Рішення

від 27.04.2020 по справі 420/1354/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2020 року м. Одеса Справа № 420/1354/20

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю ДИОМЕД-2005 до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ДИОМЕД-2005 до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA500030/2020/000005/2 від 10.02.2020 року.

Позивач обґрунтовує позов тим, що між ним та Компанією GUANGZHOU YASU TRADING CO., LTD (Китай) (Продавець) 11.01.2012 року укладено контракт на поставку товару №04/2012-3. В рамках виконання вищезазначеного контракту Компанією GUANGZHOU YASU TRADING CO., LTD поставлено TOB ДИОМЕД-2005 на умовах поставки FOB Одеса товар в асортименті (набір каструль з нержавіючої сталі (1 набір: 6 каструль, в комплекті зі скляними кришками), в асортименті - 626 наборів; набір посуду з нержавіючої сталі (1 набір: 5 каструль, 1 ківш, в комплекті зі скляними кришками), в асортименті - 778 наборів; посуд в наборі з нержавіючої сталі (1 набір: 4 каструлі, 1 ківш, 1 сковорода, в комплекті зі скляними кришками), в асортименті - 500 наборів) на загальну суму 19079,17 USD (доларів США) відповідно до комерційного інвойсу №8356 від 26.12.2019 року, загальною вагою 15 090 кг - 1,54 USD/кг нетто (вага вказана відповідно до наданого Компанією GUANGZHOU YASU TRADING CO., LTD (Китай) пакувального листа (Paking List) від 04.02.2020 року та акту №БН від 05.02.2020 року про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у документах, необхідних для здійснення їх митного контролю, про пошкодження товарів, їх упаковки чи маркування або про їх втрату). З метою здійснення митного оформлення товарів позивачем 05.02.2020 року подано митну декларацію №UA500030/2020/201436, в якій митна вартість товару визначена за ціною договору в розмірі 19079,17 доларів США та додатково 4159,43 доларів США за транспортно-експедиторські послуги, як складової митної вартості нарахування до ціни договору, та надано належний та достатній пакет документів, на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товарів та які відповідають вимогам ч.2 ст.53 Mитного кодексу України (далі - МК України). 10.02.2020 року Одеською митницею Держмитслужби прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Рішення) №UA500030/2020/000005/2, у якому митну вартість товару визначено за другорядним методом - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, у розмірі 58247,40 доларів США. Однак Рішення не містить інформації який саме товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості таких товарів, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо. Позивач вважає прийняте Рішення протиправним, необґрунтованим та незаконним, та за таких обставин, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Представник Одеської митниці Держмитслужби надав до суду письмовий відзив, який мотивований тим, що позивачем разом з митною декларацією №UA500030/2020/201436 від 05.02.2020 року були надані документи у яких містяться розбіжності, та не має всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: у наданому до митного оформлення інвойсі від 26.12.2019 року №8356 не зазначено умови оплати за товар, проте відповідно до р.6 зовнішньоекономічного контракту від 11.01.2012 року №04/2012-3 передбачені різні умови оплати товару, що викликає сумніви щодо автентичності поданого контракту, інвойсу та може свідчити про наявні ознаки підробки; декларантом до митного оформлення не надавалися документи, що підтверджують витрати на транспортування чи документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копію декларації країни відправлення №681120190148526402 надано без перекладу на державну мову, оскільки відомості, що у ній містяться є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей щодо митної вартості товарів, зазначених у митній декларації та доданих до неї документів; декларантом не надано документів, що містять відомості про страхування вантажу, хоча умови поставки FOB, згідно з Міжнародними правилами інтерпретації міжнародних термінів Інкотермс, передбачають страхування вантажу; у наданих документах відсутня інформація щодо включення/не включення вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; висновок експерта від 04.02.2020 року №187/20 констатує ціну товару, зазначу у документах, поданих до митного оформлення (зовнішньоекономічний договір (контракт) від 11.01.2012 року №04/2012-3, рахунок-фактура (інвойс) від 26.12.2019 року №8356), та до нього не долучено джерела інформації щодо аналізу ринку аналогічної (подібної) продукції, на які посилається експерт. За наслідками запитуваних додаткових документів та відомостей, позивачем 10.02.2020 року листом №37 повідомлено про неможливість надання документів, які були витребувані митницею, та за наслідками проведених консультацій між органом доходів та зборів та декларантом обрано додатковий метод визначення митної вартості товарів - щодо подібних (аналогічних) товарів, за яким скориговано митну вартість товару до рівня 58247,40 доларів США, а тому прийнято Рішення №UA500030/2020/000005/2 від 10.02.2020 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500030/2020/00016 від 10.02.2020 року. Товар, який надійшов на адресу позивача випущено у вільний обіг за митною декларацією №UA500030/2020/201651 від 10.02.2020 року, що забезпечено фінансовою гарантією внесеною на рахунок органу доходів і зборів у розмірі 221437,78 грн. та додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів ТОВ ДИОМЕД-2005 більше не надавало. За таких обставин, Одеська митниця Держмитслужби під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття оскаржуваного Рішення№UA500030/2020/000005/2 від 10.02.2020 року діяла відповідно до вимог законодавства, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Ухвалою суду від 24.02.2020 року позов залишений без руху.

