Рішення від 14.04.2020 по справі 916/3763/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" квітня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3763/19

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

При секретарі судового засідання Борисовій Н.В.

За участю представників сторін:

Від позивача : не з`явився;

Від відповідача: не з`явився;

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Фізичної особи-підприємця Журавель Олега Володимировича про стягнення 2 371,45грн., розірвання договору оренди та виселення, -

ВСТАНОВИВ:

17.12.2019 року позивач - Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО № 3880/19) до відповідача - Фізичної особи-підприємця Журавель Олега Володимировича про стягнення 2 371,45грн., розірвання договору оренди та виселення.

21.12.2019 року ухвалою Господарського суду Одеської області було відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.01.2020 року підготовче засідання було відкладене на 06.02.2020 року о 10:00 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.02.2020 року підготовче засідання було відкладене на 18.02.2020 року о 11:30 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.02.2020 року було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 05.03.2020 року о 11:30 год.

05.03.2020 року ухвалою Господарського суду Одеської області було закрито підготовче провадження у справі № 916/3763/19 та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "19" березня 2020 р. о 10:30 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.03.2020 року відповідно до ч.2 ст. 29 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Указу Президента України від 13.03.2020р. №87/2020 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року", "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS - Cov-2", Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", розуміючи відповідальність держави за свою діяльність, з метою запобігання поширенню захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, серед відвідувачів та працівників суду, судом було перенесено судове засідання у справі №916/3763/19, яке призначене на 19.03.2020р. о 10год.30хв., а саме на "14" квітня 2020р. о 11год.20хв.

У даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Представник відповідача Фізичної особи-підприємця Журавель Олега Володимировича в судові засідання по справі не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 165 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області були направлені за належною адресою відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вигоовлений за підписом судді Гута С.Ф. від 20.02.2020р., а тому за приписами ч.7 ст.120ГПК України відповідач вважається повідомленим належним чином про відкриття провадження у справі.

Судом встановлено, що направлена на адресу Фізичної особи-підприємця Журавель Олега Володимировича копія ухвали від 21.12.2019р., 16.01.2020р., 06.02.2020р., 18.02.2020р. та 05.03.2020р. повернута органом зв`язку із відміткою "за закінченням терміну зберігання".

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

З огляду на наведене, господарський суд вважає, що ним було вжито усіх необхідних заходів щодо належного повідомлення Фізичної особи-підприємця Журавель Олега Володимировича про місце, дату та час судового засідання.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.06.2018р. по справі №904/9904/17.

За приписами ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд також звертає увагу на те, що відповідачем не було надано жодного клопотання про відкладення розгляду справи, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", з метою запобігання поширенню захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, що також не позбавляє суд можливості прийняти рішення за наявними матеріалами справи.

14.04.2020р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників справи, господарським судом встановлено:

19.06.2013р. між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (позивач, Орендодаваець) та Фізичною особо-підприємцем Журавель Олегом Володимировичем (відповідач, Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №1/96 (далі договір) відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежиле приміщення першого поверху, загальною площею 7,7кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса. Пр-т Добровольського, 126 з терміном до 19.05.2016р. (п.п.1.1.,1.3. договору).

Відповідно до п.п.2.1., 2.2. договору орендна плата визначається на підставі ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 04.10.1995р. № 786зі змінами та доповненнями, рішень Одеської міської ради та виконкому Одеської міської ради. За орендоване приміщення Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату у сумі 107,81грн. без урахування ПДВ. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.

Пунктом 4.1. договору сторони встановили, що приміщення передаються Орендарю виключно під розміщення майстерні з надання побутових послуг населенню.

Згідно п.5.2. договору за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов`язку припиняється через один рік з дня, коли обов`язок повинен був бути виконаний.

Пунктом 5.3. договору сторони передбачили, що у разі невнесення Орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, Орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об`єкта оренди. У разі відмови Орендодавця від договору оренди, договір є розірваним з моменту одержання Орендарем повідомлення Орендодавця про відмову від договору.

Пунктом 7.8. договору та ч.2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені договором.

З урахуванням чого , договір оренди було автоматично пролонговано на той самий строк на тих самих умовах.

Як вказує позивач, на виконання умов договору відповідачу було надано в строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 7,7кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса. Пр-т Добровольського, 126.

За орендоване приміщення відповідач зобов`язався сплачувати орендну плату, однак відповідач своїх зобов`язань щодо сплати орендної плати належним чином не виконував у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість з орендної плати за період з 01.11.2018р. по 31.10.2019р. у сумі 2098,45грн. Також з відповідача підлягає стягненню пеня за несвоєчасну сплату орендної плати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, що прямо передбачено п. 5.2 Договору оренди. Оскільки відповідач прострочив сплату орендної плати, позивачем нараховано пеню у сумі 273,00грн.

