Рішення

від 31.07.2007 по справі 3-8-1/70-07-703

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3-8-1/70-07-703

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" липня 2007 р.Справа  № 3-8-1/70-07-703

За позовом:  Відкритого акціонерного товариства “Автотранспортне підприємство 15162”

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Стройресурс”

Про: стягнення 32157,90 грн.

                                                                                                              Суддя  Д'яченко Т.Г.

                                                           Представники:

Від позивача: Ковальчук С.В, Сахань Н.М., за довіреностями

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Відкрите акціонерне товариство “Автотранспортне підприємство 15162” звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою та уточненнями до неї, в яких просив суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Стройресурс” основну заборгованість в розмірі 30943,20 грн. і суму пені в розмірі 779,25 грн. за договорами №8 від 03.01.2006р., №9 від 03.01.2007р. №10 від 03.01.2006р. №11 від 03.01.2006р., а всього 32157,90  грн.

Відповідач в судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, своє право на захист не використав, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалам на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

03 січня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством “Автотранспортне підприємство 15162” (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою “Стройресурс” (Орендар) було укладено Договори №8, №9, №10, №11, згідно яких Орендодавець передав, а Орендар прийняв у орендне користування рухомий состав без права подальшого викупу. Приймання –передача орендованого рухомого составу здійснюється на території Орендодавця зі складенням відповідних актів.

          Наведені договори являли собою результат пролонгування, а точніше переукладення договорів попереднього періоду з тими ж сторонами відносно тих же об'єктів оренди, так Договір №8 є результатом переукладення договору №465-17 від 02.01.2005р., Договір №9 - договору №21-28 від 02.01.2005р., Договір №10 - договору №000-40 від 02.01.2005р., Договір №11 - договору №57-38 від 02.01.2005р., відповідно.

          Так, відповідно до умов Договору №8 Орендодавцем передано Орендарю у орендне користування автомобіль Камаз-5511 гос. № 465-17 ОДО, а Орендарем прийнято на себе зобов'язання щомісячно вносити орендну плату у розмірі 1000 грн. шляхом перерахування її на розрахунковий рахунок Орендодавця, або внесенням готівки у касу Орендодавця не пізніше ніж за два дні до завершення кожного місяця. До цього за відповідачем рахувалася заборгованість за невиконання договору №465-17 від 02.01.2005р. на суму 6000 грн. (розрахунок позивача а.с.122).

          Відповідно до умов Договору №9 Орендодавцем передано Орендарю у орендне користування автомобіль МАЗ-5433 гос. № 21-28 ОДО, п/пр. ТЦ-10 №07-33 ОВ а Орендар прийняв на себе зобов'язання щомісячно вносити орендну плату у розмірі 1100грн. перерахуванням її на розрахунковий рахунок Орендодавця, або внесенням готівки у касу Орендодавця не пізніше ніж за два дні до завершення кожного місяця. До цього за відповідачем рахувалася заборгованість за невиконання договору №21-28 від 02.01.2005р. на суму 7158,20грн. (розрахунок позивача а.с.123).

          Відповідно до умов Договору №10 Орендодавцем передано Орендарю у орендне користування автомобіль МАЗ-54322 гос. № 000-40 ОВ, п/пр. МАЗ-93971 №017-08ОА, а Орендар прийняв на себе зобов'язання щомісячно вносити орендну плату у розмірі 1200грн. перерахуванням її на розрахунковий рахунок Орендодавця, або внесенням готівки у касу Орендодавця не пізніше ніж за два дні до завершення кожного місяця. До цього за відповідачем рахувалася заборгованість за невиконання договору №000-40 від 02.01.2005р. на суму 7200грн. (розрахунок позивача а.с.120).

Відповідно до умов Договору №11 Орендодавцем передано Орендарю у орендне користування автомобіль Камаз-5433 гос. № 57-38 ОДР, а Орендар прийняв на себе зобов'язання щомісячно вносити орендну плату у розмірі 1300грн. перерахуванням її на розрахунковий рахунок Орендодавця, або внесенням готівки у касу Орендодавця не пізніше ніж за два дні до завершення кожного місяця. До цього за відповідачем рахувалася заборгованість за невиконання договору №57-38 від 02.01.2005р. на суму 7800 грн. (розрахунок позивача а.с.121).

Так, для сплати за використання переданого в оренду майна за договорами №8 від 03.01.2006р., №9 від 03.01.2007р., №10 від 03.01.2006р., №11 від 03.01.2006р. позивачем відповідачу виставлялись рахунки у період з 31.01.2006р. по 31.08.2006р. (а.с. 16-26) на загальну суму 58685 грн. Але за попередній період за відповідачем рахувалась заборгованість за неналежне виконання умов договорів №465-17 від 02.01.2005р., №21-28 від 02.01.2005р., №000-40 від 02.01.2005р., №57-38 від 02.01.2005р. на загальну суму 28158,20 грн.

Відповідач частково виконав свої договірні зобов'язання сплативши позивачу 55900 грн., 28158,20 грн. пішли на погашення заборгованості за попередній період, в результаті чого за відповідачем за неналежне виконання усіх вищенаведених зобов'язань існує заборгованість по орендній платі в сумі 30943,20 грн., відповідач не виконав свої договірні зобов'язання належним чином, не розрахувавшись з позивачем, що і обумовило дії останнього по зверненню до господарського суду Одеської області за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України  передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтями 651, 653 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за  згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, а у  разі  зміни  договору  зобов'язання  сторін  змінюються відповідно   до   змінених  умов  щодо  предмета,  місця,  строків виконання тощо.

Стаття 689 Цивільного кодексу України передбачає, що Покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно статтям 692, 706 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,  якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару, Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем  у момент укладення договору,  якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов'язання.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 30943,20 грн. за Договорами №8 від 03.01.2006р., №9 від 03.01.2007р., №10 від 03.01.2006р., №11 від 03.01.2006р., та відповідних їм Договорам за попередній період  №465-17 від 02.01.2005р., №21-28 від 02.01.2005р., №000-40 від 02.01.2005р., №57-38 від 02.01.2005р.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.          

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які  боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача щодо сплати Відповідачем штрафних санкцій за Договорами №8 від 03.01.2006р., №9 від 03.01.2007р., №10 від 03.01.2006р., №11 від 03.01.2006р., та відповідних їм Договорам за попередній період  №465-17 від 02.01.2005р., №21-28 від 02.01.2005р., №000-40 від 02.01.2005р., №57-38 від 02.01.2005р., вважає його обґрунтованим та здійсненим відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням письмових доповнень до позовної заяви позивача від 11.05.2007р.(вх. №ГСОО 10442), суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача загальної суми основного боргу в розмірі 30943,20 грн., суму пені в розмірі 779,25 грн.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в сумі 317,22 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 95,46 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.  44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Стройресурс” (м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 87/165), р/р 2600101637032 в філії „Укрсімбанк” м.Одеса, МФО 328618, код ЄДРПОУ 31728359) на користь Відкритого акціонерного товариства “Автотранспортне підприємство 15162” (65031, м. Одеса, вул. Промислова, 21) р/р 26006301535073 в Іллічівськом відділенні №6  м. Одеси, МФО 328135, код ЄДРПОУ 03118038) суму основної заборгованості в розмірі 30943 (тридцять тисяч дев'ятсот сорок три) грн. 20 коп., 779 (сімсот сімдесят дев'ять) грн. 25 коп. пені, 317 (триста сімнадцять) грн. 22 коп. державного мита та 95(дев'яносто п'ять) грн.46 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

              Суддя