Рішення

від 27.04.2020 по справі 922/184/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/184/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №3, м.Харків, в інтересах держави, в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакус Логістік", м.Харків про стягнення 42402,21 грн. за участю представників:

прокурор - Клейн Л.В. (посвідчення №051089 від 02.10.2018 року);

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Харківською місцевою прокуратурою №3 в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті подано до господарського суду Харківської області позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакус Логістік" про стягнення в дохід державного бюджету України плату за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування в сумі 42402,21 грн., а також судового збору.

Позов обґрунтовано тим, що Актом № 110886 від 08.04.2019 року встановлено, що у водія ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки Кобальт, модель АС-3258/1, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що знаходиться в оренді ТОВ ЛАКУС ЛОГІСТІК на підставі договору №1 оренди транспортного засобу від 25.06.2018 року, не оформлено документи, передбачені ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт , а саме - дозвіл на перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів, виданий уповноваженим органом для проїзду дорогами України. Плата за проїзд, що становила 1410,15 євро, що еквівалентно 42402,21 грн. по курсу валют НБУ від 08.04.2019 року, не сплачена.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.01.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/184/20 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін у судовому засіданні.

Розгляд справи неодноразово відкладався за клопотанням сторін та через введений в Україні карантин.

23.04.2020 року позивач надав до суду клопотання (вх.№9587) про долучення до матеріалів справи копії сертифікату відповідності на вагове обладнання та про розгляд справи без участі представника позивача.

Судом долучені до матеріалів справи надані документи, клопотання позивача про розгляд справи без його участі задоволено.

У судовому засіданні 27.04.2020 року прокурор позов підтримував та просив його задовольнити.

У судове засідання 27.04.2020 року позивач та відповідач не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач своїми правами не скористався, відзив на позов не надав.

Явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась.

Враховуючи викладене, суд розглядає справу за наявними матеріалами, без участі відповідача та позивача.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Харківською місцевою прокуратурою №3 вивчено матеріали Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області щодо порушення автомобільним перевізником Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні , затвердженого постановою КМУ від 27.06.2007 року за №879.

08.04.2019 року співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області під час здійснення габаритно-вагового контролю згідно з Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879), складено акт №0015556 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 08.04.2019 року, довідку №0021092 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 08.04.2019 року та проведено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 1410,15 євро, що еквівалентно 42402,21 грн. відповідно до офіційного курсу валют Національного банку України на час проведення перевірки та здійснення розрахунку від 08.04.2019 року.

Зокрема, встановлено, що перевезення вантажу здійснюється з перевищенням нормативних вагових обмежень, а саме, осьові навантаження на здвоєну вісь перевищують нормативно допустимі параметри.

Габаритно-ваговий контроль здійснювався під час рейдової перевірки згідно з щотижневим графіком проведення рейдових перевірок Управлінням Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області у період з 08.04.2019 року по 14.04.2019 року, направленням на перевірку №009138 від 05.04.2019 року.

Співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області 08.04.2019 року зупинено транспортний засіб марки Кобальт, модель АС - 3258/1, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ФОП Колісник Р.М. та знаходиться в оренді ТОВ "ЛАКУС ЛОГІСТІК" (відповідач) на підставі договору №1 оренди транспортного засобу від 25.06.2018 року. За кермом вищевказаного транспортного засобу перебував водій ОСОБА_1 (посвідчення водія НОМЕР_2 ). Найменування та вид вантажу, в тому числі небезпечного, який перевозився - фосфогіпс.

За результатами проведеної перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а також проведеного габаритно-вагового контролю складено акт № 110886 від 08.04.2019 року, яким встановлено, що у водія ОСОБА_1 , який керував вищевказаним транспортним засобом марки Кобальт, модель АС-3258/1, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що знаходиться в оренді ТОВ "ЛАКУС ЛОГІСТІК" на підставі договору №1 оренди транспортного засобу від 25.06.2018 року, не оформлено документи, передбачені ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме - дозвіл на перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів, виданий уповноваженим органом для проїзду дорогами України.

