Постанова

від 22.04.2020 по справі 2-196/2010

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2020 року

м. Чернівці

Справа № 2-196/2010

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Одинака О. О.

суддів Перепелюк І.Б., Половінкіної Н.Ю.,

секретар Вовкун Н.Ю.

заявник Акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль

боржники ОСОБА_1 , ОСОБА_2

апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на ухвалу Герцаївського районного суду Чернівецької області від 4 жовтня 2018 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Акостакіоає О.Т.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст заяви

У вересні 2019 року Акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль (далі- АТ Райффайзен Банк Аваль ) звернулося до суду із заявою.

Заявник просив:

-видати дублікат виконавчого листа № 2-196/2010, виданий 20 травня 2014 року Герцаївським районним судом Чернівецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль боргу за кредитним договором № 014/0032/82/44925 від 8 лютого 2008 року в сумі 120 222 гривні 91 копійка та судових витрат в сумі 1 322 гривні 22 копійки, а всього 121 545 гривень 13 копійок;

-видати дублікат виконавчого листа № 2-196/2010, виданий 20 травня 2014 року Герцаївським районним судом Чернівецької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ Райффайзен Банк Аваль боргу за кредитним договором № 014/0032/82/44925 від 8 лютого 2008 року в сумі 120 222 гривні 91 копійка та судових витрат в сумі 1 322 гривні 22 копійки, а всього 121 545 гривень 13 копійок;

-поновити пропущений строк для пред`явлення вищевказаних виконавчих листів № 2-196/2020 до примусового виконання.

Заява мотивована тим, що рішенням Герцаївського районного суду Чернівецької області від 28 квітня 2010 року у справі № 2-196/2010 позов ПАТ Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено та стягнуто з відповідачів солідарно на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль заборгованість за кредитним договором № 014/0032/82/44925 від 8 лютого 2008 року в сумі 120 222 гривні 91 копійка та судові витрати в сумі 1 322 гривні 22 копійки, а всього 121 545 гривень 13 копійок.

20 травня 2014 року Герцаївським районним судом Чернівецької області видано виконавчі листи на підставі вищевказаного рішення.

17 жовтня 2014 року виконавчі листи були пред`явлені для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби Герцаївського районного управління юстиції в Чернівецькій області.

Постановами державного виконавця від 12 листопада 2014 року відкрито виконавчі провадження № 45445328 та № 45444822 щодо примусового виконання виконавчих листів № 2-196/2010.

Заявник неодноразово звертався до відділу державної виконавчої служби Герцаївського районного управління юстиції в Чернівецькій області із запитом про хід виконавчих проваджень № 45445328 та № 45444822 та місцезнаходження даних виконавчих листів.

11 липня 2017 року АТ Райффайзен Банк Аваль було повідомлено про те, що виконавчі провадження на примусовому виконанні у відділі виконавчої служби Герцаївського районного управління юстиції в Чернівецькій області не перебувають, оскільки постановами державного виконавця від 27 листопада 2014 року вказані виконавчі листи повернуто стягувачеві.

З 12 листопада 2014 року по день звернення заявника до суду із заявою АТ Райффайзен Банк Аваль не отримав постанови про завершення вищевказаних виконавчих проваджень та оригінали виконавчих листів № 2-196/2010, а докази відправлення виконавчих листів органами державної виконавчої служби на адресу банку відсутні.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Герцаївського районного суду Чернівецької області від 4 жовтня 2018 року заяву АТ Райффайзен Банк Аваль задоволено.

Видано дублікати виконавчих листів у справі № 2-196/2010 за позовом АТ Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором № 014/0032/82/44925 від 8 лютого 2008 року в сумі 120 222 гривні 91 копійка та судових витрат в сумі 1 322 гривні 22 копійки, а всього 121 545 гривень 13 копійок.

Поновлено АТ Райффайзен Банк Аваль строк для пред`явлення вищевказаних виконавчих листів № 2-196/2010 до примусового виконання.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що строк пред`явлення до виконання виконавчих листів у цивільній справі № 2-196/2010 був пропущений з незалежних від стягувача причин.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та відмовити у замоволенні заяви в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Заявник посилається на те, що суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду вказаної справи.

Оскільки виконавчий лист був повернутий стягувачеві 27 листопада 2014 року, строк для його повторного пред`явлення до виконання закінчився 27 листопада 2015 року.

Банк протягом чотирьох років не цікавився станом виконавчих проваджень та не звертався до відділу виконавчої служби для повторного пред`явлення до виконання виконавчих листів № 2-196/2010.

АТ Райффайзен Банк Аваль належним чином не обґрунтував причини пропуску ним строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання.

Стягувачем не надано доказів на підтвердження втрати ним виконавчих листів.

