Ухвала

від 28.04.2020 по справі 913/242/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

28 квітня 2020 року Справа № 913/242/20

м.Харків Провадження №33/913/242/20

Господарський суд Луганської області у складі судді Драгнєвіч О.В., розглянувши матеріали за позовом керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області, вул.8 Беерезня, буд.2, м.Сєвєродонецьк Лунанської області, 93404 в інтересах держави в особі позивача Рубіжанської міської ради Луганської області, пл.Володимирська, буд.2, м.Рубіжне Луганської області, 93011

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Коровай", вул.Зрошувальна, буд.5, кім.204, м.Київ, 02099

про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку

В С Т А Н О В И В:

Керівник Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області звернувся із позовом до Господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі позивача Рубіжанської міської ради Луганської області до відповідача Публічного акціонерного товариства "Коровай", в якому просить:

- розірвати договір оренди землі №22 від 05.03.2009, зареєстрований у Рубіжанському міському відділі Луганської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.03.2009 №040942000022, укладений між Рубіжанською міською радою Луганської області та Відкритим акціонерним товариством "Коровай";

- зобов`язати Публічне акціонерне товариство "Коровай" повернути Рубіжанській міській раді Луганської області земельну ділянку (кадастровий номер 4412500000:10:006:0102) площею 2, 3726 га, розташовану за адресою: м.Рубіжне, вул. Шкілька (Ілліча), 2,б яка передана в оренду за договором оренди №22 від 05.03.2009, зареєстровану у Рубіжанському міському відділі Луганської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах (запис у Державному реєстрі земель від 05.03.2009 №040942000022).

На обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначає, що відповідач згідно даних Рубіжанської міської ради за вих.№024-010/1671 від 01.04.2020, за вих..№013-010/1976 від 15.04.2020, здійснює використання земельної ділянки, яка розташована на території Рубіжанської міської ради Луганської області, однак з 01.01.2017 по 15.01.2020 не сплачує орендну плату, що є суттєвим порушенням умов п.п.9, 11 договору оренди та земельного законодавства, зокрема ст.ст.13,15 Закону України «Про оренду землі» , ст.ст.93, 96, 206 Земельного кодексу України. Враховуючи викладене, систематичне невнесення орендної плати встановленої договором відповідно до п. д ст.141 Земельного кодексу України є підставною для розірвання договору оренди.

Обгрунтовуючи підстави звернення до суду із відповідним позовом, прокурор зазначає, що Рубіжанська міська рада Луганської області як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, захист законних інтересів держави належним чином не здійснює, заходів по усуненню існуючих порушень законодавства орендарем не вживає, що є виключною підставою для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2020 справа передана на розгляд судді Драгнєвіч О.В.

Дослідивши позовні матеріали, суд дійшов висновку, що вони не відповідають вимогам Глави 1 Розділу Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) з наступних підстав.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.162 ГПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Як вбачається з матеріалів прозовної заяви, прокурор звернувся з наступними позовними вимогами: 1) розірвати договір оренди землі №22 від 05.03.2009 укладений між Рубіжанською міською радою Луганської області та Відкритим акціонерним товариством "Коровай"; 2) зобов`язати Публічне акціонерне товариство "Коровай" повернути Рубіжанській міській раді Луганської області земельну ділянку (кадастровий номер 4412500000:10:006:0102) площею 2, 3726 га, розташовану за адресою: м.Рубіжне, вул. Шкілька (Ілліча), 2,б яка передана в оренду за договором оренди №22 від 05.03.2009.

У поданій позовній заяві прокурор вказує, що судовий збір з позовної вимоги про повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна лише у позадоговірних зобов`язаннях. Натомність, вимога у даній позовній заяві - повернути земельну ділянку власнику, є похідною від укладеного договору оренди землі, що свідчить про існування між сторонами саме договірних відносин, і виходячи з цього ним сплачено судовий збір у загальній сумі 4 204 грн 00 коп. (як за дві вимоги немайнового характеру).

Наразі суд зауважує про те, що у відповідності до вимог чинного процесуального законодавства ціна позову у позовах про витребування майна визначається вартістю цього майна (п.2 ч.1 ст.163 ГПК України), а у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог визначається, - загальною сумою всіх вимог (п.3 ч.1 ст.163 ГПК України).

Майновий позов (позовна заява майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Таким чином, наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (наведену правову позицію, зокрема викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №907/9/17).

Зазначене також відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 15.04.2019 у справі № 918/484/18, від 12.12.2019 у справі № 908/31/19, від 12.09.2018 справа №922/3655/16 та від 16.03.2020 справа №910/16651/19, які в силу положень ч.4 ст.236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норм права.

