Постанова

від 28.04.2020 по справі 732/1673/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

28 квітня 2020 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 732/1673/19

Головуючий у першій інстанції - Березовський О. Д.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/557/20

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.,

суддів: Бобрової І.О., Мамонової О.Є.,

сторони: позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Мощенська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Городнянської міської ради Чернігівської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - відділ освіти Городнянської міської ради Чернігівської області,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 17 січня 2020 року (місце ухвалення - м. Городня, дата складання повного тексту - 22.01.2020) у справі за позовом ОСОБА_1 до Мощенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Городнянської міської ради Чернігівської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Мощенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Городнянської міської ради Чернігівської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що працювала на посаді вчителя Мощенської ЗОШ І-ІІІ ступенів Городнянської міської ради Чернігівської області. 03.09.2019 її було звільнено на підставі ч. 3 ст. 41 КЗпП України. Підставою звільнення стало вчинення позивачем аморального проступку.

Вважає звільнення безпідставним, будь-яких аморальних проступків вона не вчиняла. Позивач посилається, що наказ про її звільнення взагалі не відповідає вимогам закону, також у наказі про звільнення (п.2.) вказано, що трудову книжку віддати після здачі позивачем підручників та літератури до бібліотеки.

У позові позивач просить визнати незаконним та скасувати наказ № 13 від 03.09.2019 директора Мощенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Городнянської міської ради Чернігівської області Тупика В.І. про звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя на підставі п. 3 ст. 41 КЗпП України, а саме вчинення працівником, який виконує виховні функції аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

Поновити ОСОБА_1 на посаді вчителя Мощенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Городнянської міської ради Чернігівської області та стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Городнянського районного суду від 17.01.2020 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ № 13 від 03.09.2019 директора Мощенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Городнянської міської ради Чернігівської області Тупика В.І. про звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя на підставі п. 3 ст. 41 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді вчителя Мощенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Городнянської міської ради Чернігівської області з 03.09.2019. Рішення про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Мощенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Городнянської міської ради Чернігівської області в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовлено. Стягнуто з Мощенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Городнянської міської ради Чернігівської області 768,40 грн судового збору для зарахування на рахунок Казначейства України.

Рішення місцевого суду обґрунтовано тим, що звільнення ОСОБА_1 відбулось з порушенням закону, що є підставою для визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення позивача на роботі. Разом з тим, судом відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки школа не є належним відповідачем в цій частині вимог, тобто не є розпорядником коштів, не має власної бухгалтерії та фінансується централізовано відділом освіти Городнянської міської ради Чернігівської області.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду адвокат ОСОБА_1 - Слєпченко С.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 17.01.2020 в частині відмови у стягненні на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнути на її користь з Мощенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Городнянської міської ради Чернігівської області заробітну плату за час вимушеного прогулу, а також витрати на правову допомогу.

Заявник у скарзі посилається на те, що відповідно до даних ЄДРПОУ Мощенська ЗОШ І-ІІІ ступенів Городнянської міської ради Чернігівської області є самостійною юридичною особою і має власну печатку. Судом не з`ясовано чи має ця юридична особа рахунки в банківських установах.

Факт про те, що школа фінансується управлінням освіти не свідчить про те, що ця юридична особа не може бути належним відповідачем в даному випадку. При цьому заявник посилається на позицію Верховного суду у справі № 462/3385/16-ц.

Крім того, заявник в апеляційній скарзі посилається на безпідставність відмови місцевим судом у стягненні витрат на правову допомогу.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду подано не було.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги частково враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Судом встановлено, що згідно наказу директора Мощенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Городнянської міської ради Чернігівської області Тупик В.І. від 03.09.2019 № 13 Про звільнення , на виконання рекомендації педагогічної ради школи (протокол № 8 від 21.06.2019) за підписами всіх присутніх на засіданні вчителів школи та на основі заяв батьків учнів школи із проханням звільнення вчителя математики ОСОБА_1 звільнено ОСОБА_1 , вчителя математики, з займаної посади 03.09.2019 на підставі п. 3 ст. 41 КЗпП України за вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи (а.с. 5).

