Рішення

від 27.04.2020 по справі 440/530/19

БУСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер №440/530/19

Провадження № 2-а/943/105/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2020 року

Суддя Буського районного суду Львівської області Журибіда Б.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в залі суду в м. Буську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (с. Вербляни, Буського району Львівської області) до Перемишлянського ВП Золочівського ВП ГУНП у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення , -

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Перемишлянського ВП Золочівського ВП ГУНП у Львівській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення. Зокрема просить суд скасувати постанову серії НК № 935537 від 16.03.2019 року про накладення на позивача адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування заявлених вимог позивач покликається на те, що відповідачем відносно нього 16 березня 2019 року винесено постанову, якою на позивача було накладено адміністративне стягнення в розмірі 425,00 грн. за ч. 2 ст. 122 КУпАП, начебто за порушення ним вимог п. 9.8 ПДР України поза населеним пунктом, без увімкненого ближнього світла фар, яку вважає незаконною та необгрунтованою, оскільки позивач інкримінованого йому адміністративного правопорушення не скоював, як і жодних доказів про це відповідачем представлено не було, а також те, що оскаржувана постанова є наслідком незаконної зупинки позивача. Крім того позивач покликався на те, що від нього не витребувано пояснень та у його присутності жодних документів поліцейським не оформлялось, а про оскаржувану постанову він дізнався згодом, отримавши її поштою. Відтак просив позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді від 31.03.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без повідомлення сторін та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - п`ятиденний строк для подання відповіді на відзив. Копії ухвал про відкриття спрощеного позовного провадження надіслано сторонам.

Крім того, сторонам було роз`яснено зміст частини 5 статті 262 КАС України, відповідно до якої суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідач, який належним чином повідомлявся про відкриття провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження, не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, а тому в силу ч. 6 ст. 162 КАС України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Клопотань від будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а тому відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно із ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадській порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як вбачається із оскаржуваної постанови старшого інспектора Перемишлянського ВП ЗВП ГУНП у Львівській області Петрів Б.І. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії НК № 935537 від 16.03.2019 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн., позивач ОСОБА_1 16 березня 2019 року о 12 год. 05 хв. на автодорозі Рівне-Львів-Берестечко керував транспортним засобом марки ОАЗ 452 номерний знак НОМЕР_1 , поза населеним пунктом, без

увімкненого ближнього світла фар, чим порушив вимоги п. 9.8 ПДР України, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП.

Частиною другою статті 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Пунктом 9.8 ПДР України передбачено, що під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається, ближнє світло фар повинно бути увімкнене, де зазначено у яких саме обов`язкових випадках (п.п. а, б, в, г, г, д).

Однак оскаржувана постанова не містить зазначення конкретного випадку - підпункту, який на думку відповідача порушив позивач.

При цьому, оскільки інкриміноване позивачу адміністративне правопорушення передбачає відповідальність за неувімкнення під час руху транспортного засобу денних ходових вогнів чи ближнього світла фар виключно за межами населеного пункту, а тому незазначення відповідачем в оскаржуваній постанові конкретного місця вчинення правопорушення виключає адміністративну відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Крім того, згідно положень статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як зазначено в Постанові Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" (із змінами та доповненнями) при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст. 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертизи.

Проте судом встановлено, що виходячи із положень вищезгаданих статей КУпАП, відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови не було виконано вимог цих статей, зокрема не зазначено жодних доказів на обгрунтування допущеного позивачем правопорушення, зважаючи на те, що таке категорично заперечується останнім.

Згідно вимог ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС).

Проте, незважаючи на вказані обставини, відповідачем не надано суду доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, зокрема того, що позивач керуючи транспортним засобом, порушив вимоги конкретного підпункту а чи б пункту 9.2 ПДР України, оскільки не надано матеріалів, на підставі яких було прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а відтак у суду відсутня можливість встановити, на підставі яких доказів відповідач дійшов висновку про вчинення позивачем правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду

справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За наведених обставин суд вважає, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, за відсутності достатніх даних про вчинення ним правопорушення, без зазначення місця вчинення правопорушення та конкретного підпункту (а, б. в, г, г чи д) пункту 9.8 ПДР, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

При цьому, вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача до задоволення не підлягають, оскільки не передбачені положеннями статті 286 КАС України, положення якої є спеціальними та містять вичерпний перелік процесуальних рішень суду, де не передбачено права суду визнавати незаконними дії суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Відтак, за наведених процесуальних підстав, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення у передбачений процесуальним законом спосіб, а саме шляхом скасування рішення суб`єкта владних повноважень і закриття справи про адміністративне правопорушення.

Ураховуючи наведене і керуючись ст.ст. 6, 8, 9, 10, 77, 242-246, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

позов задовольнити повністю.

Скасувати постанову серії НК № 935537 від 16 березня 2019 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Б. М. Журибіда