Рішення

від 25.09.2020 по справі 910/5581/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.09.2020Справа № 910/5581/20

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області

(08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Небесної Сотні, буд. 21)

в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі управління Укртрансбезпеки у Полтавській області

(Україна, 03135, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 14; ідентифікаційний код: 39816845)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діловий Союз Саго"

(Україна, 02068, м. Київ, вул. А. Ахматової, буд. 7/15; ідентифікаційний код: 40477595)

про стягнення 10 631,33 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Бориспільської місцевої прокуратури Київської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі управління Укртрансбезпеки у Полтавській області (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діловий Союз Саго" (далі - відповідач) про стягнення 10 631,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті здійснення габаритно-вагового контролю вантажного автомобіля Мерседес-Бенц 1840 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , та причепа ППЦ 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 , які належать на праві власності відповідачу, було зафіксовано факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень, без дозволу на перевезення вантажу, що перевищує вагові обмеження, у зв`язку з чим відповідачу було нараховано плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 349,6 євро, що відповідно до офіційного курсу на день проведення розрахунку (05.03.2019) становить 10 631,33 грн (349,6 х 30,41).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено прокурору строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали, але не менше, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

18.05.2020 (надіслана засобами поштового зв`язку у встановлений судом строк) до Господарського суду міста Києва від прокурора надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено учасникам справи строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 02068, м. Київ, вул. А. Ахматової, буд. 7/15.

На вказану адресу судом, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, 22.05.2020 було направлено копію ухвали про відкриття провадження у цій справі з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

09.06.2020 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 20.05.2020, яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв`язку не вручене під час доставки відповідачу.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження від 20.05.2020 була оприлюднена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.

З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

Державною службою України з безпеки на транспорті в особі управління Укртрансбезпеки у Полтавській області (далі - Управління Укртрансбезпеки, позивач) 05.03.2019 на 171 км. + 884 м автодороги Р-60 Кролевець - Конотоп - Ромни - Пирятин було здійснено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля Мерседес-Бенц 1840 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , та причепа ППЦ 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Вказана перевірка здійснювалась згідно з окремим дорученням В.о. Голови Державної служби України з безпеки на транспорті № 320/03/13-18 від 05.05.2018 та направлення на рейдову перевірку № 005996 від 28.02.2019, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Як зазначає прокурор у позовній заяві та підтверджується матеріалами справи, за результатами проведеного габаритно-вагового контролю було складено Акт № 0015213 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 05.03.2019, яким зафіксовано факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху України, без дозволу на перевезення вантажу, що перевищує вагові обмеження.

З наявної в матеріалах справи Довідки № 0023589 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 05.03.2019 навантаження на осі складають (тон): 1) 6,42, 2) 10,38, 3) 10,86, 4) 6,16, 5) 8,52, повна маса транспортного засобу - 42,24 тон.

Згідно з чеком зважування № 00314 від 05.03.2019 осьове навантаження на одиничну вісь становить 25,4 т, при допустимій 24 т.

На підставі складених Довідки № 0023589 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 05.03.2019, Акту № 112858 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05.03.2019 та Акту № 0015213 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 05.03.2019 Управлінням Укртрансбезпеки було складено Розрахунок № 015213 від 05.03.2019 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до Акту від 05.03.2019 № 015213, відповідно до якого плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування складає 349,6 євро, що відповідно до офіційного курсу на день проведення розрахунку (05.03.2019) становить 10 631,33 грн (349,6 х 30,41).

Управлінням Укртрансбезпеки було складено Повідомлення № 701/33-19 від 25.03.2019 про необхідність внесення плати за проїзд в розмірі 349,6 євро.

25.07.2019 (дата вхідного штампу отримання кореспонденції прокуратури) Управління Укртрансбезпеки звернулось до прокурора із листом № 31628/33/24-19 від 22.07.2019, в якому просило прокурора звернутись до суду з позовом про стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування, оскільки, на думку позивача, Управління Укртрансбезпеки не наділене правом звернення до суду з позовом щодо стягнення вказаних грошових коштів.

