Рішення

від 23.04.2020 по справі 481/177/20

НОВОБУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 481/177/20

Провадж.№ 2/481/115/2020

Р І Ш Е Н Н Я

іменем У К Р А Ї Н И

ЗАОЧНЕ

23.04.2020 року Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої судді Уманської О.В.,

за участі секретаря Кузьміної Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду міста Новий Буг Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та Філії Новобузький райавтодор дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення моральної шкоди,

встановив:

05.02.2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до філії Новобузький райавтодор дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України (надалі - відповідач), за яким просив стягнути з відповідача заборгованість з заробітної плати станом на 01.01.2020 року у розмірі 22666,32 гривень, а також моральну шкоду, яку він оцінив у 2000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що останній був працевлаштований на роботу до філії Новобузький райавтодор Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України на посаду водія автобуса до 01.01.2019 року. 02.01.2019 року останній був переведений на посаду сторожа де працює і на даний час. Разом з тим з квітня 2019 року працівникам філії не виплачується заробітна плата та заборгованість перед позивачем станом на 30.01.2020 року становить 22666,32 грн. Наголосив, що відповідачем порушено ст.115 КЗпП в частині строків виплати заробітної плати. У зв`язку із невиплатою заробітної плати, позивач вказав, що зазнав душевних страждань, у зв`язку із протиправною поведінкою відповідача, щодо нього та членів його сім`ї.

06.02.2020 року ухвалою судді вказана позовна заява була залишена без руху, оскільки за вимогою про стягнення моральної шкоди не було сплачено судовий збір. Вказані недоліки були усунені 11.02.2020 року, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн, про що надано суду квитанцію.

11.02.2020 року провадження у справі було відкрито та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 24.03.2020 року до участі у справі залучено співвідповідача Дочірнє підприємство "Миколаївський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Позивач надав на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовну заяву підтримав та просив її задовольнити і стягнути заборгованість по заробітній платі та моральну шкоду. Проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідачі ДП Миколаївський облавтодор ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України та Філія Новобузький райавтодор про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про що в матеріалах справи маються повідомлення про вручення поштових відправлень, однак у судове засідання явку своїх представників не забезпечили. Відзив на позов до суду не надіслали. Заяв про розгляд справи за відсутності представників підприємств чи відкладення розгляду справи не направляли.

Зважаючи на встановлені законом стислі строки розгляду даної категорії справ та той факт, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідачів, судом, зі згоди позивача, 23.04.2020 року постановлено ухвалу про розгляд справи в заочному порядку, на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

При цьому, оскільки в судове засідання сторони не з`явились, суд відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, проводить слухання справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого технічного засобу.

Суд, вивчивши доводи позовної заяви та дослідивши додані до неї письмові документи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 працює у філії Новобузький райавтодор ДП Миколаївський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України . До 01.01.2019 року працював водієм автобуса, а з 02.01.2019 року по теперішній час працює сторожем, що підтверджується довідками про заборгованість та про підтвердження факту працевлаштування ( а.с.7,8).

Відповідно до довідки від 31.01.2020 р., наданої Філією Новобузький райавтодор ДП Миколаївський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України , заборгованість перед позивачем станом на 30.01.2019 року становить 22666,32 грн ( а.с.5-6).

Частиною 1статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору(ст. 21 ЗУ Про оплату праці ).

Заробітна плата працівників підприємств на території України виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг на території України. Виплата заробітної плати у формі боргових зобов`язань і розписок або у будь-якій іншій формі забороняється (ч.1 ст.3 ЗУ Про оплату праці ).

Згідно із ч.5 ст. 97 КЗпП України , оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до ч 6 ст. 24 Закону України Про оплату праці , своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Заробітна плата повинна виплачуватися працівникові регулярно в робочі дні в строки, встановлені в колективному договорі, не рідше двох разів на місяць, не більше як через 16 календарних днів. Якщо день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Таким чином затримка виплати заробітної плати навіть на один і більше днів є порушенням строків виплати згідно зі ст. 24 ч1 та ст.115 ч.1 КЗпП України .

Статтею 233 КЗпП України , частина 2, встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Окрім того, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі, яка станом на 30.01.2020 року становить 22666,32 гривень.

Відповідно до ст. 237-1 КзпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Пленум Верховного Суду України надав роз`яснення у пункті 13 постанови "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року про те, що відповідно до статті 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Верховний Суд України по питанню застосування статті 237-1 КЗпП України надав свої висновки, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, у яких зазначив, що стаття 237-1 КЗпП містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом зазначеного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237 1 КЗпП є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об`єкту яких завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.

Суд, установивши порушення трудових прав позивача та наявність підстав для покладення на роботодавця відповідальності за завдану працівникові моральну шкоду, повинен застосовувати відповідальність, що передбачена ст. 237-1 КЗпП.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (статті 3, 4, 11, 31 ЦПК).

КЗпП не містить будь-яких обмежень чи винятків щодо компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237 1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди в обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин (правова позиція Верховного Суду України у постанові від 25 квітня 2012 року при розгляді цивільної справи № 6-23цс12).

Доводи позивача і надані докази у справі свідчать про порушення законних прав позивача, яке полягало в затримці виплати заробітної плати і яке призвело до моральних страждань, втрати ним нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У судовому засіданні представник відповідача не довів відсутність своєї вини у завданні позивачу моральної шкоди, оскільки у таких правовідносинах діє презумпція завдавача шкоди і саме роботодавець зобов`язаний довести відсутність своєї вини у спричиненні працівникові такої шкоди.

Отже, позивачу спричинено моральну шкоду, яка виразилась у втраті нормальних життєвих зв`язків, позивач був позбавлений доходу, що негативно відобразилося на його сім`ї, що змусило його прикладати додаткових зусиль для організації свого життя і життя своєї сім`ї, у тому числі звертатися до суду для захисту своїх законних прав.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи: неправомірні дії відповідача, які завдали позивачу моральної шкоди; характер порушення його прав, що заробітна плата виплачувалася з порушенням і строків і порядку її виплати, він старається працювати з тим, щоб якось покращити своє матеріальне становище, відповідач працював і не отримував зароблене ним.

З урахуванням фактичних обставин справи, враховуючи принцип розумності, достатності та справедливості суд вважає необхідним стягнути на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 2000 гривень.

Вирішуючи питання про судові витрати в справі, суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України, згідно яких судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сплачений при зверненні з позовом до суду судовий збір, що становить 840,80 грн.

Крім того, зважаючи на те, що позивача, у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір , звільнено від сплати судового збору за подачу вимог про стягнення заробітної плати, такі витрати, які складають 840,80 грн., належить стягнути з відповідача на користь держави.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Керуючись ст. ст. 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 274-279,280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та Філії Новобузький райавтодор дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди, задовольнити.

Стягнути з дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 258782, місцезнаходження: вул.Галини Петрової, 2 А м.Миколаїв, 54029) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , заборгованість по заробітній платі в сумі 22666 (двадцять дві тисячі шістсот шістдесят шість) гривень 32 копійки без утримання прибуткового податку з громадян й інших обов`язкових платежів.

Стягнути з дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 258782, місцезнаходження: вул.Галини Петрової, 2 А м.Миколаїв, 54029) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , моральну шкоду в сумі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійки.

Стягнути з дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 258782, місцезнаходження: вул.Галини Петрової, 2 А м.Миколаїв, 54029) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , судові витрати у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Стягнути з Дочірнього підприємства Миколаївський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (код ЄДРПОУ 258782, місцезнаходження: вул.Галини Петрової, 2 А м.Миколаїв, 54029) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (отримувач коштів - ГУК у м. Києві, Код ЄДРПОУ 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), р/рахунок UA908999980313111256000026001, код класифікації 22030106 Судовий збір ).

Згідно з положеннями ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте Новобузьким районним судом Миколаївської області за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до ст. 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду Миколаївської області.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 1 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Відповідно до п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину встановленого КМУ пов`язаного із запобіганням поширенню короновірусної хвороби (COVID-19).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Відповідач: Дочірнє підприємство "Миколаївський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", юридична адреса: 54029, м. Миколаїв, вул. Г. Петрової, 2 "А", код ЄДРПОУ 31159920.

Відповідач: Філія Новобузький райавтодор Дочірного підприємства "Миколаївський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", юридична адреса: 55601, Миколаївська область, м. Новий Буг, вул. Романа Шухевича, 53, код ЄДРПОУ 26174235.

Повний текст рішення виготовлений 28.04.2020 року

Суддя Уманська О.В.