У вказаному вище наказі ОСОБА_1 ззначила, що підпис не її, підробка, з наказом її не ознайомлювали.

З акту комісії від 03.09.2019 вбачається, що ОСОБА_1 в присутності всього педагогічного колективу була ознайомлена з наказом Про звільнення № 13 від 03.09.2019, але відмовилась його підписати (а.с. 27 ).

Трудова книжка позивача містить запис № 10 від 03.09.2019 про звільнення у зв`язку з вчиненням аморального проступку несумісного з продовженням даної роботи згідно п. 3 ст. 41 КЗпП України (підстава - наказ від 03.09.2019 ) (а.с. 6, 61). Цього ж дня ОСОБА_1 отримала трудову книжку, що вбачається з її підпису у відповідній книзі (а.с. 28).

Судом досліджено протокол № 8 засідання педагогічної ради Мощенської ЗОШ І-ІІІ ступенів від 21.06.2019, в якому до порядку денного засідання було внесено розгляд питання про звільнення з посади вчителя математики ОСОБА_1 (а.с. 29, 86-90), а також досліджено письмові заяви від 06.08.2019 та від 07.08.2019 від батьків дітей Мощенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів з проханням про недопущення до викладання уроків дітям предмету вчителькою ОСОБА_1 , оскільки вона є некомпетентною, ображає дітей та їх батьків, та просили її звільнити (а.с. 30).

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення позивача на роботі, суд першої інстанції прийшов до висновку, що звільнення ОСОБА_1 відбулось з порушенням закону, тому ці вимоги позову підлягають задоволенню.

В цій частині рішення суду першої інстанції заявником не оскаржується, а тому не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

Разом з тим, судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позову в частині, яка оскаржується, а саме: стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки школа не є належним відповідачем в цій частині вимог, бо не є розпорядником коштів, не має власної бухгалтерії та фінансується централізовано відділом освіти Городнянської міської ради Чернігівської області.

З висновками суду першої інстанції в частині не задоволених вимог не погоджується колегія суддів апеляційної інстанції враховуючи наступне.

Згідно з частиною четвертою статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до частини другої статті 104 цього Кодексу юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з частиною другою статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Відповідно до законів України Про освіту , Про загальну середню освіту за органами місцевого самоврядування закріплені функції у сфері освіти, а також створення ними органів управління освітою.

Ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 79 ЗУ Про освіту передбачено, що фінансування закладів, установ і організацій системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством, джерелами фінансування суб`єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства можуть бути, зокрема державний бюджет, місцеві бюджети.

Відповідно до частини 3 статті 66 вказаного Закону сільські, селищні ради: мають право засновувати заклади освіти, реорганізовувати і ліквідовувати їх, забезпечують їх діяльність та розвиток; оприлюднюють офіційну звітність про всі отримані та використані кошти, а також перелік і вартість товарів, робіт, послуг, спрямованих на потреби кожного із заснованих ними закладів освіти, та інші видатки у сфері освіти.

Згідно ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до ч. 2 ст. 169 ЦК України територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.

Ч. 1 ст. 176 ЦК України передбачено, що держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади не відповідають за зобов`язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 96 ЦК України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Таким чином, спір про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу виник між ОСОБА_1 , як звільненим працівником, та Мощенською ЗОШ І-ІІІ ступенів, як роботодавцем.

Відділ освіти Городнянської міської ради, залучений до участі і справі в якості третьої особя, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, є розпорядником коштів місцевого бюджету і здійснює фінансування школи, таким чином вирішуючи спір, суд першої інстанції на зазначене не звернув уваги.

