Постанова

від 11.03.2020 по справі 358/1600/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 358/1600/16-ц Головуючий у суді першої інстанції: Корбут В.М.

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2962/2020 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Слюсар Т.А., Семенюк Т.А.

Секретаря судового засідання Маличівській Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області Бущака Володимира Володимировича на ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 10 грудня 2019 року в справі за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави до Богуславської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Київській області про визнання недійсними і скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди і суборенди земельної ділянки та скасування їх державної реєстрації.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2016 року заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Богуславської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсними і скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди і суборенди земельної ділянки та скасування їх державної реєстрації.

Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 02 березня 2018 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Держгеокадастру у Київській області (а.с. 33 том 2).

Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 10 грудня 2019 року позов заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави до Богуславської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Київській області про визнання недійсними і скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди і суборенди земельної ділянки та скасування їх державної реєстрації залишено без розгляду.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції, керівник Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі порушує питання про скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи до Богуславського районного суду Київської області для продовження розгляду, мотивуючи тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що поза увагою суду першої інстанції залишилась та обставина, що прокурор звернувся з позовною заявою до суду з метою задоволення суспільної потреби у відновленні законності передачі земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Медвинської сільської ради, яке проведене з грубим порушенням вимог чинного законодавства. Богуславський районний суд Київської області після повернення справи Вищим спеціалізованим судом України на новий розгляд постановив ухвалу, якою відкрив провадження у даній справі, жодних недоліків цієї заяви в частині відсутності обґрунтування прокурором підстав для здійснення представництва інтересів держави суд першої інстанції не виявив, позовну заяву прокурора як з цих, так і з інших підстав без руху не залишив. До того ж, відповідно до висновків Верховного Суду щодо обґрунтування підстав представництва прокурорів інтересів держави в суді, вказаних у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 справа № 903/129/18, сам факт не звернення уповноваженим органом з позовом, незалежно від причин неможливості самостійно звернутися до суду, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, а тому на думку апелянта, не є обов`язковим підтвердження прокурором наявності підстав для представництва інтересів держави в суді.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, посилаючись на те, що при постановлені ухвали судом першої інстанції було повністю з`ясовані всі обставини, що мають значення для справи, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Просив врахувати, що тільки під час розгляду справи було встановлено орган, на який покладено обов`язок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності та самою прокуратурою підтверджено, що існує такий орган, тоді як позов прокурором був поданий на підставі відсутності уповноваженого державою органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Вважає, що прокурор не навів доказів наявності виключного випадку для подання позову заступником керівника Кагарлицької місцевої прокуратури до Богуславської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа - Головне управління Держгеокадастру в Київській області про визнання недійсними і скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди і суборенди земельної ділянки та скасування їх державної реєстрації.

У визначений ухвалою суду строк, інші учасники справи не скористались процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції - частина 3 статті 360 ЦПК України.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Представник Кагарлицької місцевої прокуратури, відповідач Богуславська районна державна адміністрація Київської області, та третя особа Головне управління Держгеокадастру у Київській області в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи судом повідомлені у встановленому законом порядку.

Богуславська районна державна адміністрація Київської області подала до суду апеляційної інстанції клопотання від 24 лютого 2020 року, в якому просила здійснювати розгляд апеляційної скарги заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області у відсутності представника Богуславської районної державної адміністрації Київської області (а.с. 77 том 3).

У відповідності до вимог статті 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Антонюк Д. в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Богуславської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсними і скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди і суборенди земельної ділянки та скасування їх державної реєстрації.

Позовні вимоги обґрунтовувані тим, що розпорядженням Богуславської районної державної адміністрації від 11 липня 2011 року № 478 затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 30 га для ведення особистого селянського господарства розташованої на території Медвинської сільської ради строком на 49 років. На підставі вказаного розпорядження 25 грудня 2012 року між Богуславською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 30 га для ведення особистого селянського господарства розташованої на території Медвинської сільської ради строком на 49 років. 14 жовтня 2013 року право ОСОБА_1 на оренду вищевказаної земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 3089253.

13 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір суборенди вказаної земельної ділянки.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 отримав в оренду вказану земельну ділянку із порушенням частини першої статті 5 Закону України Про особисте селянське господарство , оскільки її розмір значно перевищує встановлений у законодавстві максимальний розмір земельної ділянки для передання фізичним особам в оренду, з подальшою передачею земельної ділянки у суборенду з порушенням вимог статей 13, 15, 21, 23 Закону України Про оцінку земель та статті 9 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації , а саме без виготовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту, та з необґрунтованим розміром орендної плати, прокурор просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Богуславської районної державної адміністрації від 11 липня 2011 року № 478 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 30 га для ведення особистого селянського господарства на території Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області строком на 49 років; визнати недійсним, укладений 25 грудня 2012 року між Богуславською районною державною адміністрацією Київської області та ОСОБА_1 , договір оренди земельної ділянки площею 30 га з кадастровим номером 3220683200:03:008:0016 для ведення особистого селянського господарства на території Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області та скасувати його державну реєстрацію; визнати недійсним, укладений 13 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , договір суборенди земельної ділянки площею 30 га з кадастровим номером 3220683200:03:008:0016 для ведення особистого селянського господарства на території Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області та скасувати його державну реєстрацію.

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 12 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 26 липня 2017 року, позовні вимоги заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави задоволено (а.с. 147-150, 209-213 том 1).

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Богуславської районної державної адміністрації від 11 липня 2011 року № 478 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 30 га для ведення особистого селянського господарства на території Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області строком на 49 років.

Визнано недійсним, укладений 25 грудня 2012 року між Богуславською районною державною адміністрацією Київської області та ОСОБА_1 , договір оренди земельної ділянки площею 30 га з кадастровим номером 3220683200:03:008:0016 для ведення особистого селянського господарства на території Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області та скасовано його державну реєстрацію.

Визнано недійсним, укладений 13 вересня 2013 року між

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , договір суборенди земельної ділянки площею 30 га з кадастровим № 3220683200:03:008:0016 для ведення особистого селянського господарства на території Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області та скасовано його державну реєстрацію.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2017 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 задоволено частково.

Рішення Богуславського районного суду Київської області від 12 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 26 липня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.252-255 том 1).

Підстави для скасування судових рішень і передачі справи на новий розгляд, наведені судом касаційної інстанції в ухвалі від 13 квітня 2017 року, зводились до того, що суди попередніх інстанцій не визначились із характером спірних правовідносин, не перевірили в чиїх інтересах звернувся заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури до суду із даним позовом та які інтереси держави порушені у зв`язку із виданням оскаржуваних розпоряджень і укладенням оспорюваних договорів.

Висновки та мотиви, з яких скасовано рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи - частина 4 статті 338 ЦПК України ( в редакції закону до 15 грудня 2017 року).

Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 19 січня 2018 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні (а.с.4 том 2).

Ухвалою суду від 05 лютого 2018 року закінчено підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті ( а.с.14 том 2).

З ініціативи суду за погодженням сторін винесено ухвалу про залучення до участі у справі у статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Головне управління Держгеокадастру у Київській області (а.с.33 том 2).

Із наданих учасниками справи письмових пояснень вбачається, що у період з 11 липня 2011 року по 01 вересня 2016 року у Богуславській РДА у Київській області не проводились перевірки прокуратурою щодо законності розпоряджень про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення переданих в оренду ( а.с.140 том 2).

Третя особа Головне управління Держгеокадастру у Київській області у письмових поясненнях повідомила про те, що перед звернення до суду з даним позовом від Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області до Головного управління Держгеокадастру у Київській області не надходило повідомлення стосовно представництва інтересів держави в суді (а.с. 142 том 2, а.с. 8-11 том 3).

Крім того, зазначила, що згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року №60-р, наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області №10-8815/15-18-сг від 27 вересня 2018 року та акту приймання-передачі, складеного 27 вересня 2018 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області та Медвинською об`єднаною територіальною громадою, земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані на території Медвинської сільської ради передані у комунальну власність до Медвинської об`єднаної територіальної громади ( а.с.196-206 том 2).

В судовому засіданні 06 грудня 2019 року представник відповідачів: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_6 заявив клопотання про закриття провадження у справі та залишення позову без розгляду, посилаючись на те, що представник прокуратури в позовній заяві безпідставно зазначив, що центральним органом виконавчої влади, який уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, є Державна інспекція сільського господарства України, яка не має повноважень щодо звернення до суду з цивільним позовом, оскільки згідно чинного законодавства на час звернення з позовом до суду (листопад 2016 року) органом, на який покладено обов`язок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, є Головне управління Держгеокадастру у Київській області, у якого було право на звернення до суду з відповідним позов. В свою чергу, Кагарлицька місцева прокуратура перед зверненням до суду з даним позовом не зверталася з повідомленням до Головного управління Держгеокадастру у Київській області з метою отримання представницьких повноважень та, не маючи повноважень, безпідставно звернулася до суду з даним позовом, оскільки підмінила державний контролюючий орган, який повинен безпосередньо здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель (а.с. 13-14 том 3).

Задовольняючи клопотання представника відповідачів ОСОБА_6 в частині залишення позову заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що прокурор не визначив орган, уповноважений державою здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах. Вказані недоопрацювання прокурора суд першої інстанції оцінив як необґрунтованість підстав для представництва інтересів держави в суді.

Перевіряючи додержання судом першої інстанції вимог процесуального законодавства при вирішенні питання про залишення позову без розгляду, колегія суддів виходить з такого.

Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи.

Стаття 257 ЦПК України передбачає вичерпний перелік підстав для залишення позовної заяви, провадження за якою відкрите, без розгляду через виникнення обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Відповідно до частини другої статті 3 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом) у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

У цивільних справах можуть брати участь органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (частина третя статті 26 ЦПК України).

