Постанова

від 07.09.2020 по справі 916/889/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2020 року Справа № 916/889/20

м.Одеса, проспект Шевченка,29

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.А. Мишкіної,

суддів О.Ю. Аленіна, Л.В. Лавриненко

Розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

на рішення господарського суду Одеської області від 27 квітня 2020 року

у справі №916/889/20

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Домодин

про стягнення 4733,35грн.

суддя суду першої інстанції: О.А. Демешин

час і місце ухвалення рішення: 27.04.2020р. м.Одеса, господарський суд Одеської області.

встановив:

02.04.2020р. Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (надалі - позивач, АТ НАК Нафтогаз України ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Домодин (надалі - відповідач, ОСББ Домодин ), в якому просило стягнути з відповідача на свою користь борг у розмірі 4733,35грн., який складається з 4431,23грн. - пені та 302,12грн. 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 21.12.2015р. між ним (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Планкен (Споживач) було укладено договір №3194/16-ТЕ-23 постачання природного газу (надалі - Договір від 21.12.2015р.); на виконання умов Договору від 21.12.2015р. позивач передав ТОВу Планкен у власність природний газ на загальну суму 335505,15грн. Споживач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений Договором строк, чим порушив умови п.6.1 Договору. 28.10.2016р. між позивачем, ТОВ Планкен (Первісний боржник) та ОСББ Домодин (Новий боржник) укладено Договір №3993/16-23/ТЕ про переведення боргу, за умовами якого ТОВ Планкен перевело свій борг, який виник на підставі Договору від 21.12.2015р., на ОСББ Домодин . З урахуванням суми та строку прострочення основного боргу за Договором від 21.12.2015р., позивачем були нараховані кошти у сумах, зазначених у позові, які підлягають стягненню у судовому порядку з відповідача як Нового боржника за договором (розрахунок трьох процентів річних та пені наданий позивачем в додатки до позовної заяви).

З посиланням на норми ст.ст. 173-175, 193, 216-218, 230, 231,264-265 ГК України, ст.ст.509, 525, 526, 530, 549, 611, 612, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням господарського суду Одеської області від 27.04.2020р. (суддя О.А.Демешин) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення обґрунтоване посиланням на норми ст.ст.11, 712, 530, ч.2 ст.625 ЦК України, ст.20 ГК України, ст.ст.1, ч.1 ст.3, 7 ЗУ Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , п.14 Порядку ведення реєстру теплопостачальних та тепло генеруючих організацій, підприємств центрального водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром, та вмотивоване наступним. 21.12.2015р. між позивачем та ТОВ Планкен (яке в подальшому було замінено на ОСББ Домодин ) укладено Договір постачання природного газу №3194/16-ТЕ-23; позивачем поставлено ТОВу Планкен природний газ на загальну суму 335505,15грн., що підтверджено відповідними актами приймання-передачі; за порушення ТОВом Планкен зобов`язань щодо строків оплати вартості отриманого газу за договором, позивачем розраховано пеню та 3% річних у зазначених у позові сумах. 30.11.2016р. набрав чинності ЗУ Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , статтею 7 якого врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016р.), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Виконання цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. З розрахунку, доданого позивачем до позовної заяви, вбачається, що пеня та 3% річних нараховані за період до 30.11.2016р. Тому, на момент звернення до суду з позовом у позивача відсутні правові підстави для стягнення з відповідача пені та 3% річних. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду №914/3131/15 від 29.01.2018р. у справі №904/10745/16, від 07.02.2018р. у справі № 927/1152/16, від 03.04.2018р. у справі №904/11325/16, від 06.09.2018р. у справі № 925/106/18, від 21.12.2018р. у справі №916/1619/18.

15.05.2020р. до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга АТ НАК Нафтогаз України на рішення від 27.04.2020р., в якій скаржник просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з огляду наступного:

- застосування судом норм ЗУ Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії є неправомірним, оскільки ОСББ Домодин не веде господарську діяльність з виробництва теплової енергії у розумінні норм ЗУ Про теплову енергію ;

- автономна котельня, як і інше обладнання багатоквартирного будинку, призначена для обслуговування мешканців будинку; газ для роботи котельні закупають мешканці будинку;

- у листі Державної служби з регуляторної політики та розвитку підприємництва від 11.03.2014р. № 2064/0/20-14 зазначено про відсутність потреби в отриманні ОСББ ліцензії для роботи котельні в багатоквартирному будинку. Такий висновок державного органу є ще одним підтвердженням того, що об`єднання не являється теплогенеруючою організацією, для виробництва теплової енергії якою ліцензування є обов`язковим;

- для застосування положень ЗУ Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії необхідна наявність кількох умов, зокрема, відносини повинні бути між постачальником природного газу та підприємством, яке здійснює виробництво теплової або електричної енергії, централізоване водопостачання та водовідведення населенню, використовуючи природний газ, а сума основного боргу має бути сплачена підприємству постачальником до набрання чинності цим законом;

- позиція позивача узгоджується із судовою практикою, яка викладена в постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.07.2019р. у справі №916/358/19 та в Постанові Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2019р. у справі №905/86/19.

Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду:

- від 18.05.2020р. апеляційну скаргу залишено без руху;

- від 2.06.2020р. продовжено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, встановлений ухвалою від 18.05.2020р.;

- від 14.07.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ НАК Нафтогаз України на рішення господарського суду Одеської області від 27.04.2020р.; постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено іншим учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та будь-яких клопотань з процесуальних питань 10 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 10 днів з дня закінчення карантину, установленого Кабінетом Міністрів України.

27.07.2020р. відповідач подав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись, зокрема, на правильність застосування судом першої інстанції норм ст.7 ЗУ Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (заборгованість за спожитий газ була сплачена 01.11.2016р.) та те, що за Договором про переведення боргу №3993/16-23/ТЕ від 28.10.2016р. перейшов лише борг у сумі 40598,26грн. (п.2.1 Договору)

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Судом першої інстанції встановлені, не оспорені учасниками справи, а також підтверджені при апеляційному розгляді справи такі обставини.

21.12.2015 року між Позивачем (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Планкен (Споживач) укладено Договір постачання природного газу №3194/16-ТЕ-23 (а.с.11-17), відповідно до умов п.1.1 якого Постачальник зобов`язується передати у власність покупцю у 2016 році природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити природний газ на умовах договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п.1.2 Договору від 21.12.2015р.).

У пункті 2.1 Договору від 21.12.2015р. сторони визначили, що Постачальник передає Споживачу з 01.01.2016р. по 31.03.2016р. газ обсягом 85тис.куб. метрів.

Відповідно до п.5.1 Договору від 21.12.2015р. ціна за 1000 куб.м природного газу без урахування податку на додану вартість, тарифів на транспортування і розподіл природного газу, торгової націнки постачальника газу зі спеціальними обов`язками (включно) становить 1770,74грн. за 1000 куб.м природного газу, крім того, податок на додану вартість у розмірі 20 відсотків та збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ -2%.

Згідно із п.6.1 Договору від 21.12.2015р. оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, на ступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.8.2 Договору від 21.12.2015р. у разі невиконання Споживачем умов п.6.1 цього договору він зобов`язується сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю 5 років (п.10.3 Договору від 21.12.2015р.)

Згідно із п.12 Договору від 21.12.2015р. він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині реалізації газу з 01.01.2016р. до 31.03.2016р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

У період з січня 2016 року по березень 2016 року ПАТ НАК Нафтогаз України передало ТОВу Планкен природний газ обсягом 128,74тис.куб.м. на загальну суму 335505,15грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів прийому-передачі природного газу (а.с.21-23).

28.10.2016р. між АТ НАК Нафтогаз України (Кредитор), ТОВ Планкен (Первісний боржник) та ОСББ Домодин (Новий боржник) укладено Договір № 3993/16-23/ТЕ про переведення боргу (надалі - Договір від 28.10.2016р.).

Згідно із п.п. 1.1 Договору від 28.10.2016р. за згодою Кредитора Первісний боржник переводить на Нового боржника свій борг , який виник у Первісного Боржника перед Кредитором за Договором постачання природного газу №3194/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р. (далі - Зобов`язання), укладеним між Первісним боржником та Кредитором, а Новий боржник приймає на себе борг Первісного боржника у цьому зобов`язанні та замінює Первісного боржника у зобов`язанні.

Сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на Нового боржника , станом на момент укладення договору дорівнює 40598,26 грн. (п. 2. Договору від 28.10.2016р.).

Згідно із 3.1. Договору від 28.10.2016р. до Нового боржника переходять обов`язки Первісного боржника щодо сплати суми боргу, що встановлена у п. 2.1. статті 2, а також штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсоткових пов`язаних з невиконанням або неналежним виконанням Первісним боржником своїх зобов`язань за Договором постачання природного газу № 3194/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р.

Договір від 28.10.2016р. набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення їх підписів печатками Сторін та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Отже, Новим боржником в частині невиконаних зобов`язань ТОВ Планкен у відповідності до умов Договору про переведення боргу №3993/16-2З/ТЕ від 28.10.2016р. є Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Домодин .

Звертаючись до суду з позовом АТ НАК Нафтогаз України зазначило, що у зв`язку із несвоєчасним розрахунком відповідачем за отриманий природний газ позивачем були нараховані останньому пеня та три проценти річних у зазначених у позовній заяві сумах, які підлягають стягненню з відповідача у судовому порядку.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ НАК Нафтогаз України .

Суд апеляційної інстанції погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду наступного.

Згідно із п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно із ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статей 610, 612 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Матеріалами справи підтверджується заборгованість ТОВ Планкен за Договором від 21.12.2015р. по оплаті вартості отриманого газу, що ОСББ Домодин визнається (борг у повному обсязі сплачено 28.10.2016р. на суму 40598,26грн. за договором про переведення боргу); наявність прострочення виконання грошового зобов`язання з боку ТОВ Планкен є підставою для нарахування згідно із нормами цивільного законодавства пені та річних, з можливістю сплати яких ОСББ Домодин погодилось підписавши договір про переведення боргу ТОВ Планкен у сумі 40598,26грн. з пунктом 3.1, що передбачав переведення на нового боржника обов`язків сплатити штрафні санкції, інфляційні та відсотки, пов`язані з невиконання основного договору від 21.12.2015р.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Планкен та ОСББ Домодин (як новий боржник за договором) свої зобов`язання за договором щодо оплати за одержаний газ виконали у повному обсязі та оплатили ПАТ НАК Нафтогаз України вартість поставленого в січні-березні 2016 року природного газу за актами приймання-передачі, проте з порушенням строку оплати згідно із п.6.1 Договору від 21.12.2015р. - останній платіж був здійснений 28.10.2016р. на суму 40598,26грн. (відомості, зазначені в розрахунку пені та 3% річних - а.с.10) ОСББ Домодин .

Разом з цим, 30.11.2016р. набрав чинності Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії №1730-VIII від 03.11.2016р., який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

У статті 1 вищезазначеного Закону зазначено, що в ньому вживаються терміни в такому значенні: заборгованість що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону: кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (стаття друга Закону).

Частиною 1 статті 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.5 Закону реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року. На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України №93 від 21.02.2017р. затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), яким визначено механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Відповідно до п.14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом України №1730-VIII; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Водночас частиною 3 статті 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Частина 3 статті 7 ЗУ Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії є нормою прямої дії, при цьому її застосування не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності цим Законом.

Застосування цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і застосування процедури, передбаченої ст.ст.1,2,3 Закону за умови погашення заборгованості до набрання чинності цим законом.

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду №914/3131/15, від 29.01.2018р. у справі №904/10745/16, від 07.02.2018р. у справі № 927/1152/16, від 13.02.2019р. у справі №924/292/18від 03.04.2018р. у справі №904/11325/16, від 06.09.2018р. у справі № 925/106/18, у справі № 916/1619/18 від 21.12.2018р., у справі №905/179/19 від 10.09.2019р.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову АТ НАК Нафтогаз України у даній справі, оскільки борг перед позивачем був погашений до 30.11.2016р.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє з огляду наступного.

Всі доводи апеляційної скарги стосуються відповідача ОСББ Домодин , разом з цим, оскільки правовідносини з нарахування пені та 3% річних виникли на підставі договору від 21.12.2015р., укладеному між позивачем та ТОВ Планкен , встановленню підлягають обставини, які стосуються виконання зобов`язань саме ТОВ Планкен .

З Договору постачання природного газу №3194/16-ТЕ-23 від 21.12.2015р. вбачається, що газ, який поставляється за цим договором використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

В даному випадку заборгованість за договором виникла саме у ТОВ Планкен , була погашена до 30.11.2016р., тож нараховані на неї санкції підлягали списанню на підставі ч.3 ст.7 ЗУ Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії . Обставина непроведення ОСББ Домодин (Нового боржника у частині зобов`язань за договором від 21.12.2015р.) господарської діяльності з виробництва теплової енергії не впливає на застосування норм вищезазначеного закону, оскільки газ за договором споживало саме ТОВ Планкен та безпосередньо для виробництва теплової енергії.

Скаржник залишає поза увагою ту обставину, що ОСББ Домодин не набуло обов`язків ТОВа Планкен в цілому за договором від 21.12.2015р., не набувало права споживати природний газ для будь-яких цілей за цим договором, та згідно ст.520 ЦК України замінило боржника (ТОВ Планкен ) виключно у зобов`язанні сплати залишку боргу та штрафних санкцій, інфляційних, річних.

Спірні нарахування стосуються заборгованості саме ТОВа Планкен , що виникла раніше переведення боргу, відповідач (новий боржник) погасив цю заборгованість в день укладення договору (28.10.2016р.) за даними самого позивача, отже нарахування пені та річних на таку заборгованість поширюється дія норми ч.3 ст.7 ЗУ Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії .

Враховуючи навдене, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, що відмовивши у задоволенні позову суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Посилання скаржника на правову позицію апеляційних господарських судів у постановах (номери справ наведені в апеляційній скарзі) колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до п.6 ст.13 ЗУ Про судоустрій і статус суддів так і до ч.4 ст.236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються судом при застосуванні таких норм права; закон не визначає правові позиції апеляційних господарських судів як такі, що є обов`язковими для врахування господарськими судами.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення від 27.04.2020р. ухвалено судом першої інстанції відповідно до норм матеріального та процесуального права та підстави для його скасування чи зміни відсутні.

За таких обставин рішення господарського суду Одеської області від 27.04.2020р. залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги), покладаються на скаржника, оскільки вимоги апеляційної скарги відхилені у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України,

колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 27.04.2020р. у справі №916/889/20 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на АТ НАК Нафтогаз України .

Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.ст.286,287 ГПК України.

Головуючий суддя М.А. Мишкіна

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя Л.В. Лавриненко