Постанова

від 23.04.2020 по справі 344/9108/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/9108/17

Провадження № 22-ц/4808/456/20

Головуючий у 1 інстанції Шамотайло О. В.

Суддя-доповідач Василишин

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Василишин Л.В.,

суддів: Матківського Р.Й., Горейко М.Д.,

секретаря Петріва Д.Б.,

за участю адвоката Малетина А.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 14 січня 2020 року в складі судді Шамотайла О.В., ухвалене у м. Івано-Франківськ, у справі за позовом ОСОБА_1 до ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю Сантехсервіс ІФ , товариства з обмеженою відповідальністю Сантехсервіс ІФ про зобов`язання надати житло, -

в с т а н о в и в:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТзОВ Сантехсервіс ІФ та ліквідатора ТОВ Сантехсервіс ІФ про зобов`язання надати житло.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що у травні 2017 року дізналася про те, що з 05 квітня 2017 року ТОВ Сантехсервіс ІФ перебуває у стані припинення, а вимоги кредиторів приймаються до 07 червня 2017 року, тому вона заявила вимоги до товариства проте, що ним не виконано перед нею, як працівником товариства, зобов`язання по наданню житла або компенсації за нього.

Однак, ліквідатор ТОВ Сантехсервіс ІФ листом повідомив, що товариство немає жодних зобов`язань перед фізичними особами.

У зв`язку з вищенаведеним просила зобов`язати ТзОВ Сантехсервіс ІФ виконати обов`язок в натурі - надати їй житло.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 14 січня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі на дане рішення ОСОБА_1 посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають істотне значення для справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції, мотивуючи прийняте рішення, вказав, що позивач не обґрунтував доказами підставність заявлених позовних вимог, що спростовується матеріалами справи.

Також суд першої інстанції безпідставно не застосував висновок Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15.

У зв`язку з вищенаведеним, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Відзив на апеляційну скаргу в порядку статті 360 ЦПК України сторонами не подавався.

У судовому засіданні, яке проводилося в режимі відеоконференції , поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів представник ОСОБА_1 - адвокат Малетин А.Я. апеляційну скаргу підтримав з вищенаведених підстав.

Представник ТОВ Сантехсервіс ІФ та ліквідатор товариства в судове засідання не з`явилися, про час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином, у порядку встановленому ЦПК, а тому колегія суддів вважає за можливе слухати справу у його відсутності на підставі частини другої статті 372 ЦПК України.

Вислухавши доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного на її думку права не доведений належними та допустимими доказами.

З таким висновком суду погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю Сантехсервіс-ІФ (а.с. 103-105).

Відповідно до копії Списку робітників ПП Сантехсервіс прийнятих на облік по місцю проживання для отримання житла, станом на 01 липня 1996 року ОСОБА_1 взята на квартирний облік міськвиконкому 19 жовтня 1979 року, перебуває під № 5 в черзі ПП Сантехсервіс , номер черговості в міськвиконкомі зазначено як 1455 (а.с. 13).

Відповідно до копії Списку робітників ПП Сантехсервіс прийнятих на облік по місцю проживання для отримання житла, станом на 01 грудня 1998 року ОСОБА_1 взята на квартирний облік ПП Сантехсервіс 01 квітня 1991 року, перебуває під №5 в черзі ПП Сантехсервіс (а.с. 113).

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Порядок забезпечення житловим приміщенням громадян, які потребують поліпшення житлових умов регулюється Житловим кодексом України, Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР у Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470.

Статтею 43 ЖК України передбачено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Порядок визначення черговості надання громадянам жилих приміщень встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. З числа громадян, взятих на облік потребуючих поліпшення житлових умов, складаються списки осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень). Законодавством Української РСР окремим категоріям громадян, які перебувають у загальній черзі, може бути надано перевагу в строках одержання жилих приміщень у межах календарного року взяття на облік.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частин першої, п`ятої-сьомої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України), що передбачено і статтею 12 ЦПК України.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Звертаючись з позовом до суду, ОСОБА_1 просила зобов`язати ТОВ Сантехсервіс ІФ виконати обов`язок в натурі - надати їй житло.

Відповідно до положень статей 12, 13, 80, 81 ЦПК України позивач зобов`язаний довести в чому полягають неправомірні дії відповідача та надати відповідні докази на їх підтвердження.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги ОСОБА_1 посилалася на статтю 47 Конституції України, згідно якої кожен має право на житло, та на те, що інші працівники ТОВ Сантехсервіс-ІФ отримали житло.

Разом з тим, позивач у своїй позовній заяві не вказала правових підстав, на основі яких вона має право на отримання житла від відповідача ТОВ Сантехсервіс-ІФ , не вказала, в силу яких норм матеріального права та фактичних обставин у відповідача виник обов`язок щодо надання житла, не представлено жодних доказів, які підтверджують заявлені вимоги.

Посилання апелянта на факт отримання квартири іншими працівниками підприємства, суд не приймає до уваги, оскільки таке отримання саме по собі право позивача не порушує.

Щодо перебування позивача на обліку на отримання житла за місцем проживання з посиланням на копію протоколу від 01 липня 1996 року та від 01 грудня 1998 року, то посилання на такий доказ не обґрунтовує доводи позивача, оскільки зазначена обставина не вказує на порушене право позивача. Сторона позивача не представила доказів, щодо порушення черговості надання житла, чи то підприємством, чи то виконкомом міської ради, не навела доказів щодо пов`язаності порушення її права з отриманням квартир іншими працівниками, доказів про наявність інших порушень зі сторони відповідача що вплинуло на її права, наявність в неї самої порушеного права на час подання позову. Саме посилання на вимоги статті 47 Конституції України та факт припинення діяльності товариства, не є в даному випадку, виключною підставою для задоволення позову.

У зв`язку з вищенаведеним, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання надати житло.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції при відмові в прийнятті заяви про зміну предмету позову безпідставно не застосував висновок Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15 на увагу не заслуговують, оскільки відповідно до частини третьої статті 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Івано-Франківського міського суду від 06 листопада 2018 року призначено підготовче судове засідання на 03 грудня 2018 року.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 19 березня 2019 року закрито підготовче провадження у справі.

18 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про зміну предмету позову.

Твердження представника апелянта щодо зміни фактичних обставин у справі, що вплинуло на час подання такої заяви суд не вважає обґрунтованими, оскільки як вбачається з матеріалів справи, про те, що товариство перебуває в стані припинення, позивачу було відомо на час подання позову. За клопотанням позивача судом ухвалою від 01 листопада 2017 року було вжито заходи забезпечення позову в спосіб накладення арешту на рахунки товариства на суму 500 000 грн. Про стан товариства та його активи відповідач подавав заперечення з долученням фінансових звітів, з якими була ознайомлена сторона позивача. Таким чином, ОСОБА_1 , в порушення частини третьої статті 49 ЦПК України, звернулася із заявою про зміну предмету позову поза межами строку встановленого кодексом, будь-яких доказів про обґрунтованість таких дій та поважних причин, що вплинули на строк подання заяви подано не було, тому суд обґрунтовано відмовив у прийнятті такої заяви .

Інші наведені у апеляційній скарзі доводи на увагу не заслуговують і висновків суду не спростовують.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 14 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Суддя-доповідач Л.В. Василишин

Судді: Р.Й. Матківський

М.Д. Горейко