Постанова

від 18.11.2020 по справі 358/1600/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 358/1600/16

провадження № 61-9562св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави,

відповідачі: Богуславська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Київській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу виконувача обов`язків прокурора Київської області на ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 10 грудня 2019 року у складі судді Корбута В. М. та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року у складі колегії суддів: Волошиної В. М., Слюсар Т. А., Семенюк Т. А.

у справі за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави до Богуславської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про визнання недійсними і скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди і суборенди земельної ділянки та скасування їх державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави до Богуславської районної державної адміністрації Київської області (далі - Богуславська РДА), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними і скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди і суборенди земельної ділянки та скасування їх державної реєстрації.

Зазначений позов обґрунтував тим, що розпорядженням Богуславської РДА від 11 липня 2011 року № 478 затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 30 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Медвинської сільської ради строком на 49 років.

На підставі вказаного розпорядження 25 грудня 2012 року між Богуславською РДА та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 30 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Медвинської сільської ради строком на 49 років.

14 жовтня 2013 року право ОСОБА_1 на оренду вищевказаної земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 3089253.

Вказував на те, що ОСОБА_1 отримав в оренду зазначену земельну ділянку із порушенням частини першої статті 5 Закону України Про особисте селянське господарство , оскільки її розмір значно перевищує встановлений у законодавстві максимальний розмір земельної ділянки для передання фізичним особам в оренду.

Крім того, 13 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір суборенди вказаної земельної ділянки з порушенням вимог статей 13, 15, 21, 23 Закону України Про оцінку земель та статті 9 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації , а саме без виготовлення технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту, та з необґрунтованим розміром орендної плати.

Враховуючи викладене, заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури просив:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Богуславської РДА від 11 липня 2011 року № 478 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 30 га для ведення особистого селянського господарства на території Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області строком на 49 років;

- визнати недійсним укладений 25 грудня 2012 року між Богуславською РДА та ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки площею 30 га з кадастровим номером 3220683200:03:008:0016 для ведення особистого селянського господарства на території Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області та скасувати його державну реєстрацію;

- визнати недійсним укладений 13 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір суборенди земельної ділянки площею 30 га з кадастровим номером 3220683200:03:008:0016 для ведення особистого селянського господарства на території Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області та скасувати його державну реєстрацію.

Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 02 березня 2018 року залучено до участі у справі як третю особу Головне управління Держгеокадастру у Київській області.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 12 травня 2017 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Богуславської РДА від 11 липня 2011 року № 478 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 30 га для ведення особистого селянського господарства на території Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області строком на 49 років.

Визнано недійсним укладений 25 грудня 2012 року між Богуславською РДА та ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки площею 30 га з кадастровим номером 3220683200:03:008:0016 для ведення особистого селянського господарства на території Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області та скасовано його державну реєстрацію.

Визнано недійсним укладений 13 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір суборенди земельної ділянки площею 30 га з кадастровим номером 3220683200:03:008:0016 для ведення особистого селянського господарства на території Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області та скасовано його державну реєстрацію.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 26 липня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 відхилено, а рішення Богуславського районного суду Київської області від 12 травня 2017 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 грудня 2017 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Горбуненка В. С. задоволено частково. Рішення Богуславського районного суду Київської області від 12 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 26 липня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судове рішення касаційного суду мотивоване тим, що звертаючись до суду з цим позовом прокурор не вказав органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Суди попередніх інстанцій не визначилися із характером спірних правовідносин, не перевірили в чиїх інтересах звертався заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури до суду із цим позовом та які інтереси держави порушені у зв`язку із виданням оскаржуваних розпоряджень і укладенням оспорюваних договорів. Також суди не встановили, яке право орендодавця у зв`язку із відсутністю нормативної грошової оцінки земельної ділянки порушене і чи це порушення відповідно до вимог статті 16 ЦК України зумовлює застосування такого способу захисту, як визнання правочинів недійсними. Крім того судами не враховано дій сторін щодо приведення оспорюваних правочинів у відповідність до вимог закону в частині визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, які передавалися в оренду.

Ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 10 грудня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідачів ОСОБА_4 про закриття провадження у справі. Клопотання представника відповідачів ОСОБА_4 про залишення позову без розгляду задоволено. Позов заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави залишено без розгляду.

Cудове рішення місцевого суду мотивоване тим, що заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури звернувшись з позовом до суду в інтересах держави неправильно визначив орган, який станом на 09 листопада 2016 року був уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, тобто Державну інспекцію сільського господарства України, крім того не отримавши від належного суб`єкта владних повноважень - Головного управління Держгеокадастру у Київській області згоду на представництво в суді, незаконно підмінив цей орган, тобто не маючи процесуальних повноважень безпідставно звернувся до суду як позивач.

Клопотання про закриття провадження у справі в порядку статті 255 ЦПК України не підлягає задоволенню, оскільки позовна заява залишена судом без розгляду не дивлячись на те, що на момент винесення даної ухвали відсутній предмет спору.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року апеляційну скаргу заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області Бущака В. В. залишено без задоволення, а ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 10 грудня 2019 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2020 року виконувач обов`язків прокурора Київської області подав касаційну скаргу на ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 10 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди безпідставно залишили позов прокурора без розгляду, не з`ясувавши питання дійсної дати переходу функцій із здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель від Держсільгоспінспекції до Держгеокадастру, відтак і належного органу від імені держави у спірних правовідносинах на час пред`явлення позову.

Згідно з висновком Верховного Суду, висловленим у справі № 358/1349/17, саме з моменту прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 910-р слід вважати, що Держгеокадастр України отримав всі функції та повноваження із здійснення державного нагляду (контролю) в агропромислову комплексі в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, які раніше здійснювала Держсільгоспінспекція України.

Прокурор та його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява є підставою для порушення справи в суді.

Незважаючи на те, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, однак у вказаного державного органу відсутні законні повноваження щодо звернення до суду з подібним цивільним позовом, а також зважаючи на відсутність безпосередніх порушень інтересів держави в особі цього органу та, відповідно, відсутність у нього матеріального права на позов в інтересах держави у спірних правовідносинах, тому прокурор пред`явив цей позов в інтересах держави як самостійний позивач.

На час звернення до суду з цим позовом, а саме 09 листопада 2016 року, Державна інспекція сільського господарства хоча й перебувала в стані припинення, однак її повноваження в сфері здійснення державного контролю до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру ще передані не були.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У вересні 2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат Горбуненко В. С. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що постановою Кабінету Міністрів України Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України від 22 липня 2016 року № 482 , яка набрала чинності 05 серпня 2016 року були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади , які передбачали, що функції із здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів покладаються на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру. Тобто після 05 серпня 2016 року було передано функції із здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру.

Незалежно від органу, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, заходів щодо повернення державі незаконно відведених земельних ділянок, прокурор відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури до звернення до суду не звертався ні до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ні до Державної інспекції сільського господарства.

Висновок судів попередніх інстанцій про те, що в даному випадку Кагарлицька місцева прокуратура Київської області не набула статусу позивача є правильним.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 10 серпня 2020 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Богуславського районного суду Київської області.

18 серпня 2019 року справа № 358/1600/16-ц надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У період з 11 липня 2011 року до 01 вересня 2016 року прокуратурою у Богуславській РДА не проводились перевірки щодо законності розпоряджень про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення переданих в оренду.

Головне управління Держгеокадастру у Київській області у письмових поясненнях повідомила про те, що перед звернення до суду з цим позовом від Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області до Головного управління Держгеокадастру у Київській області не надходило повідомлення стосовно представництва інтересів держави в суді.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року № 60-р, наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 27 вересня 2018 року №10-8815/15-18-сг та актом приймання-передачі, складеним 27 вересня 2018 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області та Медвинською об`єднаною територіальною громадою, земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані на території Медвинської сільської ради передані у комунальну власність до Медвинської об`єднаної територіальної громади.

