Ухвала від 19.11.2020 по справі 916/3763/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"19" листопада 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3763/19 Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф., розглянувши матеріали скарги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради вх. № ГСОО 2-4034/20 від 10.11.2020р. на дії державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегінального управління Міністрества юстиці України (м. Одеса) Дарагана В.О. у справі №916/3763/19

За позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Журавель Олега Володимировича

про стягнення 2 371,45грн., розірвання договору оренди та виселення,-

Суб`єкт оскарження: Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегінального управління Міністрества юстиці України (м. Одеса) Дараган В.О.,

За участю представників сторін:

Від позивача (скаржника): Курлович О.О., Наказ № 49-к, дата видачі : 25.05.20;

Від відповідача: не з`явився;

Від відділу ДВС: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

17.12.2019 року позивач - Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО № 3880/19) до відповідача - Фізичної особи-підприємця Журавель Олега Володимировича про стягнення 2 371,45грн., розірвання договору оренди та виселення.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.04.2020р. по справі №916/3763/19 (суддя Гут С.Ф.) позов було задоволено. Розірвано договір оренди нежитлового приміщення № 1/96 від 19.06.2013 року укладеного між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, рахунок № 37326036134299 МФО 820172 в ДКСУ, в місті Києві, код ЄДРПОУ 26302595) та Фізичною особою-підприємцем Журавель Олегом Володимировичем ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ). Виселити Фізичну особу-підприємця Журавель Олега Володимировича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 7,7кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса. Пр-т Добровольського, 126 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, рахунок № 37326036134299 МФО 820172 в ДКСУ, в місті Києві, код ЄДРПОУ 26302595). Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Журавель Олега Володимировича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, рахунок № 37326036134299 МФО 820172 в ДКСУ, в місті Києві, код ЄДРПОУ 26302595) заборгованість з орендної плати в сумі 2 098 /дві тисячі дев`яносто вісім/ грн. 45 коп., пеню в сумі 273 /двісті сімдесят три/ грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 5763 /п`ять тисяч сімсот шістдесят три/ грн. 00 коп.

07.08.2020р. на виконання вищезазначеного рішення Господарським судом Одеської області було видано відповідний наказ.

10.11.2020р. до господарського суду Одеської області представником Департаменту комунальної власності Одеської міської ради було подано скаргу вх. № ГСОО 2-4034/20 на дії державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегінального управління Міністрества юстиці України (м. Одеса) Дарагана В.О. у справі №916/3763/19.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.11.2020р. скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради вх. № ГСОО 2-4034/20 від 10.11.2020р. передано на розгляд судді Гуту С.Ф.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.11.2020р. скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради вх. № ГСОО 2-4034/20 від 10.11.2020р. прийнято до розгляду.

В обґрунтування скарги Департамент комунальної власності Одеської міської ради зазначає, що з метою примусового виконання рішення та наказу господарського суду Одеської області по справі № 916/3763/19 Департаментом було подано до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заяву про відкриття виконавчого провадження.

Повідомленням заступника начальника Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дарагана В.О. від 23.10.2020 р. повернуто виконавчий документ Департаменту без прийняття до виконання на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження , а саме: через невідповідність наказу Господарського суду Одеської області від 07.08.2020 р. по справі № 916/3763/19 вимогам у зв`язку з відсутністю дати народження Боржника.

На адресу Департаменту зазначене повідомлення надійшло 02.11.2020 р., про що свідчить відмітка вхідної кореспонденції загального відділу (канцелярії) Департаменту комунальної власності Одеської міської ради за вхідним номером 01-19/2686.

Департамент, із зазначеним повідомленням заступника начальника Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дарагана В.О. не погоджується, вважає за необхідне його оскаржити у судовому порядку та вважає його таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За приписами статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (стаття 5 Закону України Про виконавче провадження ).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження , виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. З цього Закону, зокрема, за заявою стягувана про примусове виконання рішення.

Приписами ч. 1 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що у виконавчому документі зазначаються: І) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувана та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувана та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

З аналізу ч. 1 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження вбачається, що Закон чітко розділяє поняття фізична особа та фізична особа-підприємець .

В силу дії п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 4 Закону України Про виконавчого провадження : у виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувана та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувана і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти; у разі пред`явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.

Згідно ч, 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження , виконавчий документ повертається стягувану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Як вбачається зі змісту наказу господарського суду Одеської області від 07.08.2020 р. по справі № 916/3763/19, Боржником є саме фізична особа-підприємець, а не фізична особа, що дозволяє Департаменту (стягувану) дійти висновку про відповідність зазначеного наказу вимогам Закону України Про виконавче провадження встановлених статтею 4.

