Постанова

від 24.04.2020 по справі 821/1158/15-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2020 року

Київ

справа №821/1158/15-а

адміністративне провадження №К/9901/24915/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства СТА Транс на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Коваля М.П., суддів Домусчі С.Д., Кравець О.О. від 16 лютого 2016 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області до Приватного підприємства СТА Транс про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2015 року Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - позивач, Інспекція) звернулась до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства СТА Транс (далі - відповідач, Підприємство), в якому просила накласти арешт на кошти, які перебувають на рахунках Підприємства, відкритих у банківських установах.

В обґрунтування позовних вимог Інспекція посилалась на наявність визначної статтею 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України) правової підстави для застосування арешту коштів відповідача, а саме - відмова від допуску працівників контролюючого органу до проведення перевірки.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що відмова Підприємства від допуску ревізора Бутенко О.А. до проведення позапланової виїзної перевірки через відсутність у неї службового посвідчення повністю узгоджувалась із приписами пункту 81.1 статті 81 ПК України, що, як наслідок, виключає підстави для застосування наслідків недопуску посадової особи контролюючого органу до проведення перевірки шляхом накладення арешту на кошти платника податків.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 16 лютого 2016 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позовні вимоги Інспекції задовольнив; наклав арешт на кошти Підприємства, які знаходяться на його розрахункових (банківських) рахунках.

Ухвалюючи таке рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що у контролюючого органу були наявні правові підстави для звернення до суду із даним позовом, оскільки Підприємство не допустило перевіряючих до проведення документальної позапланової виїзної перевірки за наявності законних підстав для її проведення, з урахуванням того, що правомірність наказу про призначення такої перевірки була перевірена та підтверджена судом при розгляді справи №821/1163/15-а. При цьому, як зазначив суд, в ході апеляційного провадження встановлено пред`явлення уповноваженій особі відповідача при виході за податковою адресою Підприємства наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, направлення на перевірку та службового посвідчення посадової особи позивача, зразок якого згідно пункту 3 наказу Державної фіскальної служби України від 23 жовтня 2014 року №207 Про службові посвідчення працівників органів Державної фіскальної служби дозволено використовувати посадовим особам фіскальної служби при незмінності назви посади працівника до отримання службових посвідчень працівників органів Державної фіскальної служби.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Підприємство подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просило його скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Вважає, що апеляційний суд помилково скасував законне рішення суду першої інстанції, який, встановивши у ході розгляду справи відсутність доказів, які б підтверджували, що особа, яка прийшла на проведення перевірки - Бутенко О.А. , дійсно працює в Інспекції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у Підприємства правових підстав для недопуску її до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, що, як наслідок, унеможливлює накладення арешту на кошти платника податків в порядку пункту 94.2 статті 94 ПК України. Також посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм Закону України Про судовий збір від 08 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI) та Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) внаслідок розгляду апеляційної скарги позивача без сплати ним судового збору.

Інспекція не реалізувала своє процесуальне право на подання заперечень (відзиву) на касаційну скаргу.

В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення КАС України.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, касаційний суд виходить з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 08 квітня 2015 року в.о. начальника Інспекції на підставі статей 20, 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України прийнято рішення про проведення з 08 квітня 2015 року документальної позапланової виїзної перевірки Товариства (код ЄДРПОУ 36744789) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2014 рік та з податку на додану вартість по взаємовідносинам з платниками податків контрагентами-постачальниками ПП О.З. Індастріал Груп , ТОВ МАРК-ОПТОТОРГ за період жовтень 2014 року, подальшого використання, реалізації придбаних товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) та відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності тривалістю 3 робочих дні, яке оформлене наказом №296. Проведення перевірки доручено головному державному ревізору-інспектору відділу перевірок платників податків ризикових категорій управління податкового аудиту Бутенко А.О.

На підставі зазначеного наказу та направлення від 08 квітня 2015 року №273/21-03-22-04 ревізором-інспектором Бутенко А.О. здійснено виходи 08, 09 та 10 квітня 2015 року за податковою адресою Підприємства: м. Херсон, вул. 9-го Січня, буд. 7, кв. 3 для проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

08 квітня 2015 року перевірку не проведено у зв`язку із відсутністю керівника Підприємства Семенова Анатолія Ігоровича за податковою адресою.

Наступного дня Бутенко А . О. повторно здійснено вихід за адресою місцезнаходження відповідача, але особи, присутні в приміщенні Підприємства, не представилися та відмовили у допуску до перевірки, про що складено акт від 09 квітня 2015 року №147/21-03-22-04/36744789.

При виході ревізором-інспектором Бутенко А.О. на проведення перевірки 10 квітня 2015 року уповноваженою особою підприємства Салтан Русланом Володимировичем, який представляє інтереси Підприємства згідно довіреності від 18 серпня 2014 року №3, відмовлено у допуску до перевірки з підстав незаконності її проведення, про що головними державними ревізорами-інспекторами А.О. Бутенко, Т.С. Смолінкіною та В.А. Гілевською складено відповідний акт від 10 квітня 2015 року №154/21-03-22-04/36744789.

За результатами розгляду звернення управління аудиту в.о. начальника Інспекції на підставі положень підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України 14 квітня 2015 року прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків - Підприємства, що перебуває (розміщене, зберігається) за адресою: м. Херсон, вул. 9-го Січня, буд. 7, кв. 3 .

Цього ж дня позивач звернувся до суду з даним позовом про застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податку, які перебувають на рахунках, відкритих у банківських установах.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючим органом визначені статтею 94 ПК України.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 ПК України (у редакції, чинній на момент звернення до суду із цим позовом) адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Визначення адміністративного арешту, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України визначено, що арешт майна може бути застосовано, якщо, окрім іншого, з`ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Отже застосування адміністративного арешту майна платника податків на підставі підпункту 94.6.2 пункту 94.2 статті 94 ПК України можливе за умови відмови платника податків від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 ПК України, згідно із пунктом 81.1 якої такі особи мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені у попередньому абзаці, не дозволяється.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що відповідач звернувся до суду із позовом до Інспекції про скасування наказу від 08 квітня 2015 року №296 Про проведення позапланової виїзної перевірки Підприємства й постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року у справі №821/1163/15-а, яка набрала законної сили за наслідками апеляційного перегляду (ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року), у задоволенні позову відмовлено з огляду на законність прийняття оскаржуваного наказу.

Також, як встановлено судом апеляційної інстанції, при виході за податковою адресою Підприємства уповноваженим особам останнього було пред`явлено наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, направлення на перевірку та службове посвідчення посадової особи територіального органу доходів і зборів - державного ревізора-інспектора Бутенко А.О.

У відповідності до пункту 3 наказу Державної фіскальної служби України від 23 жовтня 2014 року №207 Про службові посвідчення працівників органів Державної фіскальної служби з метою створення належних умов для виконання службових обов`язків працівниками органів Державної фіскальної служби, встановлення однакового підходу до оформлення та видачі службових посвідчень посадовим особам фіскальної служби дозволено використовувати посвідчення посадових осіб органів доходів і зборів при незмінності назви посади працівника до отримання посвідчень працівників органів Державної фіскальної служби.

За наведеного слід погодитися із висновком апеляційного суду, що пред`явлення уповноваженим особам відповідача при виході на перевірку службового посвідчення посадової особи територіального органу доходів і зборів - державного ревізора-інспектора Бутенко А.О. не є у даному випадку обставиною, яка свідчила б про зазначення в направленні на проведення перевірки іншої особи, яка її проводитиме, та недійсність такого посвідчення. До того ж, матеріалами справи не підтверджуються доводи Підприємства про те, що підставою для недопущення посадової (службової) особи контролюючого органу до проведення документальної виїзної перевірки було саме відсутність у неї посвідчення працівника Державної фіскальної служби, у той же час згідно складених позивачем актів відмова у допуску до перевірки була обумовлена саме незаконністю її проведення (призначення).

Відтак, з огляду на те, що в Інспекції були наявні законні підстави для проведення документальної позапланової виїзної перевірки Підприємства, призначеної згідно наказу від 08 квітня 2015 року №296, що підтверджено судовим рішенням у справі №821/1163/15-а, яке набрало законної сили, суд апеляційної інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що відмова платника податків від проведення такої перевірки є підставою для задоволення позову та застосування адміністративного арешту коштів, які перебувають на рахунках Підприємства.

Також неприйнятними є й посилання в касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм Закону №3674-VI та КАС України внаслідок розгляду апеляційної скарги позивача без сплати ним судового збору, з огляду на наступне.

Дійсно ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 січня 2016 року було відстрочено Інспекції сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року до прийняття апеляційним судом рішення за результатами її розгляду.

Водночас за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції Одеський апеляційний адміністративний суд, з урахуванням приписів статті 94 КАС України, додатковою постановою від 23 лютого 2016 року стягнув з Інспекції на користь Державного бюджету України несплачений судовий збір за подання апеляційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи відсутність підстав для висновку, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення або ж порушення процесуальних норм, підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства СТА Транс залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду