Ухвала

від 24.04.2020 по справі 1340/6190/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

Київ

24 квітня 2020 року

справа №1340/6190/18

адміністративне провадження №К/9901/11182/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,

суддів - Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2020 року

у справі № 1340/6190/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД-ТАЙМ"

до Головного управління ДПС у Львівській області

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

у с т а н о в и в :

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2020 року у справі № 1340/6190/18.

Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону - Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на наступне.

Статтею 330 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Таким законом є Закон України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).

Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, скаржнику необхідно сплатити за подання касаційної скарги судовий збір в сумі 15864,28 гривень.

Окрім того, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставою касаційного оскарження податковим органом зазначено те, що рішення суду апеляційної інстанції у справі 1340/6190/18 ухвалене без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 17.01.2018 у справі №1570/7146/12.

Однак, у випадку посилання скаржником на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, як на підставу касаційного оскарження, скаржнику необхідно зазначити конкретну норму, яку застосував суд апеляційної інстанції без врахування висновку щодо застосування цієї норми права у саме подібних правовідносинах , викладеного у постанові Верховного Суду, з посиланням на конкретну постанову Верховного Суду, у якій такий висновок викладено, довівши подібність правовідносин.

Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та, як на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Суд визнає, що посилання виключно на рішення Верховного Суду із зазначенням того, що викладені ним висновки не враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови самі по собі не доводять неврахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Окрім того, скаржник у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень визначив також необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №№ 816/390/17, тобто пункт 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій при постановленні рішень неправомірно прийшли до висновку, що законодавець передбачив можливість застосування до платника податків наслідків несвоєчасності реєстрації податкової накладної лише за наявності його вини, як необхідної складової податкового правопорушення. Податковий орган вважає за необхідне відступити від сформульованого у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 816/390/17 висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, оскільки, на думку скаржника, норми Податкового кодексу України взагалі не містять такої підстави для звільнення від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, як відсутність вини суб`єкта господарювання.

Суд зазначає, що у випадку посилання скаржником на пункт 2 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, як на підставу касаційного оскарження, скаржнику необхідно зазначити конкретну норму та вмотивовано обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Суд також вважає необхідним зазначити, що відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України останній регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає відповідальність за порушення податкового законодавства.

За положеннями статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Суд вважає, що у конкретних спірних правовідносинах судам необхідно встановлювати, досліджувати та надавати правову оцінку обставинам щодо наявності в діях платника податків вини, яка в теорії права є складовою суб`єктивної сторони правопорушення. Відсутність вини платника податків в кожному окремому випадку може виключати протиправність дій/бездіяльності платника податків, зокрема, платник податків здійснив всі передбачені законом дії з метою виконання покладеного на нього обов`язку, однак не виконав його з об`єктивних причин (з вини суб`єкта владних повноважень, непереборна сила тощо), що могло би свідчити про відсутність складу правопорушення. Суд вважає, що наявність/відсутність вини в діях платника податків є оціночною категорією та має досліджуватися та враховуватися або не враховуватися судами при вирішенні спору, а тому посилання скаржника на висновок Верховного Суду у постанові від 30.01.2018 у справі № 816/390/17 як на позицію від якої має відступити Суд є неприйнятним.

Окрім того, Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Таким чином, відповідно до частин першої та другої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, а саме: сплатити судовий збір в розмірі 15864,28 гривень на рахунок для зарахування сплати судового збору: отримувач коштів: УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102. рахунок отримувача: UA678999980000031219207026007, код ЄДРПОУ: 38004897. Код банку отримувача: 899998, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходу бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)" та навести підстави на яких подається касаційна скарга.

Керуючись статтями 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2020 року у справі №1340/6190/18 - залишити без руху, надавши скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 5 днів з моменту закінчення строку дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Після усунення недоліків касаційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до суду.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що у разі невиконанні вимог цієї ухвали, касаційну скаргу буде повернуто.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Р. Ф. Ханова

Судді І. А. Гончарова

І. Я. Олендер