Рішення

від 20.02.2007 по справі 531/20-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

531/20-06

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"20" лютого 2007 р.                                                                              Справа № 531/20-06

Господарський суд Київської області  у складі  судді  Іваненко Я.Л.  розглянув матеріали справи

за позовом           Відкритого акціонерного товариства „БП „Сортнасіннєовоч”, м. Бориспіль

до           Товариства з обмеженою відповідальністю „Бориспільсортнасіннєовоч”, м. Бориспіль

про           стягнення 13217,62грн.

за участю представників сторін:

від позивача:          Іванченко О.І., довіреність №92 від 29.09.2006р.

від відповідача:     Яцюта А.І., довіреність №3 від 26.01.07р.

                           Медведєва К.І., довіреність №4 від 26.01.07р.

.

суть спору:

         До господарського суду Київської області звернулось відкрите акціонерне товариство „БП „Сортнасіннєовоч”, м. Бориспіль (далі - позивач) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Бориспільсортнасіннєовоч”, м. Бориспіль (далі - відповідач) про стягнення 13217,62грн., з яких 3487,14грн. заборгованості з оплати отриманого товару, 5826,48грн. пені, 1191,00грн. –3% річних та  2072,00грн. інфляційних нарахувань.

Ухвалою про порушення провадження у справі від 25.12.2006р. її розгляд призначено на 11.01.2007р. Ухвалами суду від 11.01.07р. та 29.01.07р. розгляд справи відкладався у зв'язку з необхідністю витребування додаткових матеріалів справи.

В ході судових засідань представником позивача було надано заяву від 25.01.07р. про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній відмовився від позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 5826,48грн., та заяву від 08.02.07р. про зменшення позовних вимог, відповідно до якої відмовився від позовних вимог в частині стягнення з відповідача 457,19грн. основної заборгованості, та просить стягнути з відповідача 3040,24грн. заборгованості за отримане насіння, яка визнана відповідачем в Акті від 01.01.07р., 1191,00грн. –3% річних, 2072,00грн. – інфляційних нарахувань, а також стягнути з відповідача судові витрати, до яких просить віднести 20,23грн., які було сплачено за отримання довідки про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та 6,60грн. за надіслання відповідачеві позовної заяви з додатками.  Позовні вимоги представник позивача підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві, запереченнях на відзив відповідача від 08.02.07р. та від 20.02.07р. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем свого обов'язку щодо розрахунку за отримане за договором на закупівлю сортового насіння квіткових та овочевих культур під реалізацію від 14.04.2003р. насіння.

В судовому засіданні 11.01.2007р. представники відповідача факт отримання насіння за договором від 14.04.03р. не заперечували, проте з сумою основного боргу не погодились та надали Акт звірки розрахунків станом на 01.01.07р. підписаний керівниками підприємств позивача та відповідача, відповідно до якого відповідач визнає заборгованість в розмірі 3040,24грн.

В судовому засіданні 29.01.07р. представниками відповідача було надано відзив  №2 від 26.01.07р., в якому останні проти позовних вимог заперечили та зазначили, що:

- укладений сторонами 14.04.03р. договір є договором реалізації, а тому нереалізований товар –насіння може бути повернуто позивачу;

- позивачем заявлено позовні вимоги після спливу 3-річного строку позовної давності, який почав свій перебіг 02.11.2003р. (в договорі встановлено обов'язок відповідача розрахуватись за насіння до 01.11.2003р.) та сплив 02.11.2006р.;

Крім того, відповідач посилається на недоведеність позивачем факту поставки товару та заперечує факт отримання насіння від позивача. Проте, до відзиву відповідач надав Довідку від 01.01.07р. про залишки нереалізованого насіння та лист №1 від 24.01.2007р., в якому пропонує повернути залишки насіння позивачу.

В судовому засідання 13.02.2007р. представники відповідача надали черговий відзив №2 від 13.02.07р., в якому взагалі вказали на відсутність заборгованості перед позивачем, та зазначили, що вартість отриманого ними насіння  повністю сплачено в розмірі 173338,37грн. Свої ж пояснення, надані в минулих судових засіданнях, представники відповідача просять до уваги не брати, а підписаний керівником відповідача Акт звірки від 01.01.07р. та лист від 26.01.07р. з пропозицією повернути залишки насіння, вважають такими, що підписані помилково.

В судовому засіданні 13.02.2007р. було оголошено перерву до 20.02.2007р. на 14.00.

В судовому засіданні 20.02.2007р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності,  господарським судом встановлено наступне.

14.04.2003 року між Відкритим акціонерним товариством Бориспільського підприємства „Сортнасіннєовоч” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Бориспільсортнасіннєовоч” (покупець) укладено договір на закупівлю сортового насіння квіткових та овочевих культур під реалізацію (далі –Договір). Відповідно до п. п. 1, 2 цього Договору продавець зобов'язується надати покупцю насіння овочевих культур на загальну суму згідно виставлених рахунків під реалізацію терміном на 6 місяців, а покупець зобов'язується прийняти насіння за умови його відповідної якості та провести оплату за отримане насіння до 01.11.2003р.

