Рішення

від 21.04.2020 по справі 910/1659/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.04.2020Справа № 910/1659/20 За позовом Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація

до Товариства з обмеженою відповідальністю Оскар

Третя особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору

на стороні позивача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 249 398,57 грн,

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Київжитлоспецексплуатація (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Оскар (відповідач) про стягнення 249 398,57 грн на підставі Договору № 2278 від 28.10.2016 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва в оренду від 20.04.2011 № 03/3743) (далі - Договір), з яких: 199 026,19 грн заборгованості з орендної плати, 14 183,29 грн заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 31 808,55 грн пені, 1 359,49 грн інфляційних втрат, 3 021,05 грн 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором в частині здійснення платежів з орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт оренди, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість за вказаними платежами за період з 19.03.2019 по 31.01.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 позовну заяву Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

14.02.2020 через відділ діловодства суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2020 позовну заяву Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1659/20, призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та зобов`язано позивача подати до суду докази направлення третій особі копії позовної заяви та доданих до неї документів, а також докази направлення копії заяви про усунення недоліків позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу та третій особі.

Суд повідомляв позивача, відповідача та третю особу про відкриття провадження у справі.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та третьою особою ухвали Господарського суду міста Києва від 18.02.2020 про відкриття провадження у справі № 910/1659/20.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2020 у справі № 910/1659/20 було направлене відповідачу за адресою: 02222, м. Київ, пр. Маяковського, буд. 47, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2020 у справі № 910/1659/20 також було направлене відповідачу за адресою: 02660, м. Київ, вул. Електротехнічна, буд. 2-А, вказаною відповідачем як адреса для листування.

Втім, поштові відправлення з наведеною ухвалою суду та примірниками повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції були повернуті органами зв`язку до Господарського суду міста Києва.

Враховуючи, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.02.2020 у справі № 910/1659/20 було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду позивачем, яка відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернуто підприємством зв`язку, суд дійшов висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

21.02.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 18.02.2020 про відкриття провадження у справі № 910/1659/20 надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Третя особа правом на подання письмових пояснень щодо позову не скористалась.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, заяву про усунення недоліків позовної заяви, заяву позивача, подану на виконання вимог ухвали суду від 18.02.2020 та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

28.10.2016 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець, позивач), Товариством з обмеженою відповідальністю Оскар (орендар, відповідач) та Комунальним підприємством Київжитлоспецексплуатація (підприємство-балансоутримувач) було укладено Договір № 2278 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва в оренду від 20.04.2011 № 03/3743) (далі - Договорі або Договір № 2278 від 28.10.2016), відповідно до п.1.1 якого орендодавець на підстав протоколу постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 13.09.2016 № 24 (п. 154 ч. ІІ) передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - об`єкт оренди), яке знаходиться за адресою: проспект Маяковського, будинок № 47 літ. А, для розміщення торгівельного об`єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи.

Відповідно до п. 2.1 Договору об`єктом оренди є: нежитлові приміщення, загальною площею: 157,20 кв. м, в т.ч. 1, 2, 3 поверхи, підвал - 157,20 кв. м, згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 20.04.2011 № 03/3743.

Згідно п. 2.2 Договору вартість об`єкта оренди, згідно із затвердженим 26.07.2016 висновком про вартість майна станом на 31.05.2016 становить 1 834 190, 00 грн.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 і становить без ПДВ за базовий місяць оренди вересень 2016 року: 77,79 грн за 1 кв. м орендованої площі, що в цілому складає: 12 227,93 грн.

Крім орендної плати орендар сплачує компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт оренди, яка за вересень 2016 року складає: 1 014,53 грн на місяць (п. 3.1.1 Договору).

Пунктом 3.2 сторони погодили, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідно до п. 3.4 Договору розмір орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою може бути змінено на вимогу однієї зі сторін у разі зміни Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, та в інших випадках зміни земельного податку та грошової оцінки землі, передбачених законодавством України. Зміна розміру орендної плати оформлюється додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Додатково до орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою нараховуються податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом із орендною платою та компенсацією витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Згідно п. 3.6 Договору орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача та нараховується починаючи з дати підписання цього Договору.

