Постанова

від 30.09.2020 по справі 140/991/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/991/20 пров. № А/857/6671/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Большакової О. О., Качмара В. Я.,

з участю секретаря судового засідання - Ратушної М. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Терешківцівської сільської ради Горохівського району Волинської області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року у справі №140/991/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Терешківцівської сільської ради Горохівського району Волинської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

суддя в 1-й інстанції - Мачульський В. В.,

час ухвалення рішення - 23.04.2020 року,

місце ухвалення рішення - м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення - не зазначено,

в с т а н о в и в:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Терешківцівської сільської ради Горохівського району Волинської області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність щодо неналежного розгляду поданої ним заяви від 29 січня 2020 року про погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка), яка розташована по АДРЕСА_1 ; зобов`язати відповідача внести зазначену вище заяву на розгляд чергової сесії та прийняти за наслідками її розгляду рішення, яке буде мати певні юридичні наслідки.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Терешківцівської сільської ради щодо неналежного розгляду поданої заяви ОСОБА_1 від 29 січня 2020 року про погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка), яка розташована по АДРЕСА_1 . Зобов`язано Терешківцівську сільську раду внести заяву ОСОБА_1 від 29 січня 2020 року про погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка), яка розташована по АДРЕСА_1 на розгляд чергової сесії, та прийняти за наслідками її розгляду рішення. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Терешківцівської сільської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 3240,80 грн.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що суд першої інстанції не врахував, що 03 липня 2019 року за №38/10 позивачу за його заявою було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд. Незважаючи на наявний дозвіл на виготовлення проекту землеустрою ОСОБА_1 , вважаючи себе власником квартири АДРЕСА_2 виготовив через ТОВ ГЦНТП-ПЛЮС технічну документацію із землеустрою на ту ж саму земельну ділянку. У подальшому позивач звернувся до відповідача із заявою про погодження технічної документації, хоча за змістом ч.14 ст.186 ЗК України така документація погодженню не підлягає (на відмінну від проекту землеустрою). Тому Терешківцівська сільська рада листом повідомила позивача про неможливість погодження технічної документації без винесення вказаного питання на сесію сільської ради, оскільки на пленарних засіданнях здійснюється вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Апелянт зазначає, що технічна документація може бути розроблена без дозволу сільської ради, що не заборонено законом за наявності права власності на нерухоме майно. Однак, як вбачається із долучених позивачем документів, правовий статус та вид майна позивача є незрозумілим, що унеможливлює вирішення питання щодо виділення позивачу земельної ділянки. Крім того, суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача витрати на правову допомогу, хоча такі не підтверджені у встановленому законом порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що, розглядаючи заяву ОСОБА_1 від 29 січня 2020 року про погодження технічної документації щодо земельної ділянки і надаючи йому за наслідками її розгляду відповідь у формі листа, сільська рада діяла не в межах своєї компетенції, передбаченої ЗК України та Законом України Про місцеве самоврядування в Україні . Лист відповідача від 07 лютого 2020 року, отриманий ОСОБА_1 , не є рішенням за результатами розгляду його заяви від 29 січня 2020 року, оскільки відповідно до ч.1 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, а не листів, протоколів тощо. Таким чином, Терешківцівська сільська рада при розгляді заяви позивача від 29 січня 2020 року про погодження технічної документації щодо земельної ділянки діяла не на підставі та не у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, а дії Терешківцівської сільської ради щодо не внесення на розгляд чергової сесії ради вказаної вище заяви про затвердження (погодження) технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки є протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. За таких обставин, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Справа розглядалася судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином; представник позивача подала заяву про відкладення розгляду справи, однак така заява, враховуючи наведені в ній причини неможливості явки в судове засідання, задоволенню не підлягає, оскільки остання у відзиві на апеляційну скаргу, доводи апеляційної скарги заперечила повністю та надала пояснення по суті апеляційних вимог, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності учасників справи за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 загальною площею 138,4 кв.м., що підтверджується рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 23 серпня 2012 року та рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 28 травня 2015 року (а.с.11-13).

Право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10 серпня 2015 року № 41985091 (а.с.14).

16 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,25 га. за адресою належного йому домоволодіння (а.с.18).

27 червня 2019 року постійною комісією з питань земельних відносин сільської ради, було складено акт обстеження земельної ділянки, в ході якого проведено орієнтовні заміри земельної ділянки для обслуговування житлового будинку із планом-схемою земельної ділянки (а.с.20).

02 липня 2019 року комісією з питань по сільському господарству, охороні навколишнього середовища, земельному законодавстві складено протокол №1, відповідно до якого, комісія рекомендувала сільській раді надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою належного позивачу домогосподарства, орієнтовною прощею 0,18 га згідно зі схемою (а.с.21).

03 липня 2019 року сесія Терешківцівської сільської ради VІІ скликання прийняла рішення за №38/10, яким надала ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою належного йому домоволодіння площею 0,18 га.

У подальшому позивач звернувся до ТОВ ГЦНТП-ПЛЮС із заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Відповідно така технічна документація була виготовлена та передана позивачу для подання на затвердження до сільської ради (а.с.29).

29 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про погодження технічної документації, виготовленої ТОВ ГЦНТП-ПЛЮС (а.с.25).

Листом від 07 лютого 2020 року №31 Терешківцівська сільська рада повідомила ОСОБА_1 , що виконавчий комітет сільської ради розглянув його заяву щодо погодження технічної документації і надає відмову у погодженні такої документації, у зв`язку з тим, що Терешківцівською сільською радою 03 липня 2019 року на підставі заяви позивача було прийнято рішення №38/10 Про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд і до вказаного рішення було надано викопіювання на дану земельну ділянку та протокол з пропозиціями №1 від 02 липня 2019 року постійної комісії сільської ради з питань сільського господарства, охорони навколишнього середовища, земельного законодавства (а.с.26).

Не погоджуючись з такими діями відповідача щодо розгляду заяви від 29 січня 2020 року про погодження технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач розглянув заяву ОСОБА_1 від 29 січня 2020 року про погодження технічної документації не в порядку, встановленому законом, оскільки не прийняв відповідного рішення, тоді як виключною компетенцією сільських рад є вирішення питання щодо регулювання земельних відносин, які розглядаються на пленарному засіданні ради із прийняттям відповідного рішення, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо неналежного розгляду заяви від 29 січня 2020 року про погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка), яка розташована по АДРЕСА_1 , та зобов`язання відповідача внести зазначену вище заяву на розгляд чергової сесії та прийняти за наслідками її розгляду рішення підлягають задоволенню.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, законними та обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передані земельних ділянок у власність або надання їх у користування (п.2 цієї статті). Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (п.4 цієї статті).

Згідно з п. г ч.1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної та комунальної власності в розмірах, зокрема, для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд в сільській місцевості не більше 0,25 гектара.

Ч.1 ст.10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачає, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 46 цього ж Закону сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Згідно з п.34 ч.1 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч.1,2 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Ст.12 ЗК України передбачає, що до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Таким чином, враховуючи вищевказані законодавчі приписи, органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями розпоряджатися землями, які перебувають у комунальній власності. Реалізовуючи зазначені повноваження, органи місцевого самоврядування мають право безоплатно передавати землі у приватну власність громадянам.

Згідно зі ст.1 Закону України Про землеустрій землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Ст. 22 цього Закону передбачає, що землеустрій здійснюється на підставі, зокрема укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою.

Згідно зі ст.55 Закону України Про землеустрій встановлений порядок та вимоги до технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Так, встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися.

Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

У разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на Підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) розробляється без надання дозволу Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст.122 Земельного кодексу України, у разі передачі:

а) у власність чи користування земельної ділянки державної чи комунальної власності, на якій розташовано житловий будинок, право власності на який зареєстровано. Така технічна документація розробляється на замовлення власника житлового будинку;

б) у користування земельної ділянки державної чи комунальної власності, що перебуває в постійному користуванні підприємств, установ, організацій, на якій розташоване нерухоме майно (будівля, споруда), яке є об`єктом державно-приватного партнерства (концесії). Така технічна документація розробляється на замовлення державного партнера (концесієдавця).

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає:

а) завдання на складання технічної документації із землеустрою;

б) пояснювальну записку;

в) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом);

г) згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем;

ґ) довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території);

д) копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

е) копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

є) копію правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за умови якщо права власності на такі об`єкти зареєстровані);

ж) матеріали польових топографо-геодезичних робіт;

з) план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначення^ власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів);

и) кадастровий план земельної ділянки;

і) перелік обмежень у використанні земельної ділянки;

і) у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

й) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Ст.30 Закону України Про землеустрій передбачає, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Згідно з ч.8 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст.186-1 цього Кодексу.

Ч.1 ст.186 ЗК України передбачає, що схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель села, селища, міста затверджуються відповідною сільською, селищною або міською радою.

Згідно з п.13 ст.186 ЗК України технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель погоджується територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і затверджується замовником технічної документації.

Оригінал відповідної документації із землеустрою подається розробником для погодження територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а іншим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та іншим суб`єктам, які здійснюють погодження документації із землеустрою, - копії такої завіреної розробником документації.

Відповідно до п. 16 ст.186 ЗК України органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії цих висновків є необмеженим.

Підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 29 січня 2020 року звернувся до Терешківцівської сільської ради із заявою про погодження технічної документації, виготовленої ТОВ ГЦНТП-ПЛЮС , щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка), яка розташована по АДРЕСА_1 (а.с.25).

Терешківцівська сільська рада в особі сільського голови Войтовича Т. А. листом від 07 лютого 2020 року №31 повідомила позивача про те, що виконавчий комітет сільської ради розглянув його заяву щодо погодження технічної документації і надає відмову у погодженні такої документації, у зв`язку з тим, що Терешківцівською сільською радою 03 липня 2019 року на підставі заяви позивача було прийнято рішення №38/10 Про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд і до вказаного рішення було надано викопіювання на дану земельну ділянку та протокол з пропозиціями №1 від 02 липня 2019 року постійної комісії сільської ради з питань сільського господарства, охорони навколишнього середовища, земельного законодавства.

Разом з тим, за результатами розгляду заяви позивача від 29 січня 2020 року Терешківцівська сільська рада не вчинила жодних дій відповідно до вимог ст.186 ЗК України та не прийняла рішення ні про погодження технічної документації із землеустрою, ні про відмову у такому погодженні.

Колегія суддів звертає увагу, що повноваження сільської ради щодо прийняття рішень з цього питання є виключними повноваженнями ради, проте вони не є дискреційними, оскільки законодавець передбачив лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, то така бездіяльність є протиправною.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач розглянув заяву ОСОБА_1 від 29 січня 2020 року про погодження технічної документації не у порядку, встановленому законом, оскільки не прийняв відповідного рішення, тоді як виключною компетенцією сільських рад є вирішення питання щодо регулювання земельних відносин, які розглядаються на пленарному засіданні ради із прийняттям відповідного рішення, тому у спірних правовідносинах відповідач допустив протиправну бездіяльність, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо неналежного розгляду його заяви від 29 січня 2020 року про погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка), яка розташована по АДРЕСА_1 та зобов`язання відповідача внести зазначену вище заяву на розгляд чергової сесії та прийняти за наслідками її розгляду рішення є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними покликання апелянта на те, що з поданих позивачем документів неможливо встановити правовий статус майна позивача, у зв`язку з чим неможливо вирішити питання щодо виділення позивачу земельної ділянки, оскільки Терешківцівська сільська рада не виносила на розгляд питання щодо виділення позивачу земельної ділянки та затвердження технічної документації щодо такої ділянки, а також не приймала відповідних рішень у порядку, передбаченому ЗК України та Законом України Про місцеве самоврядування в Україні .

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно зі ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно з положеннями ч.3 ст.30 цього Закону при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З урахуванням зазначеного вище, гонорар адвоката за представництво інтересів в суді та надання правничої допомоги повинен включати в себе витрати щодо підготовки справи до розгляду, збору доказів, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 лютого 2020 року між ОСОБА_1 (Клієнт) та адвокатом Мозольською О. М. було укладено договір №5/20 про надання правничої допомоги. Вказаним договором передбачено, що за надання правничої допомоги Клієнт сплачує адвокатському бюро суму в розмірі 4500,00 грн.

У розрахунку наданих правничих послуг від 21 лютого 2020 (а.с.49) зазначено, що розмір витрат Клієнта складає 5 900,00 грн за 10 год. 30 хв. роботи, пов`язаної з наданням таких послуг:

- попередня консультації щодо характеру виниклих правовідносин - 400,00 грн за 1 год.;

- вивчення наданих клієнтом документів - 1000,00 грн. за 2 год;

- вироблення правової позиції по справі - 400,00 грн. за 1 год;

- написання позовної заяви - 2 400,00 грн. за 3 год;

- редагування тексту позовної заяви - 600,00 грн. за 1 год;

- копіювання додатків до позовної заяви - 200,00 грн. а 30 хв;

- зустріч з клієнтом для ознайомлення зі змістом позовної заяви - 500,00 грн. за 1 год;

- сплата судового збору від іменні клієнта - 400,00 грн. за 1 год.

Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру від 07 лютого 2020 року позивачем сплачено 4500,00 грн за надання послуг правничої допомоги.

Разом з тим, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів апеляційного суду, дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача, враховуючи обсяг наданих послуг правничої допомоги, підлягає стягненню лише 2400,00 грн витрат на правову допомогу.

Доводи апеляційної скарги, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу адвоката не підтверджені у встановленому порядку, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки такі не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.139, 229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Терешківцівської сільської ради Горохівського району Волинської області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року у справі №140/991/20- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула Судді О. О. Большакова В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 05 жовтня 2020 року.