Рішення

від 27.04.2020 по справі 320/6418/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2020 року справа №320/6418/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Келтік" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Келтік" з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 23.10.2019 №UA125000/2019/000619/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товару за митною декларацією №UA125010/2019/012943 від 18.10.2019, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту) та на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надано митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному у частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, подані документи не містять розбіжностей.

Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.

Позивач не погодився з рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі і перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов`язання), обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.11.2019 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 замінено відповідача - Київську митницю ДФС, на правонаступника - Київську митницю Держмитслужби.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що під час проведення митного оформлення товару за митною декларацією №UA125010/2019/012943 від 18.10.2019 було встановлено, що надані позивачем документи містять розбіжності та не підтверджують усі складові митної вартості, зокрема, щодо витрат на транспортування та страхування товару, наявністю розбіжностей у комерційному інвойсі та прайс-листі, у зв`язку з чим були витребувані додаткові документи. Враховуючи, що надані позивачем документи не усунули всі розбіжності, митна вартість товару була відкоригована за резервним методом, внаслідок чого відповідач вважає, що спірне рішення було прийнято правомірно та підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Келтік" (ідентифікаційний код 30112844, місцезнаходження: 01042, м.Київ, бульвар Дружби Народів, буд.9) зареєстровано в якості юридичної особи 29.08.2005, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.93-98).

25.07.2019 між Товариство з обмеженою відповідальністю "Келтік" (Покупець) та Компанією YIWU BEST TIME IMPORT & EXPORT CO LTD (YIWU,CHINA) (Продавець) було укладено контракт №25/07-2019, за умовами якого продавець зобов`язався продати, а покупець купити тканину (товар).

Відповідно до пункту 2.1 контракту кількість товару і асортимент, зазначаються в інвойсах, які є невід`ємними частинами даного контракту.

Згідно з пунктом 3.1 контракту загальна сума і вартість контракту складає 33579,02 дол. США.

Ціна на товар визначається в проформі інвойсу (пункт 3.2 контакту).

Пункт 4 контракту передбачено, що товар поставляється морським транспортом на умовах CFR, Одеса, Україна.

Згідно з пунктом 5.1 контракту покупець здійснює оплату відповідно до умов, зазначених в проформі інвойсу.

Оплата здійснюється банківським перекладом в доларах США (пункт 5.2 контракту).

Відповідно до пункту 6 контракту продавець зобов`язався поставити з товаром: інвойсу продавця; пакувальний лист із зазначенням найменуванням кількістю, вага брутто - нетто (3 оригінали); міжнародна морська накладна (Коносамент) із занесенням вантажоотримувачем і вантажоотримувачем і з коротким описом товару, його складу, кількості, місць, ваги, вартості (повний комплекс оригіналів і копій).

Згідно з пунктом 7 контракту товар поставляється в картонній упаковці. Вартість тари входить у вартість товару.

Пунктом 10.1 контракту встановлено, що контракт вступає в силу з моменту підписання, не пізніше 7 днів від дати контракту і дійсний до 31.12.2019 (а.с.21-23).

01.09.2019 між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до контракту, відповідно до якої пункт 7 контракту викладено у такій редакції: товар поставляється в поліетиленових мішках. Вартість тари входить у вартість товару (а.с.24).

18.10.2019 позивачем було подано до Київської митниці ДФС митну декларацію №UA125010/2019/012943, у графі 31 якої зазначений товар, митна вартість якого склала 33579,02 дол. США. Поставка відбувалася на умовах CFR і була визначена із застосуванням основного методу за ціною договору (контракту).

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема:

- (0325) рахунок-проформа №МІІ901 від 25.07.2019;

- (0380) рахунок-фактура №МІІ901 від 25.07.2019;

- (0705) коносамент №EGLV143988223473 від 29.07.2019;

- (0730) автотранспортна накладна №025627 від 17.09.2019;

- (0861) сертифікат про походження товару№СІ93312012500001 від 06.08.2019;

- (1505) висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №142005703-588 від 16.10.2019;

- (1701) акт про проведення огляду товару №UA5000030/2019/4067 від 17.09.2019 (а.с.26).

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації митної вартості товару, митний орган направив позивачеві електронний запит (повідомлення), в якому зазначив, що при опрацюванні документів, наданих до митної декларації у митному органу встановлено:

1) відповідно до товаросупровідних документів товар постачається на умовах поставки CFR Одеса, проте відповідно до договору №25/07-2019 до вартості товару входить вартість тари. Тобто, згідно договору невідомо хто поніс витрати на транспортування.

