Рішення

від 27.04.2020 по справі 640/19982/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2020 року м. Київ № 640/19982/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Газтрон Трейд до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Газтрон Трейд (далі - позивач, ПП Газтрон Трейд ) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 09732615140105 від 24.07.2019 та № 09722615140105 від 24.07.2019, що прийняті Головним управлінням ДФС у м. Києві.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що викладені в акті висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є помилковими, оскільки базуються лише на припущеннях, що суперечить вимогам податкового законодавства, оскільки у нього наявні всі первинні документи щодо взаємовідносин з контрагентами, оформлені належним чином та були надані до перевірки.

На думку позивача, всі первинні документи, які супроводжували господарські операції відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити, а тому позивачем правомірно сформовано об`єкт оподаткування за наслідками здійснення таких господарських взаємовідносин, відтак оскаржувані рішення підлягають скасуванню.

Крім того, позивач зазначив, що порушення допущені одним платником податків і відображені в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. При цьому, порушення контрагентами вимог законодавства України тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Здійснивши підготовку справи до судового розгляду ухвалою суду від 26.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентом не мали реального характеру, контролюючим органом під час проведення перевірки встановлені обставини, які свідчать про фактичну неможливість виконання сторонами зобов`язань за договором. За результатами перевірки відповідачем зроблено висновок, що TOB Газтрон Трейд порушено вимоги п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.140.4.2 п.140.4 ст.140 Податкового кодексу України, п.5, п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , у результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування та занижено податок на прибуток.

Представник відповідача, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, вважає, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що не погоджується з доводами податкового органу, викладеними у відзиві та зазначив, що сукупність наявних у нього первинних документів підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, реалізацію придбаного товару та досягнення економічного ефекту в результаті взаємовідносин з його контрагентом, в той час, відповідач безпідставно та неправомірно, на його думку, використав податкову інформацію стосовно контрагента.

На підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку TOB Газтрон Трейд з питань дотримання податкового законодавства за період з 28.01.2016 по 31.03.2019, валютного - за період з 28.01.2016 по 31.03.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 28.01.2016 по 31.03.2019, та іншого законодавства за період з 28.01.2016 по 31.03.2019, за результатами якої складено акт перевірки від 20.06.2019 №367/26-15-14-01-05/40237768.

Перевіркою повноти визначення задекларованих позивачем у перевіряємому періоді показників у рядку 01 Декларацій Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямиї податків), визначений за правилами бухгалерського обліку встановлено їх заниження на загальну суму 2 056 222 грн.Згідно документів, наданих до перевірки, TOB Газтрон Трейд в бухгалтерському обліку відображено фінансово-господарські операції з ТОВ Контіненталь ЛЛС (код ЄДРПОУ 40810637), а саме операції з реалізації нафтопродуктів.

Контролюючим органом за результатами перевірки зроблено висновок, що TOB Контіненталь ЛЛС має ознаки фіктивності, створено з метою прикриття незаконної діяльності з конвертації грошових коштів з метою ухилення підприємств-контрагентів від сплати податків. Також зазначено, що оскільки, реальність вчинення фінансово-господарської діяльності та проведення реальних господарських операцій TOB Газтрон Трейд відсутня, то суми грошових коштів, сплачених на банківські рахунки TOB Газтрон Трейд контрагентом TOB Контіненталь ЛЛС не можна вважати як плата за товар.

З урахуванням викладеного, перевіркою зроблено висновок, що на порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 5, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , TOB Газтрон Трейд не включено до складу доходу (як безоплатно отримані оборотні кошти) грошові кошти в розмірі 2 056 222,00 грн. за період 2017 рік, що надійшли на банківські рахунки TOB Газтрон Трейд від TOB Контіненталь ЛЛС на загальну суму 2 056 222,00 грн., що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування в загальній сумі 2 056 222,00 грн. в тому числі за 2017 рік 2 056 222,00 грн. та заниження податку на прибуток в сумі 155 380,00 грн. в тому числі за 2018 рік в сумі 155 380,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.07.2019 №09732615140105, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 056 222,00 грн. та №09722615140105, яким зменшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 155 380,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 38 845,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач подав скаргу до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 30.09.2019 № 3894/6/99-00-08-05-01 залишено скаргу позивача без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 24.07.2019 №09732615140105 та №09722615140105 - без змін.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправним та таким, що порушують його законні права та інтереси, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд входить з наступного.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI.