В частині другій статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів N 9 від 06 листопада 1992 року, у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Відповідно до п. 8 розділу 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі - Порядок), нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

З урахуванням норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку № 100, середньомісячна зарплата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, із якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Мощенська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Городнянської міської ради Чернігівської області є юридичною особою (ідентифікаційний код юридичної особи 22817575).

Судом встановлено, що звільнення позивача відбулось з порушенням вимог трудового законодавства, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Середня заробітна плата позивача обчислюється виходячи з виплат, отриманих ОСОБА_1 за попередні два місяці роботи, а саме: у липні-серпні 2019 року, що підтверджується довідкою від 13.04.2020 № 01-29/127 відділу освіти Городнянської міської ради відповідно до якої середньоденна заробітна плата за вказаний період становить 227,70 грн.

Розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 04.09.2019 по 28.04.2020 (по день постановлення рішення, включно) становить: 227,7 грн. х 164 робочих днів = 37342,80 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу 37342,80 грн.

З врахуванням наведеного рішення суду першої інстанції в частині не задоволених вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає скасуванню з постановленням судом апеляційної інстанції рішення про задоволення вимог в цій частині.

Разом з тим, є необґрунтованими доводи апеляційної скарги в частині не стягнення судом першої інстанції на користь позивача витрат на правову допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу - п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до п. 1, 8 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як убачається з матеріалів справи, правнича допомога ОСОБА_1 надавалась адвокатом Слєпченко С.А. на підставі ордеру (а.с. 10).

Позивачем зазначено у позові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн, суд першої інстанції прийшов обґрунтованого висновку, що оскільки обґрунтованість понесених позивачем витрат на правову допомогу підтверджується лише рекомендаціями щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затвердженими рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 16.02.2018 року № 57, та з огляду на відсутність будь-яких інших розрахунків, детального опису робіт (наданих послуг), рахунків, укладеного між сторонами договору про надання правової допомоги, надання яких суду необхідно для підтвердження розміру понесених витрат, що передбачено ст. 137, 141 ЦПК, за відсутності інших об`єктивних даних та доказів понесення позивачем відповідних витрат, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують.

В апеляційній скарзі представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Слєпченко С.А. просить вирішити питання про відшкодування за рахунок відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 2 000 грн, яка була надана ним в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Проте, таке клопотання не підлягає задоволенню, враховуючи наступне, до суду апеляційної інстанції надано на підтвердження повноважень ордер серії СВ в„– 1002595 (а.с. 134) та договір від 11.09.2019 (а.с. 137), тобто відсутні будь-які розрахунки, детального опису робіт (наданих послуг), рахунків, квитанції про оплату, або посилання на наявність таких квитанцій, надання яких суду необхідно для підтвердження розміру понесених витрат, що передбачено ст. 137, 141 ЦПК, за відсутності інших об`єктивних даних та доказів понесення позивачем відповідних витрат.

Разом з тим, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються Законом України Про судовий збір .

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір позивач у трудовій справі звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи у всіх судових інстанціях.

В силу ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави за правилами Закону України Про судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а позивач звільнений від сплати судового збору за такими позовними вимогами, тому з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 768, 40 грн за розгляд справи в суді першої інстанції та 1152,60 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, а всього 1921,00 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 17 січня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Мощенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Городнянської міської ради Чернігівської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу- задовольнити.

Стягнути з Мощенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Городнянської міської ради Чернігівської області (ідентифікаційний код юридичної особи 22817575, місцезнаходження: 15125, Чернігівська обл., Городнянський район, село Мощенка, вул. Цимбаліста, будинок 32) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 37342,80 грн за вирахуванням податків та інших платежів.

У іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Мощенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Городнянської міської ради Чернігівської області 768, 40 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 1152,60 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, а всього 1921,00 грн на користь держави.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

У відповідності до ЗУ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30 березня 2020 року № 540-ІХ під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки щодо касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст судового рішення складено 28.04.2020.

Головуючий Судді :