2) відповідно до експортної МД від 25.07.2019 №310120190517775001 наявні витрати на страхування товару, проте жодні страхові документи до митного оформлення надані не були. При цьому, ч.2 ст.53 МКУ визначає страхові документи як такі, що підтверджують митну вартість товару без прив`язку до суб`єкта, який поніс ці витрати. Відповідач зазначив, що прайс-лист від 15.07.2019 №19-03686 містить цінову пропозицію на умовах поставки CIF Одеса, яка передбачає страхування товару.

3) в експортній МД від 25.07.2019 №310120190517775001 та сертифікату походження від 06.08.2019 №СІ93312012500001 зазначений комерційний інвойс та рахунок-проформу за номером №МІ1901 від 25.07.2019. Можлива наявність іншого пакету документів.

4) прайс-лист від 15.07.2019 №19-03686 має спрямованість на одного суб`єкта, що суперечить суті прайс-листа як пропозиції необмеженому колу потенційних покупців.

5) В графі 44 МД від 18.10.2019 №UA125010/2019/012943 зазначений документ 9610 від 05.10.2016 №310120160517424490, який не подано до митного оформлення.

У повідомленні відповідач зазначив, що надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому відповідно до статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

Відповідач повідомив про необхідність надання додаткових документів: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (а.с.64).

З матеріалів справи вбачається, що позивачу було надано до контролюючого органу супровідним листом від 22.10.2019 вих.№354 додаткові документи: прайс-лист №19-03686 від 15.07.2019; додаткову угоду №1 від 01.09.2019 до контракту №25/07-2019 від 25.07.2019; лист компанії YIWU BEST TIME IMPORT & EXPORT CO LTD (YIWU,CHINA) від 21.10.2019 №21-01382; виписка по особовому рахунку від 29.08.2019 з АТ Банк Кредит Дніпро ; SWIFT повідомлення про переказ валюти у сумі 33579,02 дол.США від 29.08.2019; картка рахунку 712 за період з 01.07.2019 по 31.10.2019; листи від компанії YIWUBESTTIMEIMPORT&EXPORTCOLTD (YIWU,CHINA) від 21.10.2019 та від 22.10.2019; експертний висновок ТПП Києва №Ц-931 від 22.10.2019 (а.с.65).

23.10.2019 Київською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000619/2, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару в митній декларації №UA125010/2019/012943 від 18.10.2019 скоригував з 33579,02 дол. США до 50415,08 дол. США.

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що позивачем до митного оформлення не подано всіх документів, які б підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме : 1) відповідно до товаросупровідних документів товар постачається на умовах поставки СFRОдеса, проте відповідно до договору №25/07-2019 до вартості товару входить вартість тари. Тобто, згідно договору не відомо хто поніс витрати на транспортування; 2) відповідно до експортної МД від 25.07.2019 №310120190517775001 наявні витрати на страхування товару, проте жодні страхові документи до митного оформлення надані не були. При цьому, ч.2 ст.53 МКУ визначає страхові документи як такі, що підтверджують митну вартість товару без прив`язки до суб`єкта, що поніс ці витрати. Додатково зазначено, що прайс-лист від 15.07.2019 №19-3686 містить пропозицію на умовах поставки CIFОдеса, яка передбачає страхування товару.3) в експортній МД від 25.07.2019 №31012019517775001 та сертифікату походження від 06.08.2019 №СІ93312012500001 зазначений комерційний документ від 25.07.2019 №МІ-1901. В той же час до митного оформлення надано комерційний інвойс та рахунок-проформу за номером №МІ1901 від 25.07.2019. Можлива наявність іншого пакету документів.4) прайс-лист від 15.07.2019 №19-03686 має спрямованість на одного суб`єкта, що суперечить суті прайс-листа як пропозиції необмеженому колу потенційних покупців.

Відповідач зазначив, що надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому з наданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості .

У спірному рішенні відповідач зазначив, що позивачем були надані додаткові документи: 1) надано новий прайс-лист з новими умовами поставки (CFR), при цьому, дата та номер прайс-листа залишились незмінними, а саме: №19-03686 від 15.07.2019. Прайс-лист від 15.07.2019 №19-03686 має спрямованість на одного суб`єкта, що суперечить суті прайс-листа як пропозиція необмеженому колу потенційних покупців; 2) надано переклад іншої експертної митної МД країни відправлення; 3) умови поставки відповідно до інвойсу та проформи-інвойсу №МІ1901 визначені як такі, що товар відправляється протягом 60 днів після отримання депозиту (оплати), при цьому оплата за товар здійснена 28.08.2019, а товар відправлено з КНР 29.07.2019. Тобто, можливо здійснення інших платежів на користь продавця.4) відповідно до п.2.2 контракту якість товару підтверджується відповідними сертифікатами виробника, які до митного оформлення надані не були. Надано документ Componenttestingreport. 5) в інвойсі зазначено 2 товари з однаковим описом, але за різною ціною. Інших документів, які містять інформацію про відмінності товару, які передбачені договором надано не було, окрім листа про помилку.6) лист продавця від 21.10.2019 21-01382 містить інформацію, що номер інвойсу потрібно рахувати як МІ1901-підтверджує сумніви митного органу на рахунок того, що до митних органів КНР бу наданий документ з іншим номером. 7) відповідно до маніфесту/положення №52 (правила митного органів КНР по оформленню ВМД) графа Фрахт заповнюється з вартістю перевезення та витрат на страхування, які калькулюються разом. Відповідно до експортної МД від 25.07.2019/ №310120190517775001 прокалькульовано транспортні витрати у розмірі 1720 дол. США та вартість страхування у розмірі 3 дол. США. При цьому, страхові документи до митного оформлення надані не були.

Відповідач зазначив, що додаткові документи надані не в повному обсязі, внаслідок чого митна вартість товару визначена із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів. Другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.ст.58,60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання відомостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів.

У спірному рішенні відповідач зазначив джерело інформації, яким користувався митний орган при здійснені контролю за правильністю визначення митної вартості товару: митна декларація від 02.10.2019 №UA805180/2019/27361 (вартість товару ворсове трикотажне поперечнов`язане полотно, пофарбоване, без просочення та покриття пластмасами, що спостерігається неозброєним оком. Виробник: YIWUBESTTIMEIMPORT&EXPORTCOLTD, згідно джерела інформації - 3,77 дол. США/кг) (а.с.19-20).

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська міська митниця ДФС видала позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125010/2019/00128 (а.с.31-32).

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач, з урахуванням коригувань, подав нову митну декларацію №UA125010/2019/013221 від 24.10.2019 (а.с.27-28).

Не погоджуючись з правомірністю здійснення відповідачем коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою та другою статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

За умовами частин першої та другої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно з частиною другою статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 Митного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною другою статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина третя статті 58 Митного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 Митного кодексу України).

З вищенаведених положень вбачається, що орган доходів і зборів у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

При цьому, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

У розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 09.04.2019 у справі №826/10733/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 81047461) та від 19.02.2019 у справі №826/2312/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80168941).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, митний орган має право самостійно розраховувати (коригувати) митну вартість заявлених декларантом товарів лише у випадку наявності документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час проведення контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів, встановлено, що документи, зазначені у статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, а тому відповідач дійшов висновку, про те, що позивачем заявлено неповні відомості про числові значення складових митної вартості.

У спірному рішенні вказано, що позивачем не були надані в повному обсязі всі документи, які підтверджують митну вартість товарів.

Так, відповідач зазначив, що позивачем було надано новий прайс-лист з новими умовами поставки (CFR), при цьому, дата та номер прайс-листа залишились незмінними, а саме №19-03686 від 15.07.2019. Прайс-лист від 15.07.2019 №19-03686 має спрямованість на одного суб`єкта, що суперечить суті прайс-листа як пропозиція необмеженому колу потенційних покупців.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано контролюючому органу прайс-лист від 15.07.2019 №19-03686, в якому вказано, що позицію товару, ціну та умови оплати (а.с.66-67).

Суд зазначає, що прейскурант (прайс-лист) належить до переліку додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 МК України.

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.

Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа.

Отже, оскільки прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог щодо форми прайс-листів, тому митниця не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, обґрунтовуючи свої сумніви.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 74819670).

У зв`язку з цим, посилання відповідача на його спрямованість конкретній особі є безпідставними та необґрунтованими.

Також у спірному рішенні відповідач зазначив, що умови поставки відповідно до інвойсу та проформи-інвойсу №МІ1901 визначені як такі, що товар відправляється протягом 60 днів після отримання депозиту (оплати), при цьому оплата за товар здійснена 28.08.2019, а товар відправлено з КНР 29.07.2019. У зв`язку з цим, відповідач дійшов висновку про те, що те, що на користь продавця можливо були здійснені інші платежі.

Судом встановлено, що позивачем були надані до митного оформлення в інвойсі від 25.07.2019 №МІ1901 та проформа-інвойс від 25.07.2019 №МІ 1901, в яких вказано вартість товару (полотна ворсові) на загальну суму 33579,02 дол. США. У вказаних документах визначено умови доставки: протягом 60 днів після отримання депозиту (а.с.34-37).

Як вбачається з платіжного доручення в іноземній валюті №6 від 29.08.019, виписки по рахунку позивача та (а.с.38-40) позивачем було перераховано на користь YIWU BEST TIME IMPORT & EXPORT CO LTD грошові кошти у сумі 3579,02 дол. США.

Відповідно до коносаменту №143988223473 від 29.07.2019 товар було відправлено з Китайської народної республіки 29.07.2019 (а.с.72).

Суд зазначає, що відповідно до умов контракту від 25.07.2019 325/07-2019 в проформі інвойсу визначаються ціна товару та умови оплати, а не умови поставки товару. У зв`язку з цим, суд вважає, що здійснення контрагентом позивача відправлення товару у строк, відмінний від того, який визначений у відповідному інвойсі та проформі інвойсу, ніяким чином не стави під сумнів визначену позивачем митну вартість товару.

Щодо посилань відповідача у спірному рішенні на ненадання позивачем до митного оформлення передбачених пунктом 2 контракту сертифікатів виробника, що підтверджують якість товару, суд не приймає до уваги вказані твердження, оскільки ненадання позивачем вказаного документу не ставить під сумнів митну вартість товару, оскільки вказаний документ не впливає на вартість товару.

Також у спірному рішенні відповідач зазначив, що в інвойсі зазначено 2 товари з однаковим описом, але за різною ціною. Інших документів, які містять інформацію про відмінності товару, які передбачені договором надано не було, окрім листа про помилку.

Проте, такі висновки відповідача є помилковими.

Так, дослідивши інвойс від 25.07.2019 №МІ 1901, судом встановлено, що у вказаному документі контрагентом позивача визначено 2 різні товари, а саме:

- полотна ворсові 245 г/м.кв.,255 г/м.кв., 200 см. 25-30 кг/рулон, вакуумна упаковка 240-255 г/м.кв. висота 5-7 мм. Оригінальні кольори . Кількість 8500,00 кг, ціна -2,46 дол. США, сума: 20910,00 дол. США;

- полотна ворсові 245 г/м.кв.,255 г/м.кв., 200 см. 25-30 кг/рулон, вакуумна упаковка 240-255 г/м.кв. висота 5-7 мм. Оригінальні кольори з принтом . Кількість 4872,70 кг, ціна -2,6 дол. США, сума: 12669,02 дол. США.

Крім того, у спірному рішенні відповідач зазначив, що наданий позивачем лист продавця від 21.10.2019 21-01382 містить інформацію, що номер інвойсу потрібно рахувати як МІ1901-підтверджує сумніви митного органу на рахунок того, що до митних органів КНР був наданий документ з іншим номером.

Як попередньо зазначено судом, позивачем було надано до митного оформлення інвойс №МІ1901 від 25.07.2019.

У листі від 21.10.2019 №21-01382, наданому позивачу його контрагентом, в інвойсі №МІ1901 від 25.07.2019 допущено помилку - неправильно вказано номер інвойсу. Правильним номером інвойсу є МІ-1901 (а.с.68).

На думку суду, помилка у реквізиті документу (відсутність тире у номері інвойсу) не ставить під сумнів визначену позивачем митну вартість товарів.

Також у спірному рішенні відповідач зазначив, що відповідно до маніфесту/положення №52 (правила митного органів КНР по оформленню ВМД) графа Фрахт заповнюється з вартістю перевезення та витрат на страхування, які калькулюються разом. Відповідно до експортної МД від 25.07.2019/ №310120190517775001 прокалькульовано транспортні витрати у розмірі 1720 дол. США та вартість страхування у розмірі 3 дол. США. Відповідач зазначив, що страхові документи до митного оформлення надані не були.

Відповідно до пункту 4 контракту товар поставляється морським транспортом на умовах CFR, Одеса, Україна.

Згідно з Інкотермс (офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати) редакції 2010 року вбачається, що термін CFR - "вартість і фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження.

Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця.

Термін CFR зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту.

Отже, умови поставки CFR встановлюють обов`язок продавця по оплаті витрат і фрахту, необхідних для доставки товару в зазначений порт призначення і виконання експортного митного оформлення для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення. При цьому, вказані умови поставки не передбачають здійснення обов`язкового страхування.

Відповідно до листа компанії YIWU BEST TIME IMPORT & EXPORT CO LTD (China) від 2.10.2019, який був надавався позивачем контролюючому органу, вантаж відправлений позивачу по маршруту Ningbo-Одеса не був застрахований (а.с.70).

Суд зазначає, що в експортній митній декларації від 25.07.2019 №310120190517775001, на яку посилається відповідач, відсутні будь-які відомості щодо страхування товару (а.с.59-60).

Суд вважає, що якщо за твердженням декларанта, страхування товару не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів.

Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту. При цьому, понесених позивачем витрат на страхування товару митницею не доведено, а відтак і включення цих витрат до митної вартості.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 18.01.2018 у справі №814/1204/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 71692619) та у постанові від 13.02.2018 у справі № 803/1112/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 72290108).

Щодо понесення транспортних витрат суд звертає увагу на пояснення позивача про те, що ТОВ Келтік не здійснювало відповідних витрат, оскільки такі витрати було понесені компанію YIWUBESTTIMEIMPORT&EXPORTCOLTD. У зв`язку з цим, позивач не включав транспортні витрати до митної вартості товару.

Як вбачається з листа компанії YIWUBESTTIMEIMPORT&EXPORTCOLTD (China) від 2.10.2019 оплата фрахту контейнера ЕМСU9894757 по коносаменту 143988223473 по маршруту Ningbo-Odessa була здійснена компанією та складала1720,00 дол. США (а.с.69).

Вартість понесених контрагентом позивача витрат на транспортування вантажу у розмірі 1720,00 дол. США підтверджується також експортною митною декларацією від 25.07.2019 №310120190517775001.

Отже, надані позивачем до митного оформлення документи підтверджують, що ТОВ Келтік не було понесено жодних витрат на страхування та транспортування товару.

Стосовно посилань відповідача у спірному рішенні на те, що позивачем надано переклад іншої експертної митної МД країни відправлення, то такі твердження відповідача не підтверджуються матеріалами справи.

Суд зазначає, що за основу для коригування митної вартості товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товару, оформленого за митною декларацією від 02.10.2019 №UA805180/2019/27361 з приводу чого суд зазначає таке.

З аналізу статті 57 Митного кодексу України вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

Крім того, законодавцем обмежено право відповідача на визначення митної вартості товару шляхом застосування другорядних методів, зокрема, відповідач має право застосувати послідовно другорядні методи тільки у випадку, якщо неможливо визначити митну вартість попереднім методом.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 26.02.2019 у справі №808/454/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80129164) та від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 74819670).

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дату та номер вказаної митної декларацій, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Відповідно до п.3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, оскаржуване рішення відповідача оцінюється судом, виходячи з доведеності тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведені митним органом у спірному рішенні та вимог, які висувалися позивачу у зв`язку з митним оформленням, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Митного кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом. Відтак, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена, внаслідок чого спірне рішення про коригування митної вартості підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо клопотання позивача про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 76397938).

При цьому, з імперативних положень частини шостої статті 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 КАС України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №520/1849/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504176).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

31.10.2019 між ТОВ Келтік (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням ЮРКОМ (Адвокатське об`єднання) було укладено договір про надання правової допомоги №29/10, за умовами якого адвокатське об`єднання зобов`язалось надати необхідну правову допомогу.

Відповідно до пункту 1.2 договору адвокатське об`єднання зобов`язалось здійснити представництво або надати інші види правової допомоги, що потребує клієнт, що включає ознайомлення з наданими клієнтом документами та представництво інтересів в Київського окружному адміністративному суді та за необхідністю в апеляційному суді під час розгляду справи за адміністративним позовом клієнта до Київської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 23.10.2019 №UA125000/2019/000619/2 і картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125010/2019/00128.

Пунктом 4.1 договору визначено, що розмір гонорару адвокатського об`єднання за надання правової допомоги, вказаної у п.1.2 договору в суді першої інстанції становить 15000,00 грн. без ПДВ (а.с.71-74).

Позивачем на підтвердження наданих Адвокатським об-єднанням ЮРКОМ послуг надано рахунок №55 від 31.10.2019 на суму 15000,00 грн. (а.с.76).

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу додано до матеріалів справи платіжне доручення №956 від 07.11.2019 на суму 15000,00 грн. та банківську виписку по рахунку (а.с.75,77).

Водночас, відповідачем під час розгляду справи не було заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката та, відповідно, ніяким чином не спростовано правомірність заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на правничу допомогу.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн. згідно платіжного доручення №2918 від 07.11.2019, оригінал якого міститься у матеріалах справи (а.с.3).

Сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби.

Отже, загальна сума судових витрат, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської митниці Держмитслужби становить 16921,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 23.10.2019 №UA125000/2019/000619/2.

3. Стягнути на користь Товариство з обмеженою відповідальністю Келтік (ідентифікаційний код 30112844, місцезнаходження: 01042, м. Київ, бульвар Дружби Народів, буд.9) судові витрати у сумі 16921,00 грн. (шістнадцять тисяч дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської митниці Держмитслужби (ідентифікаційний код 43337359, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, 8-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Дудін С.О.