Ухвала

від 28.04.2020 по справі 910/5581/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

28.04.2020Справа № 910/5581/20

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши

позовну заяву Керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області

в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі управління Укртрансбезпеки у Полтавській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діловий Союз Саго"

про стягнення 10 631,33 грн

ВСТАНОВИВ:

Керівник Бориспільської місцевої прокуратури Київської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі управління Укртрансбезпеки у Полтавській області (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діловий Союз Саго" (далі - відповідач) про стягнення 10 631,33 грн.

Суд відзначає, що позовну заяву подано без додержання вимог статті 162 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Пунктом 5 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позовна заява має містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову .

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом України "Про прокуратуру" визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

У частині 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Як зазначає прокурор у позовній заяві, підставою для звернення до суду з даним позовом є порушення інтересів держави у сфері забезпечення безпеки перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, збереження автомобільних доріг від руйнування, наповнення дохідної частини бюджету.

Водночас, прокурор вказує на те, що позивачем з часу нарахування плати за проїзд в сумі 349,6 Євро (що еквівалентно 10 631,33 грн відповідно до офіційного курсу на день проведення розрахунку - 05.03.2019) упродовж березня - грудня 2019, а також січня - квітня 2020 заходів щодо стягнення вказаних грошових коштів з відповідача не вжито, що, на думку прокурора, свідчить про нездійснення захисту державних інтересів суб`єктом владних повноважень, що у відповідності до положень ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" і стало підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру шляхом пред`явлення позову для того щоб інтереси держави не залишились незахищеними.

Втім, суд не може погодитись з доводами прокурора, викладеними ним у позовній заяві, щодо наявності правових підстав для його звернення з цим позовом до суду в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі управління Укртрансбезпеки у Полтавській області, виходячи з наступного.

За приписами ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Аналізуючи ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", суд дійшов висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою в цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Більше того, самого лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття позовної заяви до розгляду, за висновком суду, недостатньо.

Системне тлумачення вказаних приписів чинного законодавства України дозволяє дійти висновку, що стаття 53 Господарського процесуального кодексу України вимагає від прокурора вказувати у позовній заяві докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог (на підтвердження обставин, якими обґрунтовані ці вимоги), а саме бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо судового захисту законних інтересів держави самостійно.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Так, згідно зі статтею 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Пунктом 3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Відповідно до пунктів 1, 3 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Укртрансбезпека у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Згідно з підпунктами 15, 27 пункту 5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи , органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З огляду на все вище зазначене, за висновком суду, Державна служба України з безпеки на транспорті в особі управління Укртрансбезпеки у Полтавській області не позбавлена можливості звернутися до суду з вказаним позовом, що дало б змогу захистити порушене право самостійно, без залучення до участі у справу прокурора.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України відсутність у відповідній заяві обґрунтування, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, оскільки прокурором не дотримано вимог, встановлених статтею 162 Господарського процесуального кодексу України, суд, керуючись завданням господарського судочинства, вважає за необхідне залишити зазначену позовну заяву без руху та надати прокурору строк для усунення допущених недоліків, що також узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.

Керуючись статтями 2, 4, 53, 162, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Залишити позовну заяву Керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області без руху.

2. Встановити Керівнику Бориспільської місцевої прокуратури Київської області строк для усунення недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали , але не менше, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

3. Встановити Керівнику Бориспільської місцевої прокуратури Київської області спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом зазначення у позовній заяві правових підстав для звернення до суду в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі управління Укртрансбезпеки у Полтавській області з наданням доказів бездіяльності позивача щодо нездійснення судового захисту законних інтересів держави самостійно.

4. Роз`яснити Керівнику Бориспільської місцевої прокуратури Київської області, що якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із такою заявою.

5. Згідно з ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя О.В. Нечай