Ухвала

від 15.04.2020 по справі 303/2101/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 303/2101/19

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.04.2020 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретарки ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали судового провадження №11-сс/4806/12/20, за апеляційною скаргою потерпілої ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03. 10. 2019.

Цією ухвалою задоволено скаргу ОСОБА_7 та скасовано повідомлення про підозру, складене 10. 07. 2019 заступником начальника СУ ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_8 відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 190, ч. ч. 3, 4 ст. 358 КК України.

У поданій слідчому судді скарзі, ОСОБА_7 ставив питання про скасування повідомлення про підозру його у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 3, 4 ст. 358, ч. 4 ст.190 КК України від 10. 07. 2019 у кримінальному провадженні, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018070000000142 від 23. 08. 2018. В обґрунтування вимог скарги вказував на те, що вказане повідомлення про підозру є необґрунтованим з підстав відсутності достатніх доказів для підозри йогоу вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, відсутності складу злочину у його діях та невідповідністю доказів, зібраних у кримінальному провадженні встановленим слідством обставинам та їх кваліфікації.

Ухвала слідчого судді мотивована тим, що обґрунтованість підозри, оголошеної ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 190, ч. ч. 3, 4 ст. 358 КК України, в контексті її розуміння Європейським судом з прав людини, є «сумнівною», тобто об`єктивно не переконливою з точки зору встановлених слідством фактів та доказів, якими вони підтверджені. Також слідчий суддя вказав, що у повідомленні про підозру, що була оголошена ОСОБА_7 , докази зібрані в кримінальному провадженні, не відповідають встановленим слідством обставинам, суперечать їм, та кваліфікації діянь.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді від 03. 10. 2019 скасувати та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_7 . В обґрунтування апеляційних вимог вказує на те, що ухвала слідчого судді є незаконною, винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права. Про незаконність ухвали слідчого судді, на її думку свідчить і постановлена раніше цим же слідчим суддею ухвала про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_7 про скасування повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень,

-2-

передбачених ч. 4 ст.190, ч. ч. 3, 4 ст. 358 КК України, в рамках цього ж кримінального провадження. Потерпіла ОСОБА_6 вважає, що оголошена ОСОБА_7 підозра є об`єктивною, обґрунтованою та такою, що відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, відповідає вимогам ст. 277 КПК України і яка вручена у спосіб, визначений ст. 278 цього Кодексу. Одночасно потерпіла ОСОБА_6 ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 03. 10. 2019, посилаючись на те, що розгляд скарги та поставлення ухвали відбулися без її участі у зв`язку з неповідомленням про час та місце розгляду скарги, а про оскаржувану ухвалу дізналася тільки 09. 10. 2019 із Єдиного реєстру судових рішень України.

Будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду прокурор та особа, яка подала апеляційну скаргу - потерпіла ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилися. Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність прокурора, належно повідомленого, не є перешкодою для розгляду скарги. Крім того, за змістом ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Також, апеляційний суд враховує клопотання представника потерпілої адвоката ОСОБА_9 , який просить розглянути апеляційну скаргу у відсутності нього та потерпілої.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_5 , яка висловила заперечення щодо апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_6 , окрім іншого посилаючись на те, що ОСОБА_6 не має права на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді у даному провадженні, оскільки участі у даному провадженні в суді першої інстанції не приймала і скасування повідомлення про підозру безпосередньо на її інтереси не впливає, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що строк апеляційного оскарження, виходячи зі змісту ч. 3 ст. 395 КПК України, потерпілою ОСОБА_6 не порушений, а її апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Крім того, п. 7 ч. 3 ст. 56 КПК України передбачає, що протягом кримінального провадження потерпілий має право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 393КПК України визначено коло осіб, які мають право на подачу апеляційної скарги.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст.393КПК апеляційну скаргу мають право подати й інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом. Така можливість оскарження має бути прямо передбачена і визначена Кримінальним процесуальним кодексом України, в тому числі з дотриманням порядку підтвердження своїх повноважень.

