Постанова

від 27.04.2020 по справі 515/1288/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3476/20

Номер справи місцевого суду: 515/1288/19

Головуючий у першій інстанції Тимошенко С. В.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Комлевої О.С.,

Цюри Т.В.,

за участю секретаря Ющак А.Ю.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відсутності учасників справиапеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Україна на ухвалу Татарбунарського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2019 року, в частині залишення без розгляду позову ОСОБА_1 , у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Україна про визнання договорів оренди землі недійсними та визначення порядку виконання судового рішення,

встановив:

19 серпня 2019 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_6 , пред`явили до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - комерційна фірма (далі - ТОВ ВКФ) Україна цивільний позов про визнання договорів оренди землі недійсними та визначення порядку виконання судового рішення, посилаючись на те, що вони є власниками земельних ділянок, що розташовані на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, цільове призначення яких - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна їм стало відомо про те, що між ними та відповідачем у справі укладено договори оренди належних їм земельних ділянок, хоча про укладення зазначених договорів вони не знали, їх не підписували і, отже, не могли знати про їх реєстрацію. На думку позивачів дані договори мають бути визнані судом недійсними.

До судового засідання до суду найшли клопотання представника відповідачів про: виклик до суду та допиту як свідка ОСОБА_7 , яка нібито на підставі довіреності підписала договір оренди від імені ОСОБА_2 ; про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ ВКФ Україна про визнання договору оренди землі недійсним.

У судовому засіданні представником позивачів було підтримано заявлені раніше клопотання, крім того, ним заявлені нові клопотання, а саме: про витребування у відповідача оригіналів договорів оренди землі, укладених з позивачами, з метою дослідження їх у судовому засіданні, та оголосити перерву у підготовчому судовому засіданні для отримання зазначених доказів.

Представники відповідачів не заперечували проти задоволення клопотань сторони позивача про: залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду; виклик свідка та оголошення перерви у судовому засіданні. Але заперечували проти витребування оригіналів договорів оренди земельних ділянок позивачів, посилаючись на те, що примірники цих договорів мають бути у позивачів.

У свою чергу, представниками відповідача у судовому засіданні було заявлено клопотання: про визнання обов`язковою явку позивачів до суду для надання ними особистих пояснень та про залучення до участі у розгляді справи як співвідповідачів державних реєстраторів, які внесли до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відомості про укладених між сторонами спірних договорів оренди земельних ділянок, вважаючи, що прийняте судом рішення може вплинути на права та інтереси зазначених осіб.

Представник позивачів заперечував проти задоволення заявлених клопотань, вважаючи передчасним виклик до суду позивачів, які є літніми особами та деякі з яких мешкають за межами Татарбунарського району Одеської області. А що стосується державних реєстраторів, то рішення у справі ніяким чином не буде зачіпати їх права та інтереси.

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2019 року клопотання представника позивачів - адвоката Фомічова І.О. було задоволено частково.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ ВКФ Україна про визнання договору оренди землі недійсними та визначення порядку виконання судового рішення було залишено без розгляду.

Зобов`язано ТОВ ВКФ Україна надати у підготовче судове засідання оригінали договорів оренди земельних ділянок:

- за кадастровим № 5125081600:01:001:1154, укладеного 01.10.2015 р. між ТОВ ВКФ Україна Граматик А.С.;

- за кадастровим № 5125081600:01:001:2225, укладеного 01.10.2015 р. між ТОВ ВКФ Україна та ОСОБА_8 ;

- за кадастровим № 5125081600:01:001:1133, укладеного 01.10.2015 р. між ТОВ ВКФ Україна та ОСОБА_5 ;

- за кадастровим № 5125081600:01:001:0861, укладеного 04.11.2015 р. між ТОВ ВКФ Україна та ОСОБА_2 .

Клопотання представника позивачів про виклик свідка ОСОБА_7 було відхилено, як заявленого передчасно.

Клопотання представників відповідача ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про залучення співвідповідачів було задоволено.

Залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ТОВ ВКФ Україна про визнання договорів оренди землі недійсними та визначення порядку виконання судового рішення в якості співвідповідачів державних реєстраторів Любашівського районного управління юстиції в Одеській області (66502, Одеська область, смт Любашівка, вул.Радянська,84) Ігнатовського ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

Клопотання представників відповідачів про визнання обов`язковою явку до суду позивачів ОСОБА_2 , Граматик ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 для надання ними особистих пояснень у даній справі відхилено, як заявлене передчасно.

Оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні у даній справі до 28 листопада 2019 року до 11.00 год.

В апеляційній скарзі ТОВ ВКФ Україна ставить питання про скасування ухвали Татарбунарського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2019 року, в частині залишення без розгляду позову ОСОБА_1 , та направити дану цивільну справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права (а.с.124-126).

Про час і місце судового засідання, призначеного на 22.04.2020 року, на 14.00 год., учасники справи повідомлені належним чином (а.с.197-211), у тому числі ТОВ ВКФ Україна , яке за адресою реєстрації відсутнє (а.с.197, 208), що передбачено ч. 10 ст. 128, ч.ч. 4,10 ст. 130 та ч.1 ст.131 ЦПК України.

Колегія суддів також враховує, що у відповідності до п.п. 1,5 Розпорядження голови Одеського апеляційного суду № 1 від 16.03.2020 року, з наступними змінами (а.с.213), апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч.ч.1,2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату.

Оскільки жоден із учасників даної цивільної справи не надав суду заяви про бажання прийняти участь у справі особисто, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим колегія суддів вирішила слухати справу за відсутності її учасників і без проведення судового засідання, на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене та у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з цим, датою ухвалення цього судового рішення, яким є постанова суду, є 27.04.2020 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, відзив на неї (а.с.183), колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

З цих підстав, суд виходив із того, що оскільки заява про залишення позову без розгляду подана представником позивача ОСОБА_1 по початку розгляду справи по суті, то це клопотання підлягає задоволенню.

При цьому судом враховано, що представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , який діє на підставі договору про надання правової допомоги № 51-08/19від 13.08.2019 року, а також ордеру серії НОМЕР_1 , № 1000970, не мав жодних обмежень прав та повноважень, крім права отримувати і розпоряджатися коштами і майном Клієнта, в даному випадку позивача ОСОБА_1 (а.с.44).

З цих підстав, та враховуючи, що у відповідності до ч. 6 ст. 188 ЦПК України до початку розгляду справи суд вправі роз`єднати позовні вимоги в окремі провадження, доводи заявника апеляційної скарги про те, що до початку розгляду справи по суті суд першої інстанції мав спочатку виділити в окреме провадження позовні вимоги ОСОБА_1 , а потім залишати її позов без розгляду, є безпідставними і необгрунтованими.

Враховуючи вищенаведені обставини в своїй сукупності, суд дійшов правильного і обгрунтованого висновку про необхідність залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ ВКФ Україна про визнання договору оренди землі недійсним та визначення порядку виконання судового рішення.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваної ухвали суду та доводів апеляційної скарги.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, оскільки ухвалу постановлено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Україна залишити без задоволення.

Ухвалу Татарбунарського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2019 року, в частині залишення без розгляду позову ОСОБА_1 , залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання цього судового рішення, яке складено 27.04.2020 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

О.С. Комлева

Т.В. Цюра