05.12.2019 (дата вхідного штампу отримання кореспонденції прокуратури) Управління Укртрансбезпеки повторно звернулось до прокурора із листом № 4738/33/23-19 від 21.11.2019, в якому просило прокурора звернутись до суду з позовом про стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування.

У листі № 34-03-9825вих19 від 12.11.2019 прокурор зазначив, що нормами чинного законодавства України Державна служба України з безпеки на транспорті наділена повноваженнями щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування та просив позивача проінформувати про вжиті заходи щодо відновлення інтересів держави у примусовому (судовому) порядку та стягнення з відповідача плати за проїзд в розмірі 349,6 євро, а в разі невжиття зазначених заходів вказати на об`єктивні причини, що перешкоджають здійсненню позивачем відповідних повноважень.

У відповідь на лист № 34-03-9825вих19 від 12.11.2019 Державна служба України з безпеки на транспорті листом № 8074/05/15-19 від 29.11.2019 вкотре просила прокурора звернутись до суду з позовом про стягнення з відповідача плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування, оскільки позивач не наділений правом звернення до суду з позовом щодо стягнення вказаних грошових коштів.

Листом № 34-03-468вих20 від 06.03.2020 прокурор повідомив позивача про свій намір здійснювати представництво в суді законних інтересів держави в особі уповноваженого органу - Державної служби України з безпеки на транспорті.

З огляду на вищевикладене, оскільки Державна служба України з безпеки на транспорті з часу нарахування плати за проїзд у розмірі 349,6 євро упродовж березня 2019 - квітня 2020 не вжила заходів щодо стягнення вказаної плати з відповідача, що зумовлює ненадходження коштів до Державного бюджету України, а також враховуючи, що у листі №8074/05/15-19 від 29.11.2019 позивач зазначив про те, що заходів щодо стягнення у судовому порядку вживати не буде через відсутність, на думку позивача, законодавчо визначених повноважень, прокурор вказує, що позивачем неналежно здійснюється захист інтересів держави, що у відповідності до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" надає прокурору право здійснювати представництво інтересів держави в суді, у зв`язку з чим прокурор звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 10 631,33 грн, згідно з розрахунком від 05.03.2019, що еквівалентно 349,6 євро відповідно до офіційного курсу на день проведення розрахунку (05.03.2019).

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Частиною першою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Як зазначає прокурор у позовній заяві, звернення з цим позовом до суду спрямоване на усунення порушення інтересів держави у сфері безпеки перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, збереження автомобільних доріг від руйнування, наповнення дохідної частини бюджету.

Підставою для звернення до суду з даним позовом прокурор зазначив те, що позивач, усвідомлюючи порушення інтересів держави, відмовляється від реалізації наданих йому законодавством України повноважень щодо стягнення з відповідача плати за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу в судовому порядку, що, на думку прокурора, свідчить про неналежне виконання позивачем своїх повноважень.

Суд вважає, що прокурором дотримано визначений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі управління Укртрансбезпеки у Полтавській області, підстав для залишення позовної заяви без розгляду, в порядку п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, після відкриття провадження у справі судом не встановлено.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; великоваговий транспортний засіб - це транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з вагових параметрів якого перевищує встановлені на території України допустиму максимальну масу чи осьове навантаження; великогабаритний транспортний засіб - це транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з габаритних параметрів якого перевищує встановлені на території України допустимі параметри.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За приписами частин 1, 4 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 № 103 (далі - Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Статтею 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до підпунктів 2, 15, 27 пункту 5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Відповідно до пункту 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 12.11.2019 у справі № 904/31/19, Державна служба України з безпеки на транспорті має повний обсяг процесуальної дієздатності щодо захисту майнових інтересів держави, відповідні повноваження передбачені статтею 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" та підпунктами 2, 15, 27 пункту 5 названого Положення, чим підтверджуються твердження прокурора щодо неналежного здійснення позивачем своїх повноважень та невжиття вичерпних заходів щодо відновлення порушених прав держави.