Позивач зазначає, що 05.08.2019р. за №01-13/3628 та 24.09.2019р. за №01-13/4580 він звернувся до відповідача з претензіями про сплату у місячний строк заборгованості з орендної плати та нарахованої пені.

Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо сплати орендної плати, позивач, посилаючись на п.5.3. договору, просить розірвати договір оренди нежитлового приміщення №1/96 від 19.06.2013р. укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Фізичною особо-підприємцем Журавель Олегом Володимировичем та виселити Фізичну особу-підприємця Журавель Олега Володимировича з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 7,7кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса. Пр-т Добровольського, 126 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Приймаючи до уваги, що відповідач в засідання суду не з`явився, відзиву на позов не надав, своїм правом на захист не скористався, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що 19.06.2013р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди нежитлового приміщення №1/96 відповідно до якого позивач передав відповідачу у строкове платне користування нежиле приміщення першого поверху загальною площею 7,7кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса. Пр-т Добровольського, 126.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

В силу ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Стаття 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Положеннями ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992р. за №2269-XII (з наступними змінами і доповненнями) передбачено, що цей закон регулює: організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності. Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачем не сплачувалась орендна плата за користування орендованим приміщення, внаслідок чого у нього виникла заборгованість з орендної плати у сумі 2 098,45грн. за період з 01.11.2018р. по 31.10.2019р.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Станом на день розгляду справи відповідач доказів сплати орендної плати або доказів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок орендної плати у сумі 2 098,45грн. за період з 01.11.2018р. по 31.10.2019р., вважає його правильним, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 273,00грн. слід зазначити наступне.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно п.5.2. договору за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов`язку припиняється через один рік з дня коли обов`язок повинен був бути виконаний.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 273,00 грн. вважає його вірним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 273,00грн.

Щодо позовних вимог про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №1/96 від 19.06.2013р. слід зазначити наступне.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

В силу положень ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В той же час, згідно з положеннями ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Як вбачається із змісту ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, чинним законодавством України під істотним розуміється таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Суд зауважує, що у спірних правовідносинах відповідач належним чином не виконував прийняті на себе за договором оренди №1/96 від 19.06.2013р. зобов`язання зі сплати орендних платежів протягом періоду з 01.11.2018р. по 31.10.2019р. За переконанням суду, така протиправна поведінка відповідача значною мірою позбавляла позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, що має наслідком ненадходження до місцевого бюджету грошових коштів, у зв`язку з чим, суд визнає допущене відповідачем порушення власних зобов`язань у спірних правовідносинах істотним та таким, що дозволяє суду зробити висновок про правомірність розірвання договору оренди №1/96 від 19.06.2013р. з передбачених ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" підстав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №1/96 від 19.06.2013р. укладеного між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради та Фізичною особою - підприємцем Журавель Олегом Володимировичем.

Щодо позовних вимог про виселення Фізичної особи - підприємця Журавель Олега Володимировича з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 7,7кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса. Пр-т Добровольського, 126 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Положеннями п. 4.7 договору передбачено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, Орендар зобов`язаний у 15-тиденний термін передати Орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати Орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати об`єкта оренди.

Враховуючи положення ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та п. 4.7 договору, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про виселення відповідача із нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 7,7кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса. Пр-т Добровольського, 126 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано, в судові засідання відповідач не з`являвся хоча заздалегідь був повідомлений про дату час та місце судового засідання.

На підставі вищенаведеного, керуючись положеннями ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 20, 73, 74, 76, 86, 129, 130, 165, 231, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Фізичної особи-підприємця Журавель Олега Володимировича про стягнення 2 371,45грн., розірвання договору оренди та виселення - задовольнити.

2.Розірвати договір оренди нежитлового приміщення № 1/96 від 19.06.2013 року укладеного між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, рахунок № 37326036134299 МФО 820172 в ДКСУ, в місті Києві, код ЄДРПОУ 26302595) та Фізичною особою-підприємцем Журавель Олегом Володимировичем ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).

3.Виселити Фізичну особу-підприємця Журавель Олега Володимировича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 7,7кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса. Пр-т Добровольського, 126 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, рахунок № 37326036134299 МФО 820172 в ДКСУ, в місті Києві, код ЄДРПОУ 26302595).

4.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Журавель Олега Володимировича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, рахунок № 37326036134299 МФО 820172 в ДКСУ, в місті Києві, код ЄДРПОУ 26302595) заборгованість з орендної плати в сумі 2 098 /дві тисячі дев`яносто вісім/ грн. 45 коп., пеню в сумі 273 /двісті сімдесят три/ грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 5763 /п`ять тисяч сімсот шістдесят три/ грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України

Повний текст складено 24 квітня 2020 р.

Суддя С.Ф. Гут