ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 квітня 2020 року місто Київ №826/11256/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмехбуд 21" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.05.2017 № 0024451404,
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецмехбуд 21" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.05.2017 № 0024451404.
Позовні вимоги мотивовано тим, що Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві протиправно, на підставі хибних висновків акта перевірки прийняло спірне податкове повідомлення-рішення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.09.2017 відкрито провадження в адміністративній справі №826/11256/17.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 11.09.2017 закінчено підготовче провадження та призначено справу №826/11256/17 до судового розгляду в судовому засіданні.
Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акта перевірки та відповідно, податкового повідомлення-рішення. Відповідач зазначив, що позивачем не підтверджено фактичну можливість виконання спірних господарських операцій, а формування первинної документації здійснено для отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення сум податків, що належать до сплати.
Відповідно до пункту 10 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу розглянуто в письмовому провадженні згідно із приписами статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
ВСТАНОВИВ:
Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2016, за результатом якої складено акт від 21.04.2017№ 180/26-15-14-04-03/34424723.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185. п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України.
На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.05.2017 № 0024451404, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 562 441 грн.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний Рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету,
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду".
Як вбачається з акта перевірки, висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено з огляду на те, що на формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість за перевіряємий період мали вплив взаємовідносини з TOB БК Артбілд (код ЄДРПОУ 39073013) та TOB ГАНТ.ЮА (код ЄДРПОУ 39269105).
При цьому, перевіркою встановлено відсутність у зазначених підприємств трудових ресурсів, виробничого обладнання, устаткування, транспортних засобів, складських приміщень та інше, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійсненим господарської діяльності та те, що господарські взаємовідносини носять характер фіктивності , створенні без мети настання правових наслідків.
Судом установлено, що між позивачем та ТОВ БК Артбілд укладено договір від 02.04.2014 №10-4/14 на виконання будівельно-монтажних робіт. До вказаного договору надано акт приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в по обєкту житлово-офісно-торгівельно-розважальний комплекс, розташований по вул. Анрі Барбюса, 52/1 у Печерському районі м. Києва.
Відповідач у відзиві зазначав, що у реквізитах спірного контрагента значиться номер рахунку підприємства, відкритого в АТ УкрСиббанк за № НОМЕР_1 , який відкрито згідно з відомостей банківської установи лише 26.09.2014, в той час як договір укладено 02.04.2014, отже такий договір укладено виключно для здійснення вигляду господарської операції та є очевидно підробленим.
Відкриття рахунків у банках здійснюється відповідно до пункту 1.5 розділу І Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах , зареєстрованою Постановою НБУ від 12.11.2013 № 492 (далі - Інструкція). Умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.
Відповідно до пункту 1.13 розділу 1 Інструкції банк зобов`язаний у встановленому законодавством України порядку надіслати повідомлення до відповідного контролюючого органу про відкриття або закриття поточного/вкладного (депозитного) рахунку клієнта.
Банк має право проводити видаткові операції за рахунком клієнта, який відповідно до законодавства України зобов`язаний сплачувати податки і збори, провадить незалежну професійну діяльність, починаючи з дати отримання банком повідомлення контролюючого органу про взяття рахунку на облік у контролюючих органах або з дати, визначеної як дата взяття на облік у контролюючому органі за мовчазною згодою згідно з абз. 2 п. 69.3 ст.69 Податкового кодексу України.
Відповідно до статті 69 Податкового кодексу України, банки та інші фінансові установи відкривають поточні та інші рахунки платникам податків - юридичним особам (резидентам і нерезидентам) незалежно від організаційно - правової форми, відокремленим підрозділам та представництвам юридичних осіб, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, за наявності документів, виданих контролюючими органами, що підтверджують взяття їх на облік у таких органах, або виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (для осіб, взяття на облік яких у контролюючих органах здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ) чи інформації з цього реєстру, отриманої банком відповідно до закону, із зазначенням даних про взяття на облік в контролюючих органах як платника податків. Банки та інші фінансові установи зобов`язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків - юридичної особи, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунка.
Зважаючи на вищевикладене, суд зазначає, що банк надає інформацію клієнту про реквізити рахунку тільки після відкриття рахунку в автоматизованій банківській системі на підставі отриманих від клієнта документів для відкриття рахунку та проведення ідентифікації та верифікації клієнта.
Отже, надаючи оцінку договору від 02.04.2014 № 10-4/14 як документу, у взаємозв`язку з іншими матеріалами справи суд зазначає, що наявні підстави вважати, що такий договір містить очевидні неточності в частині реквізитів договору щодо номер рахунку спірного контрагента, відкритого в АТ УкрСиббанк , який був відкритий згідно відомостей банківської установи після того, як було укладено сам договір, що в свою чергу свідчить про його формальне оформлення.
Також, суд враховує, що економічний аналіз діяльності підприємства, комплекс робіт за договором, виконання яких не вбачаються за неможливе спірним контрагентом, оскільки у останнього відсутні необоротні активи підприємства, у т.ч. відсутня необхідна матеріально - технічна і технологічна можливість для виконання будівельно - монтажних робіт, неможливість фактичного надання послуг наявним трудовими і матеріальними ресурсами, виходячи з її специфіки та задекларованого обсягу, місця надання тощо; відсутністю за даними ЄРГІН залучення сторонніх послуг експлуатації основних засобів та залучення сторонніх трудових ресурсів, наявність яких і обов`язковим враховуючи вид та обсяг наданих послуг, встановлено нереальність фактичного здійснення операцій, щодо виконаних будівельно - монтажних робіт. Звіти про трудові ресурсі на підприємстві не надані, що свідчить про відсутність реальних трудових резервів для здійснення статутних видів діяльності підприємства.
Також ГУ ДФС у м. Києві направлено запит Головного управління Держпраці у Київській області стосовно падання інформації та підтверджуючих документів щодо спецтехніки, призначеної для здійснення будівельних та ремонтних робіт (в тому числі великотоннажні та інші технологічні транспортні засоби, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування), на який отримано відповідь про відсутність у TOB БК Артбілд (код ЄДРПОУ 39073013) вищезазначених дозволів тощо.
Крім того, в ЄДРСР наявна ухвала слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 01.12.2014 по справі № 757/35423/ 14-к, згідно якої головним слідчим управлінням МВС України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014000000000510 від 11.11.2014 за фактами вчинений фіктивного підприємництва та легалізації (відмивання) коштів, одержаних злочинним шляхом, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 cm. 205, ч. 2 cm. 209 КК України. Для здійснення своїх злочинних намірів особами було в 2013-2014 створено та придбано ряд фіктивних підприємству тому числі TOB БК Артбілд (код 39073013), які були використані для прикриття, привласнення та розкрадання коштів державних підприємств та прикриття незаконної діяльності по виведенню з реального секто: економіки та конвертування в готівку грошових коштів у великих розмірах, що заподіяло велику матеріальну шкоду Державі.
Фінансово - господарські операції TOB Спецмехбуд 21 з ГОВ ГАНТ.ЮА відбувались на підставі усних домовленостей із відповідним оформленням рахунків фактур на поставку ТМЦ від 10.11.2014 № СВ-0000914, від 28.07.2015 № СВ-0000566.
Відповідач зазначає, що до перевірки не надано первинні документи, а саме: товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання ТМЦ, документи складського обліку із відповідним відображенням взяття на баланс ТМЦ тощо, які б підтверджували реальність господарських взаємовідносин між ГОВ ГАНТ.ЮА TOB Спецмехбуд 21 . В ході перевірки не підтверджено факт реалізації ГОВ ГАНТ.ЮА (Пружинно-інерційний механізм та профілів в асортименті) в адресу позивача, що свідчить про те, що правочини між контрагентами за перевіряємий період здійснені без мети настання реальних наслідків, оскільки реальність та можливість вчинення даних господарських операцій у спірного контрагента відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, у TOB Спецмехбуд 21 не було підстав для податкового обліку вказаній операцій.