Відповідно до розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №0015556 від 08.04.2019 року, проведеного згідно з п.31-1 Постанови КМУ №879 від 27.06.2007 року, плата ТОВ "ЛАКУС ЛОГІСТІК" за проїзд автомобілем марки Кобальт, модель АС-3258/1, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що знаходиться в оренді та використовується товариством під час перевезення вантажів, становить 1410,15 євро, що еквівалентно 42402,21 грн. відповідно по курсу валют Національного Банку України від 08.04.2019 року.

Управлінням Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області на адресу ТОВ "ЛАКУС ЛОГІСТІК" надсилався відповідний лист-повідомлення з додатками для подальшої оплати плати за проїзд згідно з розрахунком плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, однак, плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 1410,15 євро, що еквівалентно 42402,21 грн., в добровільному порядку відповідачем до теперішнього часу не сплачено.

На виконання п.6 ч.3 ст.162 ГПК України Управлінням Укртрансбезпеки в Дніпропетровській області листом №499/22/23-19 від 16.04.2019 року надсилалося відповідне повідомлення ТОВ "ЛАКУС ЛОГІСТІК" щодо необхідності оплати нарахованої плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування, проте в добровільному порядку вказана оплата відповідачем до теперішнього часу не здійснена.

Зважаючи на те, що визначена контролюючим органом плата за проїзд, відповідачем в добровільному порядку і у встановлені чинним законодавством строки не сплачена, така заборгованість набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України, у зв`язку з чим, прокурор звернувся з позовом до суду.

Щодо повноважень прокурора суд встановив наступне.

Відповідно до ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені Законом.

Згідно з положеннями статті 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Стаття 53 ГПК України передбачає право прокурора звертатися до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави. Прокурор, звертаючись до суду, у позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Конституційний суд України у рішенні від 08.04.1999 року у справі №3-рн/99 зазначив, що із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовують в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначають орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Бюджетна система України, відповідно до положень ст.7 Бюджетного кодексу України, ґрунтується на принципах повноти та ефективності, що передбачає включення до бюджету всіх надходжень за рахунок забезпечення учасниками бюджетного процесу досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки.

Відповідно до ч.2 ст.29 Бюджетного кодексу України плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, включена до складу загального фонду Державного бюджету України.

З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення національного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням публічного інтересу. Держава зацікавлена у отриманні визначених чинним законодавством грошових коштів, шляхом зарахування їх до бюджету. Надходження плати за проїзд автомобільними дорогами являє публічний інтерес, оскільки від повноти та своєчасності її зарахування до бюджету залежить ефективність і результативність виконання останнього, можливість запровадження і реалізації програм економічного і соціального розвитку країни, що, в свою чергу, надає державі можливість виконувати гарантовані Конституцією України зобов`язання перед її народом.

Як зазначено вище, відповідно до положень ст.6 Закону України Про автомобільний транспорт , п.3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 року, державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється Укртрансбезпекою та її територіальними органами.

Відповідно до п.5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 року, Укртрансбезпека України, являючись юридичною особою на відміну від її територіальних органів, відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті та габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Згідно з пп.27 п.5 зазначеного вище Положення, Укртрансбезпека здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

В той же час вказаним органом не здійснювалось до теперішнього часу заходів щодо стягнення нарахованої ТОВ "ЛАКУС ЛОГІСТІК" плати, позивач не звертався до суду, що свідчить про неналежне здійснення наданих йому законодавством повноважень.

Окрім того, листом №77337/22/24-19 від 05.12.2019 року Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області повідомлено прокуратуру про те, що з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 06.06.2018 року по справі №820/1203/17, Укртрансбезпека з відповідним позовом до суду щодо примусового стягнення плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування не зверталася.

Згідно зі ст.224 Господарського кодексу України (далі -ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Крім того, Великою Палатою Верховного суду у постанові від 06.06.2018 по справі №820/1203/17 висловлено правову позицію, відповідно до якої, за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування, а також те, що справи вказаної категорії підлягають розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства.

Про подальше звернення з відповідним позовом Харківською місцевою прокуратурою №3 в порядку ст.23 Закону України Про прокуратуру проінформовано листом Державну службу України з безпеки на транспорті.

У даному випадку державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування, у зв`язку з перевезенням вантажу з порушенням вимог чинного законодавства, завдано шкоду, яка підлягає відшкодуванню відповідачем ТОВ "ЛАКУС ЛОГІСТІК" у повному обсязі.

Отже, прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст.6 Закону України Про автомобільний транспорт центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Так, постановою КМУ від 11.02.2015 року №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).

Згідно з п.п.15, 27 п.5 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Частиною 2 статті 29 Закону України Про дорожній рух передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 27.06.2007 року №879 Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування (далі - Порядок №879), габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Відповідно до п.п.4 п.2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу з на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Так, встановлено, співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області 08.04.2019 року зупинено транспортний засіб марки Кобальт, модель АС - 3258/1, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ФОП Колісник Р.М. та знаходиться в оренді ТОВ "ЛАКУС ЛОГІСТІК" на підставі договору №1 оренди транспортного засобу від 25.06.2018 року.

За результатами проведеної перевірки встановлено, що у водія не оформлено документи, передбачені ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт , а саме, дозвіл на перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів, виданий уповноваженим органом для проїзду дорогами України.

Згідно з розрахунком плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №0015556 від 08.04.2019 року, проведеного відповідно до п.31-1 Постанови КМУ №879 від 27.06.2007 року, плата ТОВ "ЛАКУС ЛОГІСТІК" за проїзд автомобілем марки Кобальт, модель АС-3258/1, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що знаходиться в оренді та використовується товариством під час перевезення вантажів, становить 1410,15 євро, що еквівалентно 42402,21 грн. відповідно по курсу валют Національного Банку України від 08.04.2019 року.

Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №30 від 18.01.2011 року (далі - Правила №30) визначено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

В свою чергу, із положень пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, випливає, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною - 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Статтею 33 Закону України Про автомобільні дороги передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.3 ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків (в редакції на час проведення перевірки).

Згідно з п.16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №198 від 30.03.1994 року, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Із положень пункту 4 Правил №30 випливає, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Відповідно до п.31.1 Порядку №879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10- 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Згідно з п.26 Порядку №879 кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками, виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень (п.28 Порядку №879).

Відповідно до пункту 31.1 Порядку №879 перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Із наведеного випливає, що плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу є обов`язковим платежем, який справляється у випадку здійснення перевезення великогабаритним транспортним засобом з перевищенням загальної маси, визначеної законодавцем.

В свою чергу, п.37 Порядку №879 визначено, що учасники відносин у сфері габаритно-вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством.

Позивачем, на виконання п.6 ч.3 ст.162 ГПК України направлявся на адресу відповідача лист-повідомлення з додатками для подальшої оплати плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який залишився без відповіді та оплати.

Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 78 ГПК України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приписами статті 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду України.

Отже, підсумовуючи викладене, приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених чинним законодавством та не розрахувався за перевезення у визначений чинним законодавством строк, доказів протилежного суду не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення плати за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування в сумі 42402,21 грн., є правомірними, обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи і тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.129 ГПК України, відповідно до якої, судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 129, 236, 238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакус Логістік" (місцезнаходження: 61106, м.Харків, вул.Плиткова, 12; код ЄДРПОУ 42188422) в дохід державного бюджету України (розрахунковий рахунок UA308999980313121216000004079 в ГУ ДКСУ у Дніпровському районі, код ЄДРПОУ 37976087, призначення платежу: 22160100) плату за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування в сумі 42402,21 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакус Логістік" (місцезнаходження: 61106, м.Харків, вул.Плиткова, 12; код ЄДРПОУ 42188422) на користь прокуратури Харківської області (місцезнаходження: 61024, м.Харків, вул.Студентська,5; код ЄДРПОУ 02910108; банк отримувач: Державна казначейська служба України, м.Київ, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) 2102,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням ч.4 розділу Х Прикінцевих положень.

Повне рішення складено "29" квітня 2020 р.

Суддя К.В. Аріт