Постанова

від 27.04.2020 по справі 624/423/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 624/423/17 Головуючий суддя І інстанції Нестеренко О. С.

Провадження № 22-ц/818/1442/20 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори, що виникають із договорів найму (оренди)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2020 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Яцини В.Б.

суддів: - Котелевець А.В., Хорошевського О.М.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справиапеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Щорса на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 10 грудня 2019 року, ухвалене у складі головуючого судді Нестеренко О.С., по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПСП ім.Щорса про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

встановив:

07 липня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Щорса про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Позов мотивовано тим, що вона є власником земельної ділянки відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю, серія Р2 №769287, виданого 01.07.2002 року Павлівською сільською радою Кегичівського району Харківської області на підставі розпорядження Кегичівської районної державної адміністрації від 11.05.2002 року, за №129 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №45, належить на праві приватної власності, земельна ділянка площею 6,7787 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 6323183700:10:002:0109, що розташована на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області. В червні 2017 року позивач дізналася, що вказана земельна ділянка перебуває в оренді у відповідача на підставі Договору оренди землі № 113 від 01 лютого 2007 року, який вона не підписувала, що свідчить про відсутність наміру на його укладення, не відповідає її волі та порушує її права як власника.

Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 10 грудня 2019 року позов задоволено.

Визнано недійсним Договір оренди землі №113 укладений 01 лютого 2007 року та зареєстрований 01 лютого 2008 року у Кегичівському відділі Харківської філії ДП Центр державного земельного кадастру за №040869600005 між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ПСП ім. Щорса, код ЄДРПОУ 00707975.

Зобов`язано ПСП ім. Щорса повернути ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,7787 га, кадастровий №6323183700:10:002:0109, яка розташована на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області, що належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серія Р2 №769287, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №45, виданого на підставі розпорядження Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області №129 від 11.05.2002 року.

Стягнуто з ПСП ім. Щорса, код ЄДРПОУ 00707975, розташованого за адресою: 64052, Харківська область, Кегичівський район, с.Нова Парафіївка, на користь ОСОБА_1 витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи в розмірі 9969 грн. 60 коп. (дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят дев`ять грн. 00 коп.).

Стягнуто з ПСП ім. Щорса на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 640,00 грн.

В апеляційній скарзі ПСП ім. Щорса просить скасувати рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Апелянт вказує на пропуск позивачем строків позовної давності, відповідно до поданого клопотання до суду першої інстанції про застосування цього строку судом, та висновку постанови №6-2667 цс16 від 16.08.2017 року.

Посилався на постанову Верховного суду від 16.01.2018 року у справі №397/1402/15-ц, згідно якої позивач повинен довести факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Частинами 1, 3 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, які передбачені у ч. 1 ст. 369 ЦПК України, з огляду на зміст позову, без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене рішення суду - без змін, з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний договір оренди позивачем не підписувався, відсутність волевиявлення позивача на укладання цього договору є доведеною, а тому він має бути визнаний недійсним, а земельну ділянку витребувано із незаконного володіння відповідача; позивачем заявлені вимоги у межах строків позовної давності, бо лише в червні 2017 року ОСОБА_1 отримала копію договору оренди землі, що є моментом початку перебігу строку позовної давності.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам у справі.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 згідно Державного акту на право приватної власності на землю, серія Р2 №769287, виданого 01.07.2002 року Павлівською сільською радою Кегичівського району Харківської області на підставі розпорядження Кегичівської районної державної адміністрації від 11.05.2002 року, за №129 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №45, належить на праві приватної власності, земельна ділянка площею 6,7787 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 6323183700:10:002:0109, що розташована на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області.

01 лютого 2007 року від імені ОСОБА_1 (орендодавець) та ПСП Щорса Кегичівського району Харківської області (орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендар приймає від орендодавця в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області. Того ж дня складено акт приймання-передачі земельної ділянки згідно з договором оренди (а.с.12-13,14).

Судом встановлено, що Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи № 21485/2059 від 07.02.2018 року, вбачається, що підписи від імені ОСОБА_1 в договорі оренди землі №113 від 01.02.2007, укладеному між ОСОБА_1 та ПСП ім.Щорса, зареєстрованому у Кегичівському відділі Харківської філії ДП Центр ДЗК 01.02.2008 за №040869600005, (примірник №1), розташований на лицевому боці другого аркуша документа, в рядку перед друкованим текстом ( ОСОБА_1 ); в договорі оренди землі б/н від 01.02.2007 укладеному між ОСОБА_1 та ПСП ім.Щорса, зареєстрованому у Кегичівському відділі Харківської філії ДП Центр ДЗК 01.02.2008 за №040869600005, (примірник №2), розташований на лицевому боці другого аркуша документа, в рядку перед друкованим текстом ( ОСОБА_1 ) ; акті приймання-передачі земельної ділянки згідно з договором оренди №0113 від 01.02.2007 (примірник №1), розташований в графі Земельну ділянку передав: ОСОБА_1 ; акті приймання-передачі земельної ділянки згідно з договором оренди №0113 від 01.02.2007 (примірник №2), розташований в графі Земельну ділянку передав: ОСОБА_1 - виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_1 , а іншою (іншими) особою (особами).