Ухвалою суду від 02.03.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 31.03.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 27.04.2020 року о 09 год. 10 хв.

В судове засідання представники сторін не з`явилися, сповіщені належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Разом з тим, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розглянути позовну заяву в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ТОВ ДИОМЕД-2005 та Компанією GUANGZHOU YASU TRADING CO., LTD (Китай) (Продавець) 11.01.2012 року укладено контракт на поставку товару №04/2012-3 (а.с.20-65), відповідно до п.1.1., 1.2., 2.1. якого, продавець зобов`язаний поставити на адресу покупця товари, а покупець зобов`язаний прийняти дані товари та оплатити їх вартість, в порядку і на умовах вказаних в даному контракті. Поставка товару здійснюється протягом всього періоду дії даного контракту відповідно з інвойсами продавця чи специфікаціями. Асортимент товару, який поставляється відповідно до п.1 контракту, вказується в інвойсах до даного контракту або специфікаціях.

В рамках виконання контракту №04/2012-3 від 11.01.2012 року Компанією GUANGZHOU YASU TRADING CO., LTD поставлено позивачу на умовах поставки FOB Одеса товар в асортименті відповідно до комерційного інвойсу (Commercial invoice) №8356 від 26.12.2019 року на загальну суму 19079,17 USD (доларів США), а саме: набір каструль з нержавіючої сталі (10,057 USD за 1 набір: 6 каструль, в комплекті зі скляними кришками), в асортименті - 626 наборів; набір посуду з нержавіючої сталі (9,705 USD за 1 набір: 5 каструль, 1 ківш, в комплекті зі скляними кришками), в асортименті - 778 наборів; посуд в наборі з нержавіючої сталі (10,466 USD за 1 набір: 4 каструлі, 1 ківш, 1 сковорода, в комплекті зі скляними кришками), в асортименті - 500 наборів (а.с.68).

При цьому ціна за один набір визначено відповідно до прайс-листа Компанії GUANGZHOU YASU TRADING CO., LTD від 26.12.2019 року, складеного відповідно до контракту №04/2012-3 від 11.01.2012 року за умови поставки FOB Одеса (а.с.69).

27.12.2019 року товар 952 одиниці товару, вага брутто 15800 кг, вага нетто 14107,50 кг, оформлені в Китаї у митному режимі експорт, що вбачається з експортної декларації №681120190148526402 (а.с.66-67).

Вантаж був доставлений з Китаю на MAERSK HUACHO V.4/W у контейнері TGВU5778356 в коробках (952 одиниці), за коносаментом (Bill of Lading) S0119120619 від 27.12.2019 року (а.с.71-72), з пакувальним листом від 26.12.2019 року (а.с.70).

03.02.2019 року позивачем подано до Одеської митниці Держмитслужби попередню митну декларацію №UA500000/2020/901726 для подальшого здійснення митного оформлення товарів, з вказаною вагою відповідно до пакувального листа (а.с.73).

Як вбачається з Акту №БН від 05.02.2020 року про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у документах, необхідних для здійснення їх митного оформлення, про пошкодження товарів, їх упаковки чи маркування або про їх втрату, декларантом позивача та посадовою особою митниці проведено огляд товару, що поставлявся, та виявлено невідповідність вагових характеристик, вага нетто збільшилася на 982.5 кг та становить 15090 кг (а.с.78-80).

З метою здійснення митного оформлення товару позивачем подано митну декларацію №UA500030/2020/201436 від 05.02.2020 року, в якій митна вартість товару визначена за ціною договору в розмірі 19079,17 доларів США, та вказана вага брутто 15800 кг, вага нетто 15090 кг (а.с.176-177).

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості автомобіля та обраного методу її визначення Декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: пакувальний лист від 04.02.2020 року (а.с.86); комерційний інвойс №8356 від 26.12.2019 року; коносамент (Bill of Lading) S0119120619 від 27.12.2019 року; автотранспортну накладну від 04.02.2020 року; декларацію про походження товару (Declaration of origin) №8356 від 26.12.2019 року; довідку про транспортні витрати від 05.02.2020 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №187/20 від 04.04.2020 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) №04/2012-3 від 11.01.2012 року разом з доповненнями до нього; звіт про зважування №346317 01.02.2020 року; (а.с.81) Акт №БН від 05.02.2020 року про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у документах, необхідних для здійснення їх митного оформлення, про пошкодження товарів, їх упаковки чи маркування або про їх втрату; копію митної декларації країни відправлення №681120190148526402, тощо.

З метою підтвердження числових значень складових митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог ч.2 та 3 ст. 53, ст. 57 МК України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні (а.с.218) та ТОВ ДИОМЕД-2005 листом Вих.№37 від 10.02.2020 року повідомило, що додаткові нові документи щодо митної вартості за митною декларацією №UA500030/2020/201436 від 05.02.2020 року надатися не будуть (а.с.217).

10.02.2020 року Одеська митниця Держмитслужби прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500030/2020/000005/2, яким скориговано митну вартість товару, а саме, на підставі аналізу баз даних АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України відповідачем встановлено, що по товару №1 рівень митної вартості за подібними (аналогічними) товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим - 3,86 доларів США/кг нетто, ніж заявлено декларантом - 1,54 доларів США/кг нетто, тобто митну вартість товару визначено за другорядним методом у розмірі 58247,40 доларів США (а.с.18-19, 212-213). Вказане Рішення отримано декларантом позивача 10.02.2020 року, що вбачається з наявного підпису на самому Рішенні.

Скоригована митна вартість товару базується на митній вартості раніше імпортованих товарів, випущених у вільних обіг згідно митних декларацій: №UA500030/2020/201071 від 29.01.2020 року, №UA500050/2020/205080 від 04.02.2020 року.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця Держмитслужби 10.02.2020 року видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500030/2020/00016 (а.с.214-216).

10.02.2020 року позивачем подано митну декларацію №UA500030/2020/201651з метою випуску товару у вільний обіг (а.с.74-77, 178-179).

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі ? МК України) та іншими законами України.

Відповідно до ст.49 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст. 50 МК України).