Крім того, в ЄДРСР наявна ухвала слідчого судді Ленінською районного суду м. Кіровограда від 28.11.2016 по справі № 405/8078/16-к, згідно якої слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Кіровоградської області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32016120010000026 від 24.03.2016, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 205, ч.5 ст. 27, ч. 3 ст.212 КК України. Органом досудового розслідування встановлено, що на території Кіровоградської, Черкаської, Київської та інших областей України діє група осіб, яка надає послуги з мінімізації податкових зобов`язань суб`єктам господарювання реального сектору економіки. Дані громадяни діючи умисно, з корисливих мотивів, не маючи дійсного намірі здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах створених/придбаних суб`єктів господарювання, маючи лише мету надавати послуги з незаконного форму ванну, податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат підприємствам реального сектору економіки, а також з метою прикриття своєї незаконної діяльності протягом 2014-2016 років створили/придбали ряд суб`єктів господарської діяльності, в тому числі TOB Грант.ЮА та в подальшому використовуючи реквізити, печатки та банківські рахунки вищевказаних підприємств, шляхом документування безтоварних фінансово-господарських операцій.
Під час розгляду справи судом установлено, що у постачальника відсутні необхідні трудові ресурси і технічні умови для здійснення задекларованого виду діяльності. Крім того, позивачем ні на перевірку, ні під час судового розгляду копій товарно - транспортних накладних, які б підтвердили факт постачання товару, надано не було, що унеможливлює встановлення виду транспортних засобів, якими здійснювалось перевезення та ідентифікувати перевезений товар.
Позивачем до суду не також не надано жодного документу, який би підтверджував якість отриманих від спірного контрагента товарів.
Між тим, відсутність документів, які засвідчували б, зокрема, походження придбаного товару, його якість, транспортування придбаного позивачем товару до місцезнаходження позивача чи місця його зберігання (використання), доказів, якими підтверджувався б факт використання придбаного товару та послуг у господарській діяльності позивача, обумовлює висновок суду про безпідставність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за відповідними господарськими операціями.
Суд зазначає, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частина перша статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.
При цьому, що платник податку повинен бути розумним та обачним при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства.
Сам факт наявності у позивача податкових чи-то видаткових накладних, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.
Щодо тверджень позивача про те, що чинне законодавство, не встановлює обов`язок платника податків перевіряти відомості щодо декларування контрагентами своїх зобов`язань, виконання ними таких зобов`язань, наявність чи відсутність ознак фіктивності фірм, ймовірність чи реальність проведення контрагентом транзитних фінансових операцій, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам, наявність у контрагента складських приміщень, людських ресурсів, надійність постачальників контрагента тощо суд зазначає наступне.
Платник, який укладає договори на великі суми, за відсутності будь-якого ділового листування та особистих зустрічей з уповноваженими особами контрагента, без оцінки його ділової репутації на ринку відповідних товарів, робіт, послуг не може бути визнаний обачливим у такому виборі. Водночас платник, який претендує на підтвердження обґрунтованості заявленої ним податкової вигоди первинними документами, повинен пересвідчитися у правильності оформлення таких документів та у достовірності наведених у цих документах відомостей. В інакшому випадку такий платник несе ризик у сфері податкових правовідносин, позаяк втрачає можливість підтвердити понесені витрати в силу відсутності належним чином оформлених первинних документів.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість висновків акта перевірки щодо оцінки обставин взаємовідносин позивача із зазначеним контрагентом за вказаним договором.
Таким чином, враховуючи наведене у сукупності та оцінюючи в цілому взаємовідносини позивача з його контрагентом, суд приходить до висновку, що за спірними операціями лише оформлювались окремі документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.
Виходячи з наведених норм права та встановлених по справі дійсних обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не спростовано належними доказами доводи контролюючого органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаної господарської операції.
За таких обставин, позовні вимоги щодо визнання податкового повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 24.04.2020 |
Оприлюднено | 27.04.2020 |
Номер документу | 88908318 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Лічевецький Ігор Олександрович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Лічевецький Ігор Олександрович
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Літвінова А.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні