Постанова

від 14.07.2020 по справі 489/6829/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

14.07.20

22-ц/812/1065/20

Суддя першої інстанції Коваленко І.В.

Провадження № 22-ц/812/1065/20 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14 липня 2020 року м. Миколаїв Справа № 489/6829/19

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 квітня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Коваленка І.В., в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в м. Миколаїв,за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - ГУ ПФУ в Миколаївській області) до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії,

В С Т А Н О В И В:

27 грудня 2019 року Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області звернулося до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача надміру виплачену пенсію за період з 29 травня 2012 по 31 травня 2016 у сумі 44 437 грн.09 коп. та судові витрати.

Доводи позовної заяви обґрунтовано тим, що з 29 травня 2012 року ОСОБА_1 перебував на обліку в ГУ ПФУ в Миколаївській області (правонаступник Інгульського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області) та отримував пенсію по інвалідності (ІІІ група) відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування . При призначенні пенсії його загальний стаж складав 12 років 3 місяці 1 день, який розраховано відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 , військового квитка серії НОМЕР_2 та диплома про навчання серії НОМЕР_3 026102. Проте, при перевірці пенсійної справи відповідача встановлено, що трудову книжку серії НОМЕР_1 оформлено 12 грудня 1990 року Товариством з обмеженою відповідальністю Аккерман (далі - ТОВ Аккерман ), де відповідач працював з 12 грудня 1990 року по 14 жовтня1993 року на посаді комерційного директора. Згідно із Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дата державної реєстрації ТОВ Аккерман - 07 грудня 1995 року, що свідчить про неможливість оформлення трудової книжки даним підприємством та виключає можливість роботи відповідача на вказаному підприємстві з 12 грудня 1990 року.

Крім того, відповідно до записів трудової книжки відповідача він працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю АП Україночка (далі - ТОВ АП Україночка ) з 14 грудня 1998 року по 24 листопада 2005 року на посаді технічного директора. Проте, в переліку зареєстрованих осіб, за яких звітувало вказане підприємство відповідач не значиться, а відомості про нарахування йому заробітної плати відсутні. Перевірити первинні документи, які б підтвердили факт роботи відповідача на даному підприємстві не має можливості, оскільки за юридичною адресою воно не знаходиться. У зв`язку з чим, період роботи з 14 грудня 1998 року по 24 листопада 2005 року також не може бути зарахований до страхового стажу відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, загальний страховий стаж відповідача складає 10 років 8 місяців 14 днів, що не дає права на призначення/отримання пенсії по інвалідності ІІІ групи. У зв`язку з цим 24 червня 2016 року позивачем прийнято рішення № 39/1 про припинення виплати пенсії та 24 червня 2016 року рішення № 49/3 про стягнення надміру виплачених сум пенсій, які були направлені відповідачу рекомендованим повідомленням.

Погодившись з рішенням позивача та визнавши переплату пенсії, відповідачем було подано заяву 24 червня 2016 року № 127 про погашення заборгованості в сумі 20грн. щомісячно. Самостійно відповідачем погашено 720 грн., а залишок заборгованості станом на дату подання позову становить 44 437 грн.09 коп.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 квітня 2020 року в задоволенні позову ГУ ПФУ в Миколаївській області відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 кошти на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд виходив із того, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських та інших документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.

В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Миколаївській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просило скасувати оскаржене судове рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що відповідач погодився з пропозицією позивача, направленою йому 18 січня 2017 року за № 131/07 щодо можливості добровільно повернути надміру виплачені кошти. Правом оскарження рішення позивача про стягнення надміру виплачених сум пенсій відповідач не скористався.

Погодившись із рішенням позивача та визнавши переплату пенсії, відповідачем було надано заяву 24 червня 2016 року № 127 про погашення заборгованості в сумі 20 грн. щомісячно.

Станом на дату подання позову, відповідачем частково повернуто надміру виплачену пенсію в сумі 720 грн. Отже, залишок надміру виплаченої пенсії за період з 29 травня 2012 року по 31 травня 2016 року складає 44 437 грн.09 коп.

Крім того, підставою для припинення виплати пенсії ОСОБА_1 було не порушення вимог щодо заповнення трудової книжки, а саме внесення до трудової книжки завідомо недостовірних записів про трудову діяльність.

Трудова книжка містить відомості саме про трудову діяльність її власника, а отже вона нерозривно пов`язана з її власником. Державна реєстрація ТОВ Аккерман відбулась 07 грудня 1995 року, тому виключається можливість роботи відповідача на зазначеному підприємстві з 12 грудня 1990 року по 14 жовтня 1993 року. Відтак, відповідачу було відомо, що він не працював в ТОВ Аккерман з 12 грудня 1990 року по 14 жовтня 1993 року.

Крім того, при перевірці пенсійної справи також встановлено, що відповідно до записів трудової книжки відповідача, він працював у ТОВ АП Україночка з 14 грудня 1998 року по 24 листопада 2005 року на посаді технічного директора.

Відповідно до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомості про нарахування заробітної плати ТОВ АП Україночка відповідачу відсутні.

Отже, період роботи з 14 грудня 1998 року по 24 листопада 2005 року також не може бути врахований до страхового стажу відповідача.

З урахуванням вищезазначеного, загальний страховий стаж відповідача складає 10 років 8 місяців 14 днів, що не дає права на призначення/отримання пенсії по інвалідності ІІІ групи.

Таким чином, оскільки відповідачу при зверненні до ГУ ПФУ в Миколаївській області для нарахування та виплати пенсії наведені факти, що стосуються саме його особистості, були відомі, позивач, вважає, що ним доведено зловживання з боку відповідача шляхом подання трудової книжки із завідомо недостовірними даними.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги не визнав, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, просив відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі.

Доводи відзиву обґрунтовано тим, що при подачі документів до ГУ ПФУ в Миколаївській області для нарахування та виплати пенсії, ним були подані усі запитувані документи, необхідні для отримання пенсії по інвалідності, будь-яких доказів, які б свідчили про надання ним завідомо неправдивих даних, позивачем надано не було, а тому факт зловживання з його боку під час надання документів для отримання пенсії по інвалідності не доведено і не встановлено у судовому засіданні.

За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосується фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржене рішення суду першої інстанції на думку колегії суддів цим вимогам не відповідає.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 з 29 травня 2012 року отримував в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва пенсію по інвалідності за загальний страховий стаж 12 років 3 місяці 1 день, що підтверджується протоколом № 310011 від 08 серпня 2012 року.

З позовної заяви вбачається, що вказаний стаж був розрахований на підставі трудової книжки серії НОМЕР_1 , військового квитка серії НОМЕР_2 та диплома про навчання серії НОМЕР_3 026102.

Згідно копії трудової книжки відповідача серії НОМЕР_1 , її було оформлено 12 грудня 1990 року ТОВ Аккерман , де відповідно зроблених записів відповідач працював з 12 грудня 1990 року по 14 жовтня 1993 року на посаді комерційного директора.

Відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджується, що датою державної реєстрації ТОВ Аккерман , ідентифікаційний код юридичної особи - 23619682, є 07 грудня 1995 року.

Крім того, за записами цієї трудової книжки в період з 14 грудня 1998 року по 24 листопада 2005 року ОСОБА_2 працював у ТОВ АП Україночка на посаді технічного директора.

Між тим, відповідно до службової записки відділу ведення електронних реєстрів та підтримки інформаційно-аналітичних систем № 786 від 02 грудня 2015 року підприємством АП Україночка надано список працюючих по вказаному підприємству за період з 1998 року по 2004 рік, та, як встановлено судом, ОСОБА_2 у вказаному списку не значиться. Зі змісту службової записки також вбачається, що підприємством ТОВ АП Україночка надано звіти до відділу доходів за період з 2005 року по вересень 2007 року, а з 01 жовтня 2007 року останнє не веде фінансово-господарську діяльність та не нараховує заробітну плату.

Згідно акту перевірки ТОВ АП Україночка №10 від 01 жовтня 2015 року, складеного головними спеціалістами відділу контрольно-перевірочної роботи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 підприємство не знаходиться, а його фактичне місцезнаходження не відоме.

У зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, рішенням УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва від 24 травня 2016 № 39/1, з червня 2016 року відповідачу було припинено виплату пенсії по інвалідності.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва від 24 червня 2016 року № 49/3 з відповідача підлягає стягненню надміру виплачені суми пенсій за період з 29 травня 2012 року по 31 травня 2016 у розмірі 45 157 грн. 09 коп.

Вищевказані рішення були направлені на адресу відповідача.

24 червня 2016 року відповідач звернувся до позивача з заявою № 127, в якій просив дозволити вносити переплачену суму на державний рахунок в сумі 20 грн. щомісячно, до повного погашення.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України Про загальнообов`язкове пенсійне страхування суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Ст. 103 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

З наведених норм вбачається, що обов`язковою умовою стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у разі призначення її на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника.

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні ч. 1 ст. 103 Закону України Про пенсійне забезпечення є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2016 (справа № 686/26486/14-а). Не відступив від нього і Верховний Суд у постанові від 25 вересня 2018 (справа №340/644/15-а).

Колегія суддів також не вбачає підстав для відступлення від зазначеного правового висновку і додатково відзначає, що для цілей застосування ст. 103 Закону України Про пенсійне забезпечення зловживання пенсіонера є формою умисного протиправного діяння, яке слід доводити відповідними доказами. Тягар доведення зловживання пенсіонера покладається на відповідний орган Пенсійного фонду, який про це стверджує.

Оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, судам слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.

Враховуючи тривалий строк, що минув з часу призначення пенсії (з 2012 року), такі обставини повинні бути встановлені поза обґрунтованим сумнівом.

Частиною 1 ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Законодавець не надає тлумачення поняттю недобросовісності набувача. При цьому слід зазначити, що добросовісність є приватно - правовою оціночною категорією особливого виду.

Добросовісність реалізації своїх прав та інтересів допомагає суб`єкту цивільних прав уникнути відповідальності його поведінки.

У сучасній науковій доктрині невідповідність дій особи нормам права свідчить про недобросовісність дій особи.

Відповідач, звернувшись до позивача за отриманням пенсії по інвалідності надав трудову книжку, де зафіксовані дані про періоди роботи, які об`єктивно не відповідають дійсності, оскільки підприємства, на якому відповідно записів в трудовій книжці працював відповідач (ТОВ Аккерман ), не існувало як юридичної особи з притаманними їй ознаками відповідно до цивільного закону.

На іншому підприємстві ТОВ АП Україночка взагалі не підтверджено факт перебування відповідача в трудових відносинах з цим підприємством.

Оскільки відповідач особисто реалізовує свої трудові права через відповідне працевлаштування, то саме відповідач не міг працювати на підприємстві якого не існувало та на підприємстві, де він відсутній в списках працівників.

Більш того, дізнавшись про виявлені ГУ ПФУ в Миколаївській області обставини, відповідач погодився з ними та запропонував в написаній ним заяві добровільно сплачувати надміру виплачену пенсію.

Зазначені обставини в сукупності свідчать, що ОСОБА_1 міг знати про невідповідність записів в трудовій книжки дійсним обставинам його трудової діяльності та надавши трудову книжку для обрахування стажу, розумів протиправний характер своїх дій.

За такого, встановивши наведені обставини справи та з урахуванням наведених норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем доведено, що за період з 29 травня 2012 року по 31 травня 2016 відповідачу ОСОБА_1 пенсія виплачена ГУ ПФУ в Миколаївській області внаслідок недобросовісності зі сторони набувача - ОСОБА_1 у зв`язку з чим виплачені суми пенсії підлягають поверненню позивачу.

Отже рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України , та ухвалити у справі нове судове рішення, яким позов ГУ ПФУ в Миколаївській області задовольнити.

На підставі ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України понесені судові витрати за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанцій слід покласти на відповідача, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ГУ ПФУ в Миколаївській області судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1 921 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 2 881 грн. 50 коп., а всього стягнути з ОСОБА_1 на користь ГУ ПФУ в Миколаївській області 4 802 грн. 50 коп.

Керуючись ст.ст. 365 , 367-369 , 374 , 376 , 382 ЦПК України , апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 квітня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої суми пенсії задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ; місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159, місцезнаходження: 54020, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1) 44 437 грн. 09 коп. (сорок чотири тисячі чотириста тридцять сім гривень дев`ять копійок) надмірно виплаченої і отриманої пенсії за період з 29 травня 2012 року по 31 травня 2016 року та 4 802 грн. 50 коп. (чотири тисячі вісімсот дві гривні п`ятдесят копійок) судових витрат.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складено 15 липня 2020 року.