Узагальнені доводи та заперечень інших учасників справи

АТ Райффайзен Банк Аваль , в інтересах якого діє Куриш В.І., подало відзив на апеляційну скаргу.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Герцаївського районного суду Чернівецької області від 4 жовтня 2018 року залишити без змін .

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність факту втрати виконавчих документів та наявність правових підстав для видачі дублікатів виконавчих листів.

На час направлення АТ Райффайзен Банк Аваль першого запиту до відділу державної виконавчої служби Герцаївського районного управління юстиції в Чернівецькій області та отримання від відділу державної виконавчої служби повідомлення про відсутність відкритих виконавчих проваджень щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 діяв новий Закон України Про виконавче провадження , який надавав право стягувачеві повторно пред`являти виконавчі листи до виконання протягом трьох років.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в повному обсязі, однак згідно договору про надання юридичної (правничої) допомоги представляє інтереси лише ОСОБА_1 .

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

28 квітня 2010 року Герцаївським районним судом Чернівецької області винесено рішення, яким позов ПАТ Райффайзен Банк Аваль було задоволено та солідарно стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ Райффайзен Банк Аваль суму заборгованості за кредитним договором № 014/0032/82/44925 від 8 лютого 2008 року в розмірі 120 222 гривні 91 копійка, судові витрати в сумі 1 322 гривні 22 копійки та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень.

20 травня 2014 року Герцаївським районним судом Чернівецької області видано виконавчі листи на підставі вищевказаного рішення (а.с.8-9).

17 жовтня 2014 року виконавчі листи були пред`явлені для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби Герцаївського районного управління юстиції в Чернівецькій області (а.с. 6-7).

Постановами державного виконавця відділу державної виконавчої служби Герцаївського районного управління юстиції в Чернівецькій області від 12 листопада 2014 року відкрито виконавчі провадження № 45445328 та № 45444822 щодо примусового виконання виконавчих листів № 2-196/2010 (а.с. 10).

27 листопада 2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Герцаївського районного управління юстиції в Чернівецькій області винесено постанови про повернення виконавчих документів стягувачеві, з підстав передбачених пунктом 4 частини 1 та статтею 50 статті 47 Закону України Про виконавче провадження .

Заявник неодноразово звертався до відділу державної виконавчої служби Герцаївського районного управління юстиції в Чернівецькій області із запитом про хід виконавчих проваджень № 45445328 та № 45444822 та місцезнаходження даних виконавчих листів, що підтверджується відповіддю Герцаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області № 14.4-20/4124 від 11 липня 2017 року на запит ПАТ Райффайзен Банк Аваль за № 02.02-03/3639 від 23 листопада 2017 року та заявою ПАТ Райффайзен Банк Аваль № 114/5-120626 від 29 травня 2018 року( а.с.14-16).

Відповідно до листа Герцаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області № 14.4-20/4124 від 11 липня 2017 року АТ Райффайзен Банк Аваль було повідомлено про те, що виконавчі провадження на примусовому виконанні у державній виконавчій службі не перебувають, а 28 листопада 2014 року виконавчі листи повернуті стягувачеві.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Апеляційний суд вважає помилковим аргумент АТ Райффайзен Банк Аваль у відзиві на апеляційну скаргу про те, що ОСОБА_3 не був уповноважений подавати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в частині задоволення заяви банку про видачу дублікату виконавчого листа № 2-196/2010, виданого на виконання рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 28 квітня 2010 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь банку боргу за кредитним договором № 014/0032/82/44925 від 8 лютого 2008 року та поновлення пропущеного строку для пред`явлення вказаного виконавчого листа до примусового виконання.

Відповідно до статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За таких обставин, ОСОБА_1 як учасник справи має право оскаржити рішення суду першої інстанції повністю.

Також виконавчі листи було видано на виконання рішення суду про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь банку боргу за кредитним договором № 014/0032/82/44925 від 8 лютого 2008 року, а тому видача судом дублікатів таких виконавчих листів безпосередньо стосується прав та інтересів ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо належного повідомлення його про час і місце розгляду справи.

Основними засадами судочинства, відповідно до частини 1 статті 129 Конституції України, визначено, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 ЦПК України).

Главою 7 Судові виклики і повідомлення розділу І ЦПК України визначений порядок повідомлення учасників справи про судовий розгляд справи.

Відповідно до частин 2, 5, 8 статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Днем вручення судової повістки є:

1) день вручення судової повістки під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Герцаївського районного суду від 26 вересня 2018 року було відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду на 4 жовтня 2018 року (а.с.26)

Копію вказаної ухвали із повідомленням про призначення справи до розгляду було направлено відповідачу ОСОБА_1 26 вересня 2018 року на адресу: АДРЕСА_1 , що підтверджується супровідним листом №2-196/10/2625,2626/2627/2018 (а.с.27)

У частині 2 статті 223 ЦПК України передбачено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав, як неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до частин 6, 7 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Юридичним особам та фізичним особам-підприємцям у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з пунктом 1 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку.

Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що дані про належне повідомлення ОСОБА_1 про час і місце судового розгляду в суді першої інстанції відсутні, оскільки рекомендоване повідомлення про судове засідання на 4 жовтня 2018 року було повернено із відміткою поштового відділення інші причини, що не дали змогу виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення (а.с. 29).

При цьому відповідач у апеляційній скарзі зазначав, що він ніколи не проживав та не проживає за адресою, за якою судом першої інстанції було направлено йому судову повістку-повідомлення, а також не зареєстрований за цією адресою.

Як вбачається із копії паспорта ОСОБА_1 , він з 2001 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 64 зворот).

Натомість в матеріалах справи відсутня інформація адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України про те, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі Гурепка проти України № 2 наголошується на принципі рівності сторін ? одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

За таких підстав вважати, що відповідач ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи, призначений на 4 жовтня 2018 року, немає, що є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом в постановах від 28 лютого 2018 року у справі № 712/791/2012 та від 27 листопада 2019 року у справі № 752/23053/17.

Відповідно до пункту 3 частини 3статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

З огляду на вказане, судове рішення підлягає скасуванню з підстав, які зазначені в пункті 3 частини 3 статті 376 ЦПК України.

При цьому не можна погодитись із висновком суду першої інстанції щодо вирішення справи в цій частині по суті.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Європейський суд з прав людини наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд , одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі Шмалько проти України ).

У статті 1 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 17.4 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України(в редакції, на час постановлення ухвали судом першої інстанції) передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Отже, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 08 квітня 2019 року у справі № 2-1118/09 та від 30 січня 2020 року у справі № 405/12449/13-ц.

Відповідно до статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Обґрунтовуючи свою вимогу про видачу дублікатів виконавчих листів № 2-196/2010 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 АТ Райффайзен Банк Аваль посилалося на те, що після пред`явлення вказаних виконавчих листів до виконання 17 жовтня 2014 року він неодноразово звертався до органів державної виконавчої служби із запитами щодо надання інформації про хід вказаних виконавчих проваджень і лише у липні 2017 року його повідомили про повернення виконавчих листів стягувачеві.

Оскільки банк не отримував вищевказаних виконавчих листів, заявник вважав, що вони втрачені при пересилці.

Проте в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження доводів банку щодо неотримання ним оригіналів виконавчого листа № 2-196/2010, що свідчить про недоведеність таких обставин за відсутності посилань банку на матеріали виконавчих проваджень № 45444822 та № 45445328.

Про направлення на адресу банку оригіналів виконавчих листів № 2-196/2010 свідчить лист Герцаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області № 14.4-20/4124 від 11 липня 2017 року.

Заяву про видачу дубліката виконавчого листа може бути подано до суду тільки до закінчення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 22 Закону України Про виконавче провадження ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 22 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на момент винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого листа) інші виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Згідно частини 3 статті 23 Закону України Про виконавче провадження у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 47 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача.

Відповідно до частини 5 зазначеної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

З аналізу зазначених статей вбачається, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого документа на підставі заяви не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.

Такий правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 727/1256/16-ц

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11.

У справі встановлено, що виконавчі листи № 2-196/2010 АТ Райффайзен Банк Аваль було пред`явлено до виконання 17 жовтня 2014 року . 28 листопада 2014 року виконавчі документи були повернуті стягувачу.

Оскільки з цього часу строк розпочав свій перебіг заново, то в силу вимог статей 22, 23 згаданого Закону стягувач повинен був повторно пред`явити виконавчі документи до виконання до 28 листопада 2018 року.

Вказані обставини свідчать про пропуск АТ Райффайзен Банк Аваль строку встановленого для пред`явлення виконавчих документів до виконання.

У ЦПК України не визначено конкретного переліку причин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Отже, вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду, і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти чи є обставини, на які посилається заявник такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 23 січня 2020 року у справі № 759/308/13-ц.

Банк не надав жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання, які б свідчили про об`єктивні та непереборні для стягувача обставини пропуску зазначеного строку та не надав належних та допустимих доказів на обгрунтування своїх вимог.

Помилковим є аргумент АТ Райффайзен Банк Аваль у відзиві на апеляційну скаргу про те, що заявник звернувся до суду із заявою про видачу дублікатів виконавчих листів в межах трирічного строку встановленого Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження , , оскільки положення цього закону застосовується лише до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом, тобто до 05 жовтня 2016 року.

Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15 травня 2019 року у справі № 640/4782/15-ц.

Окрім того, твердження банку щодо втрати оригіналів виконавчих листів не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а грунтуються лише на припущеннях, що в силу вимог частини 6 статті 81 ЦПК України є неприпустимим.

