Рішення

від 27.04.2020 по справі 903/112/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 квітня 2020 року Справа № 903/112/20

Господарський суд Волинської області у складі головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича, розглянувши у приміщенні Господарського суду Волинської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу №903/112/20 за позовом Фізичної особи-підприємця Панасюка Миколи Валерійовича до Приватного підприємства ВОЛИНЬБУД ПЛЮС про стягнення 58033,76 грн.,

ВСТАНОВИВ:

12.02.2020 фізична особа-підприємець Панасюк Микола Валерійович направив на адресу суду позов до Приватного підприємства ВОЛИНЬБУД ПЛЮС про стягнення 58033,76 грн.

Заява обґрунтована не виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 17.02.2020 позовну заяву фізичної особи-підприємця Панасюка Миколи Валерійовича до Приватного підприємства ВОЛИНЬБУД ПЛЮС про стягнення 58033,76 грн. залишено без руху. Зобов`язано позивача не пізніше 10-ти календарних днів з дня вручення ухвали усунути недоліки позовної заяви та подати суду: докази часткової оплати товару на рахунок ФОП Панасюка М.В.; докази направлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів; товарні чеки (а.с.27).

21.02.2020 позивач надіслав на адресу суду пояснення та документи, що підтверджують усунення недоліків, а саме подав докази направлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів; товарні чеки. Зазначив, що по усній домовленості між ФОП Панасюк М.В. та ПП Волинь Буд Плюс , з врахуванням спільних господарських операцій з ПП Грандбуд-Волинь та ПП Волиньбудплюс Інжиніринг , частину заборгованості в розмірі 10215,60 грн. погашено перерахуванням 26.12.2019 на рахунок ПП Грандбуд-Волинь від ПП Волиньбудплюс Інжиніринг вказаної суми по платіжному дорученню №122 (а.с.29-44).

Ухвалою суду від 26.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.45-46).

Ухвала суду від 26.02.2020, яка була направлена рекомендованим листом за належною адресою відповідача (вул..Травнева,12, с.Овадне, Володимир-Волинський р-н, Волинська обл., 44700) повернута 13.03.2020 об`єктом поштового зв`язку з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Разом з тим, Господарський суд Волинської області на офіційному веб-порталі судової влади України повідомляв Приватне підприємство ВОЛИНЬБУД ПЛЮС про відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропонував відповідачу - Приватному підприємству "ВОЛИНЬБУД ПЛЮС", в порядку ст. ст. 165, 178 Господарського процесуального кодексу України, надати суду до 31.03.2020: відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), копію відзиву та доданих до нього документів надіслати позивачу до 31.03.2020, докази чого надати суду.

Також, суд направляв ухвалу про відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами від 26.02.2020 на електронну пошту ПП "ВОЛИНЬБУД ПЛЮС": info@volynbud-plus.com.ua.

Згідно п.4 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв`язку з позначками "адресат відсутній", "закінчення терміну зберігання" тощо з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов`язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання.

Сам лише факт не отримання учасником провадження кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Разом з цим суд вважає, що дана обставина не є перешкодою для розгляду справи.

Ухвала суду про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами розміщена в мережі інтернет на веб-сайті "Єдиний державний реєстр судових рішень України", а також інформація про графік слухання справ судом відповідно до ст.9 ГПК України постійно оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України.

З огляду на відкритість інформації щодо справи, ПП Волиньбуд Плюс не був позбавлений права та можливості ознайомитися з ухвалою Господарського суду Волинської області від 26.02.2020 в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, фізична особа-підприємець Панасюк Микола Валерійович (позивач) згідно видаткових накладних №52 від 28.02.2019, №53 від 31.03.2019, №54 від 30.04.2019 поставив ПП "ВОЛИНЬ БУД ПЛЮС" товари призначені для будівельно - монтажних робіт на загальну суму 68249,34 грн. (а.с. 14-17).

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до абз. 4 п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідач не заперечує про наявність заборгованості в сумі 68249,34 перед позивачем, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, який був проведений за період з 01.01.2019 по 31.07.2019 та підписаний боржником (а.с.18).

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Отже, акт звірки взаємних розрахунків, підписаний уповноваженою особою відповідача (боржника) є доказом, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу з оплати отриманого товару (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду № 910/1389/18 від 05.03.2019).

Як слідує з письмових пояснень позивача, а саме, що по усній домовленості між ФОП Панасюк М.В. та ПП Волинь Буд Плюс , з врахуванням спільних господарських операцій з ПП Грандбуд-Волинь та ПП Волиньбудплюс Інжиніринг , частину заборгованості в розмірі 10215,60 грн. погашено перерахуванням 26.12.2019 на рахунок ПП Грандбуд-Волинь від ПП Волиньбудплюс Інжиніринг вказаної суми по платіжному дорученню №122 (а.с.19).

На день розгляду справи заборгованість становить 58033,76 грн., що також підтверджується товарними чеками (а.с.31-38).

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Заборгованість відповідача в сумі 58033,76 грн. підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована, підставна та підлягає до стягнення.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.

Подаючи позов до суду, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи № 903/112/20.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Позивач у справі оплату послуг адвоката підтвердив ордером на надання правничої (правової) допомоги серія АС №1002784 від 16.12.2019, детальним описом (наданих послуг) від 07.02.2020, виконаних адвокатом за договором-дорученням 102-19 гк від 20.11.2019, додатком від 20.11.2019 до договору-доручення 102-19гк від 20.11.2019, квитанцією від 24.12.2019 (а.с.20-23).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: на підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.

Із дослідженого додатку від 20.11.2019 до договору-доручення 102-19 гк від 20.11.2019, вбачається, що сторони узгодили, що гонорар адвоката складає 3000,00 грн. Аванс підлягає сплаті протягом 14 днів після укладення угоди в розмірі 3000,00 грн. Оплата здійснюється готівкою, або шляхом перерахування на картковий рахунок. Додаткові, узгоджені з клієнтом, витрати понесені адвокатом при наданні послуг клієнту відшкодовуються замовником на підставі поданих адвокатом документів, що підтверджують витрати.

Згідно із детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом в рамках представництва інтересів клієнта як позивача в суді першої інстанції у господарській справі №903/112/20 було надано та заплановано надання наступних послуг:

1.Опрацювання судової практики щодо спорів про стягнення заборгованості (300,00 грн.- 1 год.) - 300,00 грн.;

2. Підготовка документів необхідних для подання позову (300,00 грн.- 1 год.) - 300,00 грн.;

3. Підготовка позовної заяви (300,00 грн.- 1 год., витрачено 3 год.) - 900,00 грн.;

4. Підготовка можливої відповіді на відзив на позовну заяву (300,00 грн.- 1 год., заплановано - 2 год.) - 600,00 грн.;

5. Участь у судових засіданнях (2 засідання) - 900,00 грн.

Враховуючи викладе, всього надано послуг, виконано послуг на суму 1500,00 грн. та заплановано надання послуг на суму 1500,00 грн.

Загальна вартість наданих послуг адвокатом - 1500,00 грн.

Як вбачається з копії квитанції №TS211971 від 24.12.2019 позивач перерахував адвокату Кривошей А.М. 3000,00 грн.

Разом з тим, враховуючи, що відповідач відзиву не подав, то адвокатом Кривошей А.М. відповідь на відзив не готувалась, а також участь у двох судових засіданнях забезпечена не була, оскільки розгляд у справі здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, то сума 1500 грн. (підготовка відповіді на відзив та участь у судових засіданнях) до задоволення не підлягає.

Враховуючи вказане, позивачем згідно з вимогами ст. 74 ГПК України було доведено надання йому адвокатом вказаних послуг у суді.

Суд, при вирішенні розміру судових витрат переглянув калькуляцію часу, який був витрачений адвокатом, оцінив співмірність та розумність ціни його послуг, врахував складність справи.

Приймаючи до уваги наведене вище, виходячи із засад розумності і справедливості, суд вважає підставним та обґрунтованим стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства ВОЛИНЬБУД ПЛЮС (вулиця Травнева, будинок 12, село Овадне, Володимир-Волинський район, Волинська область, 44720, код ЄДРПОУ 41826805) на користь Фізичної особи-підприємця Панасюка Миколи Валерійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 58033,76 грн. (п`ятдесят вісім тисяч тридцять три гривні сімдесят шість копійок) заборгованості та 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні) витрат по сплаті судового збору, 1500,00 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень) витрат на правову допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя І. О. Гарбар