Ухвала

від 15.04.2020 по справі 191/2565/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

15 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 191/2565/18

провадження № 61-10778св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю.,Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем та визнання права власності на спадкове майно за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем та визнання права власності на спадкове майно.

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 право власності на визначене позивачем нерухоме майно за переліком.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судовий збір у сумі 1 057,20 грн.

28 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2019 року у вищевказаній справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, а також зупинити дію оскаржуваної постанови.

Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зупинення дії оскаржуваної постанови апеляційного суду, встановлено особам, які беруть участь у справі, строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Постановою Верховного Суду від 15 січня 2020 рокукасаційну скаргуОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2019 року скасовано, ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 провстановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем та визнання права власності на спадкове майно відмовлено.

Короткий зміст вимог заяви про ухвалення додаткового судового рішення

У лютому 2020 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення.

В обґрунтування заяви вказав, що при поданні касаційної скарги ним сплачено судовий збір на суму 1 536,80 грн 27 травня 2019 року та на суму 17 492,20 грн 01 липня 2019 року, а разом - 19 029,00 грн, підтвердження зазначеного міститься в матеріалах справи.

Крім того, позивач зазначає, що ним у касаційній скарзі викладено вимоги лише щодо скасування постанови Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2019 року, а вимога щодо залишення в силі рішення суду першої інстанції по суті є необхідним та обов`язковим наслідком задоволення основної вимоги - скасування рішення суду апеляційної інстанції, адже в такому випадку рішення суду першої інстанції залишається в силі, зважаючи на положення статті 273 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

У зв`язку з цим, на думку заявника, скасування Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду з власної ініціативи рішення суду першої інстанції не можна вважати задоволенням касаційної скарги частково, оскільки по суті Верховним Судом вирішено більше питань, ніж ставилося ОСОБА_1 у касаційній скарзі, у зв`язку з виходом за межі судового розгляду. Вимога щодо скасування рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2018 року не зазначалася в касаційній скарзі заявника та не містилася у відзиві на касаційну скаргу апелянта.

Отже, постановою Верховного Суду від 15 січня 2020 року задоволено основну вимогу касаційної скарги ОСОБА_1 - скасовано постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2019 року. Скасування додатково рішення суду першої інстанції не можна вважати відмовою у задоволенні вимоги касаційної скарги щодо залишення в силі рішення суду першої інстанції у зв`язку з юридичною природою цього акту правосуддя - його здійснено не у зв`язку з вимогами учасників судового провадження або на підставі статті 400 ЦПК України, натомість таке скасування є проявом власної ініціативи Верховного Суду.

У зв`язку з наведеним заявник вважає, що в розумінні розподілу судових витрат вимоги його касаційної скарги є такими, що задоволені в обсязі, достатньому для стягнення судових витрат в повному обсязі з апелянта - ОСОБА_4 (адже саме у зв`язку з діями останньої і винесено постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2019 року).

Посилаючись на статті 270, 400 ЦПК України, ОСОБА_1 просив постановити додаткове рішення щодо розподілу судових витрат.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви про ухвалення додаткового рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Стаття 409 ЦПК України містить повноваження суду касаційної інстанції, зокрема суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду;

3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;

4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині;

5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині;

6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині;

7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.

Відповідно до положень статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Пункт третій частини четвертої статті 392 ЦПК України встановлює, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з вимогами статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції, зокрема, складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина друга статті 141 ЦПК України).

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Висновки Верховного Суду

Ініціатором касаційного перегляду постанови Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2019 року виступив ОСОБА_1 (позивач у справі). У касаційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2019 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції без змін.

Обов`язковою умовою прийняття касаційної скарги до розгляду та відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції є сплата судового збору за ставками, передбаченими Законом України Про судовий збір .

Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2018 року при задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 питання розподілу судових витрат не вирішувалось.

У резолютивній частині постанови Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2019 року, якою скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову, вказано про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судового збору в розмірі 1 057,20 грн (за подання апеляційної скарги).

Оскільки за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 . Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, то понесені позивачем судові витрати згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України покладаються на нього.

Отже, підстав для нового розподілу судових витрат, в тому числі їх стягнення з ОСОБА_4 , у суду касаційної інстанції немає.

Доводи заявника, що Верховний Суд вирішив більше питань, ніж ставилось ОСОБА_1 у касаційній скарзі, та що він не просив про скасування рішення суду першої інстанції, у зв`язку з чим не можна вважати задоволенням його касаційної скарги частково, не приймаються колегією суддів, зважаючи на частину третю статті 400 ЦПК України (у редакції станом на дату подання касаційної скарги), згідно з якою суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, та повноваження суду касаційної інстанції, передбачені статтею 409 ЦПК України.

Приймаючи постанову від 15 січня 2020 року, Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу позивача частково - скасував постанову апеляційного суду, проте підстав залишити в силі рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено, що також не відповідає вимогам законодавства, у суду касаційної інстанції не було.

Таким чином, доводи заявника зводяться до неправильного тлумачення позивачем норм процесуального права та незгодою із постановою суду касаційної інстанції.

З огляду на наведене, заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 141, 270 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем та визнання права власності на спадкове майно за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2019 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний Н. Ю. Сакара Г. І. Усик