Постанова

від 27.04.2020 по справі 280/4238/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 квітня 2020 року м. Дніпросправа № 280/4238/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.12.2019 р. (суддя Татаринов Д.В., повне судове рішення складено 09.12.2019 р.) в справі № 280/4238/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетичні системи та обладнання Запоріжжя до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Енергетичні системи та обладнання Запоріжжя (далі - ТОВ ЕСО Запоріжжя ) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.05.2019 р. № 0006481202 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника податку у банку, по податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2019 р. на суму 177 580 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 88 790 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.12.2019 р. позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області № 0006481202 від 17 травня 2019 року.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального права, неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт вказує, що з урахуванням неможливості ідентифікації осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій (даних про автоперевізника, навантажувальних та розвантажувальних робіт), відсутності даних щодо пункту (конкретної адреси) навантаження товарно-матеріальних цінностей, неможливо вважати доведеним, що товари отримані позивачем саме від ТОВ Аеронавтика та від ТОВ Спецсервіс Україна . Позивачем в ході перевірки не надано первинних документів про сплату товарів/послуг по ПрАТ ДХЛ Інтернешнл Україна на суму податку на додану вартість 382,50 грн. Апелянт також вважає, що первинні документи, якими позивач підтверджує отримання товару від зазначених контрагентів, складені з порушенням Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україну , тому не є первинними документами, що вказує про неправомірність віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та, в свою чергу, на неправомірність формування суми бюджетного відшкодування з урахуванням цих сум податку.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

На виконання розпорядження голови Третього апеляційного адміністративного суду від 16.03.2020 р. № 12-РО щодо рекомендації розгляду в порядку письмового провадження справ, призначених до розгляду в судовому засіданні на час, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 , учасники справи повідомлені про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Від учасників справи не надійшло заперечень проти розгляду справи в порядку письмового провадження та клопотань про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд визнав за можливе здійснити апеляційний перегляд справи в порядку письмового провадження.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ЕСО Запоріжжя , код за ЄДРПОУ 24911195, з питання достовірності нарахування від`ємного значення з податку на додану вартість за січень 2019 року, за результатами якої складено акт перевірки №228/08-01-12-02/24911195 від 19.04.2019 р., у якому зафіксовано порушення позивачем підпункту 14.1.36, підпункту 14.1.181, підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198 пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р. 20.2.1), за січень 2019 р. на суму податку на додану вартість 177 580 грн.; підпункту б), підпункту в) пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, (р. 20.2.1) за січень 2019 року на суму податку на додану вартість 383 грн., в результаті чого у ТОВ ЕСО Запоріжжя відсутнє право на врахування суми від`ємного значення 383 грн. у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість та отримання даної суми бюджетного відшкодування за січень 2019 року, ТОВ ЕСО Запоріжжя занижено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду), (р.21) на суму 383 грн.

На підставі акту перевірки № 228/08-01-12-02/24911195 від 19 квітня 20149 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0006481202 від 17 травня 2019 року, відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 177 850 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 88 790 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0006491202 від 17 травня 2019 року, відповідно до якого позивачу відмовлено у бюджетному відшкодуванні з податку на додану вартість на суму 383 грн.

ТОВ ЕСО Запоріжжя не погодившись з такими податковими повідомленнями-рішеннями оскаржило їх в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України скаргу, за результатами розгляду якої ДФС України прийнято рішення № 36489/6199-99-11-04-0175 від 31 липня 2019 року, яким скаргу ТОВ ЕСО Запоріжжя залишила без задоволення, а податкові повідомлення рішення - без змін.

Також судом першої інстанції встановлено фактичне здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ Аеронавтика та ТОВ Спецсервіс Україна внаслідок дослідження первинних документів: договору №01/07-15 від 02 липня 2015 року, укладеному між ТОВ ЕСО Запоріжжя як покупцем та ТОВ Аеронавтика як продавцем, відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 якого продавець продає, а покупець купує запасні частини до авіаційної техніки; додаткової угоди №7 від 27 липня 2018 року; видаткової накладної № 1 від 10 січня 2019 року на постановку Блок ВЧ ГР2.068.120 ; товарно-транспортної накладної №01-19 від 10 січня 2019 року; виписки по рахунку від 11 січня 2019 року; контракту № HZL/ESE/S/356/08/18-01 від 15 серпня 2018 року; вантажної митної декларації №112020/2019/000069 від 15 січня 2019 року; підтвердження про перетин кордону від 17 січня 2019 року; авіанакладної НОМЕР_1 від 15 січня 2019 року; виписки по рахунку від 03 січня 2019 року; виписки по рахунку від 28 січня 2019 року; рахунку на оплату №75 від 24 січня 2019 року; виписки по рахунку від 20 березня 2019 року; видаткової накладної №247 від 20 березня 2019 року; експрес-накладної №59998076503410 від 20 березня 2019 року Нова Пошта ; контракту № ESE/HZL/R1525512-2019 від 23 січня 2019 року; вантажної митної декларації №112020/2019/000609 від 10 квітня 2019 року; підтвердження про перетин кордону від 12 квітня 2019 року; авіанакладної НОМЕР_2 від 10 квітня 2019 року; виписки по рахунку від 09 квітня 2019 року; інвойсу №3 від 04 квітня 2019 року; договору оренди №С17-22 від 01 лютого 2018 року з актом прийому - передачі приміщення в оренду від 01 лютого 2019 року; договору оренди нежитлового приміщення №2 від 02 січня 2019 року з актом № 1 прийому-передачі приміщення в оренду від 02 січня 2019 року.

