Рішення

від 23.04.2020 по справі 826/6244/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2020 року місто Київ №826/6244/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Сунсет до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство Сунсет звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просило:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 05.08.2016 №050820161;

- вважати прийнятими та зареєстрованими звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2016 року та розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за листопад 2016 року, що було доставлено до ДПС України 01.12.2016 операційним днем та часом їх фактичного отримання Державною податковою інспекціїєю у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів та, як наслідок, необхідністю вважати прийнятими та зареєстрованими подані позивачем електронні документи за листопад 2016 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2017 відкрито провадження в адміністративній справі №826/6244/17.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 26.06.2017 закінчено підготовче провадження та призначено справу №826/6244/17 до судового розгляду в судовому засіданні.

Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві не надано суду заперечення на позовну заяву.

Відповідно до пункту 10 частини першої Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі.

За таких умов, судом ухвалено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою від 23.04.2020 замінено відповідача Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на його правонаступника - Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 05.08.2016 між позивачем та Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві укладено договір про визнання електронних документів №050820161, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях, як оригіналу.

На виконання умов вказаного договору Приватним підприємством Сунсет засобами електронного зв`язку 01.12.2016 направлено податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2016 року та розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за листопад 2016 року, які не прийнято із зазначенням причини щодо можливого розірвання договору про визнання електронної звітності, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія квитанції № 1.

Вважаючи дії з розірвання договору та неприйняття вказаної податкової звітності протиправними, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначала Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за №320/15011, чинна на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Інструкція №233).

За положеннями цієї Інструкції законодавчо обґрунтованими підставами для розірвання договору про визнання електронних документів органом ДФС в односторонньому порядку є 1) ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих; або 2) зміна платником податків місця реєстрації.

Проте, квитанція №1 не містить жодної з вказаних підстав для розірвання договору про визнання електронних документів органом ДФС в односторонньому порядку, так само як і відповідачем, всупереч вимогам часини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано суду будь-яких доказів на підтвердження існування таких обставин та повідомлення позивача про розірвання такого договору в односторонньому порядку.

Таким чином, суд прийшов до висновку про відсутність у Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві законодавчо мотивованих та обґрунтованих підстав для розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 05.08.2016 №050820161.

В той же час, перелік підстав для відмови контролюючого органу від прийняття податкової декларації, визначений положеннями статей 48 та 49 Податкового кодексу України, є вичерпним, а, відтак, неприйняття податкової декларації з інших підстав податковим законодавством не передбачено, а тому забороняється. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 28.05.2019 у справі №826/7958/16 (адміністративне провадження №К/9901/35811/18, №К/9901/35812/18).

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, суд вважає протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 05.08.2016 № 050820161.

Поряд з цим, частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Розглядаючи спір по суті заявлених позовних вимог суд, відповідно до вказаної норми, враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Тож, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

За вказаних обставин та наведеного правового регулювання, з урахуванням наведеної правової позиції Верховного Суду, суд прийшов до висновку, що задоволення позовної вимоги вважати прийнятими та зареєстрованими звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2016 року та розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за листопад 2016 року, що було доставлено до ДПС України 01.12.2016 операційним днем та часом їх фактичного отримання ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, буде дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства Сунсет задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 05.08.2016 № 050820161.

Вважати прийнятими та зареєстрованими звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2016 року та розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за листопад 2016 року, що було доставлено до ДПС України 01.12.2016 операційним днем та часом їх фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Стягнути на користь Приватного підприємства Сунсет (41601, Сумська обл., Шосткинський район, село Ображіївка, вулиця Вишнева, будинок 24, код ЄДРПОУ 40667119) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 200 грн. (три тисячі двісті гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.