Керуючись ч.1 ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України. Про це ж вказано у ч. 1 ст. 52 МК України.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа зобов`язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п.1 ч.5 ст.54 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документи, які підтверджують митну вартість товарів, визначені у ч.2 ст.53 МК України. Однак, у разі необхідності, органи доходів та зборів мають право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості (п.2 ч.5 ст.54 МК України), а декларант чи уповноважена ним особа зобов`язані надати такі додаткові документи (ч.3, 4 ст.53 МК України).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів та зборів під час проведення митного контролю та митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості згідно із ч.1 ст.54 МК України.

При цьому, у п.1 ч.4 ст.54 МК України визначено обов`язок митниць здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості товарів, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з тим, якщо документи, які підтверджують митну вартість товарів та подані декларантом до митного органу, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, визначені ч.3 ст.53 ММК України.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Поряд із цим, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Така правова позиція наведена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 р. у справах № 21-127а15 та № 21-53а15.

Одеська митниця у якості підстав витребування документів у ТОВ ДИОМЕД-2005 зазначила наявність розбіжностей у документах, наявність ознак підробки та те, що документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Проте із зазначених в рішенні про корегування митної вартості товарів від 10.02.2020 року обставин, жодна не вказує на наявність розбіжностей щодо визначення митної вартості товару.

Розбіжність - це відсутність однаковості у документах щодо митної вартості товару.

В той же час в договорі, митній декларації, інвойсі, які є основними документами, жодних розбіжностей у вартості товару не міститься, так само й ознак підробки.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 9 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, відповідно до ст. VII п.2 (а) Генеральної угоди по тарифам і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках.

Статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди по тарифам і торгівлі 1994 року визначено, ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таке, що ставить під сумнів право митних адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь-якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.

При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний (ч.1 ст.57 МК України).

При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).

Разом з цим, Верховний Суду в постанові від 08.10.2019 року по справі №803/776/17 зазначив, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч.2 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 МК України.

За результатами контролю митний орган визнає заявлену митну вартість або ж приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 МК України (ч.3 ст.54 МК України).

Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість (ч.1 ст.55 МК України).

Таке рішення має містити необхідні реквізити, визначені ч.2 ст.55 МК України, а форма рішення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (далі ? Правила №598).

При цьому у Рішенні про коригування митної вартості обов`язково зазначається про право декларанта на випуск товару у вільний обіг за умови надання гарантій, передбачених розділом X МК України у разі незгоди з таким рішенням. Строк дії таких гарантій складає 90 календарних днів (ч.7 ст.55 МК України). Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може подати додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості (ч.8 ст.55 МК України). Митний орган, у разі надання вказаних документів, розглядає їх та протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.

Відповідно до ч.6 ст.54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у випадках визначених даною частиною.

У разі відмови у митному оформленні складається картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, форма та порядок заповнення якої визначено Порядком, затвердженим Міністерством фінансів України №631 від 30.05.2012 року.

Основний метод (ст.58 МКУ - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) неможливо застосувати, враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів (у зв`язку з наданням неповних відомостей про митну вартість товарів, ненадання належних додаткових документів).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна з складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Так, відповідно до ч.3 ст.58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п.2 ч.1 ст.57 МК України.

Відповідно до ч.1-3 ст.60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Як вбачається з Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500030/2020/000005/2 від 10.02.2020 року другорядний метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (2а, передбачений ст.59 МК України) не застосовано, так як в державній фіскальній службі відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними товарами, однак в державній фіскальній службі наявна інформація щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами. Таким чином розрахунок митної вартості товару відповідачем виконаний за другорядним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо подібних (аналогічних) товарів (2б, передбачений ст.60 МК України). А отже, митну вартість Одеською митницею Держмитслужби скориговано до рівня 58247,40 доларів США (а.с.18-19).

У Рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем вказано, що у наданому до митного оформлення інвойсі від 26.12.2019 року №8356 не зазначено умови оплати за товар, проте відповідно до р.6 зовнішньоекономічного контракту від 11.01.2012 року №04/2012-3 передбачені різні умови оплати товару, що викликає сумніви щодо автентичності поданого контракту, інвойсу та може свідчити про наявні ознаки підробки .

Як вбачається з п.6.1, 6.3, 6.4 розділу 6 контракту №04/2012-3 від 11.01.2012 року розрахунок за товар, який поставляється відповідно до даного контракту повинен здійснюватися покупцем в китайських юанях чи доларах США, шляхом перерахування грошових коштів простим банківський переказом за реквізитами, вказаним продавцем. Оплата здійснюється покупцем протягом 30 банківських днів з моменту поставки товару відповідно до базису поставка на підставі інвойсу, виставленого на партію товару. У випадку письмового прохання продавця на дострокове отримання коштів (передоплати), і за згоди покупця, за товар може бути внесена передоплата від 30 до 100% від загальної вартості товару.

З аналізу вказаних пунктів контракту можна дійти висновку, що п.6.4 контракту застосовується у виключних випадках і лише за наявності письмового прохання продавця на отримання передоплати за поставлений товар та за наявності згоди на це покупця, при цьому у суду відсутні відомості щодо здійснення передоплати за поставлений товар відповідно до інвойсу №8356 від 26.12.2019 року, тобто здійснення розрахунку за поставлений товар на основі п.6.4. контракту (прохання продавця та згода покупця), зокрема зворотного матеріали не містять. Таким чином можна дійти висновку, що розрахунок за товар здійснюється за основним правилом закріпленим контрактом - протягом 30 банківських днів з моменту поставки товару на підставі інвойсу (п.6.1. контракту), а відтак суд зазначає, що сумніви щодо автентичності поданого контракту та інвойсу, а також ознаки їх підробки відсутні.

Крім того Рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем прийняте у зв`язку з тим, що до митного оформлення разом з митною декларацією подані документи, які не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема, декларантом до митного оформлення не надано документи, що підтверджують витрати на транспортування чи документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копію декларації країни відправлення №681120190148526402 надано без перекладу на державну мову; не надано документів, що містять відомості про страхування вантажу; у наданих документах відсутня інформація щодо включення/не включення вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; висновок експерта від 04.02.2020 року №187/20 констатує ціну товару, зазначу у документах, поданих до митного оформлення, та не містить джерела інформації щодо аналізу ринку аналогічної (подібної) продукції, на які посилається експерт.

Проте відповідачем під час винесення оскаржуваного рішення не враховано, що вартість перевезення була включена позивачем до митної вартості товару.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивачем до митного органу зокрема подано довідку про транспортні витрати від 05.02.2020 року Вих.№27-20, видану ТОВ Морський сервіс України ЛТД , відповідно до якої транспортно-експедиторські витрати на доставку вантажу з порту Шекоу, Китай до митного кордону України - Одеса, в контейнері TGВU5778356 за коносаментом S0119120619 , складають 4159,43 доларів США (а.с.87, 184). А також окремо зазначено, що страхування не надавалося. Суд зазначає, що дана сума вказувалася позивачем у митній декларації та в подальшому відображена і у Рішенні про коригування митної вартості товарів, як складова митної вартості нарахування до ціни договору.

Вказана довідка Вих.№27-20 від 05.02.2020 року є документом, що містить відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та враховувалася Одеською митницею Держмитслужби при прийнятті картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500030/2020/00016 від 10.02.2020 року, а відтак суд не враховує твердження відповідача, про не надання до митного оформлення разом з митною декларацією документів, що підтверджують витрати на транспортування чи документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Крім того, суд враховує, що відповідно до п.3.1. укладеного договору транспортного експедирування між ТОВ Морський сервіс України ЛТД та ТОВ ДИОМЕД-2005 №27/11-19 від 27.11.2019 року оплата послуг/робіт експедитора здійснюється клієнтом на підставі виставленого рахунку (а.с.88-93). Рахунок на оплату №5, на загальну суму 101588,25 грн. (4159,43 доларів США) за транспортно-експедиційні послуги з доставки вантажу до митного кордону України відповідно до вказаного договору №27/11-19 від 27.11.2019 року виставлено лише 12.02.2020 року (а.с.94) та оплата позивачем здійснена 13.02.2020 року, що підтверджується платіжним дорученням №10 (а.с.95), Акт надання транспортно-експедиційних послуг №2 складено сторонами 13.02.2020 року (а.с.96), а тому вказані документи не могли бути надані додатково відповідачу на його вимогу, оскільки були складені вже після прийняття 10.02.2020 року Рішення про коригування митної вартості товару №UA500030/2020/000005/2.