У пункті 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п.14.1.36); розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (п.п.14.1.231).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань на підставі первинних документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (пункт 44.2 статті 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16.07.1999 (далі - Закон №996-XIV), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною шостою статті 8 Закону №996-XIV визначено, що керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Як передбачено частинами першою та другою статті 9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена і пунктом 1.2 пункту Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 №168/704 (далі Положення №88).

В пункті 2.1 Положення №88 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до пункту 2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом пунктів 2.15, 2.16 Положення №88 первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Пунктом 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153 (далі - П(С)БО №15) визначено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Пунктом 7 П(С)БО №15 встановлено, що визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток необхідно з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що у періоді, що перевірявся позивач мав договірні взаємовідносини з TOB Контіненталь ЛЛС (код ЄДРПОУ 40810637).

Між TOB Газтрон Трейд (Постачальник) та TOB Контіненталь ЛЛС (Покупець) укладено договір поставки № М10/04-1 від 10.04.2017, згідно умов якого Постачальник поставив на адресу Покупця оливу індустріальну И-40А та оливу індустріальну И-20А.

За даним договором здійснено дві поставки товару за умовами додаткових угод № М10/04-1-2 від 11.04.2017 та № М10/04-1-1 від 12.04.2017 до договору поставки № М10/04-1 від 10.04.2017.

В підтвердження виконання умов договору поставки сторонами складені та підписані видаткові накладні від 26.04.2017 № 137 на реалізацію оливи індустріальної И-40А у кількості 44,496 т. на загальну суму 845 424,00 грн. та від 26.05.2017 № 138 на реалізацію оливи індустріальної И-20А у кількості 67,267 т. на загальну суму 1 210 798,00 грн.

В обох випадках товар поставлявся на умовах EXW (самовивіз) склад ПММ м. Харків, вул. Магнітогорська, 1 (згідно ІНКОТЕРМС 2010).

Даний склад ПММ є місцем зберігання товару TOB Газтрон Трейд , що підтверджується договором зберігання нафтопродуктів від 03.01.2017 №2017/3хр.

Згідно умов вказаного договору зберігачем є TOB Татнєфть-АЗС-Україна , який забезпечує приймання, зберігання і повернення нафтопродуктів за умовами цього договору.

В підтвердження передачі товару на склад зберігання надано копії актів надання послуг від 30.04.2019, від 31.05.2019, залізничних накладних №44718575, №44380103, №44792265 та видаткових накладних № 2975 від 07.04.2017, № 2970 від 07.04.2017, № 3864 від 10.05.2017, довідку TOB Татнєфть-АЗС-Україна від 08.07.2019 № Х015-30.

Також в підтвердження реальної господарської операції позивачем надано копії паспортів якості на оливу: паспорт №289 ЛЛК на оливу індустріальну И-20А та паспорт №180 ЛЛК на оливу індустріальну И-40А.

Факт оплати за придбаний товар, а саме за оливу індустріальну И-40А на суму 845 424,00 грн. та оливу індустріальну И-20А на суму 1 210 798,00 грн., підтверджується довідкою банку від 17.10.2019 №008-1/1302.

Первинні бухгалтерські документи підписані директором TOB Контіненталь ЛЛС ОСОБА_1 та заступником директора з комерційних питань Чуйко І.І.

Висновки відповідача про порушення позивачем наведених норм ґрунтуються на тому, що реальність вчинення господарських операцій між ним та TOB Контіненталь ЛЛС відсутня, оскільки, на думку контролюючого органу, TOB Контіненталь ЛЛС має ознаки фіктивності, створено з метою прикриття незаконної діяльності з конвертації грошових коштів з метою ухилення підприємств-контрагентів від сплати податків.

З акту перевірки вбачається, що згідно інформації з автоматизованої підсистеми Реєстр облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва автоматизованої системи Податковий блок встановлено, що ГУ ДФС у Харківській області внесено облікову картку суб`єкта фіктивного підприємництва від 15.09.2017 №15409/7 щодо TOB Контіненталь ЛЛС (код 40810637) з ознакою фіктивності: 4.3 - зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неістуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Окрім того, судом встановлено, що у відношенні ОСОБА_1 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, ухвалено Орджонікідзевським районним судом м. Харкова вирок від 06.03.2018 у кримінальному провадженні № 42017080000000523.

Згідно вказаного вироку затверджено угоду про визнання винуватості від 26 грудня 2017 року та визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 205 КК України, та призначено їй узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 26 грудня 2017 року покарання у виді штрафу у розмірі 700 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 11900 (одинадцять тисяч дев`ятсот) грн.

Зазначеним вироком встановлено, що жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ Контіненталь ЛЛС (код ЄДРПОУ 40810637) ОСОБА_1 не мала, підприємство перереєструвала на своє ім`я на прохання невстановленої досудовим розслідуванням особи без мети здійснення господарської діяльності.

Зокрема, наприкінці 2016 року, більш точної дати та часу органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 перебуваючи в м. Харкові, отримала від невстановленої слідством особи пропозицію придбати (перереєструвати на своє ім`я) підприємство ТОВ Контіненталь ЛЛС (код ЄДРПОУ 40810637) за грошову винагороду. Не маючи наміру здійснювати господарську діяльність від імені вказаного підприємства, а також не маючи засобів для ведення господарської діяльності, усвідомлюючи протиправний характер запропонованих їй дій як майбутнього власника вказаного підприємства, а також те, що вказане підприємство придбається нею для здійснення незаконної діяльності невстановленою досудовим розслідуванням особою, ОСОБА_1 погодилась на таку пропозицію.

Реєстраційних документів ТОВ Контіненталь ЛЛС (код ЄДРПОУ 40810637) ОСОБА_1 не складала та не підписувала жодних документів податкової та бухгалтерської звітності ТОВ Контіненталь ЛЛС (код ЄДРПОУ 40810637). До органів ДФС ОСОБА_1 податкову звітність не подавала та нікого на це не уповноважувала. Жодних службових осіб ТОВ Контіненталь ЛЛС (код ЄДРПОУ 40810637) ОСОБА_1 не призначала. Печаткою ТОВ Контіненталь ЛЛС (код ЄДРПОУ 40810637) ОСОБА_1 ніколи не володіла, її місцезнаходження не відомо.

ОСОБА_1 створено ТОВ Контіненталь ЛЛС (код ЄДРПОУ 40810637), з використанням якого за період 2016-2017 років забезпечено прикриття незаконної діяльності щодо безпідставного формування витрат для ухилення від оподаткування.

Зокрема, у вироку суду встановлено, що за період 2016-2017 років невстановлені у ході досудового розслідування особи відображали в податковій звітності ТОВ Контіненталь ЛЛС (код ЄДРПОУ 40810637) та подавали до органів ДФС України податкову звітність з розшифровкою податкового кредиту в розрізі контрагентів до декларації з ПДВ, де зазначали контрагентів з реквізитами, у тому числі: ТОВ ГАЗТРОН ТРЕЙД (ЄДРПОУ 40237768), що підтверджує факт використання ТОВ Контіненталь ЛЛС (код ЄДРПОУ 40810637) для прикриття їх незаконної діяльності.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України - пособництво, а саме надання засобів та усунення перешкод, у фіктивному підприємництві, тобто придбання суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності.

Згідно угоди про визнання винуватості обвинувачена ОСОБА_1 беззастережно визнала себе винною в інкримінованому злочині, прокурор і обвинувачена дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченої та покарання, яке повинна понести ОСОБА_1 . А саме, сторони погодились на призначення ОСОБА_1 покарання за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України у виді штрафу в розмірі 700 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 11900 грн.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показань свідків.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Верховним Судом України неодноразово з метою усунення неоднакового застосування судами одних і тих самих норм матеріального права зазначалось, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є безпідставними.

У постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11, від 1 грудня 2015 року № 21-1661а15, від 02 грудня 2015 року № 21-3849а15 викладено висновок про те, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного суду України від 17.11.2015 у справі №2а/3264/11/1070, Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах дійшла висновку, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Вказані правові висновки також підтримані Верховним Судом, зокрема, у постанові від 06 лютого 2018 року у справі №816/2134/16, від 12 лютого 2019 року у справі №826/21585/15, від 29 січня 2020 року у справі № 826/6986/14.

Відтак, з урахуванням того, що вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06.03.2018 у справі №644/6619/17 визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.1 ст. 205 КК України та встановлено обставини щодо створення ним фіктивного підприємства ТОВ Контіненталь ЛЛС , суд дійшов висновку, що подані на підтвердження господарських відносин з цим контрагентом документи не мають статусу первинних та не можуть підтвердити вказані господарські відносини, за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірність формування спірних сум податкових вигод.

Разом з тим, суду відомо, що ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 10.07.2018 у справі № 644/6619/17 скасовано вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06.03.2018, ухвалений стосовно ОСОБА_1 і призначено новий розгляд в суді першої інстанції. Судом апеляційної інстанції зазначено, що внаслідок неналежного та не достеменного роз`яснення відповідних вимог кримінального процесуального закону, обвинувачена, яка є юридично не обізнаною особою, не мала достатньої можливості сформувати свою процесуальну позицію в межах прав, передбачених ч.1 ст.26 КПК України.

За результатами нового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України, ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 04.11.2019 у справі № 644/6619/17 кримінальне провадження закрито. Підставою для закриття провадження зазначено п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з тим, що 25.09.2019 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Кримінального кодексу України і Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес від 18.09.2019 №101-ІХ, яким виключена стаття 205 КК України.

Проте, суд зазначає, що вказаними судовими рішеннями не спростовано встановлені обставини щодо факту фіктивності господарської діяльності ТОВ Контіненталь ЛЛС , підписання документів особою, яка заперечувала свою участь у створенні та діяльності цього підприємства.

Поряд з цим судом також враховується, що положення статті 472 Кримінального процесуального кодексу України передбачають, що в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення тощо.

Таким чином, факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, дійсно не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, проте підлягає врахуванню у сукупності із дослідженням усіх складових господарських операцій.

Також суд звертає увагу, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання податкових вигод.

При цьому свідоцтво про державну реєстрацію та наявність реєстрації постачальника в органах податкової служби не характеризують підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку, що гарантує виконання своїх зобов`язань через уповноважених представників. А відтак доказами прояву розумної обережності слугують не лише установчі документи та витяги з Єдиного державного реєстру, але й обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин укладення та виконання договорів, перевірка ділової репутації контрагента, повноважень осіб, що діють від імені підприємства.

З огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин, за яким платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, платник податків всеодно має бути обачним у виборі контрагента, оскільки несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету.

У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, оскільки в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися правом на формування податкових вигод в силу відсутності документів, що мають силу первинних документів.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що надані позивачем документи на підтвердження господарських правовідносин з вказаним контрагентом не є належно оформленими первинними документами, оскільки не відповідають вимогам щодо їх складення і підписання повноважною особою платника податків, тому не можуть бути належним документальним підтвердженням проведення господарських операцій та підставою для формування спірних сум.

Суд наголошує, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

За таких обставин, відсутність фактичного здійснення позивачем та його контрагентом господарських операцій доводить правомірність висновків контролюючого органу про завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування та заниження податку на прибуток за наслідками господарських операцій із ТОВ Контіненталь ЛЛС , що, в свою чергу, свідчить про правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, оскільки позивачем не доведено суду достовірності своїх доводів, які покладені в основу позову, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволенню.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати зі сплати судового збору та витрати, пов`язані з розглядом справи, відшкодуванню позивачу не підлягають.

Керуючись вимогами статей 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю Газтрон Трейд (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 36, приміщення 45А, код ЄДРПОУ 40237768) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя В.П. Шулежко