Рішення

від 23.04.2020 по справі 489/6829/19

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

справа № 489/6829/19 провадження №2/489/1163/20

РІШЕННЯ

Іменем України

24 квітня 2020 року м. Миколаїв

Ленінський районнийсуд містаМиколаєва ускладі головуючогосудді КоваленкаІ.В.,розглянувши впорядку спрощеногопровадження безповідомлення учасниківсправи (впорядку письмовогопровадження)цивільну справуза позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі ГУПФУ) до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії,

встановив:

В грудні 2019 року позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій просить стягнути з відповідача надмір виплаченої пенсію у зв`язку із втратою годувальника за період з 29.05.2012 по 31.05.2016 у сумі 44437,09 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в ГУПФУ з 29.05.2012 та отримував пенсію по інвалідності (ІІІ група) відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При призначенні пенсії загальний стаж відповідач складав 12 років 3 місяці 1 день, який розраховано відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , військового квитка серії НОМЕР_2 та диплома про навчання серії НОМЕР_3 . Проте, при перевірці пенсійної справи відповідача встановлено, що трудову книжку серії НОМЕР_1 оформлено 12.12.1990 Товариством з обмеженою відповідальністю «Аккерман» (далі ТОВ «Аккерман»), де відповідач працював з 12.12.1990 по 14.10.1993 на посаді комерційного директора. Згідно із єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дата державної реєстрації ТОВ «Аккерман» - 07.12.1995, що свідчить про неможливість оформлення трудової книжки даним підприємством та виключає можливість роботи відповідача з 12.12.1990 на вказаному підприємстві.

Крім того, відповідно до записів трудової книжки відповідача він працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю АП «Україночка» з 14.12.1998 по 24.11.2005 на посаді технічного директора. Проте в переліку зареєстрованих осіб, за яких звітувало вказане підприємство відповідач не значиться, а відомості про нарахування йому заробітної плати відсутні. Перевірити первинні документи, які б підтвердили б факт роботи відповідача на даному підприємстві не має можливості, адже за юридичною адресою воно не знаходиться. Отже, період роботи з 14.12.1998 по 24.11.2005 також не може бути зарахований до страхового стажу відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, загальний страховий стаж відповідача складає 10 років 8 місяців 14 днів, що не дає права на призначення/отримання пенсії по інвалідності ІІІ групи. У зв`язку з цим 24.06.2016 позивачем прийнято рішення №39/1 про припинення виплати пенсії та 24.06.2016 рішення №49/3 про стягнення надміру виплачених сум пенсій, які були направлені відповідачу рекомендованим повідомленням.

Погодившись з рішенням позивача та визнавши переплату пенсії, відповідачем було подано заяву від 24.06.2016 №127 про погашення заборгованості в сумі 20,00 грн. щомісячно. Самостійно відповідачем погашено 720,00 грн., а залишок заборгованості станом на дату подання позову становить 44437,09 грн.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Сорочан Є.В. надав до суду відзив на позов, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі, виходячи з наступного. При поданні документів до ГУПФУ відповідач надав всі запитуванні документи, нічого не підробляючи та не скриваючи. Про обставини, виявлені в ході перевірки його пенсійної справи, відповідачу відомо не було. У ТОВ «Аккерман» та ТОВ АП «Україночка» він дійсно працював, отримував заробітну плату, був прийнятий та звільнений з роботи на підставі наказів товариств. Про те, що страхові внески вказаними підприємствами за нього не сплачувались він не знав. Крім того, зазначив, що відповідач не може відповідати за правильність та повноту оформлених записів, зроблених в його трудовій книжці посадовими особами зазначених підприємств.

За такого, вважає, що будь-яких доказів, які б свідчили про надання відповідачем завідомо неправдивих даних, які стали підставою для призначення пенсії, а також зловживань з боку відповідача при отримання приведеної в позові суми, позивач суду не надав, тому підстави для стягнення з відповідача надміру виплаченої пенсії відсутні. Крім того, у відзиві, посилаючись на статті 133, 137 та 141 ЦПК України, просив стягнути з позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 02.03.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України не надходило.

У відповідності до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно вимогстатті 247ЦПК України,у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач з 29.05.2019 отримував в УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва пенсію по інвалідності за загальний страховий стаж 12 років 3 місяці 1 день, що підтверджується протоколом №310011 від 08.08.2012.

З позовної заяви вбачається, що вказаний стаж був розрахований на підставі трудової книжки серії НОМЕР_1 , військового квитка серії НОМЕР_2 та диплома про навчання серії НОМЕР_3 .

Згідно копії трудової книжки відповідача серії НОМЕР_1 , її було оформлено 12.12.1990 ТОВ «Аккерман», де відповідач працював з 12.12.1990 по 14.10.1993 на посаді комерційного директора.

Відомостями з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджується, що датою державної реєстрації ТОВ «Аккерман», ідентифікаційний код юридичної особи 23619682, є 07.12.1995.

Крім того, з вищевказаної трудової книжки слідує, що в період з 14.12.1998 по 14.11.2005 відповідач працював у ТОВ АП «Україночка» на посаді технічного директора.