Також суд звертає увагу, що з контракту №04/2012-3 від 11.01.2012 року, інвойсу №8356 від 26.12.2019 року та інших документів, вбачається, що поставка товару здійснювалася на умовах FOB Одеса.

Щодо посилань відповідача у спірному Рішенні на те, що позивачем не було надано до митного оформлення документи, які підтверджують понесені ним витрати на страхування транспортного засобу.

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010), введених в дію Міжнародною торговою палатою, за умовами терміну FOB (Free On Board (... named port of shipment) Франко борт (... назва порту відвантаження) визначено, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміну FOB на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту.

При цьому суд звертає увагу учасників справи, що ризик втрати чи пошкодження товару на пряму не пов`язано зі страхуванням такого товару, а лише означає, що з моменту завантаження товару на борт судна в порті відвантаження у випадку втрати чи пошкодження товару покупець не може пред`являти претензії до постачальника. Умови поставки FOB не передбачають обов`язкового страхування товару, а відтак воно може здійснюватися лише за волевиявлення покупця.

Крім того з довідки про транспортні витрати від 05.02.2020 року Вих.№27-20, виданої ТОВ Морський сервіс України ЛТД , вбачається, що страхування транспортним експедитором (перевізником) не надавалося (а.с.87, 184).

Суд вважає за необхідне зазначити, що якщо за твердженням позивача, страхування не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт, а повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту. При цьому, понесених позивачем витрат на страхування товару митницею не доведено, а відтак і включення цих витрат до митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.01.2018 року у справі №814/1204/15.

Частиною 10 ст. 58 МК України передбачений перелік складових митної вартості, які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. За змістом цієї норми обов`язковою ознакою таких витрат є не включення їх до ціни товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Пунктом 9 контракту №04/2012-3 від 11.01.2012 року визначено, що товар, який постачається відповідно до п.1 даного контракту, повинен бути упакований таким чином, щоб упаковка захищала товар від пошкодження і псування. Продавець несе відповідальність за пошкодження товару, які стали наслідком неналежного упакування. Відповідно до п.5.2. вказаного контракту, кінцева ціна на товари, які постачаються за умовами даного контракту, вказується в інвойсах чи специфікаціях по курсу, узгодженому і зафіксованому сторонами на день видання інвойсу.

Тобто можна дійти висновку, що ціна упакування вже включена у вартість товару та відображена у інвойсі у розмірі 19079,17 USD та як вбачається з коносаменту (Bill of Lading) S0119120619 від 27.12.2019 року, весь товар в асортименті, що постачався позивачу упакований у 952 коробках.

Таким чином, суд встановив, що митну вартість імпортованого товару, що вказана декларантом у митній декларації визначено за основним методом та до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору.

Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари є необґрунтованими. Оскільки надані позивачем документи спростовують твердження контролюючого органу про наявність в них розбіжностей, підробок та відсутності всіх відомостей, що підтверджують ціну імпортованого товару, зокрема наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена ТОВ ДИОМЕД-2005 митна вартість товару базувалася на документально підтверджених відомостях, що піддавались обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ ДИОМЕД-2005 митної вартості товару судом не встановлено. Крім того вказана ціна підтверджена і експертним висновком, що також наданий до митного органу та до суду разом з позовною заявою.

Суд критично ставиться до висновку відповідача, що експертний висновок №187/20 від 04.04.2020 року (а.с.82-85) лише констатує ціну товару, зазначу у документах, поданих до митного оформлення (контракті та інвойсі), та не містить джерела інформації щодо аналізу ринку аналогічної (подібної) продукції, на які посилається експерт, оскільки у своєму висновку експерт вказав, які інформаційні джерела використовувалися при проведенні дослідження.

Відповідно до ст.254 МК України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Згідно зі ст.53 МК України, митна декларація країни відправлення, не міститься в переліку основних документів, на підставі яких визначається митна вартість товару, а лише відноситься до додаткових документів. Та копію митної декларації країни походження, декларант має надати лише за умови, що документи визначені у ч.2 ст.53 МК України містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або полягає сплаті за ці товари - за умовою її наявності.

Суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що декларація країни відправлення, потребує перекладу на державну мову, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, однак в своєму рішенні митний орган не повідомив, які саме відомості необхідно перекласти та не обґрунтовано необхідність здійснення такого перекладу. При цьому в декларації країни відправлення №681120190148526402, містяться відомості щодо особи, яка отримує товар, вартість поставленого товару, номер інвойсу, комплектність та інше.

Суд доходить до висновку, що митна декларація країни відправлення №681120190148526402 від 27.12.2019 року не впливає на визначення митної вартості товару та є лише додатковим документом. Крім того числові значення складових митної вартості товарів повинні в першу чергу підтверджуватися іншими документами, зокрема договором, інвойсом, та як встановлено судом, з основних документів, поданих позивачем до митного оформлення, підтверджується фактична ціна товару та інші складові митної вартості товару, що були відображені в митній декларації, а відтак вимога щодо надання перекладу митної декларації країни відправлення була необґрунтованою.

За таких обставин відповідачем не доведено, що подані декларантом позивача документи для визначення митної вартості товару свідчать, що митна вартість товару занижена, так само не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та необхідність застосування резервного методу визначення митної вартості товару.

Крім того, суд вважає за доцільне наголосити, що відомості, які містяться в ЄАІС, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Крім іншого, суд акцентує увагу на тому, що відповідачем не доведено наявності підстав для застосування другорядних методів визначення митної вартості, а саме за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Згідно з Наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів крім номера та дати митних декларацій (№UA500030/2020/201071 від 29.01.2020 року, №UA500050/2020/205080 від 04.02.2020 року), які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не містять жодних пояснень з боку митного органу щодо зроблених коригувань на обсяги партії подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів всупереч положенням п.п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України.

З урахуванням зазначеного, суд встановив, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та в подальшому скориговано митну вартість товару.

Згідно з ч.11 ст.5 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб`єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

Відповідно до ст.6 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

При цьому, суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, про недотримання Одеською митницею Держмитслужби вимог МК України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу за основним методом ціною договору.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно, в порушення ст.58 МК України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, який застосовано без достатніх на те підстав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500030/2020/000005/2 від 10.02.2020 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що відповідач не довів суду правомірність винесення оскаржуваного рішення, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем до суду надано платіжне доручення №8 від 14.02.2020 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову на загальну суму 13050,74 грн.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ ДИОМЕД-2005 , суд вважає за необхідне стягнути на його користь суму сплаченого ним судового збору у розмірі 13050,74 грн. з Одеської митниці Держмитслужби.

Керуючись ст.ст.9, 73, 77, 90, 139, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ДИОМЕД-2005 до Одеської митниці Держмитслужби задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500030/2020/000005/2 від 10.02.2020 року.

Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, 21-а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДИОМЕД-2005 (68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Промислова, буд.26, код ЄДРПОУ 33647497) витрати по сплаті судового збору у сумі 13050,74 грн. сплачені по платіжному дорученню №8 від 14.02.2020 року.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та строки, встановлені ст.ст.295, 297 та з урахуванням п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іванов Е.А.

.