Окрім того, варто звернути увагу суду на те, що відповідно до ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України, суб`єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону, як підприємці.

Статтею 51 Цивільного кодексу України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або випливає із суті відносин.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 58 Господарського кодекс України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом.

В силу приписів ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України, громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 цього Кодексу.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань визначено, що державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Згідно витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, проведено державну реєстрацію фізичної особи- підприємця боржника (відповідача) - Журавля Олега Володжимировича . Відтак, з вказаного моменту Журавль О.В. набув статусу суб`єкта господарювання.

Так, Верховним Судом у постанові від 26,03.2018 у справі № 915/127/17 зроблено висновок, що виконавчий документ який не містить дати народження боржника не відповідає вимогам статті 4 Закону України Про виконавче провадження , а тому підлягав поверненню стягувану, с безпідставними, оскільки боржник у даній справі виступав як суб`єкт підприємницької діяльності, а тому наявність дати народження у виконавчому документі не вимагалась.

Такого самого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй ухвалі від 16.11.2018 р. по справі № 916/3188/16.

Департамент вважає за необхідне й наголосити на практиці виконання рішень, де стягувачем був Департамент комунальної власності Одеської міської ради, а боржниками - фізичні особи-підприємці. Органами державної виконавчої служби неодноразово приймалися до виконання та виконувалися накази господарського суду Одеської області саме за такими реквізитами, які зазначаються у наказі господарського суду Одеської області від 07,08.2020 р. по справі № 916/3763/19.

З огляду на вищевикладене, а також з огляду на те, що в наказі Господарського суду Одеської області від 07.08.2020 р. по справі № 916/3763/19 зазначено повне найменування Боржника, його місцезнаходження та ідентифікаційний код фізичної особи-підприємця, як і передбачено нормами п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження для фізичних осіб-підприємців, вбачається незаконність дій заступника начальника відділу Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дарагана В.О. щодо відмови у відкритті виконавчого провадження та повернення виконавчого документу Стягувачеві без прийняття до виконання відповідно до повідомлення від 23.10.2020 р.

На підставі вищезазначено представник позивача (СКАРЖНИКА) просить суд, визнати незаконними дії заступника начальника Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дарагана В.О. щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа Стягувану без прийняття до виконання від 23.10.2020 р. з виконанню наказу Господарського суду Одеської області від 07.08.2020 р. по справі № 916/3763/19. Скасувати повідомлення Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дарагана В.О. про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання від 23.10.2020 року з виконанням наказу Господарського суду Одеської області від 07.08.2020 року по справі №916/3763/19.

У зв`язку із цим, Скаржник звертається до суду із скаргою на дії державного виконавця Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного Міжрегіонального Управління Мінітерства Юстиції (місто Одеса) у справі №916/2886/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 342 скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Згідно зі статтею 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною 2 статті 342 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Представники відповідача та органу ДВС в судове засідання не з`явилися, міркувань від відповідача щодо скарги до суду не надходило.

За таких обставин, скарга розглядається за наявними матеріалами, відповідно до ст.165 ГПК України.

Розглянувши матеріали скарги, заслухавши пояснення представника позивачак (скаржника) керуючись чинним законодавством України, суд дійшов до висновку про задоволення скарги з наступних підстав:

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів скарги вбачається, що Департамент комунальної власності Одеської міської ради з метою примусового виконання рішення та наказу господарського суду Одеської області по справі № 916/3763/19 Департаментом було подано до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заяву про відкриття виконавчого провадження.

Повідомленням заступника начальника Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дарагана В.О. від 23.10.2020 р. повернуто виконавчий документ Департаменту без прийняття до виконання на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження , а саме: через невідповідність наказу Господарського суду Одеської області від 07.08.2020 р. по справі № 916/3763/19 вимогам у зв`язку з відсутністю дати народження Боржника. На адресу Департаменту зазначене повідомлення надійшло 02.11.2020 р., про що свідчить відмітка вхідної кореспонденції загального відділу (канцелярії) Департаменту комунальної власності Одеської міської ради за вхідним номером 01-19/2686.

Зазначене і зумовило звернення позивача до суду з відповідною скаргою.

За статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону

Завданням органів державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (статті 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").

Відповідно до ч. 5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються:

1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог;

2) розподіл судових витрат;

3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження;

4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", передбачається, що у виконавчому документі зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, власне ім`я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб`єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Враховуючи зміст вказаної вище норми Закону України "Про виконавче провадження" належить прийти до висновку, що дата народження боржника, це є додаткова інформація, яка допомагає ідентифікувати боржника у разі відсутності інших ідентифікуючих його даних і унеможливлює провести стягнення з іншої особи.

Також належить відмітити, що така вимога закону у зазначеній частині носить диспозитивний, а не імперативних характер, і відповідно є правом, а не обов`язком органу, яким видається виконавчий документ.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону у виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Таким чином, не зазначення у наказі господарського суду дати народження боржника, не може бути підставою для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання згідно п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Разом з тим, згідно ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 18 Закону України виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Окрім наведеного, відповідно до частин 4 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення (частина 5 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Законодавцем передбачений чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Враховуючи те, що державний виконавець наділений владними повноваженнями, то він повинен дотримуватись цих вимог законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад передбачених ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження". Зокрема, такими засадами с - верховенство права, законність, справедливість, неупередженість та об`єктивність, гласність та відкритість виконавчого провадження. Разом з тим, порушення зазначених засад мас наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження, в тому числі стягувача.

Згідно з ст. 339 Господарського процесуального кодексу сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

З наведеного вбачається, що наказ про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів повністю відповідає резолютивній частині судового рішення. Даний наказ було видано на виконання чинного судового рішення, що виключає помилковість його видачі. За даним наказом існує обов`язок боржника по вчиненню вказаних у судовому рішення та наказі дій.

При цьому, суд не вбачає порушень ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" через те, що в наказі господарського суду не зазначено дати народження боржника.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують Конвенцію про захист прав і основоположних свобод людини та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 6 Конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" від 05.07.2012 року суд повторює, що п. 1 ст. 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Невиконання державою винесеного на користь підприємства-заявника рішення становить порушення п. 1 ст. 6 Конвенції, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі "Силенок і Техносервіс-плюс проти України" від 09.12.2010 року).

Отже, виходячи із наведеного вище, й про що вказано у зазначених нормах, які спрямовані на врегулювання питання щодо вимог до оформлення наказу, винесення та виконання виконавчого документа, суд констатує, що резолютивна частини наказу (виконавчого документу) має відтворювати резолютивну частину рішення, на виконання якого цей наказ було видано та містити ідентифікуючі дані учасників процесу, що сприяє швидкому та безпосередньому виконанню наказу саме по відношенню до боржника та стягувача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.03.2018 року у справі № 915/127/17.

Верховний суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі №487/3774/16-ц, зробив висновок, що "відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника та реестраційного номеру облікової картки платника податків-фізичної особи не є підставою для повернення державним виконацем виконавчих документів без прийняття до виконання, оскільки відповідно до п. 3 частини третьої статті 18 закону України "Про виконавче провадження" виконавець може одержувати таку інформацію у відповідних органах".

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колігії суддів Першої судової палати Касаціного цивільного суду від 16 жовтня 2019 року у справі №219/7439/14-ц.

Крім того, відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 9 Закону України "Про виконавче провадження", єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Єдиний реєстр боржників містить такі відомості: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження боржника - фізичної особи або найменування, ідентифікаційний код юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань боржника - юридичної особи.

Таким чином, закон розділяє поняття "фізичної особи" та "особи, відомості про яку внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

З огляду на вищевикладене, в даному випадку вбачається незаконність дій державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегінального управління Міністрества юстиці України (м. Одеса) Дарагана В.О., щодо відмови у відкритті виконавчого провадження та поверненні виконавчого документу стягувачеві без прийняття до виконання відповідно до повідомлення від 23 жовтня 2020 року.

Підсумовуючи зазначене вище, господарський суд вважає, що державний виконавець Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегінального управління Міністрества юстиці України (м. Одеса) Дарагана В.О., неправомірно повернув наказ господарського суду Одеської області від 07.08.2020 р. по справі №916/3763/19 з зазначених у повідомленні підстав.

Керуючись ст.ст.234,342, 343, 344 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1.Скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради вх. № ГСОО 2-4034/20 від 10.11.2020р. на дії державного виконавця Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегінального управління Міністрества юстиці України (м. Одеса) Дарагана В.О. у справі №916/3763/19 - задовольнити.

2.Визнати незаконними дії заступника начальника Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дарагана В.О. щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа Стягувану без прийняття до виконання від 23.10.2020 р. з виконанню наказу Господарського суду Одеської області від 07.08.2020 р. по справі № 916/3763/19.

3.Скасувати повідомлення Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дарагана В.О. про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання від 23.10.2020 року з виконанням наказу Господарського суду Одеської області від 07.08.2020 року по справі №916/3763/19.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).

Повний текст складено 24 листопада 2020 р.

Суддя С.Ф. Гут