06 грудня 2019 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_5 заявив клопотання про закриття провадження у справі та залишення позову без розгляду, посилаючись на те, що представник прокуратури в позовній заяві безпідставно зазначив, що центральним органом виконавчої влади, який уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, є Державна інспекція сільського господарства України, яка не має повноважень щодо звернення до суду з цивільним позовом, оскільки згідно з чинним законодавством на час звернення з позовом до суду (листопад 2016 року) органом, на який покладено обов`язок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, є Головне управління Держгеокадастру у Київській області, у якого було право на звернення до суду з відповідним позовом.

У свою чергу, Кагарлицька місцева прокуратура перед зверненням до суду з цим позовом не зверталася з повідомленням до Головного управління Держгеокадастру у Київській області з метою отримання представницьких повноважень та, не маючи повноважень, безпідставно звернулася до суду з позовом, оскільки підмінила державний контролюючий орган, який повинен безпосередньо здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Згідно з частинами першою, другою статті 45 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом, у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, які підтверджують наявність поважних причин, що унеможливлюють самостійне звернення цих осіб до суду для захисту своїх прав, свобод та інтересів..

З метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до частини першої статті 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійснення процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Враховуючи викладене, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

У рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року №3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави , визначив, що державні інтереси закріплюються, як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі Ф. В. проти Франції (F. W. v. France) від 31 березня 2005 року, заява № 61517/00, пункт 27).

Європейський суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Враховуючи викладене, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (частини третя, четверта статті 53 Господарського процесуального кодексу України, частина третя статті 23 Закону України Про прокуратуру ).

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Відповідно до статті 5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Таким центральним органом виконавчої влади у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі відповідно до Указу Президента України від 13 квітня 2011 року № 459/2011 (станом на час звернення до суду з цим позовом, а саме 09 листопада 2016 року) є Державна інспекція сільського господарства України та її територіальні органи.

Однак, статтями 6, 9, 10 зазначеного Закону, якими передбачено повноваження вказаного органу, визначено способи здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, а також встановлено повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використання та охороною земель, не передбачено повноважень щодо звернення центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, до суду про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної і комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння.

Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженим Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 459/2011, також не передбачено таких повноважень.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 910-р Питання Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру Уряд погодився з пропозицією Міністерства аграрної політики та продовольства щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру функцій і повноважень Державної інспекції сільського господарства, що припиняється, із здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи викладене, саме з моменту прийняття Урядом розпорядження від 30 листопада 2016 року № 910-р слід вважати, що Держгеокадастр отримав всі функції та повноваження із здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів, передбачені Законом України від 19 лютого 2003 року Про державний контроль за використанням та охороною земель, які раніше здійснювалаДержавна інспекція сільського господарства України.

Тому висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, що заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури звернувшись з позовом до суду в інтересах держави неправильно визначив орган, який станом на 09 листопада 2016 року був уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, тобто Державну інспекцію сільського господарства України, є помилковим, оскільки зазначений державний орган був уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель до 30 листопада 2016 року.

Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про те, що у Державної інспекції сільського господарства України були відсутні повноваження щодо звернення до суду, а тому прокурор пред`явив указаний позов до суду в інтересах держави як позивач.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, про що зазначив у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 375//1325/16-ц (провадження № 61-38348св18).

Враховуючи викладене, оскаржувані судові рішення не відповідають у повній мірі приписам цивільного процесуального законодавства з огляду на передчасність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо повернення позовної заяви.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до частин четвертої, шостої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки вищенаведені порушення судами норм процесуального права призвели до постановлення незаконних судових рішень, що перешкоджають подальшому провадженню у справі, оскаржувані судові рішення слід скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу виконувача обов`язків прокурора Київської області задовольнити.

Ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 10 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року скасувати.

Справу за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави до Богуславської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Київській області, про визнання недійсними і скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди і суборенди земельної ділянки та скасування їх державної реєстрації скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров І. М. Фаловська