Статтею 181 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно з ч.1 ст.190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Таким чином, позовна вимога про повернення земельної ділянки у розумінні змісту даної статті є майновою вимогою, тобто судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру.

Із позову вбачається, що прокурором заявлено матеріально-правову вимогу про повернення земельної ділянки загальною площею 2, 3726 га, що зважаючи на наявність вартісного, грошового вираження, носить майновий характер і у відповідності до п.3 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України має відображатися у ціні заявленого позову. Відтак визначення у позовній заяві вказаної вимоги як немайнової і ненаведення ціни позову щодо неї є помилковим.

Оскільки вимога про зобов`язання відповідача повернути спірну земельну ділянку є майновою, то і судовий збір з неї повинен сплачуватися з урахуванням приписів п.3 ч.1 ст.163 ГПК України та пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» .

Як вбачається з п.5 договору оренди землі №22 від 05.03.2009, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1664827 грн 23 коп., що підтверджується даними доданої копії витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Згідно з п.2 ч.1 ст.164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Закон України «Про судовий збір» визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 п.2 ч.2 вказаної статті передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно абз.4 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2 102 гривні.

Отже, враховуючи приписи п.3 ч.1 ст.163 ГПК України, за заявленими прокурором позовними вимогами підлягає сплаті судовий збір у розмірі 27074 грн 41 коп., з яких - 2102 грн 00 коп. (за немайнову вимогу) та 24972 грн 41 коп. (за вимогу майнового характеру у сумі 1664827 грн 23 коп.).

Разом з тим, прокурором відповідно до платіжного доручення №481 від 13.04.2020 сплачено судовий збір у розмірі 4204 грн 00 коп.

З огляду на викладене, недоплата судового збору складає 22870 грн 41 коп., що є порушенням п.2 ч.1 ст.164 ГПК України.

Крім того, суд звертає увагу прокурора також на те, що відповідно до ч.5 ст.162 ГПК України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

З даним приписом узгоджується вимога ч.4 ст.53 ГПК України, яка передбачає, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Процесуальні норми щодо представництва прокурором інтересів держави в суді також містяться у ст.23 Закону України «Про прокуратуру» , яка передбачає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Отже, виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

В контексті зазначеного суд також зауважує про висновки, викладені в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді №3-рп/99 від 08.04.1999).

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 застовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Отже, з викладених приписів випливає обов`язок прокурора, звертаючись до суду із відповідним позовом в інтересах держави, самостійно визначити та навести в позовній заяві з посиланням на норми відповідного законодавства, що становлять інтереси держави в конкретній ситуації та в чому саме полягає порушення інтересів держави, що потребують захисту.

Однак, в порушення вказаних вище вимог законодавства, належне обґрунтування зазначеного прокурором в позовній заяві не наведено, а отже потребує додаткового письмового обґрунтування прокурором.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи виявлені недоліки позовної заяви керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області, суд дійшов висновку про необхідність залишення її без руху.

Встановлюючи заявнику строк для усунення недоліків позовного матеріалу, суд враховує наступне.

Згідно з ч.2 ст.174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

При цьому суд бере до уваги, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» , яким, зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та доповнено розділ X «Прикінцеві положення» пунктом 4 такого змісту: «п.4.Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» .

Зазначений карантин відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 №211 (зі наступними змінами) установлено на усій території України з 12 березня 2020 року до 11 травня 2020 року.

За таких обставин, а також ураховуючи те, що відповідно до ч.1 ст.232 ГПК України ухвала суду є судовим рішенням, перебіг десятиденного строку на усунення недоліків починається після спливу терміну карантину та закінчується 21.05.2020 .

Суд звертає увагу керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури, що він не позбавлений права подати вказану заяву про усунення недоліків раніше зазначеного строку.

Керуючись ст.ст.162, 164, 174, 232 - 234, п.4 розділу X Господарського процесуального кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» , суд

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі позивача Рубіжанської міської ради Луганської області до Публічного акціонерного товариства "Коровай" про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку - залишити без руху.

2. Встановити керівнику Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області строк - по 21.05.2020 включно, для усунення недоліків позовної заяви та подання до суду заяви про усунення недоліків (з доказами направлення її копії всім учасникам), в якій : 1) зазначити ціну позову та попередній розрахунок судових витрат, які очікує понести при розгляді спору; 2) самостійно визначити та навести в позовній заяві з посиланням на норми відповідного законодавства, що становлять інтереси держави в конкретній ситуації та в чому саме полягає порушення інтересів держави, що потребують захисту; 3) надати докази сплати судового збору у розмірі 22870 грн 41 коп.

3. Роз`яснити керівнику Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області, що якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду (ч.3 ст.174 ГПК України); у разі не усунення недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається згідно з ч.4 ст.174 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала підписана 28.04.2020 та оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Драгнєвіч