Рішення

від 27.04.2020 по справі 916/889/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" квітня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/889/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А. при секретарі судового засідання Рибці Ю. Е. розглянувши справу № 916/889/20

Позивач: Акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; код - 20077720)

Відповідач : Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Домодин" (65014, м. Одеса, вул. Грецька, 1-а; код: 38573520)

про стягнення 4 733,35 грн.

на підставі заборгованості за договором про постачання природного газу

В порядку ч. 13 ст. 8, ч. 2, 5 ст. 252 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без судового засідання та без повідомлення учасників справи.

СУТЬ СПОРУ: 02.04.2020 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку „Домодин" (далі - Відповідач) про стягнення 4733,35 грн., з яких 4431,23 грн. пені та 302,12 грн. сплати 3 % річних.

06.04.2020 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст. 247- 252 ГПК України, без судового засідання та встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позов із врахуванням вимог ст. 165 ГПК України та ч.1 ст. 251 ГПК України - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Копія Ухвали про відкриття провадження по справі двічі була направлена Відповідачу за адресою місцезнаходження юридичної особи та повернулась до суду не врученою. Тому, за приписами ч. 7 ст. 120 ГПК України Відповідач вважається повідомленим належним чином про відкриття провадження по справі.

На підставі частини дев`ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В С Т А Н О В И В :

21.12.2015 року між Позивачем (постачальник) та ТОВ Планкен укладено Договір постачання природного газу № 3194/16-ТЕ-23 (далі - Договір від 21.12.2015р.).

28.10.2016 року між Позивачем, ТОВ Планкен (Первісний боржник) та Відповідачем (Новий боржник) укладено Договір № 3993/16-23/ТЕ про переведення боргу (далі - Договір № 3993/16-23/ТЕ).

Так, відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 2.1, 6.1 Договору від 21.12.2015р. Позивач зобов`язався передати у власність Відповідачу з 01.01.2016 року по 31.03.2016 року природний газ, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг опалення та постачання гарячої води населенню. Оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Також згідно п.1.1 Договору №3993/16-23/ТЕ за згодою Кредитора Первісний боржник переводить на Нового боржника свій борг , який виник у Первісного Боржника перед Кредитором за Договором постачання природного газу № 3194/16-ТЕ-23 від 21.12.2015 (далі - Зобов`язання), укладеним між Первісним боржником та Кредитором, а Новий боржник приймає на себе борг Первісного боржника у цьому зобов 'язанні та замінює Первісного боржника у зобов`язанні.

Сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на Нового боржника, станом на момент укладення договору дорівнює 40 598,26 грн. (п. 2. .. договору №3194/16-ТЕ-23).

Відповідно до п. 3.1. Договору М3993/16-23/ТЕ про переведення боргу , до Нового боржника переходять обов`язки Первісного боржника щодо сплати суми боргу , що встановлена у п. 2.1. статті 2, а також штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотківу пов`язаних з невиконанням або неналежним виконанням Первісним боржником своїх зобов`язань за Договором постачання природного газу № 3194/16-ТЕ-23 від 21.12.2015.

Отже, Новим боржником за Договором М3194/16-ТЕ-23 від 21.12.2015 у відповідності до умов Договору про переведення боргу №3993/16-2З/ТЕ від 28.10.2016 є Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Домодин (Відповідач по справі).

Договір М3993/16-23/ТЕ набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення їх підписів печатками Сторін, Договір діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором.

На виконання умов Договору Позивачем поставлено ТОВ Планкен (Первісний боржник) природний газ на загальну суму 335505,15 грн., що підтверджено відповідними актами приймання-передачі.

Позов ґрунтується на тому, що Відповідач розрахувався за вказані обсяги переданого газу несвоєчасно.

За порушення відповідачем зобов`язань щодо строків оплати, на підставі пункту 8.2. договору від 21.12.2015 року, позивачем розраховано пеню в розмірі 4431,23 грн., яку він просить стягнути з відповідача.

Крім того, за порушення по грошовому зобов`язанню, на підставі ч.2 ст.625 ГПК України, позивач просить стягнути з відповідача 302,12 грн. сплати 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до пункту 8.2 Договору від 21.12.2015р. у разі невиконання споживачем пункту 6.1 договору цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Між тим, 30.11.2016 року набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII (далі - Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів статті 1 Закону, заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Частиною першою статті 3 Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 N 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Так, відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Водночас частиною третьою статті 7 Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина третя статті 7 Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII є нормою прямої дії, при цьому застосування приписів частини третьої статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом.

Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (про що повідомило і Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України у межах своєї компетенції).

З розрахунку, доданого позивачем до позовної заяви, вбачається, що пеня та 3% річних нараховані за період до 30.11.2016р.

Тому, на момент звернення до суду з даним позовом у позивача відсутні правові підстави для стягнення з відповідача пені та 3% річних.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду № 914/3131/15, від 29.01.2018 у справі № 904/10745/16, від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 03.04.2018 у справі № 904/11325/16, від 06.09.2018 у справі № 925/106/18, від 21.12.2018 у справі № 916/1619/18.

Отже, оскільки предметом позовних вимог є стягнення сум пені, 3 % річних, тобто сум права на нарахування яких виникло до набрання чинності законом, а саме 30.11.2016, та які підлягали списанню в силу норм прямої дії частини третьої статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII, суд дійшов висновку про відмову в позові у повному обсязі з покладенням на позивача судових витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України

та може бути оскаржено в порядку ст.ст.253-259 ГПК України.

Суддя Демешин О.А.

Повний текст складено 27 квітня 2020 р.

Суддя О.А. Демешин