Підписи від імені ОСОБА_1 в: Акті визначення меж земельної ділянки № НОМЕР_1 в натурі (на місцевості) на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області (примірник №1), розташований в графі ОРЕНДОДАВЕЦЬ ОСОБА_1 ; акті визначення меж земельної ділянки № НОМЕР_1 в натурі (на місцевості) на території Павлівської сільської ради Кегичівського району Харківської області (примірник №2), розташований в графі ОРЕНДОДАВЕЦЬ ОСОБА_1 , виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_1 , а іншою (іншими) особою (особами) (а.с.57-72).

Відповідно до частини 1статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6статті 203 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Отже, встановивши, що оспорюваний договір оренди підписано не позивачем, а іншою особою, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та законного висновку про наявність встановлених законом підстав для визнання договору оренди недійсним та витребування спірної земельної ділянки із незаконного володіння ПСП імені Щорса.

Доводи апеляційної скарги ПСП імені Щорса щодо строку позовної давності не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі роз`яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Згідно матеріалів справи позивач ОСОБА_1 07.06.2017 звернулась до директора ПСП ім. Щорса із заявою про підстави можливого використання відповідачем належної їй на праві власності земельну ділянки площею 6,7787 га, кадастровий номер 6323183700:1-:002:1019 та надання копії відповідних документів. При цьому згідно копії листа від 16.06.2017 директор ПСП ім.. Щорса ОСОБА_2 у відповідь на згаданий лист-вимогу ПСП ім.. Щорса нагадує позивачці, що її земельна ділянка використовується підприємством згідно укладеного між сторонами договору оренди № 112 від 01.02.2007. Вона отримала свій екземпляр договору, про що свідчить її підпис у книзі видачі договорів. Також надав про те, що протягом усього періоду використання земельної ділянки вона отримувала орендну плату згідно вищевказаного договору. При цьому позивачці була надіслана копія даного договору. (а.с. 8-9). З аналогічним листом позивачка 07.06.2017 звернулася до відділу Держгеокадастру у Кегичівському районі Харківської області, звідки їй листом від 22.06.2017 року відповідли про те, що 01.02.2008 року був зареєстрований договір оренди на її земельну ділянку терміном на 15 років, копія договору була додана до відповіді (а.с. 10-11).

Виходячи з цього колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачка дізналася про порушення свого права, тобто про наявність спірного Договору оренди землі, в червні 2017 року, що в розумінні частини 1 статті 261 ЦК України є моментом початку перебігу строку позовної давності.

Як вбачається з висновку судового експерта, який відповідачем не був спростований, підписи під згаданими документами позивачці не належать.

Всупереч процесуального обов`язку, передбаченому ст. 12 ЦПК України відповідач не надав до суду необхідних у такому разі згідно до змісту ст. 207 ЦК України письмових доказів про те, що позивачка отримала копію спірного договору оренди раніше, поза межами загального трирічного строку позовної давності.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України 2004 року, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

У наданих позивачем до суду першої інстанції копіях відомостей на видачу ячменю, озимою пшениці, цукру, соняшника в рахунок орендної плати по земельному паю за 2018 рік та відповідних заяв ОСОБА_1 про видачу в рахунок орендної плати по земельному паю за 2018 рік йдеться про договір оренди земельного паю, а не земельної ділянки (а.с. 173-189). Тому згадані докази колегія суддів відхиляє, як неналежні.

При таких обставинах є безпідставним посилання у доводах скарги на правовий висновок, який був висловлений щодо належного стандарту доказування спливу позовної давності, який входить до процесуального обов`язку позивача, у постанові Верховного суду від 16 січня 2018 року у справі № 397/1402/15-ц.

У даній справі, на відміну від розглянутої касаційним судом, позивач належним чином довів, що він дізнався про спірний договір в межах трирічного строку позовної давності і цей факт апелянт не спростував, тому слід визнати, що позивачка спростувала презумпцію можливості та обов`язку знати про стан своїх майнових прав раніше отримання відповіді від орендаря та державного органу реєстрації договору оренди у 2017 році, що перебуває у межах трирічного строку звернення до суду з цим позовом.

Отже, посилання ПСП ім. Щорса на те, що початок перебігу строку позовної давності необхідно обчислювати з моменту укладення спірного договору, оскільки позивач отримувала плату за користування землею, є недоведеним належним чином.

Таким чином, оскільки про порушення свого права позивач дізналася лише у червні 2017 році, трирічний строк позовної давності на день звернення до суду не сплив, суд першої інстанції правильно його застосував, а наведені з цього приводу доводи скарги є необґрунтованими.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги, матеріали справи, зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені ЦПК України як підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому суд апеляційної інстанції відповідно до ст. 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

В контексті правил ст. 141 ЦПК України відсутні підстави для перерозподілу судових витрат

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч.1 ст. 374, ст.ст.375, 381-384, 388,389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив:

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Щорса - залишити без задоволення.

Рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 10 грудня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише з передбачених ч.3 ст. 389 ЦПК України підстав.

Повний текст судового рішення складено 27 квітня 2020 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді А.В.Котелевець.

О.М.Хорошевський.