Відповідно до п. 3.7 Договору орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця.

Пунктом 3.12 Договору передбачено, що, у разі припинення (розірвання) цього Договору, орендар сплачує орендну плату та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою до дня повернення об`єкта оренди за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, якщо така виникла, у повному обсязі, врахуючи штрафні санкції, підпримству-балансоутримувачу.

Пунктом 4.2.2 Договору визначено, що орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 6.2 Договору, за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою орендар сплачує на користь - підприємства - балансоутримувича пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплаченої орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України. У випадку примусового стягнення орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у порядку, встановленому законодавством України, з орендаря також стягуються у повному обсязі витрати, пов`язані з таким стягненням. У разі, якщо на дату сплати орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою заборгованість за нею становить загалом не менше ніж один місяць, орендар згідно пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України сплачує інфляційні втрати по заборгованості та 3 відсотки річних від простроченої сумі заборгованості.

Цей Договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 28.10.2016 по 26.10.2019 (п. 9.1 Договору).

По матеріалам справи судом встановлено, що станом на час розгляду справи по суті, Договір № 2278 від 28.10.2016 не є припиненим, а об`єкт оренди не будо повернуто орендодавцю за актом приймання-передачі.

На виконання умов Договору № 2278 від 28.10.2016 Комунальне підприємство Київжитоспецексплуатація (позивач) передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю Оскар (відповідач) прийняло об`єкт оренди за адресою: пр. Маяковського, 47 літера А для розміщення підприємства торгівлі, яке обслуговують пільгові категорії населення, в частині площ зайнятих з цією метою, а саме: нежиле приміщення (будівля, споруда) загальною площею - 157,2 кв. м, в т.ч. на І поверсі - 65,7 кв. м, на ІІ поверсі - 14,6 кв. м, на ІІІ поверсі - 30,3 кв. м, в підвалі - 46,6 кв. м, що підтверджується актом приймання-передачі від 20.04.2011.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання за Договором, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість по сплаті орендної плати за період з 19.03.2019по 31.01.2020 у розмірі 199 026,19 грн та заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт оренди, за період з 01.03.2019 по 31.01.2020 у розмірі 14 183,29 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 31 808,55 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 359,49 грн та 3 % річних у розмірі 3 021,05 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору № 2278 від 28.10.2016, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень стст 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Пунктом 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна закріплено обов`язок орендаря сплачувати орендну плату своєчасно та в повному обсязі (далі -Закон).

Статтею 29 Закону, передбачена відповідальність сторін за невиконання зобов`язань за договором оренди, відповідно до законодавчих актів України.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено судом вище, на виконання умов Договору № 2278 від 28.10.2016 позивач передав, а відповідач прийняв об`єкт оренди за адресою: пр. Маяковського, 47 літера А для розміщення підприємства торгівлі, яке обслуговують пільгові категорії населення, в частині площ зайнятих з цією метою, а саме: нежиле приміщення (будівля, споруда) загальною площею - 157,2 кв. м, в т.ч. на І поверсі - 65,7 кв. м, на ІІ поверсі - 14,6 кв. м, на ІІІ поверсі - 30,3 кв. м, в підвалі - 46,6 кв. м, що підтверджується актом приймання-передачі від 20.04.2011.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що за надані позивачем орендні послуги відповідач у повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю Оскар утворилась заборгованість зі сплати орендної плати за період з 19.03.2019 по 31.01.2020 у розмірі 199 026,19 грн.

Умовами п. 3.1.1 Договору передбачено, що крім орендної плати орендар сплачує компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт оренди, яка за вересень 2016 року складає: 1 014,53 грн на місяць.

Згідно п. 3.6 Договору, орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача та нараховується починаючи з дати підписання цього Договору.

Пунктом 4.2.2 Договору визначено, що орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та компенсацію витрат підприємства за користування земельною ділянкою.