Проаналізувавши господарські операції, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність тверджень відповідача про те, що первинні документи є неналежним чином оформленими, що свідчить про нереальність здійснених господарських операцій, відповідно, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 0006481202 від 17 травня 2019 року.

Суд визнає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ГУ ДФС проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ЕСО Запоріжжя з питання достовірності нарахування від`ємного значення з податку на додану вартість за січень 2019 р., за результатами якої складено акту № 228/08-01-12-02/24911195 від 19.04.2019 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ ЕСО Запоріжжя пп. 14.1.36, пп. 14.1.181, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення з податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, (р. 20.1) за січень 2019 р. на суму податку на додану вартість 177 580 грн.; пп. б), пп. в) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в частині завищення від`ємного значення з податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, (п. 20.2.1) за січень 2019 р. на суму податку на додану вартість в розмірі 383 грн., в результаті чого у ТОВ ЕСО Запоріжжя відсутнє право на врахування суми від`ємного значення 383 грн. при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість та отримання даної суми бюджетного відшкодування за січень 2019 р. ТОВ ЕСО Запоріжжя занижено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) (р.21) на суму 383 грн.

На підставі приведених висновків ГУ ДФС 17.05.2019 р. прийняте, зокрема, податкове повідомлення-рішення № 0006481202 про зменшення ТОВ ЕСО Запоріжжя суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованої на рахунок платника податку у банку, по податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2019 р. на суму 177 580 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 88 790 грн.

ТОВ ЕСО Запоріжжя оскаржено в адміністративному порядку податкове повідомлення-рішення. За результатами розгляду скарги ДФС України прийнято рішення № 36489/6199-99-11-04-0175 від 31.07.2019 р., яким скаргу ТОВ ЕСО Запоріжжя залишено без задоволення, а податкове повідомлення рішення - без змін.

Підставою для висновку про завищення позивачем суми, що підлягає бюджетному відшкодування, стало встановлення відповідачем, що документи, якими позивач підтверджує здійснення господарських операцій з придбання товарів у ТОВ Аеронавтика та ТОВ Спецсервіс Україна , не є первинними документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Таким чином, спірним в цій справі є правомірність формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям із зазначеними контрагентами у січні 2019 р.

Судом встановлено, що 02.07.2015 р. ТОВ ЕСО Запоріжжя як покупцем укладено з ТОВ Аеронавтика як продавцем договір № 01/07-15, за умовами якого позивачем придбавались запасні частини до авіаційної техніки.

Додатковою угодою № 7 від 27.11.2018 р. передбачено придбання позивачем у ТОВ Аеронавтика виробів в номенклатурі, кількості і по цінам, що вказані у додатку до цієї угоди, (блок ВЧ ГР2.068.120 кількості 2 шт.) на загальну суму 888 480 грн., в тому числі податок на додану вартість - 148 080 грн.

Фактичне здійснення господарської операції підтверджено видатковою накладною № 1 від 10.01.2019 р. на поставку блоку ВЧ ГР2.068.120 у кількості 2 шт. на загальну суму 888 480 грн., в тому числі податок на додану вартість - 148 080 грн., товарно-транспортною накладною № 01-19 від 10.01.2019 р.

Факт здійснення оплати позивачем придбаного товару 11.01.2019 р. підтверджено випискою по рахунку.

Крім того, позивачем придбано у ТОВ Спецсервіс Україна товар - рідину кремнійорганічну у кількості 250 кг на загальну суму 354 000 грн., в тому числі податок на додану вартість - 59 000 грн., що підтверджено рахунком на оплату № 75 від 24.01.2019 р., видатковою накладною № 247 від 20.03.2019 р., накладною

Факт здійснення оплати позивачем придбаного товару 28.01.2019 р. в сумі 177 000 грн. та 20.03.2019 р. в сумі 177 000 грн. підтверджено виписками по рахунку.