Відповідно до висновку про право застосування норм ст. 7, ч. 6 ст. 9, ст. 24 КПК України щодо права на оскарження судового рішення до суду вищого рівня, викладеного у постанові Верховного Суду України від 03. 03. 2016 у справі №5-347кс15, відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб`єктів оскарження, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою у доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено ч. 2 ст. 24 КПК України.

-3-

Із матеріалів провадження убачається,що підставою для початку кримінальногопровадження №12018070000000142 від23.08.2018 стала заява ОСОБА_6 про шахрайське заволодіння належним їймайном,чим їй завданоматеріальної шкоди вособливо великих розмірах. За таких обставин, рішення суду щодо наявності підозри у будь-якому випадку впливає на інтереси потерпілої, у зв`язку з чим очевидним є те, що ОСОБА_6 , хоча і не приймала участі у даному провадженні в суді першої інстанції, вправі захищати свої права, свободи та інтереси, яких стосується ухвала слідчого судді у даному провадженні, шляхом звернення до апеляційної інстанції з його оскарженням, реалізуючи своє конституційне право та керуючись загальними засадами кримінального судочинства, в тому числі пунктами 1, 2, 10, 17 статті 7, частини шостої статті 9, частин першої та другої статті 24 КПК України.

На переконання колегії суддів дотримання вказаних засад є гарантією реалізації прав особи на захист і доступ до правосуддя, а нехтування ними означає, що судове рішення про відсутність у потерпілої ОСОБА_6 права на звернення з апеляційною скаргою, свідчитиме про недотримання вимоги справедливості судового розгляду , приписів ст. 370 КПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду або слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Оскільки матеріали судового провадження не містять даних про виклик у судове засідання особи, яка оскаржує ухвалу слідчого судді, а зі змісту апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_6 вбачається, що про існування ухвали слідчого судді від 03.10.2019, ОСОБА_6 дізналася тільки 09. 10. 2019, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга потерпілої ОСОБА_6 є такою, що подана в межах строку, передбаченого ст. 395 КПК України для оскарження ухвали слідчого судді.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Цих вимог кримінального процесуального закону при розгляді скарги слідчим суддею не дотримано.

Підстави та порядок повідомлення про підозру визначено главою 22 КПК України.

Відповідно дост.276КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченомустаттею 278цього Кодексу,у випадках: затриманняособи намісці вчиненнякримінального правопорушеннячи безпосередньопісля йоговчинення; обрання до особи одного зпередбачених цимКодексом запобіжнихзаходів; наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 277 КПК Україниписьмове повідомленняпро підозрускладається прокуроромабо слідчимза погодженнямз прокурором.Повідомлення маємістити таківідомості:прізвище тапосаду слідчого,прокурора,який здійснюєповідомлення; анкетнівідомості особи(прізвище,ім`я,по батькові,дату тамісце народження,місце проживання,громадянство),яка повідомляєтьсяпро підозру;найменування (номер)кримінального провадження,у межахякого здійснюєтьсяповідомлення; зміст підозри; правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу,

-4-

місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Дослідивши матеріали судового провадження у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги ст. ст. 276, 277 КПК України, Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і рішень Європейського суду з прав людини, постановлених у справах протии України, слідчим суддею при розгляді скарги ОСОБА_7 не були враховані, внаслідок чого постановлено судове рішення, яке з огляду на норми процесуального та матеріального права не можна визнати законним та обґрунтованим.

Під час апеляційного розгляду встановлено, щов провадженні СУ ГУ НП в Закарпатській області знаходиться кримінальне провадження №12018070000000142, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. ч. 3, 4 ст. 358 КК України, відомості про які до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені 28. 03. 2018. 10. 07. 2019 заступником начальника відділу слідчого управління ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_8 складено повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. ч. 3 ч. 4 ст. 358 КК України.