За змістом положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У відповідності до частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому є необґрунтованим аргумент заявника АТ Райффайзен Банк Аваль про те, що про наявність постанови про повернення виконавчих листів він дізнався лише в 2017 році, отримавши лист Герцаївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області № 14.4-20/4124 від 11 липня 2017 року.

Апеляційний суд зауважує, що про вказані рішення та дії державного виконавця, зокрема також і повернення виконавчого листа № 2-196/2010 стягувач мав можливість дізнатися як із Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, який діяв до 4 січня 2017 року, так і з автоматизованої системи виконавчого провадження, положення про яку було затверджено наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5.

Так, згідно пунктів 3.1,3.3 розділу 3 Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженого затверджений наказом Міністерства юстиції України № 43/ від 20 травня 2003 року (далі-Положення) до Єдиного реєстру обов`язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій.

Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Єдиного реєстру одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія.

Згідно пункту 5.1 розділу 5 Положення право доступу до виконавчого провадження шляхом пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування всіх документів та відомостей виконавчого провадження мають сторони виконавчого провадження, у якому вони беруть участь. Указаний доступ до інформації Єдиного реєстру здійснюється безоплатно та цілодобово з використанням звичайних програмних засобів перегляду інформації у мережі інтернет через веб-сайт, який ведеться Адміністратором Єдиного реєстру. З метою забезпечення доступу до інформації Єдиного реєстру сторонам виконавчого провадження у постанові про відкриття виконавчого провадження роз`яснюється таке право, указуються адреса відповідного веб-сайту в мережі інтернет, а також ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження та порядок його використання.

Схожі норми містять і пункти 1, 2 розділу VІ Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5.

Із змісту заяви АТ Райффайзен Банк Аваль вбачається, що банку було відомо про відкриття виконавчих проваджень № 45445328 та № 45444822 .

У вказаних постановах зазначений ідентифікатор доступу до інформації Єдиного реєстру та порядок його використання, а також адреса відповідного веб-сайту для ознайомлення сторін виконавчого провадження із відомостями такого виконавчого провадження.

Отже банк мав можливість отримувати інформацію з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень про хід вказаних виконавчих проваджень.

АТ Райффайзен Банк Аваль не надав доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію ним своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема учинення ним усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення.

При цьому стягувачем жодним чином не обумовлено наявність об`єктивних причин не звернення до органу державної виконавчої служби протягом тривалого часу щодо отримання інформації про вказані виконавчі провадження.

Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав в постановах від 10 грудня 2019 року у справі № 168/805/17 та від 22 січня 2020 року у справі № 2-988/10.

Установивши, що заявник біля трьох років не цікавився ходом відомих йому виконавчих проваджень№ 45445328 та № 45444822, а із заявою про видачу дублікатів виконавчих листів № 2-196/2010 звернувся лише у вересні 2019 року , тобто поза межами строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання, при цьому не довів поважність причин пропуску такого строку, та ураховуючи відсутність належних та допустимих доказів, які б свідчили про втрату АТ Райффайзен Банк Аваль оригіналів виконавчих документів, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви банку про видачу таких дублікатів виконавчих документів та поновлення строку для їх пред`явлення до виконання.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням норм процесуального та матеріального права, а тому її слід скасувати та відмовити у задоволенні заяви АТ Райффайзен Банк Аваль про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення пропущеного строку для їх пред`явлення до примусового виконання .

Щодо судових витрат

Відповідно до правил статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З мотивувальної частини постанови вбачається, що апеляційний суд приходить до висновку про скасування ухвали суду першої інстанції та відмови у задоволенні заяви АТ Райффайзен Банк Аваль про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення пропущеного строку для їх пред`явлення до примусового виконання .

Як вбачається з квитанцій № 0.0.1646989035.1 від 13 березня 2020 року та № 0.0.1656560905.1 від 20 березня 2020 року, ОСОБА_1 за подання до суду апеляційної скарги сплатив судовий збір в розмірі 420 гривень 40 копійок (352,40 +68=420,40)(а.с.52,76).

Отже з АТ Райффайзен Банк Аваль на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 420 гривень 40 копійок .

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Герцаївського районного суду Чернівецької області від 4 жовтня 2018 року скасувати.

В задоволенні заяви Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль про видачу дублікатів виконавчих листів № 2-196/2010, виданих 20 травня 2014 року Герцаївським районним судом Чернівецької області щодо примусового виконання рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 28 квітня 2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором № 014/0032/82/44925 від 8 лютого 2008 року та поновлення пропущеного строку для пред`явлення вказаних виконавчих листів до примусового виконання відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль Райффайзен Банк Аваль на користь ОСОБА_1 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок в рахунок відшкодування судових витрат.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 24 квітня 2020 року.

Головуючий О.О. Одинак

Судді: І.Б. Перепелюк

Н.Ю. Половінкіна