець ОСОБА_11 кровна ОСОБА_14 , на час складання оспорюваного заповіту від 15 травня 2006 року на ім»я ОСОБА_6 , за станом здоров»я не могла самостійно прочитати та підписати заповіт.

Самий лише факт наявності сукупності певних хронічних захворювань у спадкодавця не свідчить про неможливість спадкодавця, на час укладення заповіту, прочитати його текст та підписати.

Позивачем не надано доказів, що відповідають положенням ст.ст. 77 - 80 ЦПК України, на підтвердження доводів позовної заяви; в суді апеляційної інстанції клопотань про витребування будь-яких доказів, призначення судових експертиз не заявлено, що підтверджується письмовими матеріалами справи, протоколом та звукозаписом судового засідання суду апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що заповіт було складено в момент, коли спадкодавець не усвідомлювала значення своїх дій, а також під впливом насильства; твердження апелянта, що підпис в оспорюваному заповіті не належить ОСОБА_5 , - не спростовують правильність оскаржуваного судового рішення, оскільки, відповідно до змісту позовної заяви та доповнень до неї, позов із зазначених вище підстав заявлений не був.

Враховуючи недоведеність підстав для визнання недійсним заповіту від 15 травня 2006 року, посвідченого секретарем Заплавської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області за реєстровим номером 13, - суд дійшов висновку про відсутність підстави для задоволення похідних позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 24 січня 2015 року ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 4,330 га, кадастровий номер 1222383000:01:002:0338, та про визнання за позивачем права власності на вказану вище земельну ділянку.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Колегія наголошує, що місцевий суд безпідставно залишив поза увагою неналежність позивача, що, однак, не вплинуло на правильність висновків про відмову у задоволенні позовних вимог. Враховуючи, що не може бути скасоване правильне по суті і справедливе судове рішення з одних лише формальних міркувань, колегія дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, колегія приходить до висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий

Судді