На переконання колегії суддів, аналіз оскарженого ОСОБА_7 повідомлення про підозру, дає підстави стверджувати, що повідомлення про підозру від 10. 07. 2019 за своїм змістом та сутністю у повній мірі відповідає вимогамст. 277 КПК України. Як видно, зазначене повідомлення про підозру містить всі необхідні відомості, у тому числі, прізвище та посаду слідчого який здійснював повідомлення, містить зміст підозри, правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , виклад обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 у тому числі зазначення часу, місця їх вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру, підпис слідчого який здійснив повідомлення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що повідомлення ОСОБА_7 про підозру від 10. 07. 2019 укримінальному провадженні №12018070000000142, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. ч. 3, 4 ст. 358 КК України, відповідає вимогамКПК України.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_6 про незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді від 03. 10. 2019 колегія суддів також враховує положення, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04. 2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88від 28.10.1994 та ін.) про те, що термін «обґрунтована підозра» означає,щоіснуютьфакти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.

Відповідно до вимог п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, цих вимог при розгляді скарги не дотримався.

-5-

Задовольняючи скаргу ОСОБА_7 та скасовуючи повідомлення про підозру, слідчий суддя дійшов висновку про «сумнівність» обгрунтованості підозри, оголошеної ОСОБА_7 в контексті її розуміння Європейським судом з прав людини, її об`єктивної непереконливості з точки зору встановлених слідством фактів та доказів, якими вони підтверджені, а також невідповідністю зібраних в кримінальному провадженні доказів, встановленим слідством обставинам, суперечності їм та кваліфікації діянь.

Проте, апеляційний суд відмічає, що на підставі аналізу змісту ст. 368 КПК України та інших норм КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, чи винна особа в його в вчиненні, вирішуються судом при ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.

Зміст положень п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України дає підстави стверджувати, що в ході розгляду скарги на повідомлення про підозру підлягає до з`ясування дотримання в ході повідомлення про підозру глави 22 КПК України, у тому числі щодо відповідності підозри вимогам ст. 277 КПК України та щодо відмови в продовженні встановлених строків досудового розслідування.

Відповідно до норм чинного кримінального процессуального законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що підставами для скасування повідомлення про підозру можуть бути процесуальні порушення допущені під час її складання (формулювання) та вручення. В данному випадку слідчий суддя, вдавшись в оцінку правильності кваліфікації дій підозрюваної особи, вийшов за межі своїх повноважень, які обмежуються здійсненням судового контролю у визначених КПК України випадках, та незаконно надав оцінку обставинам, які мають досліджуватися судом у ході судового провадження.

При прийнятті рішення, апеляційний суд також враховує те, що слідчий суддя, приймаючи судове рішення, не витребував матеріали кримінального провадження, не дав оцінки доказам, зібраним органом досудового розслідування у кримінальному провадженні. У матеріалах судового провадження відсутні будь-які дані про те, що слідчим суддею витребовувались у слідчого або прокурора матеріали кримінального провадження. З журналу судового засідання також не вбачається, що під час розгляду скарги, яку подав ОСОБА_7 , досліджувались матеріали кримінального провадження, у тому числі, докази, зібрані органом досудового розслідування, які підтверджують висунуту ОСОБА_10 підозру.

Зазначене свідчить про те, що викладені у судовому рішенні висновки про незаконність підозри, не ґрунтуються на вимогах закону та зібраних у кримінальному провадженні доказах, а також про те, що слідчим суддею дана оцінка лише тим доказам, на які посилалась сторона захисту.