З матеріалів справи вбачається і сторонами не заперечується,  що зазначений договір виконувався обома сторонами. Відповідач отримував у позивача насіння та частково розраховувався за нього.

На виконання умов Договору позивачем в період з квітня 2003р. по червень 2003р. було передано, а  відповідачем прийнято насіння на загальну суму 214836,51грн., що підтверджується:

- довіреністю ЯЖН №444056 від 14.04.2003р., виданою на ім'я особи, уповноваженої відповідачем  на отримання насіння та підписаними накладними про відпуск насіння від 14.04.03р. №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 682, 683, 684, від 15.04.2003р. № 697, від 16.04.03р. №№ 703, 704, 705, 707, 708, 709, від 17.04.2003р. №№ 716, 717, 728, від 18.04.2003р. №№ 731, 733, 734, 738, 741, від 21.04.03р. №№ 745, 746, 747, 748, від 22.04.2003р. №№ 756, 757, 758, 761, 762, від 23.04.2003р. № 764, 765, 766, 767, 768, від 24.04.2003р. №№ 773, 774, 775, 776, 781, 782, від 25.04.2003р. №№ 787, 789, 793, від 29.04.2003р. №№ 795, 796, 797, від 30.04.2003р. №№ 806, 807, 808, 811, 812,

- довіреністю ЯЖН №444058 від 05.05.2003р., виданою на ім'я особи, уповноваженої відповідачем  на отримання насіння та підписаними накладними про відпуск насіння від 05.05.2003р. №№ 816, 817, 818, 819, 820, 823, 824, 825, 831, 832, 834, 835, 836, 837, від 07.05.2003р. №№ 853, 857, 858, від 08.05.2003р. №№ 860, 861, 862, 863, 868, 874, від 12.05.2003р. №№ 876, 880, 881, 882, від 13.05.2003р. №№ 887, 888, 889, від 14.05.2003р. №№ 889, 892, від 15.05.2003р. №№ 894, 896, від 16.05.2003р. № 902, від 23.05.2003р. №№ 905, 906, 907, 908, 909, від 28.05.2003р. № 915, від 30.05.2003р. № 918,

- довіреністю ЯЖН №444076 від 01.06.2003р., виданою на ім'я особи, уповноваженої відповідачем  на отримання насіння та підписаними накладними про відпуск насіння від 09.06.2003р. № 927, від 11.06.2003р. №№ 930, 933, від 12.06.2003р. № 932, від 18.06.2003р. № 937, від 19.06.2003р. № 941, від 23.06.2003р. № 940, від 24.06.2003р. № 947, оригінали яких було оглянуто в судовому засіданні, а належним чином завірені копії залучено до матеріалів справи.

Відповідно до п. 2 Договору покупець зобов'язався прийняти насіння за умови його відповідної якості та провести оплату за отримане насіння до 01.11.2003р. Претензій щодо якості переданого насіння у відповідача не було, вимог щодо недоліків переданого товару не пред'являлось.

Як вбачається з матеріалів справи в їх сукупності, відповідач за отримане насіння розрахувався частково.

В ході судових засідань при дослідженні наданих відповідачем платіжних доручень про оплату насіння за 2003-2005рр. (із зазначеннями призначенням платежу –„за насіння по договору”), наданих відповідачем банківських виписок з особового рахунку останнього та з урахуванням заборгованостей, встановлених актами звірок взаєморозрахунків від 01.11.2003р., 01.03.2004р., 01.01.2007р.,  судом встановлено що заборгованість відповідача за отримане насіння станом на день розгляду справи становить 3040,24грн.

Оскільки, обов'язок відповідача сплатити заборгованість продовжує  існувати на день винесення рішення, то враховуючи п.4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України та Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України, при винесенні рішення судом застосовується Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України.

З урахуванням того, що по заявлених позивачем вимогах строк позовної давності в три року не сплив до набрання чинності Цивільним кодексом України від 16.01.2003р. (тобто до 01.01.2004р.), тому суд застосовує правила про позовну давність встановлені цим кодексом, а відповідно до 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності, що має наслідком  перебіг строку позовної давності спочатку, у випадку вчинення особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку або ж пред'явлення позову до боржника у встановленому порядку, та з урахуванням того, що підписання сторонами актів звірок взаєморозрахунків 01.11.2003р., 01.03.2004р. та здійснення відповідачем протягом 2003-2005рр. часткових оплат отриманого насіння є, в розумінні ст. 264 ЦК, України діями, які свідчать про визнання особою свого боргу,  –строк позовної давності неодноразово переривався, а тому суд відхиляє твердження відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності як помилкове.

Згідно частини першої ст.193 Господарського кодексу України № 436-ІУ від 16.01.2003р. (надалі ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Частиною сьомою цієї статті не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Одним із основних видів господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання. А згідно ст.174 ГК України господарські зобов'язання виникають із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 175 ГК України зазначається, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 ГК України та інші, наділені господарською компетенцією.

Відповідно до частини першої ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Крім того, статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Щодо заперечень відповідача, то останні судом не приймаються, оскільки не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду справи та спростовуються матеріалами справи у їх сукупності.

Посилання відповідача на недоведеність позивачем факту поставки спростовуються наявними в матеріалах справи документами, а саме, підписаними сторонами накладними про відпуск насіння, платіжними дорученнями про оплату насіння з призначенням платежу „за насіння по договору”, банківськими виписками з особового рахунку позивача, листом відповідача №39 від 20.10.2003р. про визнання заборгованості за насіння в сумі 92068,02грн. з проханням продовжити термін сплати боргу по договору до 01.03.2004р., актами звірок взаєморозрахунків від 01.11.2003р., 01.03.2004р., 01.01.2007р., листом №1 від 24.01.2007р. з пропозицією відповідача повернути залишки насіння позивачу.

Посилання ж відповідача на те, що залишок нереалізованого насіння може бути повернуто позивачу, суд вважає помилковим, оскільки обов'язок відповідача провести оплату за отримане насіння не ставиться в залежність від того чи було ним реалізоване отримане насіння.

Окрім того, в судовому засіданні 11.01.2007р. представниками відповідача (безпосередньо його керівником) було підтверджено факт отримання насіння та заборгованість за договором від 14.04.03р. В судовому ж засіданні 29.01.07р. представниками відповідача факт поставки насіння заперечувався, проте, було надано  довідку про залишки нереалізованого насіння та запропоновано повернути залишки насіння позивачу. 13.02.2007р. представники відповідача взагалі вказали на відсутність заборгованості по оплаті насіння перед позивачем.

Пояснень щодо непослідовності у викладенні суду своїх заперечень на позовні вимоги та протиріч у викладенні обставин справи, відповідач суду надати не зміг.

Проаналізувавши зазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3040,24грн. заборгованості є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, а тому підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 1191,00грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 2072,00грн. на підставі ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем суми інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних на вимогу суду перераховані не були, а як вбачається з матеріалів справи річні та інфляційні втрати нараховані позивачем  з 01.11.2003р., проте  акти звірок взаєморозрахунків від 01.11.2003р., 01.03.2004р., 01.01.2007р. містять розходження, не зрозумілим є чи враховано періодичність здійснених  відповідачем  платежів протягом 2003р.-2005р., які останній підтверджує наданими ним платіжними дорученнями та які підтверджує позивач банківськими виписками з особового рахунку. Окрім того інфляційні позивачем нараховано на суму боргу в розмірі 3498,41грн., в той час, як в позовній заяві мова йшла про заборгованість в розмірі 3498,14грн., а стягнути позивач просить основну заборгованість в розмірі 3040,24грн.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2072,00грн. інфляційних втрат, 1191,00грн. трьох відсотків річних господарський суд залишає без розгляду.

Також представник позивача просить покласти на відповідача судові витрати, до яких віднести витрати в розмірі 20,23грн. за отримання довідки Головного управління статистики у Київській області про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, яку було надано позивачем на вимогу ухвали господарського суду Київської області та 6,60грн. за надіслання відповідачеві позовної заяви з додатками.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За отримання вказаної довідки позивач сплатив 20,23грн., що підтверджується платіжним дорученням №266 від 19.01.2006р. Таким чином, суд вважає за можливе, відповідно до ст. 44 ГПК України, віднести витрати на отримання зазначеної довідки до інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Проте, в розумінні ст. 44 ГПК України, до інших судових витрат відносяться лише ті витрати, які безпосередньо пов'язані з розглядом справи. Тому з урахуванням вищевикладеного, а також того факту, що надіслання відповідачеві позовної заяви є обов'язком позивача, передбаченим ст. 56 ГПК України, 6,60грн., сплачених позивачем за надіслання відповідачеві позовної заяви не є, в контексті ст. 44 ГПК України, судовими витратами, а тому їх покладення на відповідача суд вважає недоцільним.

Відповідно до частини першої ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а відповідно до частини п'ятої цієї статті витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного вище та керуючись ст. 44, 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, п. 5 ч. 1 ст. 81, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити частково.   

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Бориспільсортнасіннєовоч” (08300, Київська область, Бориспільський район, м. Бориспіль, вул. Завокзальна, 5 А, код ЄДРПОУ 32358476) на користь Відкритого акціонерного товариства „БП „Сортнасіннєовоч” (08300, Київська область, Бориспільський район, м. Бориспіль, вул. Завокзальна, 5, код ЄДРПОУ 04685271) 3040,24грн. (три тисячі сорок грн. 24коп.) основного боргу, а також судові витрати: держмито у сумі 30,40грн. та 27,14грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 4,65грн. інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

3.          Позовні вимоги в частині стягнення  2072,00грн. інфляційних та 1191,00грн. трьох відсотків річних залишити без розгляду.

4.           В частині покладення на відповідача 6,60грн. відмовити.

5.          В решті позовних вимог провадження припинити.

          6.          Копію рішення надіслати сторонам.

          Видати наказ після набрання даним рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                      Я.Л.Іваненко

Дата підписання рішення 23.02.2007р.

Суддя