Пунктом 3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 №879 (далі - Порядок № 879), габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з п. 3 ч. 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - це транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Відповідно до підпунктів 3 - 5 пункту 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 № 1007/1207, посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 422; видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1); складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.

Судом встановлено, що за результатами проведеного габаритно-вагового контролю вантажного автомобіля Мерседес-Бенц 1840 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , та причепа ППЦ 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 05.03.2019 на 171 км. + 884 м автодороги Р-60 Кролевець - Конотоп - Ромни - Пирятин Управлінням Укртрансбезпеки було складено Акт №0015213 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 05.03.2019, яким зафіксовано факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху України, без дозволу на перевезення вантажу, що перевищує вагові обмеження.

З наявної в матеріалах справи Довідки № 0023589 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 05.03.2019 навантаження на осі складають (тон): 1) 6,42, 2) 10,38, 3) 10,86, 4) 6,16, 5) 8,52, повна маса транспортного засобу - 42,24 тон.

Відповідно до Акту № 0015213 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 05.03.2019 та чеку зважування № 00314 від 05.03.2019 осьове навантаження на одиничну вісь становить 25,4 т, при допустимій 24 т.

Судом також встановлено, що автомобіль Мерседес-Бенц 1840 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстровано за відповідачем відповідно до Свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 від 21.12.2017; причіп ППЦ 24, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстровано за відповідачем відповідно до Свідоцтва про реєстрації НОМЕР_4 від 21.12.2017; посвідчення водія НОМЕР_5 від 29.04.1998 належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який керував транспортним засобом в момент перевірки, що підтверджується наявним у матеріалах справи листом Регіонального сервісного центру МВС в Київській області (ТСЦ № 3248) № 31/10-824 від 18.12.2019.

Пунктами 26, 27 Порядку № 879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету. Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Згідно з пунктом 30 Порядку № 879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Пунктом 31 Порядку № 879 передбачено, що при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Відповідно до п. 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Судом встановлено, що на підставі Довідки № 0023589 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 05.03.2019, Акту № 112858 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05.03.2019 та Акту №0015213 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 05.03.2019 Управлінням Укртрансбезпеки було складено Розрахунок № 015213 від 05.03.2019 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до Акту від 05.03.2019 № 015213, відповідно до якого плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування складає 349,6 євро, що відповідно до офіційного курсу на день проведення розрахунку (05.03.2019) становить 10 631,33 грн (349,6 х 30,41).

Як зазначає прокурор у позовній заяві та Управління Укртрансбезпеки у листах № 31628/33/24-19 від 22.07.2019, № 4738/33/23-19 від 21.11.2019 та № 8074/05/15-19 від 29.11.2019, відповідачем, у порушення п. 31-1 Порядку № 879, плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування не внесено.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету України підлягає плата за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування, вагові параметри якого перевищують нормативні, в розмірі 10 631,33 грн.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102,00 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діловий Союз Саго" (Україна, 02068, м. Київ, вул. А. Ахматової, буд. 7/15; ідентифікаційний код: 40477595) в дохід Державного бюджету України (отримувач: УК у м. Полтаві/м. Полтава/22160100, рахунок отримувача UA358999980313131216000016002, назва банку - Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ 38019510, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету: 22160100 плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні) плату за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування, вагові параметри якого перевищують нормативні, в розмірі 10 631 (десять тисяч шістсот тридцять одна) грн 33 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діловий Союз Саго" (Україна, 02068, м. Київ, вул. А. Ахматової, буд. 7/15; ідентифікаційний код: 40477595) на користь Київської обласної прокуратури (Україна, 01601, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 27/2; ідентифікаційний код: 02909996) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 25.09.2020

Суддя О.В. Нечай