Суд зазначає, що факт наявності заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Оскар перед Комунальним підприємством Київжитлоспецексплуатація за Договором № 2278 від 28.10.2016 по сплаті орендної плати за період з 19.03.2019 по 31.01.2020 у розмірі 199 026,19 грн та заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт оренди за період з 01.03.2019 по 31.01.2020 у розмірі 14 183,29 грн підтверджується матеріалами справи, а саме: довідкою про заборгованість зі сплати орендної плати та розрахунком компенсації за користування земельною ділянкою, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

Відповідно до п. 3.7 Договору орендна плата та компенсація витрат підприємства за користування земельною ділянкою сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, враховуючи умови п. 3.7 Договору, відповідач зобов`язаний був сплачувати орендну плату незалежно від наслідків своєї господарської діяльності щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця, тобто починаючи з 6 числа кожного поточного місяця відбувалося прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до стст 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору № 2278 від 28.10.2016 не здійснив сплату по орендній платі за період з 19.03.2019 по 31.01.2020, а також оплату компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за період з 01.03.2019 по 31.01.2020, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 199 026,19 грн та заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою в розмірі 14 183,29 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 31 808,55 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 359,49 грн та 3 % річних у розмірі 3 021,05 грн.

Відповідно до п. 6.2 Договору, за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою орендар сплачує на користь - підприємства - балансоутримувича пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплаченої орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України. У випадку примусового стягнення орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою у порядку, встановленому законодавством України, з орендаря також стягуються у повному обсязі витрати, пов`язані з таким стягненням. У разі, якщо на дату сплати орендної плати та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою заборгованість за нею становить загалом не менше ніж один місяць, орендар згідно пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України сплачує інфляційні втрати по заборгованості та 3 відсотки річних від простроченої сумі заборгованості.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

При цьому, суд зазначає, що за приписом статті 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив, що у розрахунку допущені помилки у розмірі пені, що підлягає стягненню.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені у розмірі 25 205,07 грн (розрахунок здійснений за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга ), яка розрахована за визначені позивачем періоди нараховані на суму боргу по оренді та на суму боргу з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 31 808,55 грн пені підлягають частковому задоволенню в сумі 25 205,07 грн .

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1 359,49 грн, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодуксу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням вищенаведеного, суд, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга перевірку заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань встановив, що інфляційні збитки за вказані позивачем періоди складають 1359,49 грн.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 359,49 грн інфляційних нарахувань підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 1 359,49 грн .

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних в сумі 3 021,05 грн за загальний період з 19.03.2019 по 31.01.2020 .

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга перевірку заявленої до стягнення суми 3% річних в розмірі 3 021,05 грн, виходячи з встановленого періоду, з якого відповідач є таким, що прострочив, та з урахуванням визначених позивачем у розрахунку періодів нарахування, суд дійшов висновку, що сума 3% річних, розрахована позивачем, не суперечить нормам чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню повністю в сумі 3 021,05 грн 3% річних.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 3 740,99 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведене та приписи ст.129 ГПК України, враховуючи часткове задоволення позову, на відповідача покладається судовий збір в сумі 3 641,94 грн.

Керуючись стст 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Оскар (02222, м. Київ, пр. Маяковського, буд. 47; ідентифікаційний код 22898266) на користь Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-А; ідентифікаційний код 03366500) 199 026,19 грн (сто дев`яносто дев`ять тисяч двадцять шість гривень 19 коп.) заборгованості з орендної плати, 14 183,29 грн (чотирнадцять тисяч сто вісімдесят три гривні 29 коп.) заборгованості з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, 25 205,07 грн (двадцять п`ять тисяч двісті п`ять гривень 07 коп.) пені, 3 021,05 грн (три тисячі двадцять одну гривню 05 коп.) 3% річних, 1 359,49 грн (одну тисячу триста п`ятдесят дев`ять гривень 49) інфляційних втрат та 3 641,94 грн (три тисячі шістсот сорок одну гривню 94 коп.) судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (чч 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням частини 4 Розділу X Прикінцеві положення ГПК України та підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України.

Повне рішення складено 21.04.2020.

Суддя Гумега О.В.