Рішення

від 23.04.2020 по справі 140/991/20

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

АДРЕСА_1

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мачульського В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Терешківцівської сільської ради Горохівського району Волинської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Терешківцівської сільської ради Горохівського району Волинської області (далі - Терешківцівська сільська рада, відповідач) про визнання протиправною бездіяльність щодо неналежного розгляду поданої заяви позивача від 29.01.2020 про погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка), яка розташована АДРЕСА_1 та зобов`язання відповідача внести зазначену вище заяву на розгляд чергової сесії та прийняти за наслідками її розгляду рішення, яке буде спричиняти певні юридичні наслідки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є власником квартири АДРЕСА_1ною площею 138,4 кв.м., що стверджується рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 23.08.2012 року та рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 28.05.2015 року.

Право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.08.2015 року № 41985091.

Маючи намір закріпити за собою право власності на земельну ділянку необхідну для обслуговування належної квартири, позивач 16.05.2019 року звернувся із заявою до відповідача про надання дозволу на розробку технічної документації орієнтовною площею 0,25 га. за адресою належного йому домоволодіння.

27.06.2019 року постійною комісією з питань земельних відносин сільради, було складено акт обстеження земельної ділянки, в ході якого проведено орієнтовні заміри земельної ділянки для обслуговування житлового будинку із планом-схемою земельної ділянки.

02.07.2019 року комісією з питань по сільському господарству, охороні навколишнього середовища, земельному законодавстві складено протокол №1 згідно якого, комісія рекомендувала сільраді надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою належного повивачу домогосподарства, орієнтовною прощею 0,18 га. згідно схеми.

03.07.2019 року сесія сільради 7 скликання винесла рішення за №38/10, яким надала ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою належного мені домоволодіння площею 0,18 га.

В подальшому позивач звернувся до ТзОВ ГЦНТП-ПЛЮС із заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - (далі по тексту - технічна документація) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Відповідно така технічна документація була виготовлена та передана позивачу для подання на затвердження до сільської ради.

29.01.2020 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про погодження технічної документації, до якої як зазначив позивач було додано 3 примірника такої технічної документації.

07.02.2020 року, позивач отримав від Терешківцівської сільської ради відповідь за №31 з приводу своєї заяви, в якій повідомлялося, що виконавчий комітет розглянув заяву щодо погодження технічної документації і надає ОСОБА_1 , відмову, оскільки відповідно до заяви сільрадою позивачу 03.07.2019 року було надано рішення №38/10 Про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд і до вказаного рішення було надано викопіювання на дану земельну ділянку та протокол з пропозиціями №1 від 02.07.2019 року постійної комісії сільської ради з питань сільського господарства, охорони навколишнього середовища, земельного законодавства.

Позивач вважає, що під час розгляду вказаної заяви Терешківцівською сільською радою знову було допущено протиправну бездіяльність, адже заява була розглянута не у порядку та не у спосіб, який визначено законодавством, а саме розгляд заяви не був проведений на сесії сільської ради та відповідне рішення по вказаній заяві органом місцевого самоврядування не приймалось.

Разом з тим, навіть сама відмова, викладена у формі листа, не містить чіткого обґрунтування відмови в погодженні технічної документації із зазначення правових підстав її невідповідності, а також можливих висновків чи рекомендацій щодо усунення недоліків, як того вимагає ст. 186-1 Земельного кодексу України.

Відтак підсумовуючи вищевикладене позивач просить суд, визнати протиправною бездіяльність щодо неналежного розгляду поданої заяви позивача від 29.01.2020 про погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка), яка розташована АДРЕСА_1 та зобов`язання відповідача внести зазначену вище заяву на розгляд чергової сесії та прийняти за наслідками її розгляду рішення, яке буде спричиняти певні юридичні наслідки.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженв„–1 в житловому будинку АДРЕСА_1роведення судового засідання та виклику сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.52).

Відповідач 18.03.2020 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовних вимог не визнав повністю. В обґрунтування своєї позиції вказав, що дійсно 03.07.2019 року за №38/10 позивачу за його заявою було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд. Незважаючи на наявний дозвіл на виготовлення проекту землеустрою позивач, вважаючи себе власником квартири АДРЕСА_3 у житловому будинку АДРЕСА_4 через АДРЕСА_5 АДРЕСА_6 -ПЛЮС технічну документацію із землеустрою на ту ж саму земельну ділянку. В подальшому позивач 30.01.2020 звернувся до відповідача із заявою про погодження технічної документації, хоча за змістом ч. 14 ст. 186 Земельного кодексу України остання погодженню не підлягає (на відмінну від проекту землеустрою). Саме тому, Терешківцівська сільська рада листом повідомила позивача про неможливість погодження технічної документації, без винесення вказаного питання на сесію сільської ради, оскільки на пленарних засіданнях здійснюється вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Також відповідач зазначив, що технічна документація розроблена без дозволу сільської ради, що не заборонено законом за наявності права власності на нерухоме майно. Водночас як вбачається із долучених документів правовий статус та вид майна позивача є незрозумілим. Так, у позовній заяві йдеться про квартиру АДРЕСА_3 у АДРЕСА_7 з рішення Горохівського районного суду від 23.08.2012 вбачається про ? частини житлового будинку по АДРЕСА_8 , з рішення Горохівського районного суду від 28.05.2015 вбачається про житлове приміщення №1 , загальною площею 138,4 м.кв. по АДРЕСА_8 . З технічного паспорту вбачається садибний житловий будинок АДРЕСА_9 . Отже, з матеріалів позову є незрозумілим власником чого саме є позивач. Вказане має значення для вирішення питання виділення земельної ділянки, її меж та площі. Отже законність походження права власності позивач слід становити.

З наведених підстав відповідач просить суд у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Крім того, відповідачем 18.03.2020 подано до суду клопотання про закриття провадження у справі, оскільки на його думку спір має приватно правовий характер, відтак не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Також від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило. Сторони скористались свої правом щодо подачі заяв по суті справи.

Щодо клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін суд зазначає наступне.

Так, пунктом 20 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Згідно із частиною другою статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Частина друга статті 257 КАС України передбачає, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, зміст якої відповідає змісту частини четвертої статті 12 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно із частиною третьою статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Частинами п`ять, шість статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін обґрунтоване тим, що предмет позовних вимог є некоректним (незрозумілим є вимога про прийняття рішення, яке буде спричиняти юридичні наслідки) суперечить змісту позовних вимог в частині виду нерухомого майна та його адреси, а також позивач бажає за без підставним позовом стягнути судові витрати в сумі 4500,00 грн., відтак відповідач хоче брати участь у судовому засідання з метою надання пояснень.

Разом з тим, частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.

Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому, беручи до уваги, що відповідачем було надано суду та позивачу відзив на адміністративний позов, суд не вбачає підстав для розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, які беруть участь у справі.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із частиною дев`ятою статті 79 КАС України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

З наведеного слідує, що пояснення сторін, надані в ході судових засідань не є доказами в розумінні приписів статті 72 КАС України, в той час як судом рішення приймається на підставі тих доказів, з якими ознайомлені усі учасники справи та відносно яких, у разі сумнівів в їх достовірності, необхідності уточнення будь-яких даних, сторони мають право подати письмові заяви по суті справи. Крім того, в силу приписів частини 2 статті 77 КАС України, саме на відповідача покладається обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі Axen v. Germany , заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року Varela Assalino contre le Portugal , заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає клопотання про здійснення розгляду справи з повідомленням сторін необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення.

Щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі суд зазначає таке.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визнання предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

У справі що розглядається, позивач звернувся до суду з позовом на захист свого інтересу щодо погодження технічної документації. Як стверджує позивач, своє право він не в змозі реалізувати внаслідок прийняття відповідачем рішення, у формі листа, про відмову у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки.

Таким чином, предметом позову у цій справі є оскарження процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень, як розпорядника земельних ділянок, а не забезпечення можливості набуття речового права на земельну ділянку під об`єктами нерухомості, які належать позивачу на праві власності, що свідчить про публічно-правовий характер спірних правовідносин, а не про приватноправовий.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року № 661/3925/16-а.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи (позов, відзив на позов), суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю, з таких мотивів та підстав.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 загальною площею 138,4 кв.м., що стверджується рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 23.08.2012 року та рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 28.05.2015 року (а.с.11-13).

Право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.08.2015 року № 41985091 (а.с.14).

Як слідує з матеріалів справи позивач 16.05.2019 року звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації орієнтовною площею 0,25 га. за адресою належного йому домоволодіння (а.с.18).

27.06.2019 року постійною комісією з питань земельних відносин сільради, було складено акт обстеження земельної ділянки, в ході якого проведено орієнтовні заміри земельної ділянки для обслуговування житлового будинку із планом-схемою земельної ділянки (а.с.20).

02.07.2019 року комісією з питань по сільському господарству, охороні навколишнього середовища, земельному законодавстві складено протокол №1 згідно якого, комісія рекомендувала сільраді надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою належного повивачу домогосподарства, орієнтовною прощею 0,18 га. згідно схеми (а.с.21).

03.07.2019 року сесія сільради 7 скликання прийняла рішення за №38/10, яким надала ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою належного мені домоволодіння площею 0,18 га.

В подальшому позивач звернувся до ТзОВ ГЦНТП-ПЛЮС із заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - (далі по тексту - технічна документація) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Відповідно така технічна документація була виготовлена та передана позивачу для подання на затвердження до сільської ради (а.с.29).

29.01.2020 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про погодження технічної документації (а.с.25).

07.02.2020 року, позивач отримав від Терешківцівської сільської ради відповідь за №31 з приводу своєї заяви, в якій повідомлялося, що виконавчий комітет розглянув заяву щодо погодження технічної документації і надає ОСОБА_1 , відмову, оскільки відповідно до заяви, сільрадою 03.07.2019 року було прийнято рішення №38/10 Про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд і до вказаного рішення було надано викопіювання на дану земельну ділянку та протокол з пропозиціями №1 від 02.07.2019 року постійної комісії сільської ради з питань сільського господарства, охорони навколишнього середовища, земельного законодавства (а.с.26).

Не погоджуючись з отриманою відповіддю відповідача позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ч.1,2 ст.116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ч. 1, 5 ст. 46 вказаного Закону, сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Пунктом 34 ч.1 ст.26 вказаного Закону, передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч.1,2 ст.59 вказаного Закону, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

До повноважень сільських рад у галузі земельних відносин відповідно до ст.12 ЗК України належить, зокрема: розпорядження землями територіальних громад; передана земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Аналогійні повноваження встановлені у п.34 4.1 ст.26 та ст.33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Частиною 1 статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передані земельних ділянок у власність або надання їх у користування (п.2 цієї статті). Передана земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (п.4 цієї статті).

Згідно п. г ч.1 ст.121 ЗК України, громадяни України Мають право на безоплатну передану їм земельних ділянок із земель державної та комунальної власності в розмірах, зокрема, для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд в сільській місцевості не більше 0,25 гектара.

Отже з вищезазначених норм вбачається, що органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями розпоряджатися землями, які перебувають у комунальній власності. Реалізовуючи зазначені повноваження, органи місцевого самоврядування мають право безоплатно передавати землі у приватну власність громадянам.

Аналіз вищенаведених положень ЗК України та Закону України Про місцеве самоврядування в Україні свідчить про те, що питання пов`язанні з розпорядженням землями комунальної власності належить до компетенції органу місцевого самоврядування, а кінцеві рішення щодо розгляду заяв громадян з приводу набуття у власність ними земельних ділянко із комунальної власності у приватну власність - оформляється індивідуальним правовим актом - рішенням ради.

Розглянувши заяву позивача від 29.01.2020 року про погодження технічної документації щодо земельної ділянки та надавши за наслідками її розгляду просту відповідь у формі листа, Терешківцівська сільська рада діяла не в межах своєї компетенції передбаченої наведеними вище нормами законодавства. Лист, отриманий позивачем 07.02.2020 року за №31, не є рішенням по результатах розгляду заяви.

Таким чином Терешківцівська сільська рада при розгляді заяви позивача про погодження технічної документації щодо земельної ділянки, діяла не на підставі та не у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу доброго врядування .

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах Beyeler v. Italy № 33202/96, Oneryildiz v. Turkey № 48939/99, Moskal v. Poland № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка • підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі Hasan and Chaush v. Bulgaria № 30985/96).

Відсутність рішення Терешківцівської сільської ради за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про погодження технічної документації свідчить про те, що сільрада не прийняла жодного рішення з числа тих, які вона повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність відповідача щодо не внесення на розгляд чергової сесії Терешківцівської сільської ради моєї заяви від 29.01.2020 року про погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка), яка розташована: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, Законом України Про землеустрій , визначено, що землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одвулиця Церков`янська, 32, село Терешківці Горохівського району Волинської областіуб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Статтею 22 Закону України Про землеустрій , передбачено, що землеустрій здійснюється на підставі, зокрема укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою.

Відповідно до ст.55 Закону України Про землеустрій , встановлений порядок та вимоги до технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Так, встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками • встановленого зразка.

У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися.

Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

У разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на Підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється без надання дозволу Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст.122 Земельного кодексу України, у разі передачі:

а) у власність чи користування земельної ділянки державної чи комунальної власності, на якій розташовано житловий будинок, право власності на який зареєстровано. Така технічна документація розробляється на замовлення власника житлового будинку;

б) у користування земельної ділянки державної чи комунальної власності, що перебуває в постійному користуванні підприємств, установ, організацій, на якій розташоване нерухоме майно (будівля, споруда), яке є об`єктом державно-приватного партнерства (концесії). Така технічна документація розробляється на замовлення державного партнера (концесієдавця).

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:

а) завдання на складання технічної документації із землеустрою;

б) пояснювальну записку;

в) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом);

г) згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем;

ґ) довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території);

д) копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

е) копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

є) копію правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за умови якщо права власності на такі об`єкти зареєстровані);

ж) матеріали польових топографо-геодезичних робіт;

з) план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначення^ власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів);

и) кадастровий план земельної ділянки;

і) перелік обмежень у використанні земельної ділянки;

і) у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

й) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Згідно ст. 30 Закону України Про землеустрій , погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

У відповіді викладеній у формі листа, відповідача не зазначає жодного правового обґрунтування того, що він відмовляє мені в погоджені технічної документації з тих підстав, що вона не відповідає вимога встановленим ст.55 Закону України Про землеустрій .

Відповідно до ч.8 ст.118 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.186 ЗК України, схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель села, селища, міста затверджуються відповідною сільською, селищною або міською радою.

Пунктом 13 статті 186 ЗК України, передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель погоджується територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і затверджується замовником технічної документації.

Оригінал відповідної документації із землеустрою подається розробником для погодження територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а іншим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та іншим суб`єктам, які здійснюють погодження документації із землеустрою, - копії такої завіреної розробником документації.

Відповідно до п. 16 ст.186 ЗК України, органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії цих висновків є необмеженим.

Підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Як вбачається із змісту листа, якими позивачу відмовлено у погодженні технічної документації, відповідачем не зазначено ані посилання на нормативні акти, яким не відповідає технічна документація, ані не наведено вичерпного переліку недоліків технічної документації, зокрема, не було чітко зазначено, яким саме вимогам чинного земельного законодавства не відповідала технічна документація.

Таким чином, з наведених вище норм чинного законодавства вбачається, що відповідач отримавши заяву про погодження технічної документації, зобов`язаний був включити її в порядок денний чергової сесії, розглянути і за наслідками розгляду прийняти рішення: або погодити технічну документації щодо земельної ділянки, або ж відмовити, зазначивши при цьому в рішенні свої мотиви відмови.

В даному ж випадку відповідач не виконав вимоги чинного законодавства, не дотримався встановленої процедури розгляду такого роду звернень громадян у сфері земельних правовідносин, чим порушив наведені вище норми земельного законодавства та законодавства про місцеве самоврядування.

Враховуючи те, що відповідачем розглянуто заяву ОСОБА_1 від 29.01.2020 року про погодження технічної документації не в порядку, встановленому Законом, та не прийнято відповідного рішення, тоді як виключною компетенцією сільських рад є вирішення питання щодо регулювання земельних відносин, які розглядаються на пленарному засіданні ради із прийняттям відповідного рішення, тому суд дійшов висновку, що відповідач, допустив протиправну бездіяльність у зв`язку з чим позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність щодо неналежного розгляду поданої заяви позивача від 29.01.2020 про погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка), яка розташована АДРЕСА_10 АДРЕСА_1 та зобов`язання відповідача внести зазначену вище заяву на розгляд чергової сесії та прийняти за наслідками її розгляду рішення підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між стор32/1 за адресою вул. Церков`янськадові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 840,80 грн. згідно з квитанції від 21.02.2020 №46 (а.с.6), який зараховано до спеціального фонду державного бюджету України.

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Терешківцівської сільської ради Горохівського району Волинської області судові витрати при сплаті судового збору в сумі 840,80 грн.

Щодо заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 4 500,00 грн., то суд приходить до таких висновків.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16.

Так, з матеріалів справи слідує, що 07.02.2020 між ОСОБА_1 (клієнт) та адвокатом Мозольська О.М ОСОБА_2 був укладений договір №5/20 про надання правничої допомоги. Вказаним договором передбачено, що за надання правничої допомоги клієнт сплачує адвокатському бюро суму в розмірі 4 500,00 грн. (а.с.46).

Актом виконаних робіт від 21.02.2020 до договору №5/20 про надання правничої допомоги від 07.02.2020, що підписаний обома сторонами адвокатом Мозольська О.М. виконано а клієнтом Хомляк В.Я. прийняв та оплатив роботи (а.с.48).

При цьому в розрахунку наданих правничих послуг від 21.02.2020 (а.с.49) вказано, що розмір витрат Клієнта складає 5 900,00 грн. за 10 год. 30 хв. роботи, пов`язаної з наданням наступних послуг:

- попередня консультації щодо характеру виниклих правовідносин - 400,00 грн. за 1 год.;

- вивчення наданих клієнтом документів - 1000,00 грн. за 2 год;

- вироблення правової позиції по справі - 400,00 грн. за 1 год;

- написання позовної заяви - 2 400,00 грн. за 3 год;

- редагування тексту позовної заяви - 600,00 грн. за 1 год;

- копіювання додатків до позовної заяви - 200,00 грн. а 30 хв;

- зустріч з клієнтом для ознайомлення зі змістом позовної заяви - 500,00 грн. за 1 год;

- сплата судового збору від іменні клієнта - 400,00 грн. за 1 год.

Водночас згідно квитанції до прибуткового касового ордеру від 07.02.2020 встановлено факт оплати позивачем 4 500,00 грн. за послуги правничої допомоги (а.с.47).

У пункті 269 Рішення у справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, яка не є складною, суті виконаних послуг, зокрема, відсутності юридичного супроводу адвоката в суді у зв`язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні), та приймаючи до уваги клопотання відповідача про зменшення судових витрат, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 4 500,00 грн. є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, оскільки послуги щодо ознайомлення, усної консультації позивача з правових питань, зустріч з клієнтом, вироблення правової позиції, редагування тексту позовної заяви, сплата судового збору від імені позивача охоплюються загальною діяльністю адвоката та має на меті складання позовної заяви і подання її до суду. При цьому суд звертає увагу, що дана справа є справою незначної складності, по даній категорії справ склалася усталена судова практика та позов задоволено.

Проте, виходячи з конкретних обставин справи та враховуючи обсяг наданих стороні адвокатом послуг, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 2 400,00 грн.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати в загальній сумі 3 240,80 грн., що складаються із суми судового збору та витрат на правничу допомогу, а решту витрат повинен понести позивач.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Земельного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Терешківцівської сільської ради Горохівського району Волинської області щодо неналежного розгляду поданої заяви ОСОБА_1 від 29.01.2020 про погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка), яка розташована АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Терешківцівську сільську раду Горохівського району Волинської області внести заяву ОСОБА_1 від 29.01.2020 про погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна в„–1 в житловому будинку АДРЕСА_1 ділянка), яка розташована АДРЕСА_1 на розгляд чергової сесії та прийняти за наслідками її розгляду рішення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Терешківцівської сільської ради Горохівського району Волинської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 3 240,80 грн. (три тисячі двісті сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження, визначений статтею 295 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_11 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Терешківцівська сільська рада Горохівського району Волинської області (45724, Волинська область, Горохівський район, село Терешківці, вулиця Церков`янська, будинок 24, код ЄДРПОУ 20124135).

Головуючий

Суддя АДРЕСА_1 В.В. Мачульський

вулиці Церков`янській, 30 в с. Терешківцівул. Церков`янська, 30 в с. ТерешківціЦерков`янська, 32, село Терешківці Горохівського району Волинської областівулиця Церков`янська, 32, село Терешківці Горохівського району Волинської області 45724, Волинська область, Горохівський район, село Терешківці, вулиця Церков`янська, 32/1