Разом з тим, дослідивши матеріали кримінального провадження №12018070000000142, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. ч. 3, 4 ст. 358 КК України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28. 03. 2018 колегія суддів враховує, що з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28. 03. 2018 вбачається, що ОСОБА_6 звернулася із заявою щодо шахрайського заволодіння належними їй земельною ділянкою та дачним будинком , що розташований за адресою АДРЕСА_1 , шляхом підроблення технічного паспорту на житловий будинок та декларації про готовність об`єкту до експлуатації, чим ОСОБА_6 завдано матеріальної шкоди в особливо великих розмірах. З вказаного Витягу також вбачається, що невідомою особою подано приватному нотаріусу Ужгородського нотаріального округу декларацію про готовність будинку АДРЕСА_1 до експлуатації, на підставі якої 29. 08. 2017, нотаріусом було зареєстровано право власності на зазначений будинок

-6-

за ОСОБА_7 , при цьому згідно відповіді ДАБІ у Закарпатській області від 03. 03. 2018 встановлено, що така декларація не погоджувалася і за таким номером видана іншій особі за іншою адресою, що свідчить про наявність ознак використання невстановленими особами підробленого офіційного документа та використання завідомо підробленого документа.

Згідно будівельного паспорту, виданого 12. 07. 2017 замовником будівництва житлового будинку та господарських будівель за адресою АДРЕСА_1 являється ОСОБА_6 . Документ, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою - витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний номер 91066304 від 04. 07. 2017; кадастровий номер 2122781403:01:001:0271.

Згідно Декларації про готовність об`єкта до експлуатації індивідуального житлового будинку та господарських будівель АДРЕСА_1 , а також Технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 , замовником технічної інвентаризації, зазначений ОСОБА_7 .

Постановою старшого слідчого в ОВС СУ ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_11 від 28. 03. 2019, земельну ділянку загальною площею 0,15 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 за кадастровим номером 2122781403:01:001:0271, на якій побудовано житловий будинок та господарські будівлі, визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №1201 8070000000142.

Із протоколів допиту свідка ОСОБА_12 та потерпілої ОСОБА_6 від 02. 04. 2018 вбачається, що Декларацію про готовність об`єкту до експлуатації від 19. 04. 2013 та технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1 від 25. 04. 2017 - раніше не бачили. Про неможливість реєстрації права власності на будинок, через те, що такий зареєстровано за іншим власником, ОСОБА_6 дізналася при зверненні до нотаріуса.

Свідок ОСОБА_13 приватний нотаріус Ужгородського нотаріального округу показав, що 23. 08. 2017 до нього звернувся ОСОБА_7 з метою реєстрації права власності на нерухоме майно будинку АДРЕСА_1 та надав для цього відповідні документи, в тому числі і оригінал Декларації про готовність вказаного об`єкта до експлуатації №ЗК 142130990679 від 19. 04. 2013 .

При прийнятті судового рішення, колегія суддів також враховує те, що вказані вище свідки попереджені про кримінальну відповідальність заст. 383 КК України.

Згідно заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) від 23. 08. 2017 за №23851776, подав та підписав ОСОБА_7 , до якої долучив Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації номер ЗК142130990679.

Із висновку експерта №4/9 від 18. 01. 2019 вбачається, що підпис на оригіналі заяви про державну реєстрації прав та їх обтяжень від 23. 08. 2017, а саме на житловий будинок АДРЕСА_1 , який знаходиться в нижній частині документу, праворуч від друкованого тексту «підпис заявника» виконаний - ОСОБА_7 . Підпис у договорі купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , №421 від 04. 09. 2017, який знаходиться на другом аркуші, в нижній частині документу, праворуч від друкованого тексту «Продавець» виконаний - ОСОБА_7 .

Відповідно до висновку експерта №4507 від 15.01.2019 судової оціночно-земельної експертизи по матеріалах кримінального провадження №12018070000000142, ринкова вартість земельної ділянки, під кадастровим номером 2122781403:01:001:0271 площею 0,1500 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , станом на серпень 2017, могла становити 401700 грн.

-7-

Згідно висновку експерта №4508 від 15.01.2019 судової оціночно-будівельної експертизи по матеріалах кримінального провадження №12018070000000142, ринкова вартість нерухомого майна - житлового будинку с господарськими будівлями, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , станом на серпень 2017, могла становити 1611176 грн.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що вище наведені докази вказують на причетність ОСОБА_7 до скоєння кримінально-карних дій, у тому числі, кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.190, ч. 3, 4 ст. 358 КК України, а також підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити кримінальне правопорушення.

