Постанова

від 20.08.2020 по справі 400/4361/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/4361/19 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Шеметенко Л.П.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року по справі за позовом Приватного підприємства Марвус до Головного управління ДПС у Миколаївській області, треті особи : Товариство з обмеженою відповідальністю Морініс , Державна податкова служба України про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Марвус" (далі - позивач, ПП "Марвус") звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просило суд скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 20.11.2019 року № 1333917/42854477.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач безпідставно не здійснив реєстрацію податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки позивач не допускав порушення норм податкового законодавства та відповідачу були надані всі наявні у позивача документи щодо фінансово-господарської діяльності Приватного підприємства "Марвус"

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року - позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС у Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 20.11.2019 року № 1333917/42854477.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) на користь приватного підприємства "Марвус" (вул. Московська, 67, м. Миколаїв, 54017, ідентифікаційний код) судові витрати у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

Відповідач-1 - Головне управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що спірні рішення про відмову в реєстрації податкових накладних прийняті Комісією Головного управління ДФС у Миколаївській області виключно в межах діючого законодавства та з дотриманням усіх необхідних критеріїв, що, на думку, апелянта свідчить про їх правомірність та обґрунтованість.

Позивачем не подано відзив на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

ПП "Марвус" зареєстровано як юридична особа 01.03.2019 року та перебуває на обліку в органах ДПС України як платник податків з дати реєстрації. Основним видом економічної діяльності ПП "Марвус" є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (код КВЕД 46.73).

30.07.2019 року між позивачем та ТОВ "Морініс" укладено договір купівлі-продажу № 307, відповідно до умов якого продавець (ПП "Марвус") зобов`язується передати у власність покупцю (ТОВ "Морініс"), а покупець - прийняти у власність та оплатити товар згідно видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору.

Оплата за товар, відповідно до п. 3.1 договору, сплачується покупцем в строк не більше ніж 120 днів з моменту поставки продукції та реєстрації відповідної податкової накладної.

У серпні 2019 року, на виконання умов вищезазначеного договору, позивачем було поставлено на адресу ТОВ "Морініс" товарно-матеріальні цінності на суму 6600,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 543 від 01.08.2019 року та товарно-транспортною накладною № Р543 від 01.08.2019 року.

Реалізований ТОВ "Морініс" товар був придбаний позивачем раніше у ПП "Стріт-ОПТ" на підставі договору постачання товару № 18/4 від 18.04.2019 року. Факт отримання товару підтверджений видатковою накладною № 226 від 20.04.2019 року, товарно-транспортною накладною Р226 від 20.04.2019 року, довіреністю № 28 від 20.04.2019 року. Оплата товару проведена відповідно до розрахунку на оплату № 226 від 20.04.2019 року.

01.08.2019 року позивачем за результатами поставки товару складено податкову накладну № 13 та направлено її на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі та раніше за текстом - ЄРПН).

Відповідно до квитанції від 20.08.2019 року вказана податкова накладна прийнята, aлe її реєстрацію зупинена. Як зазначено у квитанції: податкова накладна відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку, але позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Позивач 15.11.2019 року, направив пояснення від 14.11.2019 року № 13-08 щодо підтвердження реальності здійснення господарської операції із наданням відповідних доказів. Вказані пояснення відповідачем прийнято до розгляду 15.11.2019 року, що підтверджується квитанцією № 2.

Рішенням від 20.11.2019 року № 1333917/42854477 про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних позивачу відмовлено у реєстрації податкової накладної від 01.08.2019 року № 13 у ЄРПН.

Правомірність прийнятого регіональною комісією Державної фіскальної служби України рішення про відмову в реєстрації податкової накладної від 01.08.2019 року № 13

є предметом судового спору у даній справі.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків, однак, в даному випадку присутнє лише посилання на пункт шостий Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, що призвело до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На час виникнення та розвитку спірних у цій справі правовідносин, критерії ризиковості здійснення операцій були визначені листом Державної фіскальної служби України №959/99-99-07-18 від 21 березня 2018 року за погодженням з Міністерством фінансів України від 22 березня 2018 року.

У Листі Державної фіскальної служби України №959/99-99-07-18 від 21.03.2018 Критерії ризиковості платника податку , зокрема, зазначено: 1. Платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо: … 1.6. комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим); дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс); наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником. Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв. Ризиковість платника податку може бути встановлено у разі виконання хоча б одного з критеріїв, визначених у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв. Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення. … .

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що належної мотивації підстав та причин віднесення ПП "Марвус" та вчинених з ТОВ "Морініс", операцій з постачання товару, до ризикових платників податків відповідно до пп.1.6 п.1 Листа Державної фіскальної служби України №959/99-99-07-18 від 21.03.2018, прийняте регіональною Комісією ДФС Рішення від 20.11.2019 року № 1333917/42854477 про відмову в реєстрації податкової накладної № 13 від 01.08.2019 року матеріали справи не містять, відсутня така інформація і у Квитанції №1 від 20.08.2019 року.

Зазначене свідчить про безпідставність та необґрунтованість зупинення реєстрації податкової накладної №13 як передумови прийняття відповідного рішення Комісією про відмову в реєстрації податкової накладної.

Пунктом 21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних , затвердженому 21.02.2018 постановою Кабінету Міністрів України №117, передбачено, що підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства .

Колегія суддів звертає увагу на те, що фіскальним органом у спірному рішенні не вказано, яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних, а лише зазначено наступне: Ненадання платником податків копій документів: розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків .

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими посилання Відповідача щодо відсутності повноважень та об`єктивної можливості визначати конкретний детальний перелік необхідних документів для кожного випадку зупинення податкової накладної індивідуально для платника, оскільки недоліки в роботі органу державної влади не мають впливати на можливість платника податків надати конкретний перелік документів, який буде достатнім для прийняття Комісією позитивного рішення.

При цьому, колегія суддів зауважує, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення фіскальним органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Оскільки Відповідач у спірному рішенні продублював абз. 3 п. 14 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, тобто зазначив загальну, неконкретизовану та неоднозначну причину відмови у реєстрації податкової накладної, колегія суддів дійшла висновку про те, що Рішення 1333917/42854477 від 20.11.2019 року є невмотивованим, оскільки його зміст не дає чіткого розуміння обставин, за яких було прийняте негативне для платника податків рішення.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що у випадку не конкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що невиконання фіскальним органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії, призводить до його протиправності.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі №822/1817/18 та від 22 липня 2019 року у справі №815/2985/1.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з того, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Згідно зі ст. 242 КАС України , рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року по справі за позовом Приватного підприємства Марвус до Головного управління ДПС у Миколаївській області, треті особи : Товариство з обмеженою відповідальністю Морініс , Державна податкова служба України про визнання протиправним та скасування рішення

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Дата складення повного судового рішення 20 серпня 2020 р.

Головуючий суддя Стас Л.В. Судді Турецька І.О. Шеметенко Л.П.