За результатами здійснення зазначених господарських операцій позивачем до складу податкового кредиту січня 2019 р. віднесено відповідні суми податку на додану вартість.

Основним видом господарської діяльності ТОВ ЕСО Запоріжжя є оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням.

Придбаний у ТОВ Аеронавтика та ТОВ Спецсервіс Україна товар (блок ВЧ ГР2.068.120 та рідину кремнійорганічну) позивачем реалізовано на експорт, що підтверджено наявними в матеріалах справи договорами, первинними документами, а також вантажними митними деклараціями, авіаційними накладними та іншими первинними документами, тому суд вказує про доведеність використання позивачем придбаного товару в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Документи, складені за результатами здійснення спірних господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначається статтею 200 Податкового кодексу України.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За приписами пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

За змістом пункту 200.8 статті 200 Податкового кодексу до податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Приписами пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.14 статті 200 Податкового кодексу якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України.

Як встановлено п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу у зазначеній редакції датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього кодексу у вказаній редакції податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

За положеннями п. 198.6 ст. 198 у вказаній редакції не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначається порядок складання та реєстрації податкової накладної.

Видача позивачу належним чином оформлених податкових накладних контрагентами-продавцями не є спірним питанням. Також не є спірним питанням факт реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отримавши податкову накладну, покупець набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

В цьому випадку суми податку на додану вартість, які підлягали сплаті у зв`язку з придбанням товарів та послуг, підтверджені податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому такі суми підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Згідно з Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Первинні документи, якими позивач підтверджує фактичне здійснення спірних господарських операцій, повністю відтворюють зміст господарських операцій, містять інформацію щодо фактично здійснених господарських операцій. Зокрема, наявні в матеріалах справи первинні документи підтверджують фактичне отримання позивачем товарів, подальший рух та використання у власній господарській діяльності.

За таких обставин суд визнає необґрунтованими доводи контролюючого органу про недоведеність фактичного здійснення спірних господарських операцій.

Судом встановлено, що позивачем виконано вимоги податкового законодавства щодо подання заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Дослідженням податкової звітності позивача встановлено, що позивачем правильно розрахована сума податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку.

Враховуючи необґрунтованість висновку контролюючого органу про нереальність здійснення спірних господарських операцій, правомірність формування позивачем податкового кредиту за спірними господарськими операціями, розміру від`ємного значення, дотримання позивачем процедури, визначеної податковим законодавством, щодо отримання бюджетного відшкодування, суд доходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 17.05.2019 р. № 0006481202 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 177 580 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 88 790 грн.

Доводи апелянта, що з урахуванням неможливості ідентифікації осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій (даних про автоперевізника, навантажувальних та розвантажувальних робіт), відсутності даних щодо пункту (конкретної адреси) навантаження товарно-матеріальних цінностей, неможливо вважати доведеним, що товари отримані позивачем саме від ТОВ Аеронавтика та від ТОВ Спецсервіс Україна , суд визнає необґрунтованими. При цьому суд вказує, що фактично контролюючим органом вказується про неналежне оформлення товарно-транспортної накладної та інших документів на перевезення товару.

Проте таким доводам судом першої інстанції надана належна правова оцінка, а апелянтом в апеляційній скарзі не спростовано висновки суду першої інстанції в цій частині.

Посилання апелянта на не надання позивачем в ході перевірки первинних документів про сплату товарів/послуг по ПрАТ ДХЛ Інтернешнл Україна на суму податку на додану вартість 382,50 грн. судом не розглядаються, оскільки не стосуються предмету доказування в цій справі.

Зазначення апелянтом про те, що первинні документи, якими позивач підтверджує отримання товару від зазначених контрагентів, складені з порушенням Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україну , тому не є первинними документами, що вказує про неправомірність віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та, в свою чергу, на неправомірність формування суми бюджетного відшкодування з урахуванням цих сум податку, спростовані приведеними вище висновками суду стосовно доведеності фактичного здійснення спірних господарських операцій належним чином оформленими первинними документами.

Апелянтом не зазначено, в чому саме полягає невідповідність первинних документів Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україну , а судом таких обставин не встановлено.

Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини 6 статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.12.2019 р. в справі № 280/4238/19 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.12.2019 р. в справі № 280/4238/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетичні системи та обладнання Запоріжжя до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття 27.04.2020 р. та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 27.04.2020 р.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.В. Білак

суддя Н.А. Олефіренко