Вирок

від 24.04.2020 по справі 632/654/20

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 632/654/20

провадження № 1-кп/632/71/20

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2020 року м. Первомайський

Первомайський міськрайонний суд Харківської області в складі: судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , представника потерпілого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.СвітлогорськаЛенінградської областіРосійської Федерації,громадянина України,що маєбазову загальнусередню освіту,не працює,не одружений,в силуст.89КК Українираніше несудимий,зареєстрований тапроживає заадресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч.2 ст. 1971 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно обвинувального акту в травні 2019 року, точна дата досудовим розслідуванням не встановлена, ОСОБА_4 самовільно зайняв земельну ділянку водного фонду державної форми власності - прибережну захисну смугу, розташовану навколо водойми площею 23,60 га, яка знаходиться в територіальних межах Грушинської сільської ради Первомайського району Харківської області, та встановив на ній споруди у виді вагончиків та наметів з метою здійснення діяльності по обслуговуванню відпочиваючих осіб на водоймі.

Так, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про відсутність у нього відповідного рішення органу виконавчої влади про передачу йому земельної ділянки водного фонду у власність або у користування (оренду), за відсутності вчиненого правочину щодо неї та державної реєстрації, достовірно знаючи про наявність в її межах охоронної зони прибережної захисної смуги, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в особистих інтересах, з метою власного користування, всупереч вимогам ст.ст.116,125, 126 Земельного Кодексу України, самовільно зайняв земельну ділянку водного фонду державної форми власності - прибережну захисну смугу, розташовану навколо вказаної водойми, яка розташована поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 6324582500:05:000:0097, та яка згідно ст.ст. 60, 61 Земельного кодексу України та ст.ст. 88, 89 Водного кодексу України відноситься до земель, на яких обмежено режим їх використання: навколо водойм, з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги, які встановлюються навколо водойм уздовж урізу води шириною 50 метрів для ставків площею понад 3 га, на яких заборонено будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів та самовільно, на різній відстані від урізу води: від 7 до 40 метрів, розмістив шість споруд у виді вагончиків та наметів та незаконно використовував вищевказану земельну ділянку до 11.03.2020.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 1971 ККУкраїни, самовільне зайняття земельної ділянки в охоронній зоні.

24квітня 2020 рокуміж прокурором Первомайськоїмісцевої прокурориХарківської області ОСОБА_3 ,з одного боку, та обвинуваченим у вказаному провадженні ОСОБА_4 , з іншого боку, на підставі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, була укладена угода про визнання винуватості, додержуючись певних умов, розглядякої, відповідно до ч. 2 ст. 474 КПК України, проводиться судом під час підготовчого провадження.

Як вбачається з даної угоди прокурор та обвинувачений ОСОБА_4 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст. 1971 КК України, істотних для відповідного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинен понести ОСОБА_4 у виді 2 років обмеження волі. На підставіст.75 КК Українизвільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України.

Розглядаючи питання про затвердження угоди суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до п. 2 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно зч.4ст.469КПК Україниугода провизнання винуватостіміж прокуроромта підозрюванимчи обвинуваченимможе бутиукладена упровадженні щодокримінальних проступків,злочинів невеликоїчи середньоїтяжкості,тяжких злочинів,внаслідок якихшкода завданалише державнимчи суспільнимінтересам.Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

В підготовчому судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч.2 ст. 1971 КК України, визнав та зазначив, що він розуміє надані йому законом права, наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості, та наполягає на її затверджені.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст. 1971 КК України, який, згідно ст. 12 КК України, є злочином невеликої тяжкості.

Представникомпотерпілого ОСОБА_6 надано прокуроруписьмову згодуна укладенняугоди міжпрокурором таобвинуваченим провизнання винуватості,яку долученопрокурором підчас підготовчогосудового засідання,і якупідтверджено представникомпотерпілого всудовому засіданні,отже угодавідповідає вимогамзакону.

Обставиною, яка пом`якшує покарання для обвинуваченого, є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання для обвинуваченого, судом не встановлено.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального та Кримінального кодексів України.

Узгоджені прокурором і обвинуваченим вид та міра покарання, визначені в межах санкції ч.2 ст. 1971 КК України, відповідають загальним засадам призначення покарання, не суперечать інтересам суспільства, потерпілого, є справедливими, необхідними і достатніми для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчинення ним нових злочинів. При цьому враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, його матеріальний стан, та обставини, що пом`якшують покарання.

Обставин, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, які виключають можливість затвердження угоди, у судовому засіданні не встановлено.

Виходячи звикладеного,суд дійшоввисновку проможливість затвердженняугоди провизнання винуватості між прокурором Первомайськоїмісцевої прокурориХарківської області ОСОБА_3 , з одного боку, та обвинуваченим у вказаному провадженні ОСОБА_4 , з іншого боку, на підставі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами виду і міри покарання.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.

Процесуальні витрати та речові докази у справі відсутні.

Цивільний позовпотерпілим у справіне заявлений.

Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угодувід 24квітня 2020року провизнання винуватостіміж прокурором Первомайської місцевої прокурори Харківської області ОСОБА_3 та обвинуваченим у вказаному провадженні ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України, та призначити узгоджене сторонами покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

Згідно ст.76КК Українипокласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання. Не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

У відповідності до вимог ст. 473 КПК України роз`яснити прокурору та обвинуваченому обмеження права оскарження вироку суду згідно з положеннями ст.ст. 394, 424 КПК України.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Первомайський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення засудженому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: ОСОБА_1