Статтею 45 цього Кодексу передбачено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. При цьому передумовою участі органів та осіб, зазначених у цій статті, в цивільному процесі є набуття ними цивільного процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, і наявність процесуальної правосуб`єктності, яка охоплює процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов`язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою зазначеної участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені у статті 45 Цивільного процесуального кодексу України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь у процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

За змістом частин 2, 3 статті 45 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених Законом України "Про прокуратуру", та надати письму згоду органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення ним представництва.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України (у редакції, чинній на час звернення прокурора до суду) в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 3 цієї норми прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

За змістом частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Системне тлумачення абзацу другого частини другої статті 45 ЦПК України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває права на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, передбачає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Підстави представництва прокурором інтересів держави з`ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора та під час розгляду справи повинен самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Предметом судового розгляду у даній справі є вимога заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області про визнання незаконним та скасування розпорядження Богуславської районної державної адміністрації від 11 липня 2011 року № 478 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 30 га для ведення особистого селянського господарства на території Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області строком на 49 років; визнання недійсним, укладений 25 грудня 2012 року між Богуславською районною державною адміністрацією Київської області та ОСОБА_1 , договір оренди земельної ділянки площею 30 га з кадастровим номером 3220683200:03:008:0016 для ведення особистого селянського господарства на території Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області та скасування його державної реєстрації; визнання недійсним, укладений 13 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , договір суборенди земельної ділянки площею 30 га з кадастровим номером 3220683200:03:008:0016 для ведення особистого селянського господарства на території Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області та скасувння його державної реєстрації.

При новому розгляді справи, враховуючи висновки та мотиви, наведені Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 13 квітня 2017 року, щодо перевірки обставин в чиїх інтересах звернувся заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури до суду із даним позовом судом першої інстанції встановлено, що із змісту позовної заяви вбачається, що прокурор, звертаючись у листопаді 2016 року із позовом в інтересах держави зазначив, що відповідно до статті 5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, і на момент звернення до суду таким центральним органом виконавчої влади відповідно до Указу Президента України від 13 квітня 2011року №459/2011 Про Державну інспекцію сільського господарства України була Держсільгоспінспекція України, у якої відсутні повноваження щодо звернення до суду з таким позовом та вказує на наявність підстав для представництва інтересів держави прокурором в якості позивача.

Водночас, судом першої інстанції враховано, що Постановою Кабінету Міністрів України Про внесення змін до деяких постанов КМУ від 22 липня 2016 року № 482, яка набрала чинності 05 серпня 2016 року, були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади , які передбачали, що функції із здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів покладаються на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру.

Зазначеною Постановою Кабінету Міністрів України № 482 також внесені зміни і до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, які передбачали передачу відповідних функцій Держгеокадастру.

Відповідно до зазначених змін, саме Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Пункт 4 Положення про Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру було також доповнено підпунктом 25-1, яким передбачалось, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань: організовує та здійснює державний нагляд (контроль), за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції з`ясовано, що на момент звернення заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області до суду з позовом в інтересах держави (09 листопада 2016 року), органом, на який покладено обов`язок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, який має законодавчо встановлене право на звернення до суду у сфері розпоряджання земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, було Головне управління Держгеокадастру у Київській області, від імені якого і мав бути пред`явлений позов, з дотриманням прокурором вимог частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру перед звернення з позовом до суду.

Обставини дотримання прокурором встановленої частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом не залежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті.

За результатами дослідження матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що звертаючись з даним позовом до суду, заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області, в порушення вищенаведених норм, не визначив належний орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, та в матеріалах справи відсутні докази дотримання прокурором частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо попереднього повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення з даним позовом до суду, що свідчить про відсутність у даному випадку законних підстав для здійснення прокурором самостійного представництва інтересів держави в суді.

Виявлені судом під час розгляду справи обставини щодо недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом, які перешкоджають розгляду справи по суті, але можуть бути усунуті в майбутньому, є наслідком залишення позову без розгляду.

Виходячи з аналізу наведених норм та встановлених судом першої інстанції обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про залишення позову заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області без розгляду.

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що Богуславський районний суд Київської області після повернення справи Вищим спеціалізованим судом України на новий розгляд жодних недоліків в частині відсутності обґрунтування прокурором підстав для здійснення представництва інтересів держави не виявив, позовну заяву прокурора як з цих, так і з інших підстав без руху не залишив зводяться до помилкового тлумачення норм статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 56 ЦПК України (стаття 45 ЦПК України 2004 року) і не дають підстав вважати, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, виходячи з такого.

Згідно з частиною 4 статті 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що прокурор, звертаючись у листопаді 2016 року із позовом в інтересах держави на виконання абзацу другого частини другої статті 45 ЦПК України, абзацу першого частини третьої, абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону (у редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом) у тексті позовної заяви зазначив орган, який на його думку, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, та обґрунтував наявність підстав для здійснення представництва держави в суді, що свідчить про дотримання прокурором передумов звернення до суду з даним позовом, а тому суд першої інстанції не мав правових підстав для залишення позовної зави без руху для усунення її недоліків.

Отже, доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала Богуславського районного суду Київської області від 10 грудня 2019 року є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування немає, а тому апеляційну скаргу заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області Бущака Володимира Володимировича слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги не відшкодовуються та покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області Бущака Володимира Володимировича залишити без задоволення.

Ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 10 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді: