Рішення

від 28.04.2020 по справі 400/4361/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2020 р. № 400/4361/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Приватного підприємства "Марвус", вул. Московська, 67, м. Миколаїв, 54017

до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна,6, м. Миколаїв, 54001

треті особи:Товариство з обмеженою відповідальністю "Морініс", вул. Михайлівська, 25, Одеса, Одеська область, 65005 Державна податкової служби України, Львівська площа, 8, м. Київ, 04053

про:скасування рішення від 20.11.2019 року № 1333917/42854477,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Марвус" (далі - позивач, ПП "Марвус") звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просило суд скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 20.11.2019 року № 1333917/42854477. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Морініс", Державної податкової служби України.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що ним подано ГУ ДПС всі наявні у нього документи та вчинено всі залежні від нього дії, необхідні для реєстрації податкової накладної по взаємовідносинам із ТОВ "Морініс", але рішенням ГУ ДПС відмовлено в реєстрації накладної у ЄРПН. Зазначене рішення позивач вважає необґрунтованим, оскільки в ньому не зазначено конкретного виду критерію оцінки ступеню ризику та переліку документів для підтвердження відображених у податковій накладній показників.

Відповідачі позов не визнали, у письмовому відзиві просили відмовити в його задоволенні. Свою позицію аргументували тим, що реєстрація податкових накладних позивача була зупинені на підставі п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України. Згідно квитанцій №1, підставою для зупинення реєстрації зазначених накладних є те, що вони відповідають п.п.16 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку. Позивачу було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН. Рішенням комісії ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, відмовлено в реєстрації податкових накладних. Про вказані обставини позивача повідомлено квитанцією №2. Підставою відмови у реєстрації вказаної накладної стало ненадання платником податків необхідних документів, а саме - розрахункових документів, банківських виписок з особового рахунку.

Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, матеріали, що містяться у справі, суд встановив таке.

ПП "Марвус" зареєстровано як юридична особа 01.03.2019 року та перебуває на обліку в органах ДПС України як платник податків з дати реєстрації. Основним видом економічної діяльності ПП "Марвус" є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (код КВЕД 46.73).

30.07.2019 року між позивачем та ТОВ "Морініс" укладено договір купівлі-продажу № 307, відповідно до умов якого продавець (ПП "Марвус") зобов`язується передати у власність покупцю (ТОВ "Морініс"), а покупець - прийняти у власність та оплатити товар згідно видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору.

Оплата за товар, відповідно до п. 3.1 договору, сплачується покупцем в строк не більше ніж 120 днів з моменту поставки продукції та реєстрації відповідної податкової накладної.

У серпні 2019 року, на виконання умов вищезазначеного договору, позивачем було поставлено на адресу ТОВ "Морініс" товарно-матеріальні цінності на суму 6600,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 543 від 01.08.2019 року та товарно-транспортною накладною № Р543 від 01.08.2019 року.

Реалізований ТОВ "Морініс" товар був придбаний позивачем раніше у ПП "Стріт-ОПТ" на підставі договору постачання товару № 18/4 від 18.04.2019 року. Факт отримання товару підтверджений видатковою накладною № 226 від 20.04.2019 року, товарно-транспортною накладною Р226 від 20.04.2019 року, довіреністю № 28 від 20.04.2019 року. Оплата товару проведена відповідно до розрахунку на оплату № 226 від 20.04.2019 року.

01.08.2019 року позивачем за результатами поставки товару складено податкову накладну № 13 та направлено її на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі та раніше за текстом - ЄРПН).

Відповідно до квитанції від 20.08.2019 року вказана податкова накладна прийнята, aлe її реєстрацію зупинена. Як зазначено у квитанції: податкова накладна відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку, але позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Позивач 15.11.2019 року, направив пояснення від 14.11.2019 року № 13-08 щодо підтвердження реальності здійснення господарської операції із наданням відповідних доказів. Вказані пояснення відповідачем прийнято до розгляду 15.11.2019 року, що підтверджується квитанцією № 2.

Рішенням від 20.11.2019 року № 1333917/42854477 про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних позивачу відмовлено у реєстрації податкової накладної від 01.08.2019 року № 13 у ЄРПН.

Відповідно до п.201.1 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.201.10 Кодексу, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до п.201.16 Кодексу реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2017, у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Пунктом 10 Порядку, передбачено, що критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДПС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Відповідно до п.п.2.1 п.2 2.1. Критеріїв ризиковості платника податку і здійснення операцій податкові накладні/розрахунки коригування, які затверджені наказом ДПС України від 05.11.2018, складені платниками податку, перевіряються на відповідність ознакам ризиковості здійснення операцій: обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку(ий) подано на реєстрацію в Реєстрі, дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 рази, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 відсотків загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД та послуг з кодами згідно з ДКПП, перелік яких визначено ДФС відповідно до додатка, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в Таблиці даних платника податку як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

Відповідно до п.21 Порядку, підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Вирішуючи по суті зазначений спір, суд виходить з того, що підставами для зупинення реєстрації податкової накладної є відповідність податкової накладної критеріям ризиковості у п.п.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податку і здійснення операцій» .

Але, який самий абзац п.п.1.6 п.1 Критеріїв став підставою для зупинення реєстрації податкових накладних позивача, відповідач не зміг обґрунтувати.

На вимогу відповідача, позивачем надані пояснення та документи, що, на переконання суду, доводять реальність та товарність його господарських операцій з ТОВ "Морініс".

Надані ПП "Марвус" документи на адресу відповідача, цілком відповідають вимогами п.14 Порядку необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

З самого Рішення №1333917/42854477 від 20.11.2019 вбачається, що воно прийнято з підстав того, що не надання платником податку копій документів, розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.

Але, суд звертає увагу, що зазначена підстава є лише цитатою з п.21 Порядку, та є досі абстрактною та формальною.

У самому Рішенні відсутні будь-яка конкретизація, яких документів не вистачило для прийняття комісією ДПС рішення про реєстрацію податкової накладної №13 від 01.08.2019.

Не надано такої конкретизації претензій до первинних документів і у відзиві відповідача.

Не зрозуміло чому наданий позивачем рахунок на оплату не прийнято до уваги, адже за п. 3.1 договору №307 від 30.07.2019 оплата за товар сплачується покупцем в строк не більше ніж 120 днів з моменту поставки продукції та реєстрації податкової накладної.

Крім того, всі претензії відповідача, як під час зупинення реєстрації, так і під час відмови в реєстрації податкової накладної стосувалися надання документів на придбання товарів/послуг.

У Рішенні від 20.11.19 відповідачем зазначена лише юридична оцінка (кваліфікація), але не викладено жодної фактичної обставини, стосовно якої така оцінка (кваліфікація) надана.

В Рекомендації Ради Європи, зокрема Резолюцію 77 (31) про захист особи від актів адміністративних органів, зазначено, що обов`язок органу інформувати про мотиви свого рішення, віднесений до одного з п`ять основних складових (принципів) адміністративної процедури.

Фактичні, а не формальні підстави відмови у реєстрації податкових накладних, відповідачі не змогли навести і у судовому засіданні, обмежившись посиланням, на наявність у відповідача такого повноваження на зупинення реєстрації та відмову у реєстрації.

Так, законодавством дійсно надано право ДФС України на відмову у реєстрації податкових накладних, з підстав того, що надання платником податку копій документів, але це не є безумовним повноваженням, яке не потребує доказування або будь-якої аргументації.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, саме відповідач повинен надати суду докази про те, що первинні документи ПП "Марвус" не є достатніми, для підтвердження реальності та товарності господарської операції.

При цьому, відповідач повинен конкретизувати зазначені помилки, щоб платник податків мав можливість або їх виправити або оскаржити.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідачем не доведено правомірність свого рішення щодо відмови у реєстрації податкових накладних.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1921,00 грн. підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів пропорційно.

Також представником позивача надані докази понесення позивачем судових витрат на правову допомогу в сумі 11000,00 грн.: договір-доручення № ПН-8 про надання правової допомоги від 12.11.2019, що був укладений Товариством і Адвокатським бюро "Сергія Бєліка"; протокол № 1 узгодження договірної ціни від 12.11.2019; протокол узгодження договірної ціни №2 від 12.11.2019, ордер на надання правничої правової допомоги від 12.11.2019 №ПН-8; платіжне доручення №35 від 03.12.2019 на суму 11000 грн., рахунок-фактура №ПН-8/13 від 02.12.19.

Відповідач у відзиві просив відмовити у відшкодуванні витрат на правничу допомогу. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що в провадженні Миколаївського окружного адміністративного суду перебуває понад 80 аналогічних справ. З урахуванням того, що в кожній справі заявлено клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 7-11 тис. грн., їх загальна сума становить понад 700000 грн. При цьому, суть спору в цих справах є ідентичною (відмова у реєстрації податкової накладної), а позовні заяви відрізняються лише реквізитами рішень Комісії контролюючого органу. Однак, час, витрачений адвокатом на підготовку однакових позовів, не зазначений у жодному документі (договорі, рахунку-фактурі, акті приймання-передачі тощо), тому просить суд відмовити у задоволенні клопотання про відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 134 КАС України передбачено, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України, витрати на правничу допомогу мають бути підтверджені належними доказами та бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналіз вищезазначених положень КАС України дає підстави вважати, що розмір таких витрат визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі.

Положеннями ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічні правові позиції викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17 та від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Досліджуючи надані представником Позивача документи, судом встановлено, що Договором передбачено надання правової допомоги щодо підготовлення та передачі до адміністративного суду позовної заяви про скасування рішень Комісії ДФС України про відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН, та реєстрації податкових накладних Клієнта.

До того ж, ані Договір про надання правової допомоги, ані платіжне доручення не містять жодного посилання на адміністративну справу, в межах якої заявлені витрати на відшкодування правничої допомоги. Тобто вказані документи не доводять факту понесення Позивачем витрат на правову допомогу по конкретній адміністративній справі. Відсутність конкретизації по адміністративній справі ставить під сумнів обґрунтованість заявленої суми для відшкодування витрат, пов`язаних із професійною правничою допомогою.

Між тим, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, а також з Діловодству суду, в провадженні Миколаївського окружного адміністративного суду перебуває багато аналогічних справ. Суть спору в цих справах є ідентичною (відмова у реєстрації податкової накладної), а позовні заяви відрізняються лише реквізитами рішень Комісії контролюючого органу, у зв`язку з чим правова позиція між всіма справами дублюється. Тобто, в діях представника позивача вбачається системність.

В даному випадку, предмет спору у цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

Таким чином, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову.

В наданих документах відсутній акт виконаних робіт із зазначенням обсягу фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількістю витраченого часу, що ставить під сумнів, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Таким чином, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи та не пропорційними до предмету позову

Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного підприємства " Марвус" (вул. Московська, 67, м. Миколаїв, 54017, код ЄДРПОУ 42854477) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 20.11.2019 року № 1333917/42854477.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) на користь приватного підприємства "Марвус" (вул. Московська, 67, м. Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код) судові витрати у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник