Постанова

від 27.04.2020 по справі 910/9274/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2020 р. Справа№ 910/9274/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін-Транс ЛТД"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 24.12.2019

у справі № 910/9274/19 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ-Транс Євро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін-Транс ЛТД"

про стягнення 59 913, 90 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "АБ-Транс Євро" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін-Транс ЛТД" (далі - відповідач) про стягнення 59 913,90 грн., з яких: 39 420,00 грн основного боргу, 16 435,31 грн пені, 4 058,59 грн інфляційних збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не були оплачені перевезення, здійсненні позивачем на підставі заявок у вищевказаному розмірі.

Короткий зміст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 у справі №910/9274/19 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ-Транс Євро" задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін-Транс ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю"АБ-Транс Євро" суму основного боргу у розмірі 39 420,00 грн, пеню у розмірі 16 017,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 789,65 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 163,61 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 834,84 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ін-Транс ЛТД" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 у справі № 910/9274/19 скасувати та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції при розгляді справи дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2020 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін-Транс ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 у справі №910/9274/19 залишено без руху.

24.02.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду представником скаржника подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано документи, що підтверджують сплату судового збору за подачу апеляційної скарги та докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2020, у зв`язку з перебуванням судді Майданевича А.Г. на лікарняному, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/9274/19 колегію суддів у складі головуючий суддя: Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Ін-Транс ЛТД" пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 у справі № 910/9274/19, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін-Транс ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 у справі № 910/9274/19, роз`яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Позиції учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "АБ-Транс Євро" просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 у справі №910/9274/19 залишити без змін, а також покласти на відповідача обов`язок відшкодування позивачу витрат на правову допомогу адвоката у сумі 4 500,00 грн, понесених у зв`язку із апеляційним розглядом справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

19.10.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Ін-Транс ЛТД (далі - експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю АБ-Транс Євро (далі - перевізник) укладено Договір №562 на перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному та міжміському сполученнях (далі - договір).

У пункті 1.1. договору визначено, що предметом Договору є взаємовідносини сторін, які виникають з організації перевезень вантажів у міжнародних і внутрішніх (по Україні) перевезень автомобільним транспортом, належних замовнику (або заявленим до перевезення замовником) вантажів, і здійснюються у відповідності з:

- у міжнародному сполученні - у відповідності з діючим законодавством України, Конвенцією про міжнародне перевезення КДПВ (CMR) з усіма доповненнями і змінами, Конвенції МДП (TIR, 1975) і Угодою про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ADR), вимогами міжнародних угод;

- внутрішні автомобільні перевезення (по Україні) - Цивільним кодексом України, Законом України Про автомобільний транспорт , Законом України Про перевезення небезпечних вантажів , Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, Статутом автомобільного транспорту.

Відповідно до п. 1.2. Договору експедитор, діє від імені та за рахунок замовника, доручає перевізнику організовувати доставку вантажу, а перевізник забезпечує своєчасну подачу транспорту та транспортування до місця призначення.

Згідно з пунктом 3.1. Договору сума і порядок оплати узгоджуються сторонами по кожному перевезенню в заявці. Оплата проводиться в національній валюті.

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що після закінчення перевезення Перевізник надає експедитору рахунок, акт виконаних робіт, оригінали накладної CMR, ТТН і інші товаротранспортні документи з відмітками вантажовідправника, перевізника, оформлену заявку.

Згідно з п. 3.5. Договору документом, який підтверджує факт надання послуг перевізником є акт виконаних робіт, підписаний двома сторонами без зауважень.

Договір вступає в законну силу з моменту його підписання сторонами та діє на протязі року, або коли одна із сторін письмово повідомить про бажання розірвати Договір. У випадку якщо ні одна із сторін не повідомить про намір розірвати Договір, він вважається пролонгованим на тих же умовах.

У зв`язку із тим, що відповідачем не були оплачені перевезення, позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення 59 913,90 грн., з яких: 39 420,00 грн основного боргу, 16 435,31 грн пені та 4 058,59 грн інфляційних збитків.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з положеннями статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 1 статті 929 Цивільного кодексу України унормовано: за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Дана норма кореспондується зі статтею 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність та статтею 316 Господарського кодексу України.

Статтею 929 Цивільного кодексу України також передбачено, що договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з приписами статті 311 Господарського кодексу України плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов`язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

В силу ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов укладеного договору. Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого встановленого, транспортними кодексами (статутами).

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 3.1. Договору сума і порядок оплати узгоджуються сторонами по кожному перевезенню в заявці. Оплата проводиться в національній валюті.

Як вбачається зі змісту наявних у матеріалах справи заявок, а саме: №526 від 23.10.2018 р., №545 від 23.10.2018 р., № 573 від 06.11.2018 р., №597 від 19.11.2018 р., №598 від 19.11.2018 р., № 605 від 21.11.2018 р., №626 від 29.11.2018 р., №627 від 29.11.2018 р., умовами оплати по даним заявкам є безготівкові розрахунки протягом 14-18 банківських днів після надання оригіналів документів (рахунку, акту виконаних робіт - 2 екземпляра, СМR, договору і заявки з мокрою печаткою).

У п. 3.5. Договору сторони погодили, що документом, який підтверджує факт надання послуг перевізником є акт виконаних робіт, підписаний двома сторонами.

В матеріалах справи наявні акти виконаних робіт, які підписані сторонами та скріплені печатками, а саме: акт №АБ-0001141 від 02.11.2018; акт №АБ-0001142 від 02.11.2018; акт №АБ-0001192 від 14.11.2018;акт № АБ-0001234 від 26.11.2018;акт №АБ-0001235 від 26.11.2018; акт № АБ-0001241 від 28.11.2018; акт № АБ-0001289 від 12.12.2018; акт №АБ-0001290 від 12.12.2018.

Як вбачається з вказаних актів - здачі приймання робіт (надання послуг), вони були підписані сторонами без зауважень.

Також необхідно зауважити, що порядок надання перевізником експедитору відповідних товаротранспортних документів, рахунків та актів виконаних робіт (надсилання поштою, видача нарочно представнику експедитора тощо) положеннями договору не визначений.

Крім того, у разі необхідності, експедитор мав можливість вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання ним свого зобов`язання і звернутись до перевізника з вимогою про надання оригіналів відповідних товаротранспортних документів, рахунків та актів виконаних робіт.

Судом першої інстанції вірно вказано, що відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з положеннями ст. 4 Закону одним із принципів, на яких ґрунтуються бухгалтерський облік та фінансова звітність, є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем на виконання умов договору № 562 від 19.10.2017 року на підставі заявок на перевезення вантажу було надано відповідачу послуги на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором. Факт, обсяги, вартість наданих послуг підтверджується доданими до позовної заяви заявками, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та СМR накладними, проте, відповідач у порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної оплати отриманих послуг.

Як свідчать матеріали справи, відповідач частково здійснив оплату послуг, наданих позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких додано до позовної заяви.

При цьому відповідач не спростував жодними належними доказами факт неотримання від позивача документів, вказаних у заявках.

Оскільки, відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем було порушено умови договору, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 39 420,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 16 435, 31 грн. та збитків від інфляції у розмірі 4 058, 59 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України і статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що за прострочення платежів, передбачених цим Договором, експедитор оплачує перевізнику пеню за кожен день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату розвантаження.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, судом першої інстанції вірно визначено розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ.

При цьому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем було невірно визначено нарахування пені за заявкою №573 від 06.11.2018, а саме взято період з 22.12.2018 по 25.01.2019, тоді як оплата була здійснена відповідачем 25.01.2019 та за заявкою №627 від 29.11.2018, а саме взято період з 26.01.2019 по 25.07.2019, натомість позивач звернувся до суду з позовом лише 15.07.2019.

У зв`язку із наведеним, вірним є розрахунок суду першої інстанції розміру пені за вказаними заявками в загальній сумі 16 017, 00 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 4 058, 59 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Отже, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Відповідні висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, такі нарахування здійснюються позивачем за заявками №526 за період з 15.12.2018 по 15.01.2019, за заявкою №545 за період з 01.12.2018 по 31.01.2019, за заявкою № 573 за період з 01.01.2019 по 31.01.2019, за заявкою № 598 за період з 09.01.2019 по 31.01.2019, однак визначення таких періодів нарахування інфляційних втрат є невірним, оскільки нарахування інфляційних втрат здійснюється з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, у межах заявленого позивачем періоду та з урахуванням дати виникнення обов`язку у відповідача з оплати товару, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати позивача у розмірі 1 789, 65 грн., а тому відповідні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Крім того, колегія суддів поділяє висновок місцевого господарського суду, що за рахунок відповідача позивачу мають бути відшкодовані судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 163,61 грн. з огляду на наступне.

Як передбачено ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем суду першої інстанції надано копії: Договору від 20.06.2019 про правову допомогу, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "АБ-Транс Євро" та адвокатом Лозою В.М.; акту приймання-передачі наданих послуг від 01.07.2019; довіреності б/н від 20.06.2019 адвоката Лози В.М.; квитанції до прибуткового касового ордера №01-07 від 01.07.2019; свідоцтва №507 від 26.05.2008 про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно з положеннями ст. 236 Господарського процесуального кодексу України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням встановлених обставин справи, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд покласти на відповідача витрати на правову допомогу адвоката у загальному розмірі 4 500 грн., понесених у зв`язку із апеляційним розглядом справи, що складаються з: 1 300,00 грн - за дослідження та аналіз вимог апеляційної скарги і правову оцінку її доводів; 2 200,00 грн - за підготовку відзиву на апеляційну скаргу; 1 000,00 грн - за вчинення інших дій, необхідних для повного юридичного супроводу справи в суді.

На підтвердження надання адвокатом Лозою В.М. адвокатських послуг при розгляді справи № 910/9274/19 в апеляційній інстанції, заявником надано копії: договору №2 про правову допомогу від 04.03.2020; акту приймання-передачі наданих послуг від 06.03.2020; квитанції до прибуткового касового ордера №04-03 від 06.03.2020 на суму 4 500 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи вище викладене, керуючись ст.ст. 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення клопотання позивача та покладення на відповідача витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 4 500,00 грн, понесених позивачем у зв`язку із апеляційним розглядом справи.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки місцевого господарського суду відповідають встановленим обставинам справи, рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 у справі №910/9274/19 є законним і обґрунтованим.

Інших доводів та доказів, які б могли бути підставою для скасування судового рішення у даній справі апелянтом не наведено.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 у справі №910/9274/19 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також із дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ін-Транс ЛТД" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 у справі №910/9274/19 залишити без змін.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІН-ТРАНС ЛТД (02660, м. Київ, вул. Попудренка, буд. 52, корп. А, офіс 911-Б; код ЄДРПОУ 39446364) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АБ-ТРАНС ЄВРО (69015, м. Запоріжжя, Бульвар Вінтера, буд. 26; код ЄДРПОУ 38563045) витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) грн. 00 коп., понесені у зв`язку із апеляційним розглядом справи.

3. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

4. Матеріали справи № 910/9274/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова не підлягає касаційному оскарженню у відповідності до ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім