Ухвала

від 24.04.2020 по справі 540/1058/20

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

24 квітня 2020 р. м. ХерсонСправа № 540/1058/20

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки),

встановив:

23.04.2020 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач, ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати вимоги органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2019 року № Ф-305-17У, від 04.11.2019 року № Ф-305-17У, якими позивача зобов`язано сплатити заборгованість (недоїмку) з єдиного соціального внеску (ЄСВ) в розмірі 26220,98 грн.

Разом із тим, ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення означеного позову, в якій просив зупинити стягнення з нього заборгованості, встановленої спірними вимогами.

Су вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів ч. 4 ст. 152 КАС України до заяви про забезпечення позову додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" передбачає встановлення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня 2020 року, в сумі 2102,00 грн.

Підпунктом 6 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачена ставка судового збору за подання до адміністративного суду, зокрема, заяви про забезпечення позову - 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, за подання до суду заяви про забезпечення позову, заявник мав сплатити судовий збір в розмірі 630,60 грн.

Натомість до відповідної заяви додана заява, згідно якої ОСОБА_1 просить звільнити його від сплати судового збору за подання, зокрема, заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати, а єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.

Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Положення ч. 1 статті 133 КАС України кореспондуються зі ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якої враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір").

Отже, законодавець надає вичерпний перелік умов, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

У даному випадку звільнення від сплати судового збору обґрунтоване тим, що позивач має на утриманні п`ятьох неповнолітніх дітей (підтверджується наданими до суду свідоцтвами про народження від 28.04.2011 р . серії НОМЕР_5, від 17.05.2012 р. серії НОМЕР_1 , від 23.01.2014 р. серії НОМЕР_2 , від 18.11.2015 р. серії НОМЕР_3 , від 19.12.2019 р. серії НОМЕР_4 ). При цьому зазначає, що перебуває у скрутному матеріальному становищі, так як отримує незначні доходи в розрахунку на п`ятьох неповнолітніх дітей (154887,83 грн. за 2019 рік згідно наданої до суду копії довідки форми ОК-5 ПФУ за застрахованою особою про сплачені суми єдиного внеску, що були нараховані на суми заробітку ОСОБА_1 ), в той час як дружина позивача знаходиться у черговій декретній відпустці.

Докази які б свідчили про отримання позивачем інших доходів, окрім означених вище, матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, суддя приходить до висновку про задоволення клопотання та звільнення позивача від сплати судового збору, тому розглядатиме заяву про забезпечення позову по суті.

З поданої заяви вбачається, що мотивуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначає, що на підставі вимог про сплату боргу здійснюється утримання із його заробітної плати грошових коштів відповідно до постанов державного виконавця Високопільського районного відділу ДВС Південного регіонального управління Міністерства юстиції м. Одеса в рамках виконавчих проваджень за №№ 59235089 та 61489186. Вказує на безумовну незаконність спірних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану заяву, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 150 КАС України позов може бути забезпечено шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення.

У поданій до суду заяві позивач просить вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваних вимог оскільки вважає їх очевидно незаконними.

Однак, вказуючи на протиправність спірного рішення, позивачем у заяві про забезпечення позову не вказано, чому невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду буде не можливий.

Відповідно до абзацу другого пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача у справі, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення суб`єкта владних повноважень.

Отже позивачем не наведено доводів, підтверджених письмовими доказами, які б свідчили про те, що захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Також суд зазначає, що без дослідження всіх обставин та доказів у справі на даній стадії, задоволення вимог, викладених у заяві про забезпечення позову, тобто згода суду із доводами позивача щодо очевидної незаконності спірного рішення, зумовить фактичне вирішення судом спору по суті, що суперечить інституту забезпечення позову.

Враховуючи наведене, суд не вбачає наявності підстав для забезпечення позову, викладених у ст. 150 КАС України, а тому у задоволенні заяви слід відмовити, що не позбавляє позивача права повторно звернутись до суду із належним чином обґрунтованою заявою про вжиття заходів забезпечення позову в разі виникнення підстав для вжиття таких заходів.

Керуючись ст. ст. 150-157, 243, 248 КАС України, суд

ухвалив :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення.

У разі постановлення ухвали в порядку письмового провадження ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114,122,162, 163,164, 165,169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки, продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя С.В. Гомельчук