Але, відповідно до службової записки відділу ведення електронних реєстрів та підтримки інформаційно-аналітичних систем №786 від 02.12.2015 підприємством АП «Україночка» надано список працюючих по вказаному підприємству за період з 1998 року по 2004 рік, але, як встановлено судом, відповідач у вказаному списку не значиться. Зі змісту службової записки також вбачається, що підприємством АП «Україночка» надано звіти до відділу доходів за період з 2005 року по вересень 2007 року, а з 01.10.2007 останнє не веде фінансово-господарську діяльність та не нараховує заробітну плату.

Згідно акту перевірки ТОВ АП «Україночка» №10 від 01.10.2015, складеного головними спеціалістами відділу контрольно-перевірочної роботи Григорєвою М.П. та ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 підприємство не знаходиться, а його фактичне місцезнаходження не відоме.

У зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, рішенням УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва від 24.05.2016 №39/1, з червня 2016 року відповідачу було припинено виплату пенсії по інвалідності.

Рішенням УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва від 24.06.2016 №49/3 з відповідача стягнуто надмір виплачених сум пенсій за період з 29.05.2012 по 31.05.2016 у розмірі 45157,09 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що вищевказані рішення були направлені на адресу відповідача.

04.06.2016 відповідач звернувся до позивача з заявою №127, в якій просив дозволити вносити переплачену суму на державний рахунок в сумі 20,00 грн. щомісячно, до повного погашення.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Положеннями частини першої статті 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченогостаттею 32цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією для осіб з інвалідністю ІІ та ІІІ груп ( від 46 років до досягнення особою 48 років включно) 11 років.

Згідно з пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, визначено, що до заяви про призначення (перерахунку) пенсії додаються такі документи (надаються копії документів з оригіналами): паспорт та документи про місце проживання (реєстрації) особи; документ про присвоєння реєстраційного номеру; трудова книжка (відомості про роботу); диплом, атестат училища, які стверджують денну форму навчання; свідоцтво про народження дітей (для жінок); військовий білет або довідка військкомісаріату про період проходження військової служби (для чоловіків); довідка підтверджуюча пільговий стаж; довідка про заробіток за 60 календарних місяців підряд за будь - який період (за бажанням заявника) до 01.07.2000 та підтверджуюча довідка підприємства про наявність первинних документів.

Згідно із частиною першою статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсії, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання недостовірних даних чи їх приховування, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Так, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (частина перша статті 1215 ЦК України).

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів

Аналогічний висновок зробив і Верховний Суд України в постанові від 02.07.2014 у справі № 6-91цс14.

Згідно з частиною першою статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплаченої пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Відповідно до пункту 3 Порядку повернення сум пенсії, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсії, що є безнадійними до стягнення, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 15.05.2003 №374/7695 (далі Порядок), суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У разі припинення виплати пенсії відповідно дочастини першоїстатті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» решта переплати пенсії, що стягувалася за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України, або суми пенсії, виплачені надміру внаслідок рахункової помилки, у випадку відмови пенсіонера від добровільного повернення виплачених сум стягуються в судовому порядку (пункт 4 Порядку).

Зі змісту пункту 3 Порядку вбачається, що для відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе тільки за двох умов: зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних. Даний перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Аналогічна позиція викладена і у постанові Верховного Суду України від 22.01.2014 у справі № 6-151цс13, де Верховний Суд України зробив висновок, що безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат, встановлених абзацом 2 частини першої статті 1215 ЦК (зокрема, пенсія), за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, і факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерствапраці Україниза №58від 29.07.1993(далі Інструкція), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно пункту 2.4. Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських та інших документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Відповідно до положень статей 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

За правилами статей 2, 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог статей 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, саме позивач повинен довести, що відповідач надав завідомо неправдиві дані, які стали підставою для призначення пенсії.

При подані документів до ГУПФУ відповідач надав усі запитуванні документи, необхідні для отримання пенсії по інвалідності, будь-яких доказів, які б свідчили про надання відповідачем завідомо неправдивих даних, позивачем надано не було.

Враховуючи вищевикладене, вимоги діючого законодавства, та недоведеність позивачем факту зловживань з боку відповідача під час надання документів для отримання пенсії по інвалідності, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статей 137, 141 ЦПК України судові витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно пункту 2 частини другої статті 141ЦПК Україниінші судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позовіна позивача.

Судом встановлено, що з метою отримання правової допомоги щодо ведення вказаної справи відповідачем було укладено Договір про надання правової допомоги від 02.04.2020 з адвокатом Сорочаном Є.В. Згідно акту наданих послуг від 06.04.2020 та квитанції до прибуткового ордеру №14 від 06.04.2020, відповідачем понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн., які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись статтями4,19,141, 158,263-265 ЦПК України,суд

вирішив:

У задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про стягнення надміру виплаченої пенсії відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 кошти на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень 00 коп.) .

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з пунктом 15.5 розділу ХІІІ Перехідних положеньЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Згідно пункту 3розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії карантину,встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Інформація про учасників справи:

позивач Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, код ЄДРПОУ 13844159, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1;

відповідач ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено 24.04.2020.

Суддя І.В.Коваленко