Відповідно до практики ЄСПЛ "розумна підозра у вчиненні кримінального правопорушення, про яку йдеться у статті 5 пар. 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин".

Вимога розумної підозри містить у собі два питання. Перше з них становить питання права: розумна підозра має стосуватися правопорушення, передбаченого законом. Друге - питання факту: мають бути доведені обставини, які за розумного та неупередженого тлумачення викликають підозру щодо причетності певної особи до певного злочину.

Колегія суддів враховує, що стандарт переконання "розумна підозра" достатньо вимогливий, хоча значно слабкіший за стандарт "поза розумним сумнівом", який вимагається для кримінального засудження.

Апеляційний суд зазначає, що ця вимога не означає, що сторона обвинувачення навіть на ранніх стадіях розслідування, зобов`язана довести всі елементи правопорушення, оскільки цей стандарт не вимагає, щоб сторона обвинувачення мала докази, достатні для остаточного вирішення питання про винуватість.

Факти, що підтверджують «обґрунтовану підозру» не повинні бути такого самого рівня, як факти, на яких має ґрунтуватись обвинувальний вирок чи навіть пред`явлення обвинувачення - рішеня ЄСПЛ у справі «Броуган та інші проти Сполучного Королівства».

Колегія суддів вважає, що посилання слідчого судді в оскаржуваній ухвалі на чисельні рішення Європейського суду з прав людини щодо визначення терміну «обґрунтована підозра» як існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться, могла чинити це правопорушення, за відсутності в ухвалі жодного посилання на факти та інформацію, які не можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення, є безпідставним.

Окрім того в ухвалі слідчого судді не вказується на те, які саме докази кримінального провадження не відповідають встановленим слідством обставинам, у чому їх суперечність, й у чому саме полягає суперечність доказів при кваліфікації діянь ОСОБА_7 .

Тому доводи апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_6 про те, що під час розгляду скарги слідчий суддя не дав належної оцінки зібраним у ході досудового розслідування доказам, які вказують на можливу причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, є обґрунтованими. Колегія суддів вважає, що вказані докази є достатніми для висунення підозри ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. ч. 3, 4 ст. 358 КК України.

За викладених обставин, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню в порядку п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

-8-

Відповідно до ч. 3ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

За таких обставина, виходячи з вимог п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України колегія суддів вважає, що апеляційна скарга потерпілої ОСОБА_6 підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню з постановленням апеляційним судом нової ухвали, якою слід відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_7 про скасування повідомлення про підозру.

При прийнятті рішення колегія суддів враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; положення ст. ст. 220, 317 цього ж Кодексу про те, що саме за клопотанням учасників судового процесу сторони обвинувачення чи захисту (прокурора, потерпілого, обвинуваченого чи його захисника) апеляційний суд визначає необхідність дослідження тих чи інших доказів для з`ясування фактичних обставин справи і те, що сторона захисту під час розгляду апеляційної скарги не заявляла будь-яких клопотань про приєднання та дослідження доказів, у тому числі й у спростування доводів апеляційної скарги, а також вимоги ст. 404 КПК України щодо меж перегляду судового рішення судом апеляційної інстанції в межах апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст.404, 405, 407, 412, 415, 422 КПК України, апеляційний суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.10.2019, якою скасовано повідомлення про підозру, складене 10. 07. 2019 заступником начальника СУ ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_8 відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. ч. 3, 4 ст. 358 КК України скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні скарги ОСОБА_7 про скасування повідомлення про підозру, складеного 10. 07. 2019 заступником начальника СУ ГУ НП в Закарпатській області ОСОБА_8 відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч. ч. 3, 4 ст. 358 КК України відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: