Постанова

від 04.08.2020 по справі 826/11256/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/11256/17 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Федотова І.В., Оксененка О.М, при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спецмехбуд 21 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спецмехбуд 21 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю Спецмехбуд 21 (надалі за текстом - ТОВ Спецмехбуд 21 ) звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення №0024451404 від 26.05.2017 р., яким позивачеві зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 562 441 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що висновок Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо безтоварності господарських операцій спростовується первинними документами.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення позову.

Зокрема, скаржник стверджує, що ним надані усі необхідні документи, які підтверджують реальність господарських операцій.

Поруч з цим наголошує, що на момент складання і надання податкових накладних по спірних взаємовідносинах ТОВ БК Артбілд і ТОВ Гант.Юа були зареєстровані як суб`єкти господарювання та платники податку на додану вартість, а тому останні мали право виписувати податкові накладні, а позивач мав право, як платник податку на додану вартість, на отримання податкового кредиту.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 31.03.2017 р. по 13.04.2017 р. Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Спецмехбуд 21 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 р. по 30.09.2016 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 30.09.2016 р.

Результати перевірки оформлено актом №180/26-15-14-04-03/34424723 від 21.04.2017 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 185, 198, 200 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України ) внаслідок чого занижено податок на додану вартість на 562 441 грн.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано тим, що на формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість за перевіряємий період мали вплив взаємовідносини з TOB БК Артбілд та TOB ГАНТ.ЮА .

При цьому, перевіркою встановлено відсутність у зазначених підприємств трудових ресурсів, виробничого обладнання, устаткування, транспортних засобів, складських приміщень та інше, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійсненим господарської діяльності та те, що господарські взаємовідносини носять характер фіктивності , створенні без мети настання правових наслідків.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть

складатися зведені облікові документи.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Так, між позивачем та ТОВ БК Артбілд укладено договір від 02.04.2014 р. №10-4/14 на виконання будівельно-монтажних робіт.

Судом попередньої інстанції встановлено, що у реквізитах спірного контрагента значиться номер рахунку підприємства, відкритого в АТ УкрСиббанк за №26003531965900, який відкрито згідно з відомостей банківської установи лише 26.09.2014 р., в той час як договір укладено 02.04.2014 р.

Зважаючи на положення Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах , зареєстрованої Постановою НБУ №492 від 12.11.2013 р., враховуючи, що банк надає інформацію клієнту про реквізити рахунку тільки після відкриття рахунку в автоматизованій банківській системі на підставі отриманих від клієнта документів для відкриття рахунку та проведення ідентифікації та верифікації клієнта, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність у договорі очевидних неточностей в частині реквізитів договору щодо номер рахунку спірного контрагента, відкритого в АТ УкрСиббанк , який був відкритий згідно відомостей банківської установи після того, як було укладено сам договір, свідчить про його формальне оформлення.

Відповідно до зазначеного договору №10-4/14 від 02.04.2014 р. ТОВ БК Артбілд зобов`язалось виконати та здати в установлений договором строк роботи по улаштуванню монолітного каркасу на об`єкті, а позивач - прийняти та оплатити їх.

На підтвердження товарності укладеної угоди позивачем надано довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акт приймання виконаних будівельних робіт, реєстр платіжних доручень щодо проведення розрахунків з ТОВ БК Артбілд за 01.01.14 р. - 31.03.17 р.

На думку колегії суддів, зазначені документи є необхідними, проте не достатніми для підтвердження факту реальності придбання послуг у ТОВ БК Артбілд .

Так, в ході досудового розслідування встановлено, що ТОВ БК Артбілд не подано декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2014 р. до ДПІ за місцем реєстрації. Розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 4 кв. 2014 рік не поданий.

Відповідно до даних звіту про суми нарахованої заробітної плати за жовтень 2014 року, прийнятого 10.11.2014 р. за №1413689252, чисельність працюючих на ТОВ БК Артбілд - 1 особа.

Дослідивши наявні матеріали справи, зокрема зміст договору та інформацію про трудові ресурси ТОВ БК Артбілд , колегія суддів дійшла висновку, про неможливість виконання ТОВ БК Артбілд оформлених господарських операцій наявними трудовими ресурсами та виробничими потужностями, з підстав встановлення у даного контрагента недостатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів для виконання даних видів робіт.

Поруч з цим, позивачем не надано доказів забезпечення виконання робіт будівельними матеріалами, що в силу пункту 4.2 Договору №10-4/14 є обов`язковим.

Крім того, суд враховує, що в ЄДРСР наявна ухвала слідчого судді Печерського районного суду місті Києва від 01.12.2014 р. по справі № 757/35423/ 14-к, згідно якої головним слідчим управлінням МВС України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014000000000510 від 11.11.2014 р. за фактами вчинення фіктивного підприємництва та легалізації (відмивання) коштів, одержаних злочинним шляхом, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 cт. 205, ч. 2 cт. 209 КК України. Для здійснення своїх злочинних намірів особами було в 2013-2014 створено та придбано ряд фіктивних підприємств, у тому числі TOB БК Артбілд (код 39073013), які були використані для прикриття, привласнення та розкрадання коштів державних підприємств та прикриття незаконної діяльності по виведенню з реального сектору економіки та конвертування в готівку грошових коштів у великих розмірах, що заподіяло велику матеріальну шкоду Державі.

Фінансово-господарські операції TOB Спецмехбуд 21 з ТОВ ГАНТ.ЮА відбувались на підставі усних домовленостей із відповідним оформленням рахунків фактур на поставку ТМЦ від 10.11.2014 № СВ-0000914, від 28.07.2015 № СВ-0000566.

Проте, в ході перевірки не підтверджено факт реалізації ТОВ ГАНТ.ЮА ТМЦ (пружинно-інерційний механізм та профілів в асортименті) в адресу TOB Спецмехбуд 21

Так, до перевірки не надано товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання ТМЦ, документи складського обліку із відповідним відображенням взяття на баланс ТМЦ тощо, які б підтверджували реальність господарських взаємовідносин між ТОВ ГАНТ.ЮА TOB Спецмехбуд 21 .

Позивачем до суду також не надано жодного документу, який би підтверджував якість отриманих від спірного контрагента товарів.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що в ЄДРСР наявна ухвала слідчого судді Ленінською районного суду місті Кіровограда від 28.11.2016 р. по справі №405/8078/16-к, згідно якої слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Кіровоградської області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016120010000026 від 24.03.2016 р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст.212 КК України. Органом досудового розслідування встановлено, що на території Кіровоградської, Черкаської, Київської та інших областей України діє група осіб, яка надає послуги з мінімізації податкових зобов`язань суб`єктам господарювання реального сектору економіки. Дані громадяни діючи умисно, з корисливих мотивів, не маючи дійсного наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах створених/придбаних суб`єктів господарювання, маючи лише мету надавати послуги з незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат підприємствам реального сектору економіки, а також з метою прикриття своєї незаконної діяльності протягом 2014-2016 років створили/придбали ряд суб`єктів господарської діяльності, в тому числі TOB Грант.ЮА (ЄДРПОУ 39269105) та в подальшому використовували реквізити, печатки та банківські рахунки вищевказаних підприємств для документування безтоварних фінансово-господарських операцій.

Колегія суддів зазначає, що сам факт наявності у позивача податкових, чи-то видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Посилання позивача у касаційній скарзі на те, що норми ПК не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит від виконання податкового обов`язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг) відповідають правильному змісту правового регулювання вищевказаних норм. Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов`язань, зокрема у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов`язку, при встановлених обставинах, які не підтверджують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною.

Правовий висновок з цього питання викладений у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі №802/1154/17-а.

На переконання судової колегії кожна із зазначених обставин окремо не дає підстави для висновку про неправомірність формування платником податку податкового кредиту.

Разом з тим, оцінюючи їх у сукупності, суд приходить до висновку, що надані ТОВ Спецмехбуд 21 первинні документи не можна вважати документами, які посвідчують факт придбання позивачем послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а тому віднесення відображених у них сум до складу податкового кредиту є безпідставним.

Так, позивач надав до перевірки первинні, бухгалтерські та інші документи, які, на його переконання, свідчать про діяльність суб`єкта господарювання за період, що перевіряється.

Разом із тим, колегія суддів зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З метою з`ясування факту здійснення господарської операції необхідно, серед іншого, встановити: наявність необхідних ресурсів (спеціального обладнання, технологічних транспортних засобів, кваліфікованого персоналу) у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання робіт, послуг, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податків.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Встановлена судом відсутність у контрагента необхідних трудових ресурсів та механізмів у розрізі робіт, що він мав виконати за договором, укладеним із позивачем, свідчить на користь обґрунтованості висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства при здійсненні господарських взаємовідносин позивача з контрагентами.

Правовий висновок з цього питання викладений у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі №1640/3323/18.

Крім того, апелянт звертає увагу, що твердження відповідача про те, що операції по договорам укладеним ТОВ Спецмехбуд 21 з вищевказаними контрагентами не спрямовані на настання реальних наслідків не відповідає фактичним обставин справи, оскільки реальні наслідки у вигляді проведених будівельних робіт знаходяться на об`єкті будівництва.

Водночас, надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів та аргументів не дають змоги об`єктивно встановити виконання будівельно-монтажних робіт саме ТОВ БК Артбілд у період, охоплений податковою перевіркою.

Відтак, колегія суддів підтримує правову позицію окружного адміністративного суду що за спірними операціями лише оформлювались окремі документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального закону.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спецмехбуд 21 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя І.В